Рішення

від 08.12.2014 по справі 904/5866/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 904/5866/14 08.12.14 Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Реммаш» доПублічного акціонерного товариства «БГ Банк» прозобов'язання вчинити дії та стягнення 47210 грн. 80 коп. Представники сторін: від позивача:Антоневський Ю.Ф. - представник на підставі ордеру серія ОД № 180849 від 04.11.2014; від відповідача:не з'явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.08.2014 на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Реммаш" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Банк перший" в особі відділення № 25 Криворізької регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства "Банк Перший" про зобов'язання вчинити дії та стягнення 28670 грн. 29 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 12/01/04 банківського рахунку від 27.04.2012, не виконав подані позивачем платіжні доручення на перерахування грошових коштів в розмірі 21843 Євро 24 центи та 26000 грн. 00 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо виконання платіжних доручень позивачем було нараховано пеню в розмірі 3067 грн. 51 коп., 3% річних в розмірі 2521 грн. 52 коп. та інфляційних втрат в розмірі 23081 грн. 26 коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2014 порушено провадження у справі № 904/5866/14, розгляд справи призначено на 09.09.2014.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2014 справу № 904/5866/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реммаш" до Публічного акціонерного товариства "Банк Перший" в особі відділення № 25 Криворізької регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства "Банк Перший" про зобов'язання вчинити дії та стягнення 28670 грн. 29 коп. передано за територіальною підсудністю на розгляд Господарському суду міста Києва, у зв'язку з тим, що станом на 04.08.2014 Відділення № 25 Публічного акціонерного товариства "Банк Перший" виключено з Державного реєстру банків у зв'язку з припиненням діяльності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 (суддя Отрош І.М.) справу № 904/5866/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.11.2014.

04.11.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла уточнена позовна заява.

07.11.2014 у судовому засіданні представником відповідача було подано документи на виконання вимог ухвали суду.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 07.11.2014 оголошено перерву до 21.11.2014.

18.11.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої позивач просив суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство "БГ Банк" виконати надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Реммаш» платіжні доручення, а саме платіжне доручення №1 від 12.11.2014 щодо перерахування грошових коштів в розмірі 21843 Євро 24 центи з розрахункового мультивалютного рахунка № 26008301304268 в Публічному акціонерному товаристві «БГ Банк» на банківський рахунок № 26006057000589 Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», призначення платежу - для поповнення обігових коштів; платіжне доручення № 245 від 29.10.2014 щодо перерахування грошових коштів в розмірі 23500 грн. 00 коп. з розрахункового мультивалютного рахунка № 26008301304268 в Публічному акціонерному товаристві «БГ Банк» на рахунок № 26001365918001 Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», призначення платежу - для поповнення обігових коштів; платіжне доручення № 246 від 29.10.2014 щодо перерахування грошових коштів в розмірі 1000 грн. 00 коп. з розрахункового мультивалютного рахунка позивача № 26008301304268 в Публічному акціонерному товаристві «БГ Банк» на розрахунковий рахунок № 26005439070 в АТ Райфайзен банк Аваль, МФО 380805 у м. Києві, код ЄДРПОУ 25543196, отримувач - ПАТ Укртелеком, призначення платежу - за послуги зв'язку; платіжне доручення № 1111-01 від 11.11.2014 на перерахування грошових коштів в сумі 1500 грн. 00 коп. з розрахункового мультивалютного рахунка позивача №26008301304268 в Публічному акціонерному товаристві «БГ Банк» на поточний рахунок № 26052302304268 в Публічному акціонерному товаристві «БГ Банк» згідно з договором від 31.10. 2014 з Публічним акціонерним товариством «БГ Банк», а також стягнути з відповідача на користь позивача 8005 грн. 25 коп. пені, 6603 грн. 35 коп. 3% річних, 32602 грн. 20 коп. інфляційних втрат та 8000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 визначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Дослідивши подану позивачем уточнену позовну заяву, суд прийшов до висновку, що вона не є іншим позовом, не змінює розмір, предмет та підставу позову, а конкретизує позовні вимоги та періоди нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку з чим прийняв її до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2014, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 08.12.2014.

