Рішення

від 09.12.2014 по справі 923/1537/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб-сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2014 р. Справа № 923/1537/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Одеса

до товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Всеукраїнська Кредитно-

брокерська Компанія", м. Херсон

про стягнення 106622,83 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув.

Суть спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Всеукраїнська Кредитно-брокерська Компанія" (відповідач) заборгованість у розмірі 102622,83 грн., з якої: 98000,00 грн. - сума основного боргу, 3992,43 грн. - сума пені, 630,40 грн. - сума 3% річних та 300,00 грн. - сума сплачена позивачем за дві довідки банку.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору оренди приміщення №110913 від 11.09.2013р., положення ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 551, 610, 611, 625-629 ЦК України та ст.ст. 193, 230, 231, 232 ГК України.

21.11.2014р. судом отримано від позивача заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 132000,00 грн., суму пені у розмірі 9715,27 грн. та суму 3% річних у розмірі 1440,39 грн.

Щодо поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог, то суд в ухвалі від 25.11.2014р. зазначив, що виходячи зі змісту вищезазначеної заяви, а також змісту раніше поданої позовної заяви та обставин справи, суд розцінює її як заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу з 98000,00 грн. до 132000,00 грн., суми пені з 3992,43 грн. до 9715,27 грн. та суми 3% річних з 630,40 грн. до 1440,39 грн. З даної заяви також слідує, що позивач вже не заявляє вимогу про стягнення з відповідача суми сплачених 300,00 грн. за 2 банківських довідки.

Надалі, 08.12.2014р. до суду від позивача надійшов супровідний лист з додатком, а саме: акт звірки розрахунків з описом вкладення від 04.12.2014р. на ім'я ТОВ "Перша Всеукраїнська Кредитно-брокерська Компанія"; витяг з ЄДРЮОФОП щодо місцезнаходження ТОВ "Перша Всеукраїнська Кредитно-брокерська Компанія"; копія довідки-пенсійного посвідчення №132 від 04.03.2013р. Даний супровідний лист з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Крім того, з вищезазначеного листа вбачається, що позивач розраховуючи суму основного боргу, пені та 3% річних, зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу з 132000,00 грн. до 102000,00 грн., суми пені з 9715,27 грн. до 3992,43 грн. та суми 3% річних з 1440,39 грн. до 630,40 грн.

З огляду на подані позивачем нові докази суд зазначає наступне.

Так, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Відповідно до положень ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки позивачем зменшено розмір позовних вимог до прийняття рішення по справі, це зменшення не суперечить законодавству, не зачіпає інтересів інших осіб і не порушує охоронювані законом їх права, то суд приймає його до розгляду.

Суд визначає ціну позову у розмірі 106622,83 грн.

Позивач належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи у судове засідання 09.12.2014р. не прибув, про причини своєї неявки суд жодним чином не інформував.

Відповідач не проявив свого відношення до позовних вимог, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав, не зважаючи на ті обставини, що він належним чином повідомлявся судом про час і місце розгляду справи.

Відповідач до суду вдруге не з'явився, копія ухвали про порушення справи від 21.10.2014р., яка була направлена судом на юридичну адресу відповідача (73026, м. Херсон, вул. Уварова, 4а/50) повернулась до суду з поміткою поштового підприємства "за закінченням терміну зберігання". Ухвала суду від 25.11.2014р., якою суд відкладав розгляд справи та направляв на юридичну адресу відповідача, взагалі до суду станом на 09.12.2014р. не повернулась.

Відповідно до витягу з ЄДРЮОФОП, станом на 03.12.2014р., місцезнаходження юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Всеукраїнська Кредитно-брокерська Компанія" - 73000, Херсонська область, місто Херсон, Комсомольський район, вул. Уварова, 4а, кв. 50.

Таким чином, всі 2 ухвали суду було надіслано відповідачу за належною юридичною адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п.3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі, якщо копію ухвали про порушення провадження у справі, призначення її до розгляду, відкладення розгляду справи було надіслано за належною адресою (повідомленою стороною, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника сторони справа може бути розглянута без його участі, якщо неявка представника не перешкоджає вирішенню спору.

Суд повідомляв відповідача про час і місце розгляду справи за адресою зазначеною в ЄДР. Відповідач з огляду на наведений зміст Постанови Пленуму Вищого господарського суду України вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.

За ст. 77 ГПК України, неявка представника сторони у судове засідання може бути підставою для відкладення розгляду справи, коли з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.

Неявка у судове засідання представників сторін не унеможливлює розгляд справи № 923/1537/14, не є підставою для відкладення її розгляду.

