Постанова

від 28.11.2014 по справі п/811/3591/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2014 року Справа № П/811/3591/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотрансагро" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.09.2014 р. №0002052200.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуване рішення винесено на підставі документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Зернотрансагро" з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з СФГ "Ланагросервіс ММ" за травень 2014 р. і з ТОВ "Ліакон" за квітень 2014 р.. Так, на думку перевіряючих перевіркою було встановлено порушення ТОВ "Зернотрансагро" вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.187, 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 24666,67 грн., в тому числі за квітень 2014 р. в сумі 8 000,00 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості рекламних послуг, отриманих по нікчемному правочину від ТОВ "Ліакон", за травень 2014 р. в сумі 16 666,67 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості рекламних та інформаційних послуг, отриманих по нікчемному правочину від СФГ "Ланагросервіс", що призвело до завищення податкового кредит з ПДВ за рахунок ТОВ "Ліакон" на 8 000,00 грн., за рахунок СФГ "Ланагросервіс ММ" на 16 666,67 грн.. Також посилається на те, що відповідачем не враховано, що факт реальності господарських відносин між з ТОВ "Ліакон" в квітні 2014 р., СФГ "Ланагросервіс" в травні 2014 р. в частині надання рекламних та інформаційних послуг підтверджується належним чином складеними первинними документами, а тому на думку позивача, висновки щодо заниження податку на додану вартість та завищення податкового кредиту з ПДВ є необґрунтованими, а винесене на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення - протиправним.

Відповідач позовні вимоги не визнав, подав суду заперечення проти позову згідно якого зазначив, що в ході перевірки ТОВ "Зернотрансагро" використано акт Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 05.08.14 №409/10-04-22-20/312957 про неможливість проведення зустрічної звірки СФГ "Ланагросервіс ММ" та акт Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 16.07.14 №1937/2203/39066912 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ліакон", згідно яких встановлено, що за юридичною адресою вказані підприємства не знаходяться, також відсутні первинні та бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь-які інші первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення ними господарської діяльності. Таким чином, в порушення п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 24 666,67 грн., в тому числі за квітень 2014 р. в сумі 8 000,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Ліакон", за травень 2014р. в сумі 16 666,67грн. по взаємовідносинах з СФГ "Ланагросервіс. Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають (а.с.137-139).

Представники сторін в судове засідання не з'явились, подавши заяви про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України - особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності, суд дійшов висновку про можливість здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в справі документи та матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернотрансагро" зареєстровано 31.05.13 р. як юридична особа, перебуває на обліку в Олександрійській ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області як платник податків.

Судом встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотрансагро" з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з СФГ "Ланагросервіс ММ" (код за ЄДРПОУ 31295709) за травень 2014 року та з ТОВ "Ліакон" (код за ЄДРПОУ 39066912) за квітень 2014 року та подальшого продажу придбаних транспортно-експедиційних послуг, за результатами якої складено акт від 12.09.2014 року №347/22-00-38680827 (а.с.12-31).

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:

- ч.1 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Зернотрансагро", як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача";

- п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 24 666,67 грн., в тому числі: за квітень 2014 р. в сумі 8 000,00 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості рекламних послуг, отриманих по нікчемному правочину від ТОВ "Ліакон" (код 38862225), за травень 2014 р. в сумі 16 666,67грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості рекламних та інформаційних послуг, отриманих по нікчемному правочину від СФГ "Ланагросервіс" (код 31295709).

Позивачем подано заперечення на акт перевірки від 12.09.2014 р. №347/22-00-38680827 (а.с.32-34), яке залишено без задоволення (а.с.35-36).

На підставі акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 23.09.2014р. №0002052200 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 30 833,80 грн., з них 24 667 грн. за основним платежем, 6 166,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.37-38).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступні фактичні обставини у справі.

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 24666,67 грн..

Дані висновки ґрунтуються на наступних даних. Так, в ході перевірки позивача використано акт Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 05.08.14 р. №409/10-04-22-20/312957 про неможливість проведення зустрічної звірки СФГ "Ланагросервіс ММ" (а.с.149-155) та акт Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 16.07.14 р. №1937/2203/39066912 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ліакон" (а.с.140-148), згідно висновків яких було встановлено, що за юридичною адресою дані підприємства не знаходяться, також відсутні первинні і бухгалтерські документи (договори, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки) та будь-які інші первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують факт здійснення господарської діяльності.

Таким чином, за сукупністю викладених обставин, відповідач дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність СФГ "Ланагросервіс" та ТОВ "Ліакон" здійснювалась поза межами правового поля та була спрямована на надання податкових вигод третім особам, в тому числі і позивачу.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу та зазначає наступне.

Відповідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п.п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду..

