Рішення

від 30.06.2006 по справі 20/126/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/126/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.06                                                                                        Справа №  20/126/06

Суддя   Гандюкова  Л.П.

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Візард”,

м. Запоріжжя

до Селянського (фермерського) господарства “ВПК”, Запорізька область, Куйбишевський район, с. Новоукраїнка

про стягнення  464 тони  насіння  соняшнику

                                                                                                        Суддя  Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача –    Лісняк І.О. (довіреність б/н від 24.01.2006р.);

Від відповідача –Маковський М.В. (довіреність  б/н від 01.11.2005р.);

Голова С(Ф)Г “ВПК” Кретов С.А. (за викликом) –не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

          Заявлений позов про стягнення з відповідача на користь позивача 464 тони насіння соняшнику.

          Ухвалою господарського суду від 03.04.2006р. позовна заява прийнята до розгляду,  порушено провадження у справі № 20/126/06,  судове засідання  призначено на 17.04.2006р. На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 18.05.2006р. У судовому засіданні 18.05.2006р. оголошено перерву до 23.05.2006р. Ухвалою суду від 23.05.2006р. розгляд справи відкладено на 01.06.2006р. Ухвалою заступника голови господарського суду Запорізької області від 01.06.2006р. на підставі ст. 69 ГПК України строк вирішення спору у справі продовжений на один місяць –до 05.07.2006р. Ухвалою суду від 01.06.2006р. розгляд справи відкладено на 14.06.2006р., цією ж ухвалою у судове засідання на підставі ст. 30 ГПК України повторно викликаний голова Селянського (фермерського) господарства “ВПК” Кретов С.А. для дачі пояснень. Ухвалою суду від 14.06.2006р. розгляд справи № 20/126/06 відкладено на 29.06.2006р., цією ж ухвалою в судове засідання втретє викликаний  голова Селянського (фермерського) господарства “ВПК” Кретов С.А. для дачі пояснень. У судовому засіданні 29.06.2006р. оголошено перерву до 30.06.2006р.

          30.06.2006р. справу розглянуто, оголошено рішення у повному  обсязі.

          Судові засідання, починаючи з 18.05.2006р., крім судового засідання, яке відбулося   29.06.2006р., ведуться за допомогою технічних засобів фіксації.   

          29.06.2006р. фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів фіксації проводилась, однак не здійснилася у зв'язку з технічними  неполадками.  

          Позивач підтримує позовні вимоги, викладені у позові, мотивуючи, зокрема, наступним. За договором комісії на придбання товарів  № 47к   від 02.06.2004р., ЗАТ  “Компанія “Візард”, універсальним правонаступником якого є ТОВ “Візард”  (комітент), перерахувало відповідачу  (комісіонер) 1 230 100 грн. на виконання доручення по закупівлі насіння соняшнику. Всього відповідачу було перераховано 1230100 грн. на закупівлю 1602 тони насіння соняшнику, з яких: 25 тон за ціною 670 грн. за 1 тону, 220 тон за ціною 730 грн. за 1 тону, 657 тон за ціною 750 грн. за тону, 700 тон за ціною 800 грн. за тону. Грошові кошти перераховувались на рахунок відповідача відповідно до рахунків по факту їх виставлення відповідачем. Виконуючи договірні зобов'язання, відповідач передав позивачу 757 тон 66 кг насіння соняшнику, з яких: 45 тон за ціною 670 грн. за тону, 266 тон 950 кг за ціною 700 грн. за тону, 368 тон 461 кг за ціною 750 грн. за тону,  76 тон 655 кг за ціною 800 грн. за тонну, що підтверджується видатковими накладними та звітами комісіонера (відповідача) по виконанню договору. Позивач  у  встановленому  договором порядку сплатив комісійне винагородження відповідачу, на рахунок відповідача було перераховано 38357 грн. Також відповідач повернув на рахунок   позивача грошові кошти в сумі 296240 грн. у зв'язку з неможливістю придбати насіння соняшнику, що відповідають вимогам договору та вказівкам позивача. З цієї суми 20100 грн. були повернуті як отриманні на закупівлю 30  тон  насіння соняшнику за ціною 670 грн.,  3701,10  грн. –на закупівлю

5 тон 70 кг насіння соняшнику за ціною 700 грн., 144 438,90 грн. –на закупівлю 192 тони 585 кг. за ціною 750 грн., 128000 грн. –на закупівлю 160 тони насіння соняшнику за ціною 800 грн. за тону. Таким чином, відповідач не виконав належним чином зобов'язання по передачі позивачу насіння соняшнику, передбачені договором. З метою проведення звірки взаємних розрахунків позивач направив на адресу відповідача двохсторонній акт звірки. Відмовившись від підписання акту звірки, відповідач  у звіті комісіонера від 17.02.2006р. вказав заборгованість перед позивачем з урахуванням заліку, запропонованого позивачем в акті звірки. У зв'язку з чим, а також керуючись положеннями ст. 601 ЦК України  (про можливість провадити залік зустрічних однорідних вимог в односторонньому   порядку), позивач зменшив заборгованість відповідача по постачанню насіння соняшнику за ціною 750 грн. за тону. Таким чином, на день подачі позову, заборгованість відповідача за договором складає 0,655 тони насіння соняшнику за ціною 750 грн. за тону на суму 491,32 грн. та 463,345 тони насіння соняшнику за ціною 800 грн. на суму 370676 грн.  25.02.2006р. відповідачу був направлений акт звірки по пошті. Відповідно до умов договору, відповідач зобов'язався своєчасно від свого імені та за рахунок позивача провадити закупівлю насіння соняшника у третіх осіб, а також  передати придбані насіння соняшнику   позивачу. Позивач, згідно з умовами договору, зобов'язаний був перераховувати відповідачу грошові кошти на закупівлю насіння,  прийняти від відповідача насіння та сплатити комісійне винагородження.  Позивач, як зазначено вище,  у повному обсязі   виконав договірні зобов'язання. Відповідач не виконав у повному обсязі договірні зобов'язання в частині передачі позивачу насіння соняшнику. Основний борг відповідач у зв'язку з цим, нараховується в насіннях соняшнику, оскільки зобов'язанням відповідача є саме передача насіння соняшнику. Просить позов задовольнити, посилаючись при цьому на  п. 7.1 договору, ч. 1 ст. 193, ч. 2 ст. 218  ГК України, ч. 1 ст. 526, ч. 2 ст. 617, ч. 3 ст. 1016 ЦК України.

          Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, зокрема,  наступне. По-перше, Позивач просить стягнути з відповідача 464 тони насіння соняшнику. Однак, даний розмір вимог не відповідає дійсності, оскільки  позивачем  було перераховано грошові  кошти відповідачу на закупівлю 1602 тони насіння. Виконуючи договірні  зобов'язання, відповідач передав позивачу 757 тон насіння соняшнику. У зв'язку з неможливістю придбання насіння соняшнику, відповідач на протязі грудня 2005р. повернув позивачу грошові кошти в розмірі 296240 грн. на придбання 387655 кг насіння. Таким чином, відповідач не зміг поставити позивачу 457345 кг насіння соняшнику. По-друге, відповідач вважає вимоги позивача невірними як по суті, так і за обставинами даної справи. Із п.п. 1.1, 2.1.6 договору слідує, що однією із суттєвих умов договору для поставки товару є письмова вимога позивача по якій відповідач зобов'язаний поставити даний товар в адресу позивача. По-третє, з причини порушення господарським судом справ про банкрутство та визнання банкрутами деяких постачальників продукції, з якими відповідачем були укладені в інтересах комітента договори поставки насіння соняшнику, комісіонер не зміг поставити на адресу комітента 319 тон продукції (зокрема, справа № 21/45/06, № 25/147, № 25/314, № 19/219). По-четверте, відповідно до п. 7. 3 договору, комісіонер не вправі відмовитись від виконання доручення комітента, за виключенням випадків, коли це викликано неможливістю виконання доручення ... . Умови, при яких неможливо виконати доручення комітента,  сторонами в договорі комісії визначені та прописані не були. На підставі даного пункту договору комісії, відповідач відмовився  від виконання доручення позивача в частині постачання на його адресу насіння соняшнику в розмірі 443 тони, про що повідомив позивача листом від 14.04.2006р.  Вважає, що здійснив всі заходи для стягнення заборгованості з постачальників продукції. Так, в установленому Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або  визнання його банкрутом”  порядку, заявив вимоги до боржників, які були задоволені господарським судом по всім справам про банкрутство, що зазначені вище. Вважає, що  визнання боржників банкрутами та проведення органами державної виконавчої служби процедур стягнення з боржників на користь відповідача заборгованості по укладеним за дорученням позивача договорів поставки носить об'єктивний характер неможливості виконання доручення позивача в даний час. Відмова відповідача від виконання доручення позивача до моменту стягнення заборгованості з постачальників насіння соняшника відповідає вимогам ст. 1017 ЦК України та п. 7.3 договору комісії. Просить у позові відмовити.                    

          22.05.2006р. до господарського суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка обумовлена представленим відповідачем у попередньому засіданні  відзивом на позов. У цій заяві позивач зазначає, зокрема, наступне. Відсутність відповідно до договору комісії письмових вимог не завадило відповідачу провести поставку 757,066 тони насіння соняшнику та отримати від позивача комісійне винагородження, передбачене договором. Більш того, позовна заява, направлена на адресу відповідача у квітні 2006р., є письмовою вимогою виконати зобов'язання по постачанню 464 тони насіння соняшнику. У відзиві відповідач також вказує, що неможливість виконати зобов'язання по постачанню насіння викликана порушенням господарським судом справ про банкрутство та визнання банкрутами  деяких постачальників продукції. На думку відповідача, це є причиною неможливості поставки 319 тон насіння. При цьому відповідач не пояснює причину відсутності поставки іншої кількості соняшника. Вказані у відзиві юридичні особи, у відношенні яких порушені справи про банкрутство, не є ані кредиторами, ані боржниками позивача. Позивач не укладав з ними договорів, не провадив розрахунків та навіть не надавав відповідачу вказівок відносно цих юридичних осіб. Крім того, згідно з ч. 4 ст. 1016 ГК України, у випадку невиконання третіми особами договорів, укладених  з ними комісіонером, він зобов'язаний негайно повідомити про це комітента та зібрати необхідні докази, а комітент має право вимагати від комісіонера уступити йому право вимоги до таких осіб (позивач не заявляє вимог до відповідача уступити позивачу право вимоги до третіх осіб, які не виконали зобов'язання). Також вважає, що відповідач змішує поняття “виконання доручення” та “виконання зобов'язання”. Відповідно до ст. 1011 ЦК України комісіонер за дорученням комітента укладає угоди від свого імені, але за рахунок комітента. Саме тому в п. 7.3 договору не вказаний перелік умов неможливості виконання доручення. Якщо відповідач не міг придбати в інтересах позивача насіння, не міг укласти відповідні угоди, то він мав право відмовитись від виконання доручення. Про неможливість виконання доручення у випадку відсутності належного виконання договорів третіми особами (контрагентами відповідача) взагалі не можна говорити,  оскільки  доручення по укладенню договорів вже виконано. Також позивач зазначив, що неможливість виконання зобов'язання з причини неналежного виконання зобов'язання третіми особами ані договором, ані законом не передбачена.  Крім того, відповідно до п. 7.1 договору та ч. 3 ст. 1016 ЦК України, відповідач прийняв  на себе делькредере за виконання третіми особами договорів. Оскільки згідно з умовами договору та додатків відповідач зобов'язаний був провадити закупівлю насіння соняшнику в заліковій вазі, тому позивач уточнив свої позовні вимоги,  просить стягнути з відповідача 464 тони насіння соняшнику в заліковій вазі.

          У порядку ст. 22 ГПК України уточнення позовних вимог приймається судом до розгляду.

          Таким чином, предметом розгляду справи є уточнені позовні вимоги.   

          Також у поясненні, яке надійшло до суду 30.05.2006р., позивач зазначив, що додаток № 1  до договору, в якому міститься доручення комітента провадити закупівлю насіння соняшника за ціною 700 грн. за тону залікової ваги, було оформлено помилково. Саме тому таке доручення також оформлено у вигляді додатку № 1 до договору та має ту ж дату  - 02.06.2004р. З цієї ж причини воно не було скасовано додатковими угодами з наступними змінами, а також не виконувалось відповідачем (відповідно до виставлених відповідачем  рахунків та оформленим ним же видатковим накладним відповідач не провадив закупівлю та поставку насіння соняшнику за ціною 700 грн. за тону).

          У судовому засіданні 23.05.2006р. відповідач надав доповнення до відзиву, в якому, зокрема, зазначено наступне. Не згоден з позицією позивача, який вважає, що делькредере  за своєю правовою природою не є формою поручительства зі сторони комісіонера за невиконання договору третіми особами. За своєю суттю делькредере –додаткове зобов'язання комісіонера перед комітентом за третю особу по укладеному  договору комісії. Наявність делькредере в договорі означає, що комісіонер за певне винагородження бере на себе поручительство за виконання договору третьою особою та несе матеріальну відповідальність за невиконання останнім зобов'язання. Умова делькредере може міститися і в договорі комісії, та в окремому договорі поручительства.  Таким чином, прийняття на себе комісіонером такого поручительства відповідно до ст. 1016 ЦК України є одним із способів забезпечення зобов'язання, а саме –поручительством. Згідно з положеннями цивільного законодавства договір поручительства є обов'язковим, акцесорним по відношенню до основного зобов'язання, забезпеченому цим договором поручительства. Це значить, що договір поручительства виступає додатковим договором  до основного договору комісії в рамках делькредере як особливого виду  поручительства, передбаченого  нормами цивільного законодавства.

          У процесі розгляду справи сторонами були заявлені наступні клопотання:

- 12.04.2006р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 17.04.2006р.

          Ухвалою суду  від 17.04.2006р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 18.05.2006р.  

- у судовому засіданні 18.05.2006р. відповідачем заявлено клопотання, в якому зазначено, що у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у вигляді насіння соняшнику з причини невиконання боржниками зобов'язання перед відповідачем. Таким чином, оскільки невиконання зобов'язання сталося з вини боржників, відповідач просить залучити до участі у справі в якості відповідачів боржників відповідача, перелік яких наведено в клопотанні.  У судовому засіданні пояснив, що залучення його боржників необхідно для надання пояснень щодо причини невиконання зобов'язання.   

Клопотання ухвалою суду від 23.05.2006р. відхилено як необґрунтоване.

- у судовому засіданні 23.05.2006р. відповідач заявив клопотання про долучення до матеріалів справи №20/126/06 в якості доказу копії ухвали господарського суду Запорізької області у справі № 21/48/06 від 11.05.2006р. про визнання судом вимог кредитора –С(Ф)Г “ВПК” у справі про банкрутство ПП “Агрофірма Росія” у розмірі 381 000 грн.

Вказане клопотання ухвалою суду  від 23.05.2006р.  судом задоволено.

- 23.05.2006р. відповідач також заявив письмове клопотання,  в якому просить суд,  керуючись ст.83 ГПК України, визнати в порядку ст.215 Цивільного кодексу України недійсним договір комісії від 02.06.2004р. № 47 К, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “Візард” та Селянським (фермерським) господарством “ВПК”, оскільки зі сторони відповідача він укладений неуповноваженою особою.

До матеріалів справи також долучені пояснення голови СФГ “ВПК” Кретова С.А., який тричі викликався в судове засідання, але не з'явився, де зазначено, що   п. 2.3 Статуту господарства визначено, що інтереси господарства перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності представляє голова господарства. Пунктом 2.10 Статуту встановлено, що голова  фермерського господарства тимчасово може доручати виконувати права голови господарства Козді В.П. Однак, на підписання договору комісії № 47 К від  02.06.2004р. Козду  В.П.  він не уповноважував, відповідну довіреність не видавав. Виконання даного договору після його укладення ним схвалено не було. Таким чином, договір комісії № 47 К від 02.06.2004р. зі сторони комісіонера укладений не уповноваженою на те особою.

Крім того, у наступному судовому засіданні відповідач доповнив клопотання. Зазначає, що в додатках №№1,3,4,5,6 до договору комітент дав комісіонеру доручення придбати насіння соняшника, якість якого повинна відповідати державному стандарту (ДСТУ 3768-98), однак сфера застосування зазначеного стандарту  поширюється на зерно м'якої і твердої пшениці, і цей стандарт скасований, а є чинним державний стандарт ДСТУ 3768:2004. Оскільки відповідно до ч.3 ст.1012 ЦК України суттєвими умовами договору комісії є умови про це майно і його ціну,  в договорі комісії відсутні суттєві умови як по характеру майна, так і по ціні, це є також підставою для визнання договору комісії  недійсним.   

Із пояснень Козди В.П., який підписав договір комісії, та який також викликався в судове засідання, слідує, що у зв'язку з тривалою відсутністю голови С(Ф)Г “ВПК” Кретова С.А., яке було обумовлено відрядженнями, пов'язаними з діяльністю господарства, він (Козда) виконував обов'язки голови господарства для ведення оперативної господарської діяльності. Але голова господарства повноважень по укладенню договору комісії від 02.06.2004р. № 47 К йому не надавав. Даний договір він підписав по незнанню законодавства, однак діяв на підставі статуту.  Під час судового засідання судом надано Козді В.П. для ознайомлення  рахунки, накладні, акти приймання-передачі, звіти комісіонера, копії яких маються в матеріалах справи, оригінали оглянуті судом. При цьому Козда В.П. пояснив, що частина цих документів підписана ним, частина –Кретовим С.А.  

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

 02.06.2004р. між Закритим акціонерним товариством “Компанія “Візард” -комітент за договором (правонаступником  якого  відповідно до Статуту є  позивач у справі), та Селянським (фермерським) господарством “ВПК” - комісіонер, відповідач у справі,  був укладений договір комісії № 47К на придбання товарів, за яким відповідач зобов'язався за дорученням позивача та за його рахунок, за винагородження, обумовлене даним договором, придбати від свого імені  в інтересах позивача насіння соняшнику (товари), а також передати товари позивачу (комітенту). Строк дії договору встановлено в п. 5.1 договору, останній вступає в силу зі дня підписання та діє до 31.12.2004р. для придбання комісіонером товарів.

Відповідно до  п.10 додатку №6 від 28.12.2004р. до цього договору комісіонер придбає для комітента товар до 30 листопада 2005р.  

Згідно з п. 1.2 договору, характеристики та вартість товарів, що придбаються відповідачем для позивача, містяться в Дорученні позивача (додаток № 1 до договору).

Характеристики та вартість товарів, що придбаються відповідачем для позивача, містяться також відповідно до укладених додаткових угод в дорученнях позивача (додатки № № 3, 4, 5, 6 до договору).

Відповідно до п.п 2.1.1, 2.1.6 договору, відповідач зобов'язався  виконувати доручення позивача, передбачене п. п. 1.1, 1.2  договору, на умовах, найбільш вигідних для позивача; негайно здійснювати доставку товарів позивачу за його рахунок по його письмовій вимозі, на підставі угоди сторін.    

У пункті 2.1.4 договору сторони також визначили, що товари передаються відповідачем в заліковій вазі.

Із матеріалів справи слідує наступне.

Відповідно до п. 3.1 договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти  на суму 1230100 грн. на виконання доручення по закупівлі 1602 тони насіння соняшнику, з яких: 25 тон за ціною 670 грн. за 1 тону, 220 тон за ціною 730 грн. за 1 тону, 657 тон за ціною 750 грн. за тону, 700 тон за ціною 800 грн. за тону.

Грошові кошти перераховувались на рахунок відповідача відповідно до рахунків по факту їх виставлення відповідачем.

Виконуючи договірні зобов'язання, відповідач передав позивачу 757 тон 66 кг насіння соняшнику, з яких: 45 тон за ціною 670 грн. за тону, 266 тон 950 кг за ціною 700 грн. за тону, 368 тон 461 кг за ціною 750 грн. за тону,  76 тон 655 кг за ціною 800 грн. за тонну, що підтверджується видатковими накладними та звітами комісіонера (відповідача) по виконанню договору.

Позивач у встановленому договором порядку (п. 3.2 договору)  сплатив комісійне винагородження відповідачу, що підтверджується платіжними дорученнями № 1373 від 01.10.04р., № 1388 від 16.10.04р., № 1463 від  22.10.04р., № 1621 від 25.11.04р., № 2268 від 07.07.05р. На рахунок відповідача  було перераховано 38357 грн.

Також відповідачем було повернуто на рахунок  позивача грошові кошти в сумі 296240 грн. у зв'язку з неможливістю придбати насіння соняшнику, що відповідають вимогам договору та вказівкам позивача. З цієї суми 20100 грн. були повернуті як отримання на закупівлю 30 тон насіння соняшнику за ціною 670 грн., 3701,10 грн. –на закупівлю 5 тон 70 кг насіння соняшнику за ціною 700 грн., 144438,90 грн. –на закупівлю 192 тони 585 кг. за ціною 750 грн., 128000 грн. –на закупівлю 160 тони насіння соняшнику за ціною 800 грн. за тону.

Таким чином, на день розгляду справи,  відповідачем не повернуто позивачу 0,655 тони насіння соняшнику за ціною 750 грн. за тону на суму 491,32 грн. та 463,345 тони насіння соняшнику за ціною 800 грн. на суму 370676 грн.

Отже, відповідач всупереч умовам договору, не виконав в повному обсязі договірні зобов'язання в частині передачі позивачу насіння соняшнику, а саме: не передав відповідачу  0,655 тони насіння соняшнику за ціною 750 грн. за тону на суму 491,32 грн. та 463,345 тони насіння соняшника за ціною 800 грн. на суму 370676 грн., всього –464 тони насіння соняшнику. Зазначене, окрім того, підтверджується звітом комісіонера від 17.02.2006р. за договором комісії № 47 К від 02.06.2004р., підписаним уповноваженим  представником  С(Ф)Г “ВПК” (т.2, а.с.18-19).

При цьому на підставі ст. 601 ЦК України позивач провів залік зустрічних вимог шляхом зменшення заборгованості відповідача щодо передачі насіння соняшника за ціною 750,00 грн. за 1 тону. Проведення зазначеного заліку також вказано відповідачем в звіті комісіонера від 17.02.2006р.      

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193  Господарського кодексу України.

Згідно з ст.ст.11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір. Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач не надав належних доказів виконання договору комісії та передання позивачу 464 тони насіння соняшнику.

Таким чином, вимоги про стягнення з Селянського (фермерського) господарства “ВПК” на користь ТОВ “Компанія “Візард” 464 тони насіння соняшнику в заліковій вазі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача спростовуються наведеними вище обґрунтуваннями, а також наступним.

Приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Із договору комісії слідує, що  сторони передбачили особливі умови. Комісіонер прийняв на себе поруку (делькредере) перед комітентом за виконання договорів продавцями (постачальниками) товарів і перевізниками. Оплата за делькредере ввійшла у винагороду комісіонера, передбачену п.3.2 договору. (п.7.1). Комісіонер, за загальним правилом, відповідає перед комітентом за виконання лише своїх зобов'язань, але не відповідає за виконання угоди третьої особою (ч.3 ст.1016 ЦК України). Тобто, комісіонер несе відповідальність за дійсність укладених договорів в інтересах комітента, але не за можливість їх виконати. В той же час, коли комісіонер не виявив належної обачності у виборі контрагента, наприклад, уклав договір з неплатоспроможною особою або організацією, що об'явлена банкрутом, то комісіонер  повинен відповідати перед комітентом і за виконання укладеного ним договору. Іншими словами, він  несе відповідальність за дії третьої особи,  якщо вибір цієї особи був неналежним (необачним), і в тому випадку, коли він добровільно прийняв на себе перед комітентом поруку за виконання договору третьою особою (делькредере).

При цьому суд звертає увагу, що із наданих відповідачем договорів поставки (купівлі-продажу) сільськогосподарської продукції, укладених з третіми особами  вбачається, що вони укладались не лише з тими юридичними особами, які зазначені відповідачем у відзиві, а із іншими особами. При цьому ціна продукції не завжди співпадала з умовами договору комісії. Відповідач направив позивачу листа про відмову від виконання доручення комітента 14.04.2006р., тобто після порушення господарським судом провадження у справі №20/126/06.

Посилання відповідача на те, що є два додатки №1 від однієї дати –02.06.2004р., в яких різний зміст, а саме: ціна, не впливає на обґрунтованість вимог позивача, оскільки як слідує із матеріалів справи, наведених вище, відповідач виконував умови саме тієї додаткової угоди, на яку посилається позивач.   Твердження відповідача,  що відсутні письмові вимоги  позивача поставити товар, що є суттєвою умовою договору поставки, до уваги не беруться, оскільки правовідносини сторін (позивача і відповідача) регулюються не договором поставки, а договором комісії.  Пунктом 2.1.6 договору комісії передбачений обов'язок саме відповідача, а не позивача. Доручення комітента, передбачене п.1.1., яким встановлено предмет договору комісії, відповідач мав.  Виставлені рахунки відповідача були сплачені позивачем. Відсутність вимоги, на яку посилається відповідач, не заважала йому виконувати умови договору комісії протягом 2004р.

