Постанова

від 05.12.2014 по справі 813/6758/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2014 року м. Львів № 813/6758/14

09 год. 48 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Рехліцької Ю.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Дубас В.М., Смаль Б.В.;

відповідача: представник Боднар Л.Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша справа» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Наша справа» (далі - ТОВ «Наша справа») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Залізничному районі), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002232201/9208 та №0002242201/9209 від 20.06.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог представники позивача зазначили, що оскаржувані рішення прийнято на підставі акта перевірки №1273/22-01/20792486 від 27.05.2014 року, у якому податковий орган вказав про юридичну дефектність відповідних первинних документів, і, як наслідок, відсутність реально вчинених господарських операції з ТОВ «Викуп» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс». Позивач з такими висновками не погоджується, оскільки такі ґрунтуються лише на актах перевірки вищезазначених контрагентів та протоколах допиту гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5

Представники позивача також покликалися на приписи цивільного законодавства щодо нікчемності правочинів.

Також, представники позивача зазначили про те, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, а також доказам, які пов'язані із господарською діяльністю ТОВ «Наша справа». Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про порушення податкового законодавства щодо заниження податку на прибуток та заниження податку на додану вартість, а тому прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Крім цього, позивач вказує про неправомірне застосування податковим органом до ТОВ «Наша справа» штрафних санкцій в розмірі 50% від сум грошового зобов'язання за податковим повідомленням рішенням від 20.06.2014 року №0002242201/9209.

Представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву, зміст яких зводиться до такого. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта №1273/22-01/20792486 від 27.05.2014 року, складеного за наслідками позапланової виїзної перевірки ТОВ «Наша справа» (код ЄДРПОУ 20792486) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Викуп» (код ЄДРПОУ 35917680), ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» (код ЄДРПОУ 37635291).

В процесі даної перевірки встановлено юридичну дефектність відповідних первинних документів, і, як наслідок, відсутність реально вчинених господарських операції з ТОВ «Викуп», ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс». У підсумку відповідач зазначив, що ТОВ «Наша справа» занижено податок на прибуток на загальну суму 17447,00 грн., в т. ч. за 3 квартал 2011 року в сумі 14424,00 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 748,00 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 2275,00 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 12543, 00 грн., в т. ч. за серпень 2011 року в сумі 12543, 00 грн.

Саме з цих мотивів податковий орган прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0002242201/9209 від 20.06.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 12543,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 6272,00 грн., всього на суму 18815,00 грн. та №0002232201/9208 від 20.06.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 17447,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 1138,00 грн., всього на суму 18585,00 грн., і на думку відповідача підстав для їх скасування немає. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Суд заслухав пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Наша справа» зареєстроване як юридична особа 29.12.1993 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради, що підтверджується копією Довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій №4921 від 24.10.2001 року, копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА №514665 від 26.12.2001 року та копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 23.12.2011 року. Видами діяльності названого підприємства є оптова торгівля будівельними матеріалами, діяльність автомобільного вантажного транспорту, рекламна діяльність.

З 14.05.2014 року по 20.05.2013 року ДПІ у Залізничному районі проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Наша справа» (код ЄДРПОУ 20792486) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Викуп» (код ЄДРПОУ 35917680), ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» (код ЄДРПОУ 37635291), за наслідками якої складено акт №1273/22-01/20792486 від 27.05.2014 року (далі - акт перевірки від 27.05.2014 року).

Як вбачається зі змісту даного акта, під час перевірки ТОВ «Наша справа» відповідач використав:

- акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва №1623/22.8/35917680 від 13.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Викуп» (код ЄДРПОУ 35917680) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року»;

- акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва №1691/22.8/37635291 від 17.05.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» (код ЄДРПОУ 37635291) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2011 року по 30.04.2012 року»;

- протокол допиту громадянина ОСОБА_4 - директора ТОВ «Лідерком», отриманого 26.07.2012 р. старшим слідчим з ОВС СВ ДПС у Хмельницькій області;

- протокол допиту громадянина ОСОБА_5 - директора ТОВ «Викуп», отриманого 07.05.2012 р. ОВС СВ ДПС у Хмельницікій області;

У висновках акта перевірки від 27.05.2014 року відповідач зазначив про порушення ТОВ «Наша справа»:

пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 17447,00 грн., в т. ч. за 3 квартал 2011 року в сумі 14424,00 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 748,00 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 2275,00 грн.;

п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 12543, 00 грн., в т. ч. за серпень 2011 року в сумі 12543, 00 грн.

