Постанова

від 16.12.2014 по справі 916/4688/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р.Справа № 916/4688/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Мирошниченко М.А. та суддів Воронюка О.Л. і Лашина В.В.

(склад колегії суддів сформовано на підставі автоматичного розподілу справ між суддями та розпорядження в.о. голови суду № 3064 від 03.12.2014 р.)

при секретарі судового засідання - Кияшко Р.О.

за участю представників :

ПП „РЕЗЕРВ-С" - Мякішева О.П. (директор) та Сакали М.Я. (на підставі доручення),

ПАТ акціонерного банку „ПОРТО-ФРАНКО" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Приватного підприємства „РЕЗЕРВ-С" на ухвалу господарського суду Одеської області від 21.11.2014 р. № 916/4688/14 про повернення позовної заяви (за вхідним № 4819/14 від 20.11.2014 р.) Приватного підприємства „РЕЗЕРВ-С" до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку „ПОРТО-ФРАНКО" про стягнення 1 510 332,67 грн.

ВСТАНОВИЛА:

20.11.2014 р. Приватним підприємством „РЕЗЕРВ-С" (далі позивач) у господарському суді Одеської області пред'явлено позов до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку „ПОРТО-ФРАНКО" (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1 510 332,67 грн., яка складається зі заборгованості за договорами, а саме:

- банківського вкладу від 13.01.2009 р. № 4Д-2009 у сумі, що еквівалентна 26538,5 доларам США за курсом НБУ станом на дату ухвалення рішення;

- банківського вкладу від 27.12.2010 р. № 27Д-2010 у сумі 1000000,00 грн.;

- банківського рахунку № 9665, за яким клієнту відкрито поточний рахунок № 26000966502840 в доларах США у сумі, що еквівалентна 1150 доларам США за курсом НБУ станом на дату ухвалення рішення;

- банківського рахунку № 9665, за яким клієнту відкрито поточний рахунок № 26000966501 в національній валюті у сумі 74515,68 грн..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.11.2014 р. зазначену позовну заяву, з посиланням на п. 4 і п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України, повернуто без розгляду, у задоволенні заяви Приватному підприємству "РЕЗЕРВ-С" вх. № 2-5360/14 від 20.11.14. про звільнення від сплати судового збору відмовлено.

В обґрунтування свої позиції місцевий суд зазначив, що позивачем доказів сплати судового збору в передбаченому розмірі та порядку за подачу позовної заяви не надано. Відмовляючи в задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору місцевий господарський суд, зазначив, що позивач не довів скрутний фінансовий стан. Крім того місцевий господарський суд зазначив, що позивач об'єднав в позовній заяви декілька вимог до відповідача, сумісний розгляд яких перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та утруднить вирішення спору.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою від 20.11.2014р. позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у який просить цю ухвалу скасувати та передати його позовну заяву на розгляд суду першої інстанції.

Свою позицію скаржник мотивував тим, що суд дійшов безпідставного висновку, що позивачем не надано доказів скрутного становища. Скаржник зазначив, що майновий стан позивача унеможливлює сплату судового збору, оскільки всі грошові кошти підприємства знаходяться на рахунках відповідача, а розрахункові рахунки у будь-яких інших банківських установах у ПП «РЕЗЕРВ-С» відсутні. Також скаржник звернув увагу на те, що при подачі позову до суду першої інстанції та заяви про звільнення від сплати судового збору, ним надано докази, які підтверджують важке матеріальне становище позивача, проте в супереч нормам чинного законодавства України, місцевий господарський суд не прийняв їх до уваги.

Крім того, скаржник послався на те, що місцевий господарський суд безпідставно зазначив, що вимоги викладені у позові не можна об'єднати в одне провадження, посилаючись на приписи ст.. 58 ГПК України скаржник зазначив, що кількість договорів не впливає на суть розгляду справи, головне щоб поєднані вимоги були однорідними та підтверджувались тотожними доказами, що в даному випадку є безумовним фактом. Враховуючи юридичну природу договорів, об'єднання позовних вимог за такими договорами можливим, що вимоги про стягнення за даними договорами пред'явлені до одного відповідача, є однорідними.

Скаржник також заявив клопотання про відновлення йому строку на подання цієї скарги, мотивуючи причини цього пропуску.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.12.2014 р. скаржнику відновлено строк на подання цієї апеляційної скарги, її прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.12.2014 р. о 12.30, про що всі сторони були належним чином повідомлені.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Представник Публічного акціонерного товариства акціонерного банку „ПОРТО-ФРАНКО" в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про розгляд справи належним чином . Про причини свого нез'явлення суд не повідомив.

Враховуючи вказані обставини, а також встановлений ст. 102 ГПК України скорчений строк розгляду апеляційних скарг на ухвали суду першої інстанції, колегія суддів прийняла рішення про розгляд справи за його відсутністю.

Представники позивача (скаржника) в усних поясненнях наданих суду підтримали апеляційну скаргу і просили суд скасувати ухвалу місцевого господарського суду та передати позовну заяву на розгляд до суду першої інстанції.

Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні представників позивача, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

В силу пункту 3 частини 1 статті 57 ГПК України на позивача покладено обов'язок при зверненні до господарського суду додати до позовної заяви документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів та сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Повертаючи без розгляду позовну заяву ПП «Резерв-С», місцевий господарський суд, вказав на недотримання позивачем вищевказаних вимог процесуального законодавства, зокрема, ненадання останнім доказів сплати судового збору та доказів на підтвердження обставин неможливості його сплати, у зв'язку із чим відмовив у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору.

