Постанова

від 18.11.2014 по справі 804/16548/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 р. Справа № 804/16548/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяЛяшко О.Б., при секретаріСтавицькому О.В., за участю: представників позивача представників відповідача Опірської М.Ю., Солопова М.О. Амірагової Я.Ю., Копань А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аукро Україна» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аукро Україна» (надалі - Позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - Відповідач), в якому просить визнати протиправним (скасувати) податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 05 травня 2014 року № 0001672202.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає безпідставним проведення оскаржуваної перевірки, висновки якої є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, а зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, зазначивши, що перевірка позивача проведена правомірно, а оскаржуване позивачем рішення винесене в межах та у відповідності до вимог чинного законодавства України, у задоволенні позову просили відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач ТОВ "Аукро Україна" входить до складу світового медіа-холдингу Naspers, основною сферою діяльності якого є надання послуг у сфері цифрового телебачення, преси та електронної комерції.

Основними видами діяльності позивача є рекламна діяльність та посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, що підтверджується виписками з ЄДРПОУ, роздруківкою з офіційною інформацією з ЄДР, копії яких містяться в матеріалах справи.

Суть послуг, що надаються позивачем, полягає в тому, що користувач мережі Інтернет, зареєстрований на веб-сайті www.aukro.ua, може розмістити на цьому сайті пропозиції щодо продажу товару. В свою чергу, будь-який користувач мережі Інтернет має змогу відвідати веб сайт www.aukro.ua і, зареєструвавшись, ознайомитися із запропонованим товаром та придбати його. Фактично веб-сайт позивача діє як Інтернет-аукціон, доступ до якого мають користувачі мережі Інтернет по всій Україні.

На підставі наказу від 26.03.2014р. №230 та направлення від 26.03.2014р. №172, виданого ДПІ у Кіровському районі М.Дніпропетровська ГУ Міндоходів Дніпропетровській області головному державному ревізор -інсперктору відділу проведення камеральних перевірок управління податкового аудиту Малигіній Наталії Вячеславовну направлення від 26.03.2014р. №173, виданого ДПІ у Кіровському районі М.Дніпропетровська ГУ Міндоходів Дніпропетровській області, старшому державному ревізор -інсперктору сектору перевірок банківських та небанківських фінансових установ управління податкового аудиту Аміраговій Яні Юріївні, направлення від 04.04.2014р №192, виданого ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів Дніпропетровській області, головному державному ревізор-інсперктору відділу планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту Шитікову Івану Михайловичу, на підставі п.78.4 ст.78,п. 150.3 ст.150 Податкового Кодексу України №2755 -VI від 02.12.2010р. (із змінами та доповненнями) проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Аукро Україна» (ТОВ «Аукро Україна») з питань правильності визначення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за період з 01.01.2013р. до 31.12.2013р.

За результатами вказаної перевірки податковим органом складено акт від 15 квітня 2014р. №822/2204/36295991.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Аукро Україна» в порушення п.138.4. ст.138 Податкового Кодексу України віднесено послуги з розміщення реклами - унікальних переходів на інтернет-ресурс замовника - www.aukro.ua з інтернет-ресурсу виконавця з розміщення рекламних посилань тощо до адміністративних витрат (пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Кодексу).

Відповідач зазначає, що здійснюючи вищевказану господарську діяльність, ТОВ «Аукро Україна» повинен самостійно нести витрати, пов'язані з популяризацією власного веб-сайту, оскільки від розміщення на ньому оголошень та реклами ТОВ «Аукро Україна» отримує доходи. Тобто, дані витрати для ТОВ «Аукро Україна» є загальновиробничими витратами, які відносяться на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку (абз.5 п.138.8 ст.138 Кодексу).

Таким чином, відповідач зробив висновок про порушення позивачем п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14, п. 138.4 ст.138, п.150.1 ст.150 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2013 рік. у сумі - 63 601 780,0 грн.

На підставі вказаного акту перевірки 05 травня 2014 року Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у м. Дніпропетровськ винесла відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Аукро Україна» податкове повідомлення-рішення № 0001672202.

