Рішення

від 12.12.2014 по справі 911/4593/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2014 р. Справа № 911/4593/14

За позовом Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков»

до Приватного підприємства «Українська торгова компанія»

про стягнення 3 673,85грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Іванченко І.М. (дов. № 77 від 26.08.2014р.);

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Приватне підприємство «Торговий Дім Поляков» (далі - позивач) звернулося з позовом до Приватного підприємства «Українська торгова компанія» (далі - відповідач) про стягнення 3 673,85грн. заборгованості, з яких: 3 061,54грн. основного боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № КФ-0115704 від 30.05.2014р., № КФ-0115678 від 30.05.2014р. та № КФ-0115729 від 30.05.2014р. згідно договору поставки № 2513 від 17.05.2011р., товар та 612,31грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 2513 від 17.05.2011р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.10.2014р. порушено провадження у справі № 911/4593/14, розгляд справи призначено на 14.11.2014р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 14.11.2014р. та 28.11.2014р. розгляд справи відкладено на 28.11.2014р. та 12.12.2014р. відповідно.

04.12.2014р. до канцелярії господарського суду Київської області повернулася копія ухвали господарського суду Київської області від 27.10.2014р., яка була направлена судом на юридичну адресу відповідача - Приватного підприємства «Українська торгова компанія» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Блока Олександра, буд. 1). Примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органом поштового зв'язку з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до абзацу третього пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення троку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 12.12.2014р. представник позивача підтримав позов повністю.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Відповідач в судове засідання 12.12.2014р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

17.05.2011р. між Приватним підприємством «Торговий Дім Поляков» (Постачальник) та Приватним підприємством «Українська торгова компанія» (Покупець) укладено договір поставки № 2513, згідно якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукти харчування та інші товари, надалі товар, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити його на умовах договору відповідно до виписаних накладних.

Згідно п. 1.2 договору сума товару, що передається покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору. Доставка товару здійснюється за рахунок постачальника у зазначеній у заявці терміни.

Відповідно до п. 3.5 договору при прийомі товару оформлюється накладна, що підписується представниками сторін. Накладна засвідчує факт поставки товару, його якість та кількість.

Покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника, на протязі 21 календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника, на протязі 21 календарних днів з моменту отримання товару (п. 4.2. договору).

Згідно п. 4.4 договору товар вважається оплаченим покупцем при надходженні коштів на поточний рахунок або до каси постачальника.

Відповідно до п. 6.1 договору договір вважається укладеним і набирає чинність з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012р., а в частині зобов'язань до повного їх виконання. В разі, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 15 календарних днів до закінчення його дії не повідомила письмово іншу сторону про розірвання договору, він вважається щорічно пролонгованим на той же строк та на тих же умовах.

24.01.2012р. між Приватним підприємством «Торговий дім Поляков» (Постачальник) та Приватним підприємством «Українська торгова компанія» (Покупець) укладено додаткову угоду до договору поставки № 2513 від 17.05.2011р.

Згідно додаткової угоди від 24.01.2012р. до договору поставки № 2513 від 17.05.2011р. пункт 4.2 договору викладено в наступній редакції: «Покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника, на протязі 21 календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника, на протязі 21 календарних днів з моменту отримання товару».

Суд встановив, що договір поставки № 2513 від 17.05.2011р. є неодноразово пролонгованим, оскільки не пізніше ніж за 15 календарних днів до закінчення дії договору жодна з сторін не повідомила письмово іншу сторону про розірвання договору.

На виконання п. 1.1. договору поставки № 2513 від 17.05.2011р. позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 4 032,44грн., що підтверджується видатковими накладними № КФ-0115704 від 30.05.2014р. на суму 1 298,58грн., № КФ-0115678 від 30.05.2014р. на суму 1 440,90грн. та № КФ-0115729 від 30.05.2014р. на суму 1 292,96грн. (а.с. 15-16), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Відповідач свій обов'язок, передбачений п. 4.2. договору поставки № 2513 від 17.05.2011р., з оплати отриманого згідно договору товару, виконав частково, сплативши позивачу 970,90грн., внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений, на підставі видаткових накладних № КФ-0115704 від 30.05.2014р., № КФ-0115678 від 30.05.2014р. та № КФ-0115729 від 30.05.2014р. згідно договору поставки № 2513 від 17.05.2011р., товар на момент судового розгляду справи склав 3 061,54грн. (4 032,44грн. - 970,90грн.), що підтверджується довідкою АТ «Райффайзен Банк Аваль» № Р1-В26-5935 від 27.11.2014р. (а.с. 37).