У судовому засіданні 08.12.2014 представник позивача надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги в редакції уточненої позовної заяви підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 08.12.2014 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103030722985.

У судовому засіданні 08.12.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

27.04.2012 між Публічним акціонерним товариством «Банк Перший» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Реммаш» (клієнт) укладено Договір № 12/01/04 банківського рахунку, на умовах та в порядку і строки, що передбачені ним, банк відкриває клієнту поточний рахунок в національній валюті України (гривнях), поточні рахунки в іноземній валюті (доларах США, Євро, російських рублях та інших валютах, згідно з заявами клієнта), рахунки за спеціальними режимами їх використання, а саме: № 26008301304268 (у гривнях), № 26008301304268 (російських рублях), № 26008301304268 (Євро), на який зобов'язується приймати та зараховувати грошові кошти, що надходять клієнту, для зберігання і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов цього Договору та вимог законодавства України

Відповідно до п. 1.4 Статуту Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» (державна реєстрація змін до установчих документів проведена 18.09.2014, номер запису 10741050043001367) встановлено, що відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Банк Перший» (протокол № 2 від 29.07.2014), змінено найменування банку на Публічне акціонерне товариство «БГ Банк». Публічне акціонерне товариство «БГ Банк» є правонаступником усіх прав та зобов'язань Публічного акціонерного товариства «Банк Перший».

Згідно з п. 1.2 Договору, банк надає клієнту послуги, передбачені Додатком №1 до цього Договору, а клієнт здійснює оплату наданих банком послуг у розмірі, визначеному Додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, банк відкриває клієнту рахунок в порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Національного банку України з питань відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті. Запобігання використанню банківської системи для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, після здійснення повної ідентифікації клієнта та осіб, уповноважених розпоряджатися рахунком та осіб, які є власниками істотної участі в статутному фонді клієнта.

Відповідно до п. 2.2 Договору, банк виконує операції по рахунку лише за дорученням клієнта або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів, у безготівковій та готівковій формах, в порядку, строках та на умовах, передбачених законодавством України та цим Договором.

Банк виконує операції по рахунку виключно в межах залишку коштів на цьому рахунку на підставі розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються законодавством України, які надаються до банку безпосередньо уповноваженою особою клієнта, та/або у формі електронних розрахункових документів, що передаються клієнтом по електронних каналах зв'язку відповідно до Договору банківського обслуговування за допомогою системи дистанційного обслуговування «клієнт-банк», який окремо укладається сторонами (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору, платіжні вимоги на примусове списання коштів з рахунку банк приймає незалежно від наявності на ньому достатнього залишку коштів та виконує їх у межах залишку коштів на рахунку згідно з законодавством України.

Платіжні доручення в іноземній валюті, заяви про купівлю або продаж іноземної валюти, оформлені та заповнені в належній кількості згідно вимог законодавства, подаються клієнтом до банку безпосередньо уповноваженою на це особою клієнта (п. 2.5 Договору).

Відповідно до п. 2.6 Договору, тривалість операційного дня та операційного часу банку встановлюється банком самостійно, окремо для кожного виду валют шляхом видачі відповідного наказу та доводиться до відома клієнта шляхом розміщення відповідних оголошень в доступних для клієнта приміщеннях банку та на сайті банку www.bankpershiy.com.ua. Банк виконує операції по рахунку за розрахунковими документами, в т.ч. в іноземній валюті, які надійшли від клієнта, протягом операційного часу в день їх надходження в межах залишків коштів на рахунку на початок операційного дня, з урахуванням сум, що надходять на рахунок клієнта протягом операційного дня (поточні надходження) при умові належного оформлення документів, необхідних для здійснення операцій відповідно до законодавства України та вимог банку, і наявності достатніх коштів на рахунку. Банк також може виконувати платіжні доручення клієнта, що надані до банку у період після закінчення операційного часу до закінчення операційного дня банку, в день їх надходження з урахуванням сум, що надходять на рахунок клієнта протягом операційного дня (поточні надходження) в разі оплати клієнтом комісії за переказ коштів в післяопераційний час згідно з тарифами банку.