За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представників сторін, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд -

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 11 вересня 2013 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - позивач або орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Всеукраїнська Кредитно-брокерська Компанія" (надалі - відповідач або орендар) було укладено договір оренди ПО №110913 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. цим договором регулюються правовідносини, пов'язані із переданням орендодавцем орендареві приміщення для використання його в якості офісу орендаря на визначений цим договором строк та за встановлену цим договором плату. Адреса: АДРЕСА_3, загальна та корисна площа 69,3 кв.м., поверх перший, кількість кімнат три.

На підставі п.2.1. договору, приміщення надається орендарю для використання його в якості офісу, та належить до нежитлового фонду.

Згідно пп.3.1., 3.2., 3.3. договору, приміщення та майно повинні бути передані орендодавцем та прийняті орендарем протягом п'яти днів з моменту набрання чинності цим договором, що має бути оформлено сторонами відповідним актом прийому-передачі. Протягом строку, визначеного у п.3.1. цього договору, орендодавець зобов'язаний підготувати його для передання орендарю. У момент підписання акта приймання-передачі орендодавець передає орендарю ключі від приміщення, що орендується, та від кімнат, які знаходяться у даному приміщенні.

На виконання розділу 3 договору, позивачем передано відповідачу офісне приміщення та майно у ньому, що підтверджується складеним та підписаним між сторонами актом приймання-передачі від 11.09.2013р.

Відповідно до пп.5.1., 5.2. договору, розмір орендної плати за орендне користування приміщенням та майном складає 12000,00 грн. за один місяць орендного користування. Орендна плата сплачується готівкою, або в безготівковому порядку на рахунок останнього не пізніше 10 числа кожного місяця.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати за користування об'єктом оренди у повному обсязі не виконав.

Так, відповідач за 14 місяців користування приміщенням замість 168000,00 грн., сплатив позивачу лише 66000,00 грн., що підтверджується довідками №0-18-23082 БТ від 17.07.2014р., №0-18-34467 БТ від 09.10.2014р. банку Південний по рахунку ОСОБА_1, за період з 01.09.2013р. по 08.10.2014р.

Таким чином, за відповідачем утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 102000,00 грн.

Станом на день звернення позивача з позовом до суду, сума заборгованості відповідача перед позивачем за основною сумою боргу становить 102000,00 грн.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Пунктом 1 ст. 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Доказів погашення заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 102000,00 грн. відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, оскільки матеріали справи повністю підтверджують наявний факт заборгованості відповідача перед позивачем по орендній платі, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 102000,00 грн. є доведеними та обґрунтованими.

Позовна вимога в частині стягнення суми пені у розмірі 3992,43 грн. задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду № 02-5/293 від 29.04.1994р. "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої ст.ст. 1, 2 Закону, пеня стягненню не підлягає.

Заявлену до стягнення суму пені позивач обґрунтовує посиланням лише на ст.ст. 546, 551, 611 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України.

Таким чином, позовна вимога в частині стягнення пені у розмірі 3992,43 грн. задоволенню не підлягає, оскільки умовами договору ПО 110913 від 02.01.2010р. сторони не встановили відповідальності орендаря у вигляді сплати пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Також, через несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, позивачем за період з 24.12.2013р. по 26.08.2014р. нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 630,40 грн.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 ЦК України, а також статтями 229-234 ГК України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Розрахунок суду 3% має наступний вигляд:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 2000.00 24.12.2013 - 26.08.2014 246 3 % 40.44

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 6000.00 03.04.2014 - 26.08.2014 146 3 % 72.00

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 24000.00 11.04.2014 - 26.08.2014 138 3 % 272.22

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 30000.00 11.06.2014 - 26.08.2014 77 3 % 189.86

За розрахунком суду, сума 3% становить 574,52 грн.

Таким чином, позовна вимога щодо стягнення 3% підлягає задоволенню частково, лише у розмірі 574,52 грн.

3% річних в сумі 55,88 грн. заявлені позивачем до стягнення безпідставно, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За таких обставин, вимоги щодо стягнення суми 3% річних у розмірі 574,52 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доказів погашення суми 3% річних у розмірі 574,52 грн. відповідачем суду не надано.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково.

На підставі п.9 ч.1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір", позивач звільнений від сплати судового збору.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, відносяться на відповідача.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Всеукраїнська Кредитно-брокерська Компанія" (73026, м. Херсон, вул. Уварова, 4а/50, код ЄДРПОУ - 35870013) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ - НОМЕР_1) суму основного боргу у розмірі 102000,00 грн., суму 3% річних у розмірі 574,52 грн. та судовий збір у розмірі 2051,49 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.12.2014р.

Суддя С.В. Нікітенко