Предметом позову є вимоги про стягнення 3 061,54грн. основного боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № КФ-0115704 від 30.05.2014р., № КФ-0115678 від 30.05.2014р. та № КФ-0115729 від 30.05.2014р. згідно договору поставки № 2513 від 17.05.2011р., товар та 612,31грн. штрафу.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що на виконання п. 1.1. договору поставки № 2513 від 17.05.2011р. позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 4 032,44грн., що підтверджується видатковими накладними № КФ-0115704 від 30.05.2014р. на суму 1 298,58грн., № КФ-0115678 від 30.05.2014р. на суму 1 440,90грн. та № КФ-0115729 від 30.05.2014р. на суму 1 292,96грн. (а.с. 15-16), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору; відповідач свій обов'язок, передбачений п. 4.2. договору поставки № 2513 від 17.05.2011р., з оплати отриманого згідно договору товару, виконав частково, сплативши позивачу 970,90грн., внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений, на підставі видаткових накладних № КФ-0115704 від 30.05.2014р., № КФ-0115678 від 30.05.2014р. та № КФ-0115729 від 30.05.2014р. згідно договору поставки № 2513 від 17.05.2011р., товар на момент судового розгляду справи склав 3 061,54грн. (4 032,44грн. - 970,90грн.), що підтверджується довідкою АТ «Райффайзен Банк Аваль» № Р1-В26-5935 від 27.11.2014р. (а.с. 37)

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 061,54грн. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № КФ-0115704 від 30.05.2014р., № КФ-0115678 від 30.05.2014р. та № КФ-0115729 від 30.05.2014р. згідно договору поставки № 2513 від 17.05.2011р., товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 612,31грн. штрафу на підставі п. 5.4. договору поставки № 2513 від 17.05.2011р.

Відповідно до п. 5.4. договору при порушенні покупцем умов п.4.2 договору на строк 45 днів, на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 20% від простроченої суми.

Суд встановив, що зазначені в п. 5.4. договору поставки № 2513 від 17.05.2011р. 20 % від простроченої суми за своєю правовою природою є штрафом.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.

Враховуючи те, що відповідач не оплатив отриманий товар у вищезазначені строки, штраф у розмірі 20 % від суми простроченого платежу (погоджений сторонами п. 5.4. договору) у загальному розмірі 612,31грн. (20 % від 3 061,54грн. (вартість неоплаченого товару)), відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 612,31грн. штрафу є такою, що підлягає задоволенню судом.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі № 06/5026/1052/2011 та постанові Вищого господарського суду України від 19.12.2012р. у справі № 5019/1287/12.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 3 061,54грн. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № КФ-0115704 від 30.05.2014р., № КФ-0115678 від 30.05.2014р. та № КФ-0115729 від 30.05.2014р. згідно договору поставки № 2513 від 17.05.2011р., товар та 612,31грн. штрафу є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Українська торгова компанія» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Блока Олександра, буд. 1; ідентифікаційний код 33847202) на користь Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков» (18005, м. Черкаси, Придніпровський р-н, вул. Чехова, буд. 41; ідентифікаційний код 32268131) 3 061 (три тисячі шістдесят одну гривень) 54 коп. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № КФ-0115704 від 30.05.2014р., № КФ-0115678 від 30.05.2014р. та № КФ-0115729 від 30.05.2014р. згідно договору поставки № 2513 від 17.05.2011р., товар, 612 (шістсот дванадцять гривень) 31 коп. штрафу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 16.12.2014р.

Суддя П.В.Горбасенко