Відповідно до п. 2.7 Договору, переказ коштів в іноземній валюті з рахунку клієнта за платіжними дорученнями в іноземній валюті банк як правило виконує у межах залишків коштів на рахунку на початок операційного дня, конкретна година початку якого встановлюється банком самостійно шляхом видачі відповідного наказу.

Банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження, виключно в межах залишку коштів на рахунку клієнта, та в черговості, визначеній законодавством України (п. 2.16 Договору).

Згідно з п. 6.1 Договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом одного календарного року, який обліковується з дати відкриття рахунку за заявою клієнта, тобто до 06.08.2013, або до моменту настання випадків, передбачених п. 10.1 даного Договору. Якщо за 30 днів до строку припинення дії Договору жодна із сторін письмово не заявить свої пропозиції щодо змін чи його припинення, Договір вважається продовженим на діючих в поточному році умовах ще на один рік. Термін дії Договору на кожний наступний рік продовжується в аналогічному порядку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором банківського рахунку.

Відповідно до частини 1 статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до статті 1067 Цивільного кодексу України, Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (ст. 1074 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, 24.04.2014 позивач звернувся до відповідача з платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металів № 1 на перерахування коштів в розмірі 21843 Євро 24 центи на банківський рахунок позивача № 26006057000589 у Криворізькій філії Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» для поповнення обігових коштів та 20.06.2014 - з платіжним дорученням № 237 на перерахування коштів в розмірі 26000 грн. 00 коп. на рахунок № 26001365918001 у Криворізькій філії Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» для поповнення обігових коштів.

Вказані платіжні доручення були отримані банком відповідно 24.04.2014 та 20.06.2014, що підтверджується відміткою банку на них.

Судом встановлено, що станом на дату звернення до відповідача з платіжними дорученнями залишок коштів на рахунку позивача №26008301304268 становив 27025 грн. 95 коп. та 21843 Євро 24 центів, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом відповідача вих. № 29/01-291 від 20.06.2014.

Втім, свої зобов'язання з перерахування коштів за вказаними платіжними дорученнями відповідач не здійснив, що також не спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів перерахування коштів в розмірі 21843 Євро 24 центи та 26000 грн. 00 коп. на вказані позивачем рахунки, відкриті в Публічному акціонерному товаристві Комерційному банку «Приватбанк».

Відповідно до п. 3.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 30 календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.

Як пояснив позивач у позові та це підтверджується матеріалами справи, позивач щомісячно направляв відповідачу нові платіжні доручення на перерахування грошових коштів у зв'язку з невиконанням відповідачем попередній платіжних доручень.

Так, 30.05.2014, 01.07.2014, 04.08.2014, 11.09.2014, 09.10.2014 та 12.11.2014 позивач звертався до відповідача з платіжним дорученнями в іноземній валюті або банківських металів № 1 на перерахування коштів в розмірі 21843 Євро 24 центи на банківський рахунок позивача № 26006057000589 у Криворізькій філії Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» для поповнення обігових коштів; 04.08.2014, 09.09.2014, 09.10.2014 позивач звертався до відповідача з платіжними дорученнями відповідно № 238, № 239 та № 242 на перерахування коштів в розмірі 26000 грн. 00 коп. на банківський рахунок позивача № 26001365918001 у Криворізькій філії Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» для поповнення обігових коштів; 29.10.2014 - з платіжним дорученням № 245 на перерахування коштів в розмірі 23500 грн. 00 коп. для поповнення грошових коштів; 29.10.2014 - з платіжним дорученням № 246 на перерахування грошових коштів в розмірі 1000 грн. 00 коп. та 11.11.2014 - з платіжним дорученням № 1111-01 на перерахування грошових коштів в розмірі 1500 грн. 00 коп., які залишились відповідачем невиконаними. Вказані платіжні доручення були отримані банком, про що свідчать відмітки про отримання.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України; безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Відповідно до п. 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004р. за № 377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України

Приписами пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Пунктом 1.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, встановлено, що банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: "Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку"; ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

Відповідно до частино першої пункту 2.19 вказаної Інструкції, розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.

Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищаються, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Реммаш» в частині зобов'язання Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» виконати платіжні доручення № 1 від 12.11.2014 на перерахування грошових коштів в розмірі 21843 Євро 24 центи, № 245 від 29.10.2014 на перерахування грошових коштів в розмірі 23500 грн. 00 коп., № 246 від 29.10.2014 на перерахування грошових коштів в розмірі 1000 грн. 00 коп. та № 1111-01 від 11.11.2014 на перерахування грошових коштів в розмірі 1500 грн. 00 коп. підлягають задоволенню з тих підстав, що факт порушення відповідачем зобов'язання за укладеним між сторонами Договором № 12/01/04 банківського рахунку від 27.04.2012 щодо виконання вказаних платіжних доручень належним чином позивачем доведено, документально підтверджено і, в той же час, відповідачем не надано доказів виконання вказаних платіжних доручень.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 12/01/04 банківського рахунку від 27.04.2012 в частині виконання наданих позивачем платіжних доручень, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 8005 грн. 25 коп. пені за період з 24.04.2014 по 12.11.2014 відносно кожного невиконаного платіжного доручення.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 32.2. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

У випадку несвоєчасного списання з вини банку коштів з рахунку, а також несвоєчасного зарахування з вини банку на рахунок сум, що належать клієнту, клієнт має право вимагати, а банк зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% від несписаної/не зарахованої суми за кожний день прострочки (п. 6.2 Договору).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у зв'язку з невиконанням відповідачем платіжних доручень № 1 від 24.04.2014 на суму 21843 Євро 24 центи, № 1 від 30.05.2014 на суму 21843 Євро 24 центи, № 1 від 01.07.2014 на суму 21843 Євро 24 центи, № 1 від 04.08.2014 на суму 21843 Євро 24 центи, № 1 від 11.09.2014 на суму 21843 Євро 24 центи та № 1 від 09.10.2014 на суму 21843 Євро 24 центи (з урахуванням офіційного курсу НБУ 1 Євро = 19,567333 грн.), а також платіжних доручень № 237 від 20.06.2014 на суму 26000 грн. 00 коп., № 238 від 04.08.2014 на суму 26000 грн. 00 коп., № 239 від 11.09.2014 на суму 26000 грн. 00 коп., № 242 від 09.10.2014 на суму 26000 грн. 00 коп., № 245 від 29.10.2014 на суму 23500 грн. 00 коп. та № 246 від 29.10.2014 на суму 1000 грн. 00 коп., яка в загальному розмірі становить 8005 грн. 25 коп., суд дійшов висновку в його обґрунтованості, оскільки застосовані позивачем порядок та спосіб нарахування пені відповідають чинному законодавству України, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Реммаш» в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» пені в розмірі 8005 грн. 25 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 6603 грн. 35 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у зв'язку з невиконанням відповідачем платіжних доручень № 1 від 24.04.2014 на суму 21843 Євро 24 центи, № 1 від 30.05.2014 на суму 21843 Євро 24 центи, № 1 від 01.07.2014 на суму 21843 Євро 24 центи, № 1 від 04.08.2014 на суму 21843 Євро 24 центи, № 1 від 11.09.2014 на суму 21843 Євро 24 центи та № 1 від 09.10.2014 на суму 21843 Євро 24 центи (з урахуванням офіційного курсу НБУ 1 Євро = 19,567333 грн.), а також платіжних доручень № 237 від 20.06.2014 на суму 26000 грн. 00 коп., № 238 від 04.08.2014 на суму 26000 грн. 00 коп., № 239 від 11.09.2014 на суму 26000 грн. 00 коп., № 242 від 09.10.2014 на суму 26000 грн. 00 коп., № 245 від 29.10.2014 на суму 23500 грн. 00 коп. та № 246 від 29.10.2014 на суму 1000 грн. 00 коп., які в загальному розмірі становлять 6603 грн. 35 коп., суд дійшов висновку в його обґрунтованості, оскільки застосовані позивачем порядок та спосіб нарахування 3% відповідають чинному законодавству України, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Реммаш» в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» 3% річних в розмірі 6603 грн. 35 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 32602 грн. 20 коп.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості у зв'язку з тим, що вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу.