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідності до ч.1 та 2 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, підприємство не має права на податковий кредит у разі відсутності податкової накладної чи митної декларації, що позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

У відповідності з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено порядок складання та вимоги до податкових накладних.

Відповідно п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Згідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статус позивача та його контрагентів як платників ПДВ не заперечувався сторонами.

Встановлено, що позивачем у квітні 2014 року було відображено в податковому обліку та віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ правовідносини з придбання у ТОВ "Ліакон" (код 38862225) рекламних послуг на загальну суму 48 000 грн., в т.ч. ПДВ 8 000 грн..

Так, між ТОВ "Зернотрансагро" (Замовник) та ТОВ "Ліакон" (Виконавець) 01.03.2014р. було укладено договір про надання рекламних послуг №Р/06 (а.с.169-171), відповідно якого ТОВ "Ліакон" зобов'язалось надати рекламні послуги. Відповідно до додаткової угоди №1 до договору №Р/06 від 01.03.14 р. (а.с.172-173), ТОВ "Ліакон" надало рекламні послуги, а саме: 1. виготовлено 16000 шт. двохсторонніх рекламних листівок Замовника, розмір (110 мм X 210 мм), двосторонній друк, на папері 140 г/м.кв., повно кольоровий друк. Вартість послуги складає 36000 грн., в т.ч. ПДВ 6000 грн.; 2. здійснено розповсюдження рекламних листівок Замовника шляхом їх роздачі в період з 01.04.2014 р. до 30.04.2014 р. в кількості 16000 шт. біля нижчезазначених об'єктів м. Київ за наступним графіком: біля метро "Оболонь" одна особа, робочі та вихідні дні з 14 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., всього 150 год.; біля метро "Контрактова площа" одна особа, робочі та вихідні дні з 14 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., всього 150 год.; біля метро "Поштова площа" одна особа, робочі та вихідні дні з 14 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., всього 150 год.; біля метро "Площа Льва Толстого" одна особа, робочі та вихідні дні з 14 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., всього 150 год.; біля метро "Олімпійська" одна особа, робочі та вихідні дні з 14 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., всього 150 год.; біля метро "Либідська" одна особа, робочі та вихідні дні з 14 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., всього 150 год.; біля метро "Деміївська" одна особа, робочі та вихідні дні з 14 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., всьога 150 год.; біля метро "Голосіївська" одна особа, робочі та вихідні дні з 14 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., всього 150 год.. Вартість послуги складає 12 000 грн., в т.ч. ПДВ - 2 000 грн..

Виконання умов даного договору підтверджено актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №Лі-0000113, згідно якого ТОВ "Ліакон" надало позивачу рекламні послуги на суму 48 000 грн., в т.ч. ПДВ 8 000 грн. (а.с.87). Доказів оплати наданої послуги до суду не надано, натомість, ТОВ "Ліакон" 30.04.2014 р. виписано позивачу податкову накладну №328 на суму 48 000 грн., в т.ч. ПДВ 8 000 грн.. У відповідності до довідки, станом на 27.11.2014 р. у ТОВ "Зернотрансагро" рахується кредиторська заборгованість по ТОВ "Лакон" в сумі 196 583,15 грн. (а.с.186)

Також, позивачем у травні 2014 року відображено в податковому обліку та віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ правовідносини з придбання у СФГ "Ланагросервіс ММ" (код 31295709) рекламних та інформаційних послуг на загальну суму 100 000 грн., в т.ч. ПДВ 16 666,67 грн..

Зокрема, 01.05.2014 року між ТОВ "Зернотрансагро" (Замовник) та СФГ "Ланагросервіс ММ" (Виконавець) було укладено договір №Р/06-2 про надання інформаційних послуг по дослідженню ринку (а.с.96-98). Відповідно до додаткової угоди №1 до договору №Р/06-2 від 01.05.2014 року СФГ "Ланагросервіс ММ" взяло на себе зобов'язання надати послуги по дослідженню ринку вантажних перевезень зернових культур по території України (а.с.185).

Виконання умов даного договору підтверджено актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №00013, відповідно якого ТОВ "Ланагросервіс ММ" надало позивачу інформаційні послуги (а.с.122). СФГ "Ланагросервіс ММ" 31.04.14 р. виписано позивачу податкову накладну № 60 на загальну суму 50 000 грн., в т.ч. ПДВ 8 333,33 грн. (а.с.135).

Крім того, 01.05.2014 р. між ТОВ "Зернотрансагро" (Замовник) та СФГ "Ланагросервіс ММ" (Виконавець) укладено договір №Р/06-1 про надання рекламних послуг (а.с.99-102). Згідно до додаткової угоди від 31.05.2014 р. №1 до договору №Р/06-1 від 01.05.2014 р. СФГ "Ланагросервіс ММ" надало рекламні послуги, а саме: 1. виготовлено 10000 шт. двохсторонніх рекламних листівок Замовника, розмір (110 мм X 210 мм), двосторонній друк, на папері 140 г/м.кв., повно кольоровий друк. Вартість послуги складає 20 000 грн., в т.ч. ПДВ 3 333,33 грн.; 2. здійснено розповсюдження рекламних листівок Замовника по поштових скринькам житлових будинків та офісних приміщень в період з 12.05.2014 по 16.05.2014 р. в кількості 3 000 шт. та з 17.05.2014 по 21.05.2014 р. в кількості 3 000 шт.. Вартість послуги складає 6 000 грн., в т.ч. ПДВ - 1 000 грн.. 3. здійснено розповсюдження рекламних листівок Замовника шляхом їх роздачі в період з 12.07.2014 по 21.07.2014 р. в кількості 4000 шт. в м. Києві. Вартість послуги складає 24 000 грн., в т.ч. ПДВ - 4 000 грн. (а.с.183-184).

Виконання умов даного договору підтверджено актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №00012, відповідно до якого СФГ "Ланагросервіс ММ" надало позивачу рекламні послуги на загальну суму 50 000 грн., в т.ч. ПДВ 8 333,33 грн. (а.с.121). СФГ "Ланагросервіс ММ" 31.04.14 р. виписано позивачу податкову накладну №59 на загальну суму 50 000 грн., в т.ч. ПДВ 8 333,33 грн. (а.с.134).

У відповідності до довідки, станом на 27.11.2014 р. у ТОВ "Зернотрансагро" рахується кредиторська заборгованість по СФГ "Ланагросервіс ММ" в сумі 307 648,03 грн. (а.с.186).

Згідно спеціальних витягів з ЄДР встановлено, що СФГ "Ланагросервіс ММ" та ТОВ "Ліакон", на день здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстровані як юридичні особи, а доказів того, що вказані суб'єкти господарювання не були платниками ПДВ та, загалом, не мали права виписувати податкові накладні, суду не надано (а.с.58-60).

Отже, з аналізу наведених вище норм законодавства та правовідносин позивача з СФГ "Ланагросервіс ММ" та ТОВ "Ліакон" вбачається, що ним, дотримано всіх обов'язкових вимог закону, пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

Суд також враховує те, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, є не безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

У відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним суб'єктом господарювання було лише одержання позивачем податкової вигоди. Також, відповідачем не наведено доказів того, що договори поставки, сторонами яких є позивач та СФГ "Ланагросервіс ММ" та ТОВ "Ліакон", були укладені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди. Крім того, відповідачем не доведено факт, що дані юридичні особи були створені з відома або за участі позивача з метою ухилення від сплати податків, порушення економічних інтересів держави.

До того ж, за правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України № 21-47а10 від 31.01.2011 р., чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Також, судом враховане те, що однними із основних видів діяльності позивача (за КВЕД-2010) є вантажний автомобільний транспорт, інша допоміжна діяльність у сфері траснпорту (а.с.56-57). При цьому, судом встановлено, що отримані позивачем від СФГ "Ланагросервіс ММ" та ТОВ "Ліакон" інформаційні та рекламні послуги використано у власній господарській діяльності (а.с.176-177), що не спростовано відповідачем.

Суд також критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські угоди між позивачем та СФГ "Ланагросервіс ММ" та ТОВ "Ліакон" є нікчемними, з наступних підстав.

Станом на день проведення господарських операцій між ТОВ "Зернотрансагро" та СФГ "Ланагросервіс ММ", ТОВ "Ліакон", вказані юридичні особи були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були платниками податку на додану вартість, що не спростовано відповідачем.

У відповідності з вимогами частин 2, 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього кодексу.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки позивача не містить жодних посилань на наявність ознак, передбачених ст.228 ЦК України.

Крім того, самостійно визначений платником податковий кредит вважається сформованим правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами. Право на звернення податкових органів із відповідними позовами передбачено статтями 19-1, 20 Податкового кодексу України, відповідно до яких контролюючим органам не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно ст. 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладені позивачем за перевіряємий період правочини із ТОВ "Ланагросервіс ММ" та ТОВ "Ліакон" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Згідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. При цьому, за приписами частини другої статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 23.09.14 р. №0002052200, а тому суд вважає його таким, що винесене не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Суд вважає за необхідне присудити позивачу судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 182,70 грн. (а.с.2).

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Кіровоградській області від 23.09.2014 року №0002052200 .

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю "Зернотрансагро" (код 38680827) з Державного бюджету України судові витрати у сумі 182,70 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина