Рішення

від 26.11.2014 по справі 910/20782/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20782/14 26.11.14

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Швеця С.С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМ-Консалтинг Груп"

до відповідача Республіканського вищого училища фізичної культури

про стягнення 88 985,85 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Жувака А.О. - представник за довіреністю

від відповідача: Шевчук В.І. - представник за довіреністю

громадянин України: Богданов І.В. - посвідчення водія № ААВО 11933

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "СПМ-Консалтинг Груп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Республіканського вищого училища фізичної культури про стягнення з останнього основного боргу за надані послуги в сумі 70 000 грн., пені в сумі 4 759,37 грн., інфляційних у сумі 9 970 грн. та трьох процентів річних у розмірі 2 178,49 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати наданих позивачем юридичних послуг згідно договорів про надання послуг: від 02.10.2013 № 6; від 15.10.2013 № 7; від 12.11.2013 № 5.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

До прийняття рішення у справі, позивач використовуючи своє право передбачене статтею 22 ГПК України надав заяви про збільшення розміру своїх позовних вимог. Судом прийнято до уваги, що згідно пункту 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.11.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що стаття 22 ГПК України передбачає право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. Матеріали справи підтверджують, що фактично відбулося збільшення розміру позовних вимог в частині інфляційних втрат та трьох процентів річних. Дана заява відповідає вимогам ГПК України, тому приймається судом, у зв'язку з чим, ціна позову по даній справі дорівнює 88 985,85 грн. і складається із:

- суми основного боргу за надані юридичні послуги в розмірі 70 000 грн.;

- пені в сумі 4 759,37 грн.;

- інфляційних втрат у розмірі 11 790 грн.;

- трьох процентів річних у сумі 2 436,48 грн.

Відповідач подав клопотання про проведення бухгалтерської судової експертизи, експертизи комп'ютерної техніки та програмних продуктів. Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Суд відмовляє у задоволенні даного клопотання, у зв'язку з тим, що вирішення даного спору не потребує спеціальних знань.

Республіканське вище училище фізичної культури подало клопотання про зупинення провадження у справі та направлення матеріалів справи № 910/20782/14 до слідчих органів. Врішення даного спору по суті щодо стягнення заборгованості за договорами про надання юридичних послуг не потребує надсилання матеріалів справи органу досудового розслідування, тому судом відмовляє у задоволенні даного клопотання відповідача.

Республіканським вищим училищем фізичної культури подано клопотання про залучення прокурора в якості третьої особи на стороні відповідача. Згідно ч. 1 ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Суд відмовляє у задоволенні даного клопотання відповідача, оскільки приписами ГПК України не передбачено можливості залучення прокурора в якості третьої особи.

Відповідач подав клопотання про об'єднання позовів (справ) в одне провадження, а саме даної справи № 910/20782/14, справи № 910/21049/14 (перебуває у провадженні судді Літвінової М.С.) та справи № 910/222215/14 (перебуває у провадженні судді Шкурдової Л.М.). Частиною 1 ст. 58 ГПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однаковими вимогами слід вважати такі, що одночасно являють собою однаковий спосіб захисту права та мають ті самі чи однорідні підстави виникнення. Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надані також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні. Суд відмовляє у задоволенні клопотанні відповідача про об'єднання справ № 910/20782/14, № 910/21049/14 та № 910/222215/14 в одне провадження, оскільки дані справи знаходяться у провадженні у різних суддів Господарського суду м. Києва.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача та заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що між Республіканським вищим училищем фізичної культури Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, далі Замовник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПМ-Консалтинг Груп", далі Виконавець, були укладені договори про надання послуг від 02.10.2013 № 6; від 15.10.2013 № 7; від 12.11.2013 № 5, далі Договори, відповідно до предмету яких (п. 1.1 Договорів) Виконавець надає послуги юридичні, інші, а саме: проводить перевірку договірних взаємовідносин Замовника з суб'єктами господарської діяльності:

за договором від 02.10.2013 № 6 - за 2011 рік;

за договором від 15.10.2013 № 7 - за 2012 рік та 6 місяців 2013 року;

за договором від 12.11.2013 № 5 - за 2010 рік, на предмет правильності складання договорів (угод, контрактів), визначення договірних умов та їх виконання, та/або причин укладення договорів у письмовій формі.

Згідно п. 2.1 Договорів вартість послуг становить:

за договором від 02.10.2013 № 6 - 20 000 грн. з ПДВ;

за договором від 15.10.2013 № 7 - 30 000 грн. з ПДВ;

за договором від 12.11.2013 № 5 - 20 000 грн. з ПДВ.

