Постанова

від 16.12.2014 по справі 815/6151/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6151/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Гунько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фірми «Грандмарін» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.10.2014 року № 0003322206 та № 0003332206,-

В С Т А Н О В И В:

Фірма «Грандмарін» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі по тексту - позивач або Фірма «Грандмарін» у формі ТОВ) звернулась до суду з позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі по тексту - відповідач або ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 14.10.2014 року № 0003322206 та № 0003332206.

Позивач позовні вимоги, в цілому, обґрунтовує тим, що на підставі акту перевірки від 01.10.2014 року № 5319/15-53-22-06/чп769260 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Грандмарін» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року» відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 14.10.2014 року № 0003322206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 289 954,00 грн. (за основним платежем - 266 077 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 23 877 грн.) та № 0003332206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 45 900 грн. (за основним платежем - 30 600 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 15 300 грн.). Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв'язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечувала у повному обсязі, в задоволенні позову просила відмовити, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях, зокрема, зазначивши, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд виходив з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Щодо податку на додану вартість дії державної податкової служби спрямовані на запобігання необґрунтованому заниженню сум податкових зобов'язань з цього податку, безпідставному одержанню сум бюджетного відшкодування з ПДВ, тобто прийняття передбачених законом заходів до суб'єктів господарювання, які намагаються штучно створювати у податковому обліку з податку на додану вартість від'ємні різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом з метою безпідставного одержання коштів з державного бюджету або створювати таки умови для вигодонабувача, виконуючи посередницьку функцію між ним та вигодоформуючим суб'єктом.

Судом встановлено, що в період з 16.09.2014 року по 22.09.2014 року на підставі направлень, виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, посадовими особами відповідача згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.11 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-УІ, на виконання постанови старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУМВС України в Одеській області від 15.09.2014 року № 2111, та наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 15.09.2014 року № 2111, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Грандмарін» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, відповідно до затвердженого плану графіка.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 01.10.2014 року № 5319/15-53-22-06/чп769260 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Грнадмарін» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року», відповідно до висновку якого, встановлено порушення позивачем вимог п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п.п 139.1.1, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 266077 грн., у тому числі: за 2011 рік в сумі 170568 грн. (у тому числі за 4-й квартал 2011 року в сумі 170568 грн.), за 1 квартал 2012 рок в сумі 66439 грн., за 1-е півріччя 2012 року в сумі 66439 грн. (внаслідок завищення за 1-й квартал 2012 року); за 3 квартали 2012 року в сумі 66439 грн. (внаслідок завищення за 1-й квартал 2012 року), за 2012 рік в сумі 66439 грн. (внаслідок завищення за 1-ц квартал 2012 року); за 2013 рік в сумі 29070 грн.; п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість який підлягає сплаті до бюджету, всього на суму 30 600 грн., в тому числі в розрізі періодів звітності - грудень 2013 року - 30 600 грн. (а.с. 15-55).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.10.2014 року № 0003322206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 289 954,00 грн. (за основним платежем - 266 077 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 23 877 грн.) та № 0003332206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 45 900 грн. (за основним платежем - 30 600 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 15 300 грн.) (а.с. 11-12).

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, Фірма «Грандмарін» у формі ТОВ оскаржило їх в судовому порядку, вимагаючи визнання протиправними та скасування.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем за результатами перевірки складено акт від 01.10.2014 року № 5319/15-53-22-06/чп769260, проте з висновками цього акту посадові особи позивача були не згодні. Таким чином, обставини зазначені у акті перевірки не є підтвердженими позивачем, а тому згідно з положеннями ч. 2 ст. 71 КАС України всі вказані в акті обставини повинні доводитись відповідачем під час офіційного з`ясування обставин справи.

Як вбачається з акту перевірки підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки відповідача про неправомірне віднесення позивачем у перевіряємий період до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, витрат сформованих за рахунок господарських операцій з ТОВ «Авесбуд», ТОВ «Марчук Інжинірінг», ПРАТ «СДРБСУ», ТОВ «НВП «СЕТП», ТОВ «Кримавіамонтаж», ПП «Кримспецбуд заводу Ілліча» на загальну суму 1210979 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість, сформованого за рахунок податкових накладних, отриманих від ТОВ «Авесбуд» на загальну суму 30600 грн., не підтверджених документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Вказані вище обставини, як вбачається з акту перевірки, були встановлені, окрім іншого, на підставі акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 03.04.2014 року № 1894/15-53-2203 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Авесбуд» щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2013 року» (а.с. 138-140), відповідно до висновку якого встановлено, що ТОВ «Авесбуд» не має основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей. Факт відсутності управлінського та технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання будь-яких послуг, та постачання товарів, що являється доказом про відсутність реальності господарських операцій.

Так, зокрема, перевіркою встановлено, що у грудні 2013 року позивачем було віднесено до складу витрат, витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, вартість робіт на суму 153000 грн., нібито отриманих від ТОВ «Авесбуд» на підставі актів від 30.12.2013 року та від 24.12.2013 року на сварочно-монтажні роботи, а також на підставі вказаних актів сформовано податковий кредит за рахунок ПДВ в сумі 30 600 грн. за вказаними операціями з ТОВ «Авесбуд», при цьому самих податкових накладних, виданих ТОВ «Авесбуд», якими повинна бути підтверджена сума податкового кредиту, позивачем не надано як під час проведення перевірки, так і під час судового розгляду справи.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем з документів первинного бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинам з ТОВ «Авесбуд» до перевірки та до суду було надано лише типові акти прийому-передачі послуг (а в ряді випадків лише його ксерокопія без оригінальних печаток та підписів посадових осіб), які складено з порушенням вимог наказу від 04.12.2009 року № 554 «Про затвердження типових форм первинних бухгалтерських документів з обліку в будівництві» та без відображення ряду інформації по проведеним роботам.

Згідно вимог вказаного наказу зазначені форми первинних облікових документів повинні бути складені за формами № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт».

Судом встановлено, що надані до перевірки документи не відповідають затвердженій у установленому порядку проектно-кошторисній документації, на яку є позитивні висновки державних експертиз, що визначені чинним законодавством. До перевірки не надано виконавчу техдокументацію, відповідно до виробництва робіт: журнал виробництва робіт та акти огляду прихованих робіт, проектно-кошторисну документацію, локальні кошториси, підсумкові відомості ресурсів (за Ф № 4а), які є додатком та невід'ємною частиною акту приймання виконаних робіт (форма № КБ-2в).

При цьому, серед наданих до перевірки документів первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку відсутні документи, які б підтверджували наявність сторонніх організацій, які б було залучено вищезазначеним підприємством для виконання робіт на користь позивача.

Крім того як вбачається з акту, позивачем віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрати не підтверджені документами первинного бухгалтерського та податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Марчук Інжинірінг», ПРАТ «СДРБСУ», ТОВ «НВП «СЕТП», ТОВ «Кримавіамонтаж», ПП «Кримспецбуд заводу Ілліча». Так по вказаним контрагентам до перевірки позивачем надано лише ксерокопії актів прийому-передачі виконаних робіт (послуг), не завірених оригінальними печатками та підписами посадових осіб.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України (надалі по тексту - ПК України), платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п. 85.4 ст. 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (п. 85.6 ст. 85 ПК України).

Слід зазначити, що у зв'язку з ненаданням у ході проведення позапланової виїзної документальної перевірки повного обсягу документів бухгалтерського та податкового обліку ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області було складено відповідний акт № 4939/15-53-22-6/24769260 від 16.09.2014 року. Вказані обставини представником позивача у судовому засіданні не спростовувались.

Суд зазначає, що ПК України чітко встановлено перелік документів, необхідний для їх ведення в цілях оподаткування. Так, згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілейоподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПК України.

Відповідно до п. 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством згідно із законодавством та установчими документами.

Судом встановлено, що у зв'язку з ненаданням у ході проведення позапланової виїзної документальної перевірки повного обсягу документів бухгалтерського та податкового обліку ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області було надано посадовим особам ТОВ «Грандмарін» запит № 32658/10/15-5322-06/13 від 23.09.2014 року щодо необхідності надання документів первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Листом від 24.09.2014 року б/н на вищезазначений запит ДПІ позивач повідомив, що документація виробничо-фінансової діяльності, яка знаходиться за юридичною адресою позивача була частково знищена та викрадена (а.с. 135).

Також представник позивача у судовому засіданні пояснив, що позивач під час проведення перевірки повідомляв контролюючий орган, що у зв'язку з подіями, що відбулись 02.05.2014 року у м. Одесі в Будинку профспілок на Куликовому полі, 1 (тобто за юридичною адресою позивача) документація виробничо-фінансової діяльності позивача була частково знищена та викрадена, і всі документи будуть надані, як тільки буде можливість їх відновити.

Разом з тим, суд критично сприймає дані твердження позивача, з огляду на наступне.

Так п. 44.3, п. 44.4, п. 44.6 ст. 44 встановлено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Пунктом п. 44.6 ст. 44 ПК України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Пунктом 44.7 ст. 44 ПК України встановлено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Судом достовірно встановлено, що не спростовано представником позивача, що станом на початок проведення перевірки жодної письмової заяви до органів Міндоходів від посадових осіб ТОВ «Грандмарін», яка б повідомляла про факт втрати документів не подавалась. До перевірки та до органів Міндоходів, а також і до суду, позивачем не надано копій будь-яких документів, складених правоохоронними органами, які б підтверджували факт звернення посадових осіб ТОВ «Грандмарін» з заявами щодо втрати або викрадення документів.

Також під час судового розгляду справи, на неодноразові вимоги суду, представник позивача не зміг надати первинні та бухгалтерські документи, які б підтверджували правомірність формування витрат та податкового кредиту внаслідок фінансово-господарських взаємовідносин позивача з вищезазначеними підприємствами.

Так п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В свою чергу, підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Крім цього, суд вважає необхідним зазначити, що згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Під час проведення перевірки та розгляду справи в суді представником позивача не надано доказів руху активів у процесі здійснення вищезазначених господарських операцій. Не спростовані твердження відповідача щодо відсутності можливостей TOB «Авесбуд» для вчинення господарських операцій, за якими складені акти сварочно-монтажних робіт.

При цьому на пропозицію суду, представником позивача не було надано жодних доказів, які б свідчили про те, що саме TOB «Авесбуд» здійснювало вказані роботи, котрі замовник може використати в діяльності, що приносить дохід, що є необхідною ознакою витрат та належною підставою для віднесення сум податку, сплаченого у ціні придбаних послуг, до складу податкового кредиту підприємства.

Суд вважає необхідним зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Суд погоджується з висновками за актом перевірки та доходить аналогічного висновку, що дії позивача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Очевидним також вбачається факт, що позивачем укладена угода з одним із контрагентів, а саме ТОВ «Авесбуд», яка не була спрямована на реальне настання правових наслідків. В судовому засіданні представником позивача на пропозицію суду не наданого жодного переконливого доказу, який би спростував такий висновок.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд вважає, що Фірмою «Грандмарін» у формі ТОВ не надано вичерпних, оформлених належним чином згідно з вимогами діючого законодавства документів, на підставі яких можливо достовірно визначити, що товари та роботи (послуги) отримані сам від вищезазначених контрагентів, при цьому до перевірки, до органів Міндоходів, а також і до суду, позивачем не надано копій будь-яких документів, складених правоохоронними органами, які б підтверджували факт звернення посадових осіб ТОВ «Грандмарін» з заявами щодо втрати або викрадення документів. Разом з тим в ході перевірки та під час судового розгляду справи встановлена відсутність фактичного підтвердження первинними бухгалтерськими та податковими документами, обов'язковість ведення яких встановлена чинним законодавством, взаємовідносин Фірмою «Грандмарін» у формі ТОВ з вищевказаними підприємствами.

На підставі встановлених фактів та досліджених доказів, керуючись нормами діючого законодавства та внутрішнім переконанням, суд погоджується з висновками контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п.п 139.1.1, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок неправомірного включення до складу витрат, витрат на загальну суму 1 210 979 грн. за відсутності обов'язкових первинних документів, які б підтверджували фактичне виконання робіт, надання послуг та використання їх у власній господарській діяльності, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 289 954 грн. та внаслідок неправомірного включення до складу податкового кредиту суми ПДВ від вартості робіт та послуг, сформованого за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Авесбуд» на суму 30 600 грн. за відсутності податкових накладних, а також обов'язкових первинних документів, які б підтверджували фактичне виконання робіт, надання послуг та використання їх у власній господарській діяльності, що призвело до заниження податку на додану вартість на вказану суму.

З огляду на викладене, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Також суд вважає за необхідне, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», стягнути з позивача решту суми судового збору пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову Фірми «Грандмарін» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.10.2014 року № 0003322206 та № 0003332206 - відмовити.

Стягнути з Фірми «Грандмарін» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 24769260) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4 384,80 гривень (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 80 коп.).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 16 грудня 2014 року.

Суддя С.О. Cтефанов

В задоволенні позову Фірми «Грандмарін» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.10.2014 року № 0003322206 та № 0003332206 - відмовити.

Стягнути з Фірми «Грандмарін» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 24769260) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4 384,80 гривень (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 80 коп.).