На основі таких висновків було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0002242201/9209 від 20.06.2014 року, яким ТОВ «Наша справа» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 12543,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 6272,00 грн., всього на суму 18815,00 грн.;

- від №0002232201/9208 від 20.06.2014 року, яким ТОВ «Наша справа» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 17447,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 1138,00 грн.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагента ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс».

ТОВ «Наша справа» (Замовник) та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» (Виконавець) уклали договір про надання послуг від 08.11.2011 року №08-11/2011, відповідно до умов якого Виконавець надає Замовнику інформаційно-технічні, нормативно-правові, аналітичні та консультаційні послуги. Перелік основних послуг, що надаються Замовнику згідно його завдань, а також договірна сума оплати за послуги викладені у додатку 1 до вказаного договору. Завершена робота приймається за актом і є виконаною при дотриманні всіх умов, передбачених при підписанні цього договору.

ТОВ «Наша справа» (Замовник) та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» (Виконавець) уклали договір про надання послуг від 05.12.2011 року №05-12/2011, відповідно до умов якого Виконавець надає Замовнику інформаційно-технічні, нормативно-правові, аналітичні та консультаційні послуги. Перелік основних послуг, що надаються Замовнику згідно його завдань, а також договірна сума оплати за послуги викладені у додатку 1 до вказаного договору. Завершена робота приймається за актом і є виконаною при дотриманні всіх умов, передбачених при підписанні цього договору.

На підтвердження реальності вчинення господарських операцій, виконання договірних зобов'язань та оплати придбаних товарів та робіт позивач долучив: рахунок №234 від 08.11.2011 року; акти наданих послуг: №22/11-01 від 22.11.2011 року, №20/12-01 від 20.12.2011 року; податкові накладні: №632 від 17.11.2011 року, №501 від 20.12.2011 року; банківські виписки про рух коштів по рахунку від 17.11.2011 року та від 28.12.2011 року.

В податковому обліку операції з придбання послуг у ТОВ «Гаран-Буд-Сервіс» відображено в декларації з податку на прибуток підприємства за 4 квартал 2011 року та 1 квартал 2012 року.

Щодо взаємовідносин позивача та його контрагента ТОВ «Викуп», суд зазначає наступне.

ТОВ «Викуп» (Виконавець) та ТОВ «Наша справа» (Замовник) уклали договір №0108/2011 від 01.08.2011 року, відповідно до умов якого Виконавець надає послуги Замовнику по сервісному обслуговуванню рекламоносіїв типу «щит» розміром 3,0 х 6,0 м. в м. Львові та регіонах; рекламоносіїв типу «сіті-лайт», розмірів 1,2 х 1,8 м. (очищення рекламних конструкцій, поклейка нового зображення, перевірка на наявність освітлення, підтримка рекламних конструкцій в стані функціональної придатності протягом проведення рекламної кампанії, надання фото звітів на вимогу Замовника, в подальшому - «послуги»). Номенклатура, кількість, сума та ціна, строки та виконання послуг, уточнюються та фіксуються в актах виконаних робіт, які є невід'ємною частиною даного договору. Виконання послуг Замовнику здійснюється Виконавцем по акту виконаних робіт.

На підтвердження реальності вчинення господарських операцій, виконання договірних зобов'язань та оплати придбаних товарів позивач долучив податкову накладну №732 від 31.08.2011 року, акт здачі-прийняття робіт №31/08 від 31.08.2011 року, банківська виписка про рух коштів по рахунку від 31.08.2011 року.

