Постанова

від 01.12.2014 по справі 927/1539/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2014 р. Справа№ 927/1539/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фірма «Алво»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2014р.

у справі №927/1539/13 (суддя Михайлюк С.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

до Приватного підприємства «Фірма «Алво»

третя особа Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»

про стягнення 461 328,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного підприємства «Фірма «Алво», третя особа Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 271 515,20 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 100,07 грн., суми заборгованості за відсотками - 189 529,31 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 173,74 грн. згідно Кредитного договору №11248443000 від 07.11.2007р. та Договору купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2011р.

До прийняття рішення по суті позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками до 178 421,22 грн. та пені за несвоєчасне повернення відсотків до 165,18 грн., збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту до 110,07 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2014р. позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з Приватного підприємства «Фірма «Алво» на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість а кредитом в сумі 271 515,20 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом в сумі 178 421,22 грн.. пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 110,07 грн., пеню за несвоєчасне повернення відсотків в сумі 165,18 грн., а також судовий збір у сумі 9 004,23 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач - Приватне підприємство «Фірма «Алво», подав апеляційну скаргу, за якою просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області у справі №927/1539/13 повністю та прийняти нове, яким у позові ПАТ «Дельта Банк» відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

На думку скаржника, позивач не може вважатися належним кредитором, оскільки не було надано належних доказів переходу прав вимоги за Кредитним договором.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», надав до матеріалів справи письмовий відзив на апеляційну скаргу, за яким просить відмовити в задоволенні скарги, а рішення Господарського суду Чернігівської області залишити без змін.

Позивач вказує про те, що згідно Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011р. набув права вимоги по Кредитному договору №11248443000 від 07.11.2007р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2014р. колегією суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Синиця О.Ф. прийнято до провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фірма «Алво» та призначено розгляд справи на 14.04.2014р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2014р. розгляд справи відкладено на 12.05.2014р. відповідно до ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника третьої особи, а також необхідністю витребування додаткових доказів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2014р. розгляд справи було відкладено відповідно до ст. 77 ГПК України, з огляду на неявку в судове засідання представника позивача та третьої особи.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду Верховця А.А. від 02.06.2014р., з огляду на перебування судді Зеленіна В.О. та Синиці О.Ф. на навчанні по підвищенню кваліфікації в Національній школі суддів України, вирішено здійснити розгляд справи №927/1539/13 у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Алданова С.О., Андрієнко В.В.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шипка В.В. від 12.06.2014р., враховуючи участь судді Андрієнка В.В. у розгляді інших справ, вирішено здійснити розгляд справи №927/1539/13 у складі колегії головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Алданова С.О., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2014р. призначено у справі №927/1539/13 судову економічну експертизу, апеляційне провадження у даній справи зупинено до надання висновку експертом.

03.10.2014р. Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз матеріали справи повернуті до суду.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнка В.В., огляду на перебування судді Алданової С.О. у відпустці, вирішено здійснити розгляд справи №927/1539/13 у складі колегії суддів головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2014р. поновлено апеляційне провадження у справі №927/1539/13 та розгляд справи призначено на 27.10.2014р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2014р. розгляд справи було відкладено відповідно до ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2014р. розгляд справи було відкладено, з огляду на неявку в судове засідання представників позивача та третьої особи, а також враховуючи необхідність витребування додаткових доказів у справі.

Справа слухалась з оголошеними 26.05.2014р., 02.06.2014р., 12.06.2104р. в судових засіданнях перервами на підставі ст. 77 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк», як кредитодавцем, та Приватним акціонерним товариством «Фірма «Алво», як позичальником, 07.11.2007р. був укладений Кредитний договір №11248443000, за умовами якого кредитодавець зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути кредитодавцеві кредит (грошові кошти) у національній валюті України в сумі 320 000,00 грн. в порядку і на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 1.2. Кредитного договору надання кредиту здійснюється у наступний термін: 07.11.2007р. Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (Додаток №1 до Договору), якщо тільки не застосовується іншим термін повернення кредиту, встановлений на підставі Додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього Договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3., 5.3., 5.5., 5.6., 5.9., 5.10., 5.11, 7.4. Договору. Позичальник зобов'язується повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафні санкції та здійснити інші грошові платежі згідно умов Договору на рахунок, вказаний в підпункті 1.2.2. п. 1.2. Кредитного договору.

