Рішення

від 09.12.2014 по справі 910/23330/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23330/14 09.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУШИЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-торгова компанія "Нікос"

про стягнення 14874,26 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін :

Від позивача: Цалко В.П. (дов.)

Від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 09.12.14 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СУШИЯ" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-торгова компанія "Нікос" 14 874,26 грн. заборгованості, з яких: основний борг в розмірі 12 400, 50 грн., 3% річних в розмірі 365,90 грн., інфляційні втрати в розмірі 2107, 86 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2014р. порушено провадження у справі № 910/23330/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.11.2014р.

21.11.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СУШИЯ" надійшли документи по справі.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СУШИЯ" в судовому засіданні 25.11.2014р. надав суду пояснення по справі.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-торгова компанія "Нікос" в судове засідання 25.11.2014р. не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2014р. направленою на юридичну адресу відповідача, яка була повернута поштовим відділенням зв'язку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2014р. розгляд справи №910/23330/14 відкладено на 09.12.2014р.

05.12.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СУШИЯ" надійшли додаткові пояснення по справі.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СУШИЯ" в судовому засіданні 09.12.2014р. надав суду пояснення по суті позовних вимог, позов підтримав та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-торгова компанія "Нікос", в судове засідання 09.12.2014р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов та інших витребуваних судом документів не надав. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2014р. направленою на юридичну адресу відповідача.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно із п. 3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, незважаючи на те, що представник відповідача у судове засідання 09.12.2014р. не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 09.12.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з усною домовленістю між сторонами, відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-торгова компанія "Нікос", взяв на себе зобов'язання здійснити позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "СУШИЯ" поставку меблевих щитів у кількості 42 м.кв. (товар) та здійснити обшивку меблів (послуги), а позивач зобов'язався оплатити вказаний товар та послуги.

Відповідач виставив позивачу рахунок №4 від 21.08.2013р. на оплату меблевих щитів на суму 12400,50 грн.

Позивач, на виконання взятих на себе зобов'язань здійснив оплату рахунку на оплату №4 від 21.08.2013р. на суму 12400,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №353148 від 27.08.2013р.

Відповідач, в порушення своїх зобов'язань, поставку оплаченого позивачем товару не здійснив.

16.10.2013 року, позивачем на адресу відповідача направлено вимогу вих. №Ю251/10/2013 від 07.10.2013р. про повернення грошових коштів у розмірі 12400,50 грн.

Враховуючи те, що відповідач оплаченого позивачем товару не поставив, грошових коштів на вимогу позивача не повернув, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 14 874,26 грн. заборгованості, з яких: основний борг в розмірі 12 400, 50 грн., 3% річних в розмірі 365,90 грн., інфляційні втрати в розмірі 2107, 86 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Дослідивши рахунок-фактури, докази оплати, суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини, згідно яких позивач зобов'язався здійснити оплату товару, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався поставити такий товар.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні(покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На час розгляду справи меблеві щити у кількості 42 м.кв. на суму 12400,50 грн. відповідачем не поставлені, грошові кошти не повернуті. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Таким чином, позивач у відповідності до ч. 2 ст. 693 ЦК України має право вимагати повернення відповідачем попередньої оплати за меблеві щити.

Також, 16.10.2013 року позивачем на адресу відповідача направлено вимогу вих. №Ю251/10/2013 від 07.10.2013 про повернення грошових коштів у розмірі 12400,50 грн.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів поставки товару або повернення грошових коштів не надав, обставин викладених у позові не спростував.

Враховуючи вищевстановлені судом обставини, вимога позивача про стягнення з відповідача 12400,50 грн. заборгованості, підлягає задоволенню.

Позивачем нараховані 3% річних в розмірі 365,90 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2107, 86 грн.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

При цьому, обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадку повернення сум авансу та завдатку, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав (п. 5.2. постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Таким чином, нарахування 3% річних в розмірі 365,90 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2107, 86 грн. на суму попередньої оплати за поставку меблевих щитів у кількості 42 м.кв. на суму 12400,50 грн. не здійснюється, оскільки у відповідача було відсутнє грошове зобов'язання, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 365,90 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2107, 86 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Оскільки, спір у даній справі виник внаслідок неправомірних дій відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 49 ГПК України, судовий збір за розгляд справи покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-торгова компанія "Нікос" (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, будинок 15/15, код ЄДРПОУ 38232975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СУШИЯ" 01010, м. Київ, вул. Московська, будинок 29-А, код ЄДРПОУ 35266336) 12400 (дванадцять тисяч чотириста) грн. 50 коп. - заборгованості, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 15.12.2014р.

Суддя О.В. Гулевець