За результатами адміністративного оскарження Державна фіскальна служба України Рішенням від 29.08.2014 р. № 2490/6/99-99-10-01-15 залишила повторну скаргу Позивача без задоволення, а Рішення - без змін.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідач в Акті перевірки від 15 квітня 2014р. №822/2204/36295991 прийшов до висновку про неправомірність декларування позивачем витрат у зв'язку з придбанням рекламних та маркетингових послуг. Зокрема, відповідач вказує на необхідність обліку цих витрат у складі собівартості, а не в складі інших витрат, як це було здійснено позивачем.

Водночас, відповідач стверджує про відсутність доказів зв'язку зазначених витрат з господарською діяльністю ТОВ «Аукро Україна». Це, на думку відповідача, призвело до неправомірного завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України від 3 липня 1996 року N 270/96-ВР "Про рекламу" реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Згідно з підпунктом 14.1.108 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - Податковий кодекс) маркетинговими послугами (маркетинг) вважаються послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

До маркетингових послуг належать, у тому числі, послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Таким чином, суд зазначає, що послуги з просування сайта, по своїй суті, є послугами маркетингу.

Склад доходів і витрат та порядок їх визнання при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств регламентується розділом III Податкового кодексу, відповідно до положень абзацу "г" підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 якого до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу встановлено, що при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств визнаються витрати, пов'язані з господарською діяльністю, на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами веденню бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу.

Згідно з вимогами пункту 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійсненню господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2 статті 9 Закону N 996).

Віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відповідає також чинній позиції Міністерства доходів і зборів України, встановленій в Листі ДПС України від 08.09.2011 р. № 16504/6/15-1415 та в Узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом Державної податкової служби України від 15.02.2012 р. № 123.

Пов'язаність рекламних та маркетингових послуг з господарською діяльністю платника податків підтверджена як податковими органами, так і судовою практикою, зокрема практикою Верховного Суду України.

Верховний Суд України встановив загальнообов'язковий підхід, відповідно до якого витрати на просування товарів визнані такими, що безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку (постанови від 24.10.2011 р. у справах № 21-325а11 та21-191а11).

Вищий адміністративний суд України також неодноразово підтверджував зв'язок рекламних та маркетингових витрат, пов'язаних з просуванням товарів (робіт, послуг), що надаються платником податків, з його господарською діяльністю. Така позиція відображена в ухвалах від 15.01.2014 у справі № К/9991/88554/11, від 28.05.2014 у справі № К/9991/45487/12, від 02.04.2014 р. у справі № К/9991/71240/12.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано витрати у зв'язку з придбанням рекламних та маркетингових послуг при обчисленні об'єкта оподаткування.

Судом встановлено, що ТОВ «Діджімедіа», ТОВ «Маанімо Україна», ТОВ «Фортеця 2011», ТОВ «Перший Інтернет Сейлз Хауч», ТОВ «Метепрог», ФОП ОСОБА_11, ТОВ «Інтелектуальні Віртуальні системи», ТОВ «Есемпліар», ТОВ «Рекламні Інтернет Технології», ТОВ «Фан Медіа», ФОП ОСОБА_12, ТОВ «РА Інтернет Медіа», ТОВ «Синоптик Ю.А.», ТОВ «Т Селл», ТОВ «Агенція Продженсі», ТОВ «Едлайн», ТОВ «УА Пром», ТОВ «Гугл», ТОВ «Нептік» протягом 2013 року надавали позивачу рекламні послуги з організації рекламних та піар кампаній з метою реклами інтернет-аукціону aukro.ua. послуги з виготовлення та розміщення рекламних матеріалів в ефірі загальнонаціональних та регіональних телевізійних каналів України, в засобах масової інформації та на радіо, послуги з розповсюдження, розміщення та показу реклами ТОВ «АУКРО УКРАЇНА» на веб-сайтах у вигляді банерів.

Укладаючи договори з вищевказаними контрагентами, позивач вважав, що таким чином буде оптимізовано його діяльність, оскільки контрагенти мають спеціалізований персонал, напрацьовані зв'язки, а отже здатні забезпечити належний рівень якості рекламних та маркетингових послуг.

Уклавши відповідні договори з підприємствами, які спеціалізуються у відповідній сфері, позивач залучив до надання послуг спеціалістів у цій сфері, позбавився необхідності відволікати власний персонал на виконання завдань, які не входять до його обов'язків, забезпечив комплексну рекламу своїх послуг.

Послуги, які надавалися позивачу, включають в себе не тільки розміщення банерів на веб-сайтах, а й інші послуги: проведення рекламних акцій, розміщення матеріалів на телебаченні, радіо, тощо.

Відтак, посилання відповідача на відсутність документів, які підтверджують вартість одного "кліку", не спростовують правомірності та розміру здійснених позивачем витрат.

На підтвердження правомірності здійснення рекламних та маркетингових витрат позивачем до суду надано: договори, акти виконаних робіт/наданих послуг з додатками, податкові накладні, платіжні доручення, звіти про виконані роботи/надані послуги з копіями рекламних матеріалів, ефірні довідки.

Наданими документами підтверджуються суми витрат, задекларованих позивачем у складі витрат на збут за результатами 2013 року, оскільки вони здійснені відповідно до абз. г) пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу.

Натомість відповідач під час розгляду справи не навів суду обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковості, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту надання послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, суд наголошує, що відповідач, як під час перевірки, так і в судових засіданнях, не заперечував факту реальності укладання договорів та надання послуг за даними договорами та не ставить під сумнів реальність надання рекламних та маркетингових послуг позивачу, а вказує на необхідність їх декларування у складі собівартості, а не у складі витрат на збут.

Крім того, посилання податкового органу на неотримання позивачем прибутку протягом перевіреного періоду суперечать чинному законодавству. Так, в ухвалі від 28.11.2012 р. у справі № К/9991/25333/12 Вищий адміністративний суд України зазначив, що прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, які, хоча і були спрямовані на одержання прибутку, однак з об'єктивних причин призвели до заздалегідь незапланованих негативних фінансово-економічних наслідків. Тобто визначальним є саме наявність мети на отримання прибутку та здійснення платником діяльності у відповідності з визначеними цілями, однак у разі неотримання від діяльності очікуваного результату з незалежних від платника причин останню не можна розглядати як таку, що не передбачає мети отримання прибутку. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції. Крім того ведення господарської діяльності товариством позивача за умов здійснення значного обсягу витрат, які перевищують доходи товариства на відповідному етапі є частиною комерційної стратегії товариства, спрямованої на досягнення відповідних результатів розвитку та отримання прибутку в майбутніх періодах, що супроводжується до того ж поступовим зростанням доходів товариства.

Суд також наголошує на тому, що Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відповідача було зобов'язано надати розрахунок податкових зобов'язань по податковому повідомленню-рішенню форми «П» № 0001672202 від 05 травня 2014 року з роз'ясненням нарахованих позивачу сум. Однак відповідачем розрахунок надано не було, суму визначених позивачу податкових зобов'язань не доведено.

Таким чином, під час судового розгляду справи позивачем підтверджено належними та достатніми доказами факт надання рекламних та маркетингових послуг позивачу, на підставі чого позивачем правомірно віднесено витрати на оплату рекламних та маркетингових послуг до складу витрат та визначено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2013 рік.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку про невідповідність фактичним обставинам висновків позапланової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Аукро Україна» з питань правильності визначення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., незаконність податкового повідомлення-рішення 05 травня 2014 року № 0001672202 та необхідність його скасування.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У зв'язку з викладеним вище, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аукро Україна» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладену вище норму, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аукро Україна" судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аукро Україна» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «П» № 0001672202 від 05 травня 2014 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю «Аукро Україна» (код ЄДРПОУ 36295991) за 2013 рік на 63 601 780,00 грн. (шістдесят три мільйони шістсот одна тисяча сімсот вісімдесят гривень 00 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аукро Україна» (код ЄДРПОУ 36295991) судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 23 листопада 2014 року.

Суддя О.Б. Ляшко