Згідно з п. 1.3. Кредитного договору за використання кредитних коштів за цим Договором встановлюється процента ставка в розмірі 15,00 % річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього Договору. За користування кредитними коштами понад встановлений Договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 22,5% річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за Договором. Нарахування та облік таких процентів кредитор здійснює відповідно до умов цього Договору та вимог чинного законодавства України, зокрема, нормативних актів НБУ.

Відповідно до п. 5.5. Кредитного договору у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту (основної суми боргу) та/або термінів сплати плати за кредит строком більше ніж на 5 календарних днів, та/або у випадку порушення позичальником та/або заставодавцем, та/або поручителем, та/або гарантом умов укладеного з банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором, кредитор має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим Договором у порядку, визначеному розділом 11 договору. Відповідно до п. 11.1. розділу 11 Договору "Порядок дострокового повернення кредиту" сторони погодили, що у випадку застосування, зокрема п. 5.5. Договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаним пунктом, кредитор має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з п. 1.2.2. цього Договору; при цьому термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги кредитора; в цьому випадку позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений банком заново термін в повному обсязі; в будь-якому випадку новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги кредитора не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення банком вказаної вимоги позичальнику.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Частиною 1 ст. 1056 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як свідчать матеріалів справи, ПАТ «УкрСиббанк» належним чином виконав свої зобов'язання перед відповідачем в частині надання кредиту та надав відповідачеві кредит на загальну суму 320 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №0609236948 від 07.11.2007р.

При цьому відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом.

08.12.2011р. між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта банк" укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. Відповідно до цього Договору продавець (ПАТ "УкрСиббанк") погоджується продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві (ПАТ "Дельта Банк"), а покупець погоджується придбати права вимоги за кредитами та прийняти їх та сплатити ціну купівлі. Права вимоги за кредитами переходять від продавця до покупця, зобов'язання продавця передати права вимоги за кредитами покупцеві є виконаним з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги за кредитами у дату закриття.

З Додатку №1 до Договору купівлі-продажу вбачається, що третьою особою були передані позивачеві права вимоги по Кредитному договору №11248443000 від 07.11.2007р.

06.04.2012р. позивачем та третьою особою підписаний акт приймання-передачі прав вимоги за кредитами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за Кредитним договором, позивач направив на адресу відповідача претензію від 27.11.2012р. вих. № 02.1-6198 з пропозицією сплатити заборгованість. Претензія одержана відповідачем, на що вказує відповідь на її вимоги від 18.02.2013р.

На момент розгляду даної справи відповідачем не було в повному обсязі виконані зобов'язання за Кредитним договором, з огляду на що у нього перед позивачем рахується заборгованість у розмірі 271 515,20грн. - заборгованість за кредитом, 178 421,22грн. - заборгованість за відсотками.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення зобов'язання може бути обумовлено не будь-яким, а лише належним його виконанням. Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язання. Якщо учасники зобов'язання порушують хоча б одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а змінюється, оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем за Кредитним договором не надано суду доказів сплати заборгованості по кредиту , процентам за кредит та комісії.

Таким чином, у позичальника - Приватного підприємства «Фірма «Алво», перед позивачем існує заборгованість по кредиту в розмірі 271 515,20 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 178 421,22 грн.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути також суму пені за порушення строків повернення кредиту в розмірі 110,07 грн. та за несвоєчасне погашення нарахованих процентів у сумі 165,18 грн.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань наступають наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.1. Кредитного договору передбачено, що за порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених Договором, кредитор має право вимагати від позичальника, а позичальник при цьому зобов'язаний сплатити кредитору додатково до плати за кредит пеню з розрахунку 0,2% річних від суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредит та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, за методом «факт/360 (метод «факт/360» передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але в будь-якому випаду такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.

За таких обставин, правомірним є нарахування позивачем пені на суми прострочених зобов'язань, а саме: за порушення строків повернення кредиту в розмірі 110,07 грн. та за несвоєчасне погашення нарахованих процентів у сумі 165,18 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормою ч. 1 ст. 33 ГПК України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 2 ст. 34 ГПК України містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2014р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фірма «Алво» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області 28.01.2014р. у справі №927/1539/13 залишити без змін.

3. Справу №927/1539/13 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Е.О. Шевченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця