Рішення

від 15.12.2014 по справі 910/23158/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-б, тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/23158/14 15.12.14

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Грабовській А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/23158/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг", м. Синельнікове Дніпропетровської області,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Макротрейд", м. Київ,

про стягнення 10 004,53 грн.,

за участю представників:

позивача - Брайка М.В. (довіреність від 11.12.2013 №26);

відповідача - не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" (далі - ТОВ "Арда-Трейдинг") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Макротрейд" (далі - ТОВ "Макротрейд"): 8 000 грн. основного бору, що утворився у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 24.04.2013 №3030КИЕ (далі - Договір); 140,65 грн. 3% річних; 934,31 грн. пені та 929,57 грн. втрат від інфляції, а всього 10 004,53 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2014 порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2014 відкладено розгляд справи на 15.12.2014 у зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін.

У судовому засіданні 15.12.2014 представник позивача надав пояснення по суті справи, позовні вимоги підтримав в повному обсязі; представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог, викладених в ухвалах господарського суду міста Києва, не виконав, відзиву на позовну заяву не подав.

Ухвали господарського суду міста Києва було надіслано відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал; крім того, до матеріалів справи долучено рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 15.12.2014 без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.04.2013 ТОВ "Макротрейд" (покупець) і ТОВ "Арда-Трейдинг" (постачальник) укладено Договір, за умовами якого:

- постачальник зобов'язується передавати у власність покупця, а покупець - приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід'ємною частиною Договору (2.1 Договору);

- право власності на товар, а також ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару переходять від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін накладної (пункт 2.3 Договору);

- ціни на товар вказуються у накладних на товар, які є невід'ємною частиною Договору. Оплата здійснюється в національній валюті України виключно у формі безготівкових розрахунків. У разі порушення покупцем цього правила, у тому числі у випадку передачі готівкових коштів будь-яким особам для оплати постачальнику, постачальник не несе відповідальністю за можливі збитки покупця від втрати (розкрадання) таких коштів (пункт 4.1 Договору);

- покупець зобов'язується оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 30 (тридцяти) днів з дати її поставки. Постачальник має право в односторонньому порядку змінити строк оплати, попередньо повідомивши покупця за 7 (сім) календарних днів (пункт 4.2 Договору);

- у випадку порушення покупцем строків, визначених у пункті 4.2 Договору, покупець оплачує постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ) від простроченої суми за кожен день прострочення. Сторони домовилися про те, що неустойка за порушення покупцем строків, вказаних у пункті 4.2 Договору, нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань, включаючи день повного розрахунку за поставлений товар (пункт 6.6 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 28.02.2014. Якщо жодна сторона не повідомить іншу за один місяць до дати закінчення строку дії Договору, він вважається пролонгованим на наступний рік на тих самих умовах (пункт 8.1 Договору).

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов Договору ТОВ "Арда-Трейдинг" надано ТОВ "Макротрейд" видаткові накладні, що підтверджують поставку товарів відповідачу на загальну суму 29 266,86 грн., а саме: від 27.09.2013 №12109 на суму 8 317,92 грн.; від 15.10.2013 №6184 на суму 5 670,96 грн.; від 20.12.2013 №8773 на суму 7 891,92 грн.; від 30.12.2013 №12982 на суму 1 760,40 грн.; від 30.01.2014 №11489 на суму 3 665,16 грн.; від 07.03.2014 №2531 на суму 1 960,50 грн.

Судом встановлено, що вказані видаткові накладні підписано та скріплено печатками сторін, а тому товар був повністю поставлений ТОВ "Арда-Трейдинг" та без будь-яких зауважень прийнятий ТОВ "Макротрейд" на загальну суму 29 266,86 грн.

Разом з цим, отримання товарно-матеріальних цінностей підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довіреностей, а саме: від 01.09.2013; від 01.10.2013; від 01.12.2013; від 01.01.2014 та від 01.03.2014, виданих на ім'я Мироненко Лідії Миколаївни.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідачем було здійснено часткову оплату за отриманий товар, поставленого позивачем на загальну суму 21 266,86 грн. (18.12.2013 - 7 000 грн.; 28.01.2014 - 1 317,92 грн.; 28.01.2014 - 2 182,08 грн.; 03.03.2014 - 3 000 грн.; 31.03.2014 - 488,88 грн.; 31.03.2014 - 2 511,12 грн.; 26.05.2014 - 1 000 грн.; 30.05.2014 - 1 000 грн.; 27.06.2014 - 1 000 грн.; 30.07.2014 - 1 000 грн.; 24.09.2014 - 7 66,86 грн.).

Таким чином, оскільки відповідач суму заборгованості в повному обсязі в добровільному порядку не сплатив, то позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Макротрейд" на користь ТОВ "Арда-Трейдинг" боргу у сумі 8 000 грн. (29 266,86 грн. - 21 266,86 грн.) є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 140,65 грн. 3% річних; 929,57 грн. втрат від інфляції та 934,31 грн. пені.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що покупець зобов'язується оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 30 (тридцяти) днів з дати її поставки. Постачальник має право в односторонньому порядку змінити строк оплати, попередньо повідомивши покупця за 7 (сім) календарних днів.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних та втрати від інфляції за такі періоди:

з 21.01.2014 по 01.10.2014 - 3% річних на суму 12,82 грн. та втрат від інфляції на суму 77,97 грн. (за розрахунком суду 97,93 грн.);

з 30.01.2014 по 01.10.2014- 3% річних на суму 35,45 грн. та втрат від інфляції на суму 223,57 грн. (за розрахунком суду 280,82 грн.);

з 04.03.2014 по 01.10.2014 - 3% річних на суму 63,86 грн. та втрат від інфляції на суму 439,82 грн. (за розрахунком суду 559,31 грн.);

з 08.04.2014 по 01.10.2014 - 3% річних на суму 28,52 грн. та втрат від інфляції на суму 188,21 грн. (за розрахунком суду 250,53 грн.).

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, господарський суд вважає, що такий розрахунок правильний, а тому стягненню з відповідача на користь позивача становить 140,65 грн. 3% річних.

Однак, перевіривши здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції, господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що такий розрахунок неправильний; за перерахунком суду сума втрат від інфляції становить 1 188,59 грн., що фактично призведе до виходу судом за межі позовних вимог.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи наведене, у зв'язку з тим, що клопотання в порядку, передбаченому вказаним пунктом частини першої статті 83 ГПК України, до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення втрат від інфляції, а тому стягненню з відповідача підлягає 929,57 грн. відповідних втрат за розрахунком позивача.

Що ж до стягнення пені, то господарський суд міста Києва вважає за необхідне зазначити таке.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.6 Договору встановлено, що у випадку порушення покупцем строків, визначених у пункті 4.2 Договору, покупець оплачує постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Сторони домовилися про те, що неустойка за порушення покупцем строків, вказаних у пункті 4.2 Договору, нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань, включаючи день повного розрахунку за поставлений товар.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що позивач нараховує пеню за ставками НБУ 6,50% на рік, 9,50% на рік та 12,50% на рік, а саме за такі періоди: з 21.01.2014 по 01.10.2014 на суму 80,47 грн.; з 30.01.2014 по 01.10.2014 на суму 225,08 грн.; з 04.03.2014 по 01.10.2014 на суму 425,56 грн. та з 08.04.2014 по 01.10.2014 на суму 203,20 грн.

Разом з тим, за приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, враховуючи те, що пеня позивачем нарахована з порушенням припису частини шостої статті 232 ГК України господарський суд вважає, що вірними періодами за якими повинна нараховуватися пеня є: з 21.01.2014 по 21.07.2014 на суму 50,19 грн.; з 30.01.2014 по 31.07.2014 на суму 149,13 грн.; з 04.03.2014 по 04.09.2014 на суму 357,78 грн.; з 08.04.2014 по 01.10.2014 (кінцевий день періоду прострочення визначено позивачем) на суму 203,19 грн.

Отже, за розрахунком суду сума пені становить 760,29 грн. та підлягає задоволенню; у стягненні 174,02 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, доказів, які б спростовували доводи позивача, не надав. За таких обставин позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

У розподілі судових витрат господарським судом враховується, що за приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Макротрейд» (04053, м. Київ, вул. Артема, 10; ідентифікаційний код 37856069) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг» (юридична адреса: 52500, Дніпропетровська обл., м. Синельникове, вул. Миру, 29, кв. 28; поштова адреса: 49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1; ідентифікаційний код 37029549): 8 000 (вісім тисяч) грн. заборгованості; 140 (сто сорок) грн. 65 коп. 3% річних; 929 (дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 57 коп. втрат від інфляції; 760 (сімсот шістдесят) грн. 29 коп. пені та 1 795 (одну тисячу сімсот дев'яносто п'ять) грн. 22 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати відповідний наказ.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.12.2014.

Суддя О. Марченко