           Розглянувши клопотання відповідача при винесенні рішення господарським судом  визнати в порядку ст.215 ЦК України недійсним договір комісії від 02.06.2004р. № 47 К, укладений від імені С (Ф)Г “ВПК” неуповноваженою особою, суд не вбачає підстав для його задоволення. При цьому суд бере до уваги наступне. Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Письмова угода (правочин), у даному випадку договір комісії укладається шляхом складання документа, що визначає її зміст, і підписується безпосередньо особою, від імені якої вона укладена, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Згідно з    Цивільним кодексом України  набуття юридичною особою  цивільно - правових прав та обов'язків можливо через органи юридичної особи (ч.1 ст.92 ЦКУ) та представників  юридичної особи ( ст.237 ЦКУ). Для укладення угод органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих законом, іншим правовим актом або установчими документами.

            Спірний договір був укладений від імені підприємства головою С(Ф)Г Коздою В.П. і  в договорі визначена посада –голова, який діє на підставі статуту; мається печатка господарства, справжність якої, а також підпису Козди, не оспорюється. Відповідно до статуту  С(Ф)Г “ВПК” засноване громадянином України Кретовим С.А. Інтереси господарства перед підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та окремими громадянами, представляє голова господарства. Голова господарства тимчасово може доручити виконувати права голови господарства Козді Віктору Павловичу (п.п.2.3, 2.10). Заявляючи клопотання, позивач не назвав конкретну нормативно-правову підставу визнання недійсним договору, не доказав що в момент укладення договору Козда В.П. діяв не як голова господарства. Подальші дії сторін, а із матеріалів справи (зокрема, пояснень Козди В.П. в судовому засіданні, рахунків, накладних, актів приймання-передачі, звіту комісіонера, банківських виписок, та інш.) слідує, що угода виконувалася сторонами і це свідчать про те, що відповідач правильно сприймав істотні умови угоди,  виконав частково свої зобов'язання, отримав за це грошові кошти і використав їх на свій розсуд. При цьому встановлено, що частина перелічених документів на виконання договору комісії підписана у тому числі Кретовим В.П. (видаткові накладні, типовий акт приймання-передачі, звіти комісіонера - т.1, а.с.93-94, 101-103, 107-113,122-124,134-136). Саме для з‘ясування питань, пов'язаних з укладенням договору, суд тричі викликав у судове засідання Кретова В.П., який не з‘явився. Згідно з ст.1012 ЦК України істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну. Таким чином,  враховуючи, що договір виконувався сторонами до моменту звернення позивача до суду без  будь-яких суперечностей щодо характеристики майна та ціни, саме на виконання цього договору відповідач уклав договори поставки сільськогосподарської  продукції з третіми особами, в яких зазначено майно (товар) –насіння соняшника з тими ж характеристиками, що і  в договорі комісії, суд вважає, що сторони досягли згоди щодо як майна так і його ціни. При цьому суд звертає увагу, що  угоди з третіми особами (які є в матеріалах справи) на виконання договору комісії  підписані від імені відповідача також Коздою В.П. Саме ці угоди, в яких Козда В.П. також зазначений як голова, стали підставою для звернення відповідача до господарського суду з заявами у справах про банкрутство, стягнення боргу, підставою для виконавчого напису нотаріуса. Відповідач не був позбавлений можливості  у разі неясності запропонувати внести зміни до договору, що і мало місто шляхом укладення додаткових угод.  Крім того, доказів, що позивачу було відомо про відсутність повноважень особи, яка підписує угоду, суду також не надано.  Згідно з ч.3 ст.92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Відповідно до ст.241 цього Кодексу правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

            На підставі викладеного, суд вважає, що відсутні підстави для визнання угоди недійсною. Твердження відповідача, що спірну угоду укладено неуповноваженою особою спростовується  наведеними вище доказами.

         Судом не встановлено відсутність істотних умов, необхідних для даного виду угод. Таким чином, суд вважає, що договір укладений у встановленому законом порядку, у належній формі, та на підставі  вільного волевиявлення сторін.  За взаємною згодою сторони уклали спірний договір  у письмовій формі, визначили предмет, ціну, засвідчили своїми підписами та скріпили печатками, тобто сторони договору комісії досягли згоди у належній формі по всіх істотних умовах (ст.638 ЦК України).

          На цих підставах не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача на те, що в додатках №№1,3,4,5,6 до договору комітент дав комісіонеру доручення придбати насіння соняшника, якість якого повинна відповідати державному стандарту (ДСТУ 3768-98), однак сфера застосування зазначеного стандарту  поширюється на зерно м'якої і твердої пшениці, і цей стандарт скасований, а є чинним державний стандарт ДСТУ 3768:2004. Суд вважає, що дана обставина не впливає на  дійсність договору комісії та обгрунтованість вимог позивача.  Саме цей стандарт відповідач вказував у договорах поставки (купівлі-продажу), укладених ним з третіми особами на виконання договору. Доказів, що неправильне зазначення державного стандарту вплинуло на виконання договору чи спричинило збитки у зв'язку з неякісним насінням не надано, як і не надано доказів, що будь-яка із сторін пред'являла претензії щодо якості товару, який був предметом договору. При цьому договором передбачено, що відповідність товару за якістю державному стандарту підтверджується якісним посвідченням.  

           Згідно з ст. 129 Конституції України, ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

           На наведених вище підставах суд визнає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.  

Згідно з ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Ухвалами суду від 23.05.2006р., 01.06.2006р. та 14.06.2006р. у порядку ст. 30 ГПК України у зв'язку  з заявленим представниками відповідача  клопотанням  був викликаний для дачі пояснень у судовому засіданні  голова селянського (фермерського) господарства “ВПК” Кретов Сергій Анатолійович, який одночасно є засновником юридичної особи - відповідача. Однак, будучи своєчасно повідомлений про місце та час судового засідання, він  у судові засідання не з'явився. Представником відповідача надані накази, підписані заступником голови, відповідно до яких Кретов С.А. у призначені судом дату та час судового засідання виїжджав у відрядження.   В ухвалах господарський суд звернув увагу відповідача на те, що суд визнав явку Кретова обов'язковою.  Крім того, в ухвалах суд попередив, що згідно з ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону. Незважаючи на це, Кретов С.А. тричі не з'явився у судові засідання.  Згідно з ст.30 ГПК України викликані для дачі пояснень посадові особи, інші працівники зобов'язані з'явитись до господарського суду на його виклик. Оскільки відповідачем у справі є юридична особа, яка попереджена належним чином про відповідальність і без поважних причин не виконала вимоги суду, так як вбачається  умисний виїзд за межі Запорізької області керівника юридичної особи у дні, коли призначені судові засідання, суд  визнає відповідача винним в ухиленні від вчинення дій, покладених судом на сторону і на підставі п.5 ч.1 ст.83 ГПК України стягує з  Селянського (фермерського) господарства “ВПК” штраф у доход Державного бюджету України у розмірі  1 700 грн.        

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49,  82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                                    ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

           Стягнути з Селянського (фермерського) господарства “ВПК”(71012, Запорізька область, Куйбишевський район, с. Новоукраїнка, вул. Леніна, буд. 171, п/р 26001300000052 в Запорізькій філії АКБ “Форум”, МФО 313913, код ЄДРПОУ 30887085) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Візард” (69002, м. Запоріжжя,  пр. Леніна,  буд. 92, п/р №2600301752051 в ФВАТ “Укрексімбанк” м.Запоріжжя, МФО 313979, код ЄДРПОУ 32096448)   464 тони насіння соняшнику в заліковій вазі, суму 3 712 грн. витрат на державне мито та суму 118 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.      

            Стягнути з Селянського (фермерського) господарства “ВПК” (71012, Запорізька область, Куйбишевський район, с. Новоукраїнка, вул. Леніна, буд. 171, п/р 26001300000052 в Запорізькій філії АКБ “Форум”, МФО 313913, код ЄДРПОУ 30887085) штраф у розмірі 1700 грн. у доход Державного бюджету України за ухилення від вчинення дій, покладених судом на сторону.

             Видати накази після набрання рішенням законної сили.  

Суддя                                          Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Рішення підписано у повному обсязі 30.06.2006р.