Статтею 625 ЦК України встановлено зобов'язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення за умови, що боржник прострочив виконання грошового зобов'язання.

Стаття 627 цього ж Кодексу визначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно з частинами першою, другою статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зазначена норма кореспондується з положеннями частини другої статті 198 ГК України.

Таким чином, вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу, оскільки офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 31.01.2012 у справі № 18/113-53/81.

Як встановлено судом, позивачем було нараховано 31610 грн. 01 коп. інфляційних втрат за період невиконання відповідачем платіжних доручень на суму 21843 Євро 24 центи, однак, враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства України, суд вважає позовні вимоги позивача в цій частині необґрунтованими та відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю «Реммаш» в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» частини інфляційних втрат в розмірі 31610 грн. 01 коп.

Що стосується позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Реммаш» в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» частини інфляційних втрат в розмірі 992 грн. 19 коп., які нараховані у зв'язку з невиконанням відповідачем платіжних доручень щодо перерахування грошових коштів у національній валюті України, то, перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Реммаш» щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» частини інфляційних втрат в розмірі 992 грн. 19 коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014, № 719-VII, з 1 січня 2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі

Таким чином, з 01.01.2014 розмір судового збору за подання до господарського суду позовних заяв немайнового характеру становить 1218 грн., а за подання позовних заяв майнового характеру - не менше 1827 грн., та не більше 73080 грн.

Так, предметом поданого позову є зобов'язання відповідача, у відповідності до укладеного з позивачем Договору № 12/01/04 банківського рахунку від 27.04.2012, виконати подані позивачем платіжні доручення, внаслідок чого з відкритих в установі банку (відповідача) рахунків позивача будуть перераховані певні (наведені в платіжних дорученнях) суми грошових коштів на інші рахунки позивача. Тобто фактично позивачем подано позов на захист його майнового інтересу, що полягає у відновленні порушеного права на вільне володіння та розпорядження належним позивачу майном, яким, в розумінні статей 177, 190 Цивільного кодексу України, є грошові кошти.

Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться тільки ті, вимоги по яким не підлягають вартісній оцінці. Аналогічну правову позицію викладено в п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Відтак, заявлені позовні вимоги щодо зобов'язання виконати платіжні доручення щодо перерахування грошових коштів в розмірі 21843 Євро 24 центи та 26000 грн. 00 коп. направлені на захист майнового інтересу позивача, підлягають вартісній оцінці (по відношенню до сум грошових коштів, які позивач просить перерахувати), та отже є майновими вимогами, і тому судовий збір, відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання даного позову має справлятися у відсотковому співвідношенні до ціни позову, та згідно встановлених законом граничних розмірів.

Згідно з п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", абзацом другим частини першої статті 6 Закону передбачено порядок сплати судового збору за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті. За змістом пункту 4 частини першої статті 55 ГПК у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову (в національній валюті) й визначається сума судового збору, що підлягає сплаті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачується раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову (абзац другий частини першої статті 6 Закону).

Судом встановлено, що остання уточнена позовна заява була надана позивачем 17.11.2014, про що свідчить наявна в матеріалах справи кур'єрська накладна № 601069.

Відповідно до інформації про офіційні курси валют станом на 17.11.2014, що розміщена на сайті http://www.bank.gov.ua , 1 Євро = 19,071370 грн.

Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду, позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 9425 грн. 02 коп. за позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача виконати платіжні доручення щодо перерахування грошових коштів в розмірі 21843 Євро 24 центи та 26000 грн. 00 коп. та стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат в загальному розмірі 28670 грн. 29 коп. ((21843,24 Євро * 19,071370 + 26000,00 грн. + 28670,29 грн.) * 2% = 9425,02 грн.).

Проте, з наявних в матеріалах справи платіжних доручень № 509 від 08.07.2014, № 509 від 30.07.2014 та № 511 від 31.07.2014 вбачається, що при зверненні з даним позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 3045 грн. 00 коп.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем недоплачений судовий збір в розмірі 6380 грн. 02 коп.

Відповідно до п. 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк, та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 49 господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір в частині задоволених позовних вимог покладається на відповідача.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 8000 грн. 00 коп. витрат за послуги адвоката.

У відповідно до пункту 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, відшкодовуються втрати, які були здійснені стороною за отримання послуг лише адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

В якості доказів понесених витрат на послуги адвоката в даній справі в розмірі 8000 грн. 00 коп., позивач надав суду Договір № 14 консультаційно-правового обслуговування і представництва інтересів в суді від 27.06.2014, укладений між адвокатом Антонєвським Ю.Ф. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 0749 від 13.10.1997) та Товариством обмеженою відповідальністю «Реммаш», та видатковий касовий ордер від 03.07.2014, який підтверджує фактичну оплату позивачем отриманих від адвоката Антонєвського Ю.Ф. послуг правової допомоги в розмірі 8000 грн. 00 коп.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги Товариства обмеженою відповідальністю «Реммаш» задоволені частково, витрати з оплати послуг адвоката покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.ч. 1, 5 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "БГ Банк" (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48; ідентифікаційний код: 20717958) виконати надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Реммаш» (50024, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Українська, буд. 80, прим. 58/1; ідентифікаційний код: 31735717) платіжні доручення, а саме 1) платіжне доручення №1 від 12.11.2014 щодо перерахування грошових коштів в розмірі 21843 (двадцять одна тисяча вісімсот сорок три) Євро 24 центи з розрахункового мультивалютного рахунка № 26008301304268 в Публічному акціонерному товаристві «БГ Банк» на банківський рахунок № 26006057000589 Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», призначення платежу - для поповнення обігових коштів; 2) платіжне доручення № 245 від 29.10.2014 щодо перерахування грошових коштів в розмірі 23500 (двадцять три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. з розрахункового мультивалютного рахунка № 26008301304268 в Публічному акціонерному товаристві «БГ Банк» на рахунок № 26001365918001 Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», призначення платежу - для поповнення обігових коштів; 3) платіжне доручення № 246 від 29.10.2014 щодо перерахування грошових коштів в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. з розрахункового мультивалютного рахунка позивача № 26008301304268 в Публічному акціонерному товаристві «БГ Банк» на розрахунковий рахунок № 26005439070 в АТ Райфайзен банк Аваль, МФО 380805 у м. Києві, код ЄДРПОУ 25543196, отримувач - ПАТ Укртелеком, призначення платежу - передплата за послуги зв'язку за жовтень 2014 року; 4) платіжне доручення № 1111-01 від 11.11.2014 на перерахування грошових коштів в сумі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп. з розрахункового мультивалютного рахунка позивача №26008301304268 в Публічному акціонерному товаристві «БГ Банк» на поточний рахунок № 26052302304268 в Публічному акціонерному товаристві «БГ Банк», призначення платежу - зарахування грошових коштів на поточний рахунок № 26052302304268 згідно з Договором № 26052302304268.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48; ідентифікаційний код: 20717958) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Реммаш» (50024, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Українська, буд. 80, прим. 58/1; ідентифікаційний код: 31735717) пеню в розмірі 8005 (вісім тисяч п'ять) грн. 25 коп., 3% річних в розмірі 6603 (шість тисяч шістсот три) грн. 35 коп., інфляційні втрати в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 19 коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 3045 (три тисячі сорок п'ять) грн. 00 коп. та витрати на послуги адвоката в розмірі 7778 (сім тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 13 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48; ідентифікаційний код: 20717958) в дохід Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір в розмірі 6380 (шість тисяч триста вісімдесят) грн. 02 коп.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 15.12.2014

Суддя І.М. Отрош