Законом України "Про судовий збір" визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єми та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Згідно ст. 8 цього ж Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналіз змісту зазначеної норми свідчить про те, що відстрочення, розстрочення або звільнення позивача від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, які свідчать про об'єктивну неможливість сплатити судовий збір під час подання позову у зв'язку з важким майновим станом позивача.

Особа, яка заявляє таке клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановлених порядку і розмірі.

В пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що статтею 8 Закону "Про судовий збір" передбачена можливість відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати цього збору з урахуванням майнового стану сторони. Особа, яка заявляє відповідне клопотання (що може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або в окремому документі), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Як свідчать додані до позовної заяви докази, а саме платіжне доручення № 77 від 13.11.2014 р. про сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 30 206,66 грн., лист вих.. № 504 від 20.11.2014 р. про звернення до відповідача з проханням про перерахування коштів з рахунку ПП «Резерв-С» (№ 26000966501) на рахунок Державного бюджету в якості сплати судового збору за подачу позову, а також виписки по рахунку № 26000966502840 з 01.12.2013 р. до 11.11.2014 р. та по рахунку № 26000966502840 з 01.01.2014 р. до 11.11.2014 р., позивач місцевому господарському суду надав докази, які підтверджують його скрутне матеріальне становище і що він намагався сплатити судовий збір за подання цієї позовної заяви, однак банк який обслуговує його, відносно якого введено тимчасову адміністрацію і який одночасно є відповідачем у за цим позовом, не здійснив цього перерахування з рахункового рахунку позивача до Держаного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно дослідив надані позивачем докази скрутного фінансового становища останнього, оскільки суд не звернув увагу на те, що всі грошові кошти позивача знаходяться на рахунках відповідача, а розрахункові рахунки у будь-яких інших банківських установах у позивача відсутні, у зв'язку із цим місцевий господарський суд мав змогу надати позивачу розстрочку або відстрочку для сплати судового збору за подання позову, в порядку ст.. 8 Закону України «Про судовий збір», або звільнити його від його сплати проте цього не зробив.

Щодо посилань місцевого господарського суду на неможливість об'єднання заявлених позивачем позовних вимог в одне провадження то, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно приписів ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Однорідними вимогами слід вважати такі, що одночасно:

а) являють собою однаковий спосіб захисту права (наприклад, про визнання недійсним правочину, про виконання обов'язку в натурі тощо);

б) мають ті самі (з одного договору) чи однорідні (з різних, але аналогічних договорів) підстави виникнення.

Об'єднання позовів дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

Системне тлумачення коментованої статті сукупно з п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК дає можливість дійти висновку, що не допускається об'єднання в одній позовній заяві кількох вимог до одного чи кількох відповідачів, якщо сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

З доводів викладених у позовній заяві вбачається, що позивачем об'єднано кілька вимог до одного відповідача, а саме: стягнення боргу із відповідача за договором банківського вкладу від 13.01.2009 р. № 4Д-2009 у сумі, що еквівалентна 26538,5 доларам США за курсом НБУ станом на дату ухвалення рішення; стягнення із відповідача за договором банківського вкладу від 27.12.2010 р. № 27Д-2010 у сумі 1000000,00 грн. та стягнення з відповідача за договором банківського рахунку № 9665, за яким клієнту відкрито поточний рахунок № 26000966502840 в доларах США у сумі, що еквівалентна 1150 доларам США за курсом НБУ станом на дату ухвалення рішення і за яким клієнту відкрито поточний рахунок № 26000966501 в національній валюті у сумі 74515,68 грн.

Змістовний аналіз заявлених позивачем вимог у позовній заяві надає можливість зробити висновок про те, що заявлені позивачем вимоги, по-перше, заявлені до одного і того ж відповідача, а по-друге, мають однорідні (з різних, але аналогічних договорів) підстави виникнення, і по-третє, не таке об'єднання не перешкоджає з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін і не утруднить суттєво вирішення спору, а навпаки дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, якщо буде встановлено , що таке порушення мало місце.

Викладене надає колегії суддів зробити висновок, що у місцевого суду в даному випадку не було передбачених п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України правових (процесуальних) підстав для повернення цієї позовної заяви.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскаржена ухвала місцевого суду підлягає скасуванню, а зазначена позовна заява, з доданими до неї матеріалами, скеруванню до господарського суду Одеської області для прийняття її до провадження, з урахуванням заяви про звільнення від сплати судового збору позивача за подачу позовної заяви.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 99, 101-106, ГПК України, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду ,

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „РЕЗЕРВ-С" задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Одеської області від 20.11.2014 р. №916/4688/14 про повернення без розгляду позовної заяви Приватного підприємства „РЕЗЕРВ-С" до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку „ПОРТО-ФРАНКО" про стягнення 1 510 332,67 грн. - скасувати, а зазначену позовну заяву, з доданими до неї матеріалами, скерувати до господарського суду Одеської області для прийняття її до провадження, з урахуванням заявленої заяви про звільнення від сплати судового збору.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено і підписано 16.12.2014 р.

Суддя-доповідач: М.А. Мирошниченко

Судді: О.Л. Воронюк

В.В. Лашин