Виписану податкову накладну по контрагенту ТОВ «Викуп» відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2011 року.

Вартість отриманих послуг від ТОВ «Викуп» включено ТОВ «Наша справа» до складу витрат у декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2011 року. Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Викуп» відображено в податковій звітності ТОВ «Наша справа», про що свідчить копія додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ за серпень 2011 року.

На підтвердження використання придбаних товарів і послуг у господарській діяльності, позивач долучив наступні документи:

- дозволи на розміщення об'єкта зовнішньої реклами №227, №196, №226, №40/21, №40/22, №40/12, №40/11, №40/20, №40/6, №117, №119, №148, №164, №162, №121, №116, №38, №122, №11, №110, №106, №108, №7, №4, та зміни до дозволів №166, №158, №401, №404, №164 (т. 1, а.с. 171-199);

- договір оренди рекламних конструкцій №2909-10 від 29.09.2010 року та додатки до договору (т. 1, а.с. 200-206);

- фото звіти по виконаній роботі з обслуговування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами (т. 1, а.с. 207-221);

- обґрунтування для підготовки висновку щодо можливості та умов розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами та наявності обмежень та обтяжень №25/11/2011 з додатками (т. 2, а.с. 1-39) та обґрунтування для підготовки висновку щодо можливості та умов розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами та наявності обмежень та обтяжень №26-12/2011 з додатками (т. 2, а.с. 40-71.)

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавством пов'язує реалізацію права платника на податковий кредит та на формування валових витрат.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що встановлена перевіркою юридична дефектність відповідних первинних документів вказує на відсутність реально вчинених господарських операцій позивача. З огляду на що, такі документи за змістом пункту 44.1 ПК України не можуть бути законною підставою для формування податкового обліку платника податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 2, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №168/704).

Відповідно до п. 2.1, п. 2.2 ст. 2 Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Згідно з п.2.4 Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

В той же час, долучені до матеріалів справи акти приймання-передачі послуг не містять усіх обов'язкових реквізитів первинних документів, передбачених п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Також, в актах не конкретизовано перелік наданих послуг, а також не зазначено, в чому виражено їх результат.

Також, представниками позивача не надано пояснень, яким саме чином надані консультаційні послуги фіксувалися і як вони доводилися до керівництва та працівників підприємства, а також не надано доказів впровадження отриманої інформації в діяльність підприємства. При цьому, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту, яким саме чином здійснювалося надання консультаційних послуг від ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс».

Крім того, представники позивача в судовому засіданні не змогли надати обґрунтовані пояснення та докази, як надані послуги вплинули та були використані у господарській діяльності підприємства. За наведених, обставин, суд прийшов до висновку, що долучені до матеріалів справи позивачем документи не підтверджують реальність операцій з ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс».

При цьому суд зазначає, що згідно умов договору №0108/2011 від 01.08.2011 року сервісне обслуговування рекламоносіїв ТОВ «Викуп» здійснювалось в м. Львові та регіонах. Номенклатура, кількість, сума та ціна, строки та виконання послуг, уточнюються та фіксуються в актах виконаних робіт, які є невід'ємною частиною даного договору.

В той же час із долучених до матеріалів справи первинних документів неможливо встановити об'єктивний, кількісний аналіз всієї сукупності достовірної інформації про зовнішні та внутрішні умови здійснення діяльності у відповідності до встановлених норм, правил та діючого законодавства, прийнятої методології визначення вартісних та натуральних показників, не вказано обсяги наданих робіт в натуральному виразі, не конкретизовано зміст наданих робіт в натуральному та вартісному виразі, акт не містить інформації про фактичні понесені витрати на здійснення цих робіт. Акти не містять інформації про фактично понесені витрати на здійснення послуг по сервісному обслуговуванню рекламних конструкцій, а саме не зазначено адреси розміщення рекламних конструкцій, які саме роботи по обслуговуванню здійснювались ТОВ «Викуп», їх кількість.

Долучені позивачем до матеріалів справи фотозвіти суд не приймає до уваги, оскільки такі не можливо ідентифікувати і віднести до актів здачі-прийняття робіт, у зв'язку з відсутністю адрес розміщення рекламних конструкцій.

Також суд зазначає, що як вбачається з умов договору №0108/2011 від 01.08.2011 року, послуги, які надавались позивачу ТОВ «Викуп» є достатньо трудомісткими, потребують часу та кваліфікованих працівників, здійснювались на значні відстані (оскільки, як зазначено в договорі ТОВ «Викуп» знаходиться в м. Києві, а послуги надавались в м. Івано-Франківськ, м. Рівне, м. Житомир, м. Луцьк, м. Хмельницький, м. Львів та Львівській області). Проте, ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи позивачем не надано суду доказів відображення самого технологічного процесу обслуговування щитів, залучення персоналу на підставі цивільно-правових договорів та основних фондів, активів, необхідних для проведення відповідної господарської діяльності та виробничих потужностей, необхідних для здійснення технологічного процесу, також і транспортні засоби.

Варто також зазначити, що згідно додатку 1 до договору про надання послуг №08-11/2011 від 08.11.2011 року та додатку 1 до договору про надання послуг №05-12/2011 від 05.12.2011 року ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» здійснює: вивчення наданої документації Замовника; аналітичну роботу щодо відповідності наданої документації та планів Замовника по розміщенню об'єктів дорожнього сервісу чинному законодавству, нормативно-правовим та нормативно-технічним актам; розробка обґрунтування згідно чинної нормативно-правової та нормативно-технічної бази щодо можливості розміщення комплексу придорожнього сервісу на заявлених земельних ділянках вздовж автомобільних доріг з метою отримання Замовником висновку та дозволу Укравтодору на розміщення об'єкту зовнішньої реклами на землях дорожнього господарства вздовж автомобільних доріг з урахуванням планів розвитку та реконструкції автомобільних доріг.

Проте, позивачем суду не надано, до матеріалів справи не долучено доказів того, яким чином здійснювалось вивчення наданої документації Замовника і якої саме, яка аналітична робота щодо відповідності наданої документації та планів Замовника проводилась по розміщенню об'єктів дорожнього сервісу чинному законодавству, нормативно-правовим та нормативно-технічним актам. В актах наданих послуг відсутнє будь-яке посилання на конкретизацію послуг, які надавались, формування ціни послуги, не зазначено строку, протягом якого надавались послуги, місце та час надання послуг, відсутній детальний та повний опис наданих послуг та їх кількісний вираз. Враховуючи умови договору про надання послуг, у замовника, який замовляв дані послуги, мав би бути звіт з детальним описом робіт, який би містив дані про те, які саме послуги надавались. Не надано підтвердження вивчення чинного законодавства, нормативно-правових та нормативно-технічних актів щодо відповідності розміщення об'єктів дорожнього сервісу.

Крім того, як слідує зі змісту акта перевірки від 27.05.2014 року, відповідно до протоколу допиту громадянина ОСОБА_4 - директора ТОВ «Лідерком», отриманого 26.07.2012 р. старшим слідчим з ОВС СВ ДПС у Хмельницькій області, гр. ОСОБА_4 пояснив, що за грошову винагороду взяв участь у реєстрації ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» без мети здійснення реальної господарської операції. Фактичної господарсько-фінансової діяльності на підприємстві він не проводив, будь-яких робіт, послуг, товарів нікому не постачав та ні від кого не отримував. Також відповідно до протоколу допиту громадянина ОСОБА_5 - директора ТОВ «Викуп», отриманого 07.05.2012 року від ОВС СВ ДПС у Хмельницькій області, гр. ОСОБА_5 пояснив, що зазначені підприємства були зареєстровані на його ім'я за винагороду. Діяльності від даних підприємств не здійснював, лише іноді підписував первинні документи, які йому надавала інша особа.

Суд враховує позицію Верховного суду України, викладену в постанові від 05.03.2012 року №21-421а11, в якій зазначено, що податкові накладні які стали підставою для формування податкового кредиту, за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Суд не враховує і доводи позивача щодо визнання ТОВ «Викуп» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» банкрутами оскільки в акті перевірки №1273/22-01/20792486 від 27.05.2014 року, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, зазначено, що ТОВ «Викуп» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» припинені, але не зняті з обліку. Вказані підприємства знаходились на обліку ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС.

Крім цього, в судовому засіданні директор ТОВ «Наша справа» надав пояснення, що місцезнаходженням контрагентів (згідно вказаних договорів) є м. Київ. Проте, згідно долучених до матеріалів справи позивачем копій постанов Господарського суду Запорізької області від 23.01.2012 року та від 20.02.2012 року (т.1, а.с. 81-85) та детальних інформацій з Єдиного державного реєстру про юридичні особи ТОВ «Викуп» та ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс» (т. 1, а.с. 86-87), дані підприємства були зареєстровані в м. Запоріжжя.

Оцінюючи пояснення сторін, письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ «Наша справа» та його контрагентами ТОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТОВ «Викуп», а долучені до матеріалів справи документи не містять обов'язкових реквізитів, визначених для первинних документів.

На пропозицію суду надати докази на підтвердження реальності господарських операцій з придбання робіт та послуг, позивач не надав належних та допустимих доказів їх подальшого використання в господарській діяльності підприємства, що, в свою чергу, обґрунтовує правомірність донарахування податковим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток у відповідній сумі.

Сама по собі наявність окремих документів не є підставою для висновків про фактичне здійснення господарських операцій, що, в свою чергу, вказує на відсутність підстав для формування податкового кредиту та валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування без підтвердження відповідними первинними документами.

Тому суд погоджується із доводами податкового органу щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 17447,00 грн., в т. ч. за 3 квартал 2011 року в сумі 14424,00 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 748,00 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 2275,00 грн. та заниження податку на додану вартість на суму 12543, 00 грн., в т. ч. за серпень 2011 року в сумі 12543, 00 грн.

Щодо твердження позивача про неправомірне застосування податковим органом до ТОВ «Наша справа» штрафних санкцій в розмірі 50% від сум грошового зобов'язання за податковим повідомленням рішенням від 20.06.2014 року №0002242201/9209 суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Правовий аналіз п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України дає підстави дійти висновку про те, що ознаки повторності виникають в тому випадку, коли визначення податковим органом податкового зобов'язання або зменшення бюджетного відшкодування відбувається після того, як протягом останніх 1095 днів контролюючим органом вже було вчинено дії по зменшенню бюджетного відшкодування або визначенню податкового зобов'язання відносно одного і того самого платника податків.

Згідно даних автоматизованої системи документообігу Львівського окружного адміністративного суду встановлено, що податкове повідомлення-рішення № 0002222201/9129 від 19.06.2014 року, яким ТОВ «Наша справа» було нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 38541 грн., у тому числі основний платіж - 30833 грн., штрафні (фінансові) санкції - 7708 грн., оскаржувалося в судовому порядку. Постановою Львівського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №813/6757/14 від 24.11.2014 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову повністю.

Таким чином, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 20.06.2014 року №0002242201/9209 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем 12543,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 6272,00 грн., всього на суму 18815,00 грн., податковий орган, з урахуванням податкового повідомлення-рішення № 0002222201/9129 від 19.06.2014 року, яким ТОВ «Наша справа» було нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 38541 грн., у тому числі основний платіж - 30833 грн., штрафні (фінансові) санкції - 7708 грн., правомірно застосував до позивача штрафні санкції за виявлене порушення в розмірі 50% від сум грошового зобов'язання.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що воно було прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у їх задоволенні слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.

За приписами ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до платіжного доручення №140 від 02.10.2014 року, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн., відтак решта несплаченої суми судового збору становить 1644,30 грн.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163,167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша справа» (вул. Стороженка, 12, м. Львів, 79018, код ЄДРПОУ 20792486) решту суми судового збору в розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 15.12.2014 року.

.

Суддя Клименко О.М.