Рішення

від 11.12.2014 по справі 922/4598/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2014 р.Справа № 922/4598/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк", м. Кременчук до Приватного акціонерного товариства "Алеф", м. Харків про стягнення 26176479,07 грн. за участю представників сторін:

позивача - Гендеровська Ю.О., дов. № 10/288-24 від 15.10.2014 року

відповідача - Хомякова А.Л., дов. від 11.11.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача 25000000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 1100753,43 грн. заборгованості за нарахованими відсотками, 34772,22 грн. пені за прострочку сплати кредиту та 41003,42 грн. пені за прострочку сплати нарахованих відсотків за кредитним договором № 07 від 30 вересня 2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 03 грудня 2014 року підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 03 грудня 2014 року та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує частково.

У судовому засіданні 03 грудня 2014 року було оголошено перерву до 09 грудня 2014 року до 12 годин 20 хвилин.

09 грудня 2014 року судове засідання було поновлено та продовжено у тому ж складі суду.

Представник позивача у судовому засіданні 09 грудня 2014 року та у наданих письмових поясненнях підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 09 грудня 2014 року та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує частково.

У судовому засіданні 09 грудня 2014 року було оголошено перерву до 11 грудня 2014 року до 12 годин.

11 грудня 2014 року судове засідання було поновлено та продовжено у тому ж складі суду.

Представник позивача у судовому засіданні та у наданих письмових поясненнях підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує частково, посилаючись на те, що 28 серпня 2014 року правлінням Національного банку України прийнято постанову № 537 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "АКБ Банк", рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 76 від 29 серпня 2014 року "Про початок процедури ліквідації ПАТ "АКБ Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", нарахування відсотків по кредиту після початку ліквідаційної процедури на думку відповідача є не вірним. За таких обставин, відповідач просить в частині стягнення з відповідача 374383,70 грн., заборгованості за нарахованими відсотками за період з 29 серпня 2014 року по 30 вересня 2014 року по кредитному договору № 07 від 30 вересня 2011 року у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, судом встановлено наступне.

30 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Автокразбанк" (позивачем) та Приватним акціонерним товариством "Алеф" (відповідачем) був укладений кредитний договір № 07

Згідно пункту 1.1. договору № 07 Банк надає позичальнику кредит в сумі 10000000,00 грн. на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов*язується прийняти, належним чином використовувати і своєчасно і в повному обсязі повернути Банку кредит та сплатити проценти, комісію, а у випадках, визначених цим договором - також штраф, неустойку та виконати інші грошові, майнові та немайнові зобов*язання, передбачені цим договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору від 30 вересня 2011 року кредит надається на термін до 28 вересня 2012 року включно.

Згідно пункту 1.4 договору № 07 відповідач щомісячно сплачує позивачу проценти за користування кредитом із розрахунку 17,5 % річних. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється позивачем щомісячно, станом на 25 число кожного місяця.

Пунктом 1.3 договору від 30 вересня 2011 року визначено, що кредит надається шляхом сплати платіжних документів відповідача з рахунку № 20629090103945 або шляхом перерахування коштів з рахунку № 20629090103945 на поточний рахунок відповідача.

Відповідно до заяви відповідача № 30/09 від 30 вересня 2011 року грошові кошти у сумі 10000000,00 грн. (кредит) були перераховані на поточний рахунок Приватного акціонерного товариства "Алеф" № 26001010103945 в Публічному акціонерному товаристві "АКБ БАНК", про що свідчить виписка з рахунку відповідача за 30 вересня 2011 року.

Згідно договору № 2 від 30 вересня 2013 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору, пункт 1.2 договору був викладений в новій редакції, згідно якої кредит надається відповідачу на термін до 26 вересня 2014 року

Відповідно до договору № 3 від 25 жовтня 2013 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору, пункт 1.1 договору був викладений в новій редакції, згідно якої позивач надає відповідачу кредит в сумі 35000000,00 грн. на умовах, визначених договором, а відповідач зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і своєчасно та в повному обсязі повернути позивачу кредит та сплатити проценти, комісію, а у випадках, визначених договором, - штраф, неустойку та виконати інші грошові, майнові та немайнові зобов'язання, передбачені договором.

