Рішення

від 11.12.2014 по справі 910/20901/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20901/14 11.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Профі»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верніс»

про стягнення 37 739, 13 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Швець А.В. за довіреністю б/н від 01.09.2014 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Профі» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верніс» (далі - відповідач) про стягнення 40 033, 91 грн., в тому числі 9 037, 00 грн. комісійної винагороди за Договором про надання інформаційно-консультаційних та посередницьких послуг № 16/10/13/1735 від 16.10.2013 р. та 30 996, 91 грн. пені. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору він надав відповідачу послуги щодо підбору нерухомого майна для оренди, а саме: приміщення по вулиці Перспективна, 4 у місті Києві, які відповідачем оплачені не були. Враховуючи ігнорування відповідачем вимог позивача щодо погашення заборгованості, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/20901/14 та призначено її до розгляду на 21.10.2014 р. При цьому, в порядку підготовки справи до розгляду зобов'язано, зокрема, відповідача надати суду письмовий відзив на позов з наданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини та нормативно-правове обґрунтування своїх заперечень, а також контррозрахунок суми заявленої до стягнення і докази погашення зазначеної суми, а також Договір оренди нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Перспективна, 4, укладений з Філією «Автоцентр на Печерську» ПАТ «Українська автомобільна корпорація» (ПАТ «Укравто»).

21.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/20901/14 від 02.10.2014 р. подані документи для долучення до матеріалів справи та клопотання про витребування додаткових доказів у справі.

В судовому засіданні 21.10.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 21.10.2014 р. не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причину неявки не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2014 р., у відповідності до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України від Філії «Автоцентр на Печерську» ПАТ «Українська автомобільна корпорація» витребувані додаткові докази у справі, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 11.11.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 26.11.2014 р.

26.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача надані додаткові документи у справі.

В судовому засіданні 26.11.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, подав клопотання про продовження строків вирішення спору у справі № 910/20901/14 на п'ятнадцять днів.

Представник відповідача в судове засідання 26.11.2014 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.11.2014 р. на підставі клопотання представника позивача судом в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 910/20901/14 на п'ятнадцять днів, згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 11.12.2014 р.

02.12.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, виходячи зі змісту якої позивач просить суд стягнути з відповідача 37 739, 13 грн., з яких 8 797, 00 грн. основного боргу та 28 942, 13 грн. пені.

В судовому засіданні 11.12.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 11.12.2014 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 11.12.2014 р. судом прийнято до розгляду подану позивачем через відділ діловодства господарського суду міста Києва заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги розглядаються в її редакції, відповідно має місце нова ціна позову.

У судовому засіданні 11.12.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.10.2013 р. між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, було укладено Договір про надання інформаційно-консультаційних та посередницьких послуг № 16/10/13/1735 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає виконавцю підібрати для нього пропозиції щодо оренди об'єкту нерухомого майна, згідно вказаних вимог, а саме: вид нерухомості - комерційна, загальна площа 200 - 500 кв.м. поверх - 1, розташування - місто Київ, орієнтовна орендна ставка - розглядається.

Відповідно до п. 2.2. Договору виконавець організовує замовнику перегляд запропонованих об'єктів в обумовлений час, що відображається в акті прийому-передачі інформації.

Згідно з п. 3.2. Договору, роботи по цьому Договору вважаються виконаними виконавцем в момент підписання замовником Договору (оренди, суборенди, договору про сумісну діяльність). Роботи можуть вважатися виконаними виконавцем раніше, якщо це обумовлено письмовою домовленістю між сторонами.

Відповідно до п. 4.2. Договору після прийому виконаних робіт замовник зобов'язаний виплатити виконавцю винагороду, яка визначається цим Договором.

Так, згідно з п. 5.1. Договору сума винагороди виконавця складає: за договором оренди (суборенди) або сумісної діяльності - 35 відсотків від початкової місячної орендної вартості, що вказана в Акті прийму-передачі інформації.

Відповідно до п. 5.2. Договору визначено, що оплата здійснюється замовником на рахунок виконавця в термін не більше 1 банківського дня з моменту підписання договору оренди (суборенди) або сумісної діяльності.

Згідно з п. 6.3. Договору його сторони визначили, що у разі порушення замовником п. п. 4.2., 5.2. цього Договору, він сплачує виконавцю штраф у розмірі 1 відсоток комісійної винагороди за кожен день затримки платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.2013 р. сторони підписали Акт прийому-передачі інформації щодо об'єкту нерухомості, розташованого по вулиці Перспективна, 4, у місті Києві, загальною площею 338 кв.м. з початковою місячною орендною платою в сумі 25 820, 00 грн.

Проте, як встановлено судом, 01.11.2013 р. між відповідачем та ПАТ «Українська автомобільна корпорація» в особі Філії «Автоцентр на Печерську» було укладено Договір оренди № КІП-72, за умовами якого відповідачу передано в оренду нежитлові приміщення, а саме: частину боксу під літерою «Г» з невід'ємним правом розміщення офісу, що знаходиться за адресою: 01042, м. Київ, вул. Перспективна, 4, згідно Додатку № 3 до Договору.

Згідно з Додатком № 3 до вищевказаного Договору, розмір місячної орендної плати складає 25 136, 00 грн., а не 25 820, 00 грн., як вказано сторонами в акті прийому-передачі від 16.10.2013 р.

Як зазначає позивач, 26.08.2014 р. він направив на адреси відповідача (01042, м. Київ, вул. Саперне поле, 26-а та 01042, місто Київ, вулиця Перспективна, 4) листи претензії, якими вимагав сплатити в строк до 01.09.2014 р. комісійну винагороду за Договором в сумі 9 037, 00 грн.

На підтвердження направлення вказаних листів та їх отримання відповідачем надано повідомлення про вручення поштових відправлень за № 0302205599734 та № 0302205599750, на яких міститься відмітка про отримання їх 28.08.2014 р. юристом Пасічна О.С.

Оскільки відповідач вимог позивача не виконав, останній вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

При цьому, разом з вимогами про стягнення основної заборгованості, позивач заявляє до стягнення з відповідача суму пені, нарахованої за період з 01.11.2013 р. по 29.09.2014 р. (329 днів) в розмірі 28 942, 13 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначалось вище, згідно з п. 5.1. Договору сума винагороди виконавця складає: за договором оренди (суборенди) або сумісної діяльності - 35 відсотків від початкової місячної орендної вартості, що вказана в Акті прийому-передачі інформації.

Відповідно до п. 5.2. Договору сторонами було визначено, що оплата здійснюється замовником на рахунок виконавця в термін не більше 1 банківського дня з моменту підписання договору оренди (суборенди) або сумісної діяльності.

Оскільки 01.11.2013 р. сторони підписали Договір оренди об'єкту нерухомості, розташованого по вулиці Перспективна, 4, у місті Києві, загальною площею 338 кв.м. з початковою місячною орендною платою в сумі 25 136, 00 грн., то відповідач не пізніше 04.11.2013 р. мав перерахувати позивачу 8 797, 60 грн.

Проте, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 8 797, 00 грн.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зобов'язував відповідача надати суду письмовий відзив на позов з наданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини та нормативно-правове обґрунтування своїх заперечень, а також контррозрахунок суми заявленої до стягнення і докази погашення зазначеної суми.

Вказаних вимог суду відповідачем не виконано.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач не заявляв клопотання про вихід за межі позовних вимог, заявлена ним до стягнення сума боргу у розмірі 8 797, 00 грн., яка існує на момент розгляду даного спору, та наявність якої відповідачем не спростовано, має бути стягнута з відповідача в судовому порядку.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 28 942, 13 грн. пені, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Згідно з п. 6.3. Договору його сторони визначили, що у разі порушення замовником п. п. 4.2., 5.2. цього Договору, він сплачує виконавцю штраф у розмірі 1 відсоток комісійної винагороди за кожен день затримки платежу.

Аналізуючи конструкцію штрафної санкції, визначеної сторонами у п. 6.3. Договору, суд приходить до висновку, що вона є саме пенею, а не штрафом.

Позивач нарахував відповідачу пеню за період в 329 днів в розмірі 28 942, 13 грн., проте її розрахунок є невірним, оскільки позивач не враховує приписів ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а також здійсненний в порушення вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, яка визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, розрахунок пені здійснено позивачем з 01.11.2013 р., тоді як за умовами п. 5.2. Договору відповідач повинен був здійснити сплату комісійної винагороди у строк до 04.11.2013 р., і лише з наступного дня, тобто з 05.11.2013 р. у позивача виникає право на нарахування пені.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Здійснивши перерахунок пені на суму боргу в розмірі 8 797, 00 грн. виходячи з подвійної облікової ставки Національного Банку України, за період з 05.11.2013 р. по 05.05.2014 р., суд встановив, що вона має складати 600, 60 грн. виходячи із розрахунку: ((з 05.11.2013 р. по 14.04.2014 р.: 8 797, 00 грн. х 161 день х (6,5%х2) / 365 = 504, 44 грн.) + (з 15.04.2014 р. по 06.05.214 р.: 8 797, 00 грн. х 21 день х (9,5%х2)/365 = 96, 16 грн.)).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості наданих позивачем послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Верніс» (01042, місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок 26-А; код ЄДРПОУ 37506494) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Профі» (03022, місто Київ, вулиця Сумська, будинок 18, квартира 1; код ЄДРПОУ 35806461) 8 797 (вісім тисяч сімсот дев'яносто сім) грн. 00 коп. основного боргу, 600 (шістсот) грн. 60 коп. пені та 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 95 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.12.2014 р.

Суддя В.С. Ломака