Оплата послуг здійснюється на підставі актів прийому-передачі послуг надання Замовнику не пізніше 10 робочих днів з дня їх підписання, у безготівковій формі (п. 2.2 Договорів).

На виконання умов Договорів позивач надав юридичні послуги на загальну суму 70 000 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі наданих послуг:

за договором від 02.10.2013 № 6 - акт від 02.10.2013 № 6;

за договором від 15.10.2013 № 7 - акт від 15.10.2013 № 7;

за договором від 12.11.2013 № 5 - акт від 12.11.2013 № 5.

Умови цього договору застосовуються, в т.ч. до відносин між сторонами, які виникли до його укладення (п. 1.3 Договорів).

Пунктом 3.2 Договорів передбачено обов'язок Замовника розраховуватися з Виконавцем за послуги не пізніше 10 робочих днів з дня підписання актів прийому-передачі послуг. Однак, свої зобов'язання з оплати наданих послуг відповідач не виконав, у зв'язку з чим за ним утворився основний борг у сумі 70 000 грн., який позивач намагається стягнути.

Пунктом 4.3 Договорів передбачено, що за кожен день прострочення виконання зобов'язання, Замовник на вимогу Виконавця сплачує неустойку в розмірі 100% від вартості послуг, встановленої п. 2.1 договорів. Позивач стверджує, що мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а тому наполягає на стягненні з відповідача пені в сумі 4 759,37 грн.

Додатково, з посиланням на приписи статті 625 ЦК України, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних у сумі 11 790 грн. та трьох процентів річних у сумі 2 436,48 грн. за весь період прострочення грошового зобов'язання.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір надання послуг. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно цього типу договору, встановили його предмет, визначили договірну ціну (кошторис), порядок прийомки наданих послуг, а тому в розумінні вимог ст.ст. 638, 639, 901, 903 ЦК України договір вважається укладеним.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання в розумінні ст. 55 ГК України.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем було направлено відповідачу претензії від 23.07.2014 № 88, від 06.08.2014 № 89, від 20.08.2014 № 90 з вимогою сплатити суму боргу в т.ч. за Договорами, відповідач листом від 05.09.2014 відмовив у задоволенні претензії. Позивач надав суду оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 за період 01.10.2013-24.11.2014 за якою обліковується дебіторська заборгованість на загальну суму 210 000 грн., у тому числі заборгованість 70 000 грн. за Договорами.

Позивачем надані докази на підтвердження викладених у позові обставин, а саме підписані сторонами акти приймання-передачі наданих послуг: від 02.10.2013 № 6; від 15.10.2013 № 7; від 12.11.2013 № 5, акти звіряння розрахунків з дебіторами та кредиторами, які також підписані відповідачем та звіти про надання послуг. Відповідач доказів оплати наданих послуг у строки передбачені Договорами суду не надав. За такими обставинами позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу за надані юридичні послуги в сумі 70 000 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною 3 цієї статті передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 названого закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача та мала місце несвоєчасна оплата за Договорами, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені обґрунтовані та підлягають задоволенню, а наданий позивачем розрахунок пені окремо по кожному договору на загальну суму 4 759,37 грн. відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно вимог частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки мало місце прострочення оплати за надані послуги, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача інфляційних у сумі 11 790 грн. та трьох процентів річних у сумі 2 436,48 грн. за весь період прострочення грошового зобов'язання по кожному договору окремо, також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827 грн. покладаються на відповідача у справі - Республіканське вище училище фізичної культури, згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 26.11.2014, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 525, 526, 530, 625, 549, 611, 629, 901, 903 ЦК України, ст. ст. 55, 193, 230, 232 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, ч.3 ст. 43, 44, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМ-Консалтинг Груп" до Республіканського вищого училища фізичної культури задовольнити.

2. Стягнути з Республіканського вищого училища фізичної культури, 02156, м. Київ, вул. Матеюка, буд. 4, код ЄДРПОУ 02125315, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМ-Консалтинг Груп", 04060, м. Київ, вул. Академіка Грекова, буд. 18, кв. 221, код ЄДРПОУ 38061929, основний борг за надані юридичні послуги в сумі 70 000 грн., пеню в сумі 4 759,37 грн., інфляційні у сумі 11 790 грн., три проценти річних у сумі 2 436,48 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 01.12.2014 року

Суддя Ю.О.Підченко