Згідно заяви відповідача № 24/10-01 від 25 жовтня 2013 року грошові кошти у сумі 25000000,00 грн. були перераховані на поточний рахунок Приватного акціонерного товариства "Алеф" № 26001010103945 в Публічному акціонерному товаристві "АКБ БАНК", про що свідчить меморіальний ордер № 1952 від 25 жовтня 2013 року.

Відповідно до договору № 4 від 29 листопада 2013 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору, пункт 1.4 договору був викладений в новій редакції, згідно якої розмір процентів за користування кредитом становить 10,5 % річних.

З матеріалів справи вбачається, що чинні умови договору (з урахуванням всіх додаткових угод) передбачають надання позивачем відповідачу кредиту у сумі 35000 000,00 грн., на строк до 26 вересня 2014 року, зі сплатою 10,50 % річних за користування кредитними коштами.

Пунктом 5.1 договору визначено, що відповідач зобов'язаний повернути одержаний кредит та сплатити нараховані проценти в строки, обумовлені договором.

Згідно пункту 5.2 договору проценти, нараховані за фактичний строк користування кредитом, відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу не пізніше останнього робочого дня кожного місяця.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання та надав відповідачу кредит у загальній сумі 35000000,00 грн., про що свідчать меморіальний ордер № 1952 від 25 жовтня 2013 року та виписка з рахунку відповідача за 30 вересня 2011 року.

В свою чергу, Приватне акціонерне товариство "Алеф" порушило взяті на себе зобов'язання за договором, не повернуло суму наданого кредиту та не сплатило суму нарахованих відсотків.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 01 жовтня 2014 року відповідно до розрахунку, заборгованість Приватного акціонерного товариства "Алеф" за договором становить: 26100753,43 грн., і складається з суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 25000000,00 грн. та суми заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 1100753,43 грн.

Щодо заперечень відповідача про неможливість нарахування відсотків у період ліквідації, суд вважає зазначити про наступне.

Відносно Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" відкрита процедура ліквідації. Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах і пріоритетним відносно інших законодавчих актів України пов'язаних із ліквідаційною процедурою банків.

Відповідно до пункту 4-1 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня призначення уповноваженої особи Фонду: нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Таким чином, нарахування відсотків за кредитом є законним і правомірним.

Згідно частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлює, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (положення про позику), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України визначає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно пункту 5.3, та пункту 5.4 договору у разі непогашення кредиту у встановлений термін, а також за порушення строків погашення процентів відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 1 та частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем за період з 02 червня 2014 року по 30 вересня 2014 року відповідачу нарахована пеня у розмірі 75725,64 грн., що складається з суми пені за прострочку сплати кредиту у розмірі 34722,22 грн. та суми пені за прострочку сплати нарахованих відсотків у розмірі 41003,42 грн.

Отже, відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду та оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір у розмірі 73080, 00 грн. підлягає стягненню до державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 610, 611 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 4-3, 12, 21, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Алеф" (61035, м. Харків, вул. Азербайджанська, 32-а, код ЄДРПОУ 30428771) на користь Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" (39631, м. Кременчук, вул. Київська, 8, код ЄДРПОУ 20046323) 25000000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 1100753,43 грн. заборгованості за нарахованими відсотками, 34772,22 грн. пені за прострочку сплати кредиту та 41003,42 грн. пені за прострочку сплати нарахованих відсотків за кредитним договором № 07 від 30 вересня 2011 року.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Алеф" (61035, м. Харків, вул. Азербайджанська, 32-а, код ЄДРПОУ 30428771) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 73080,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.12.2014 р.

Суддя П.В. Хотенець