Постанова

від 08.12.2014 по справі 815/5823/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5823/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрухіва В.В.

при секретарі Белан М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "ЮГЕНЕРГОГАЗ" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2014 року Приватне підприємство "ЮГЕНЕРГОГАЗ" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0003362202 та № 0003372202 від 12 серпня 2014 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 26.06.2014 року по 03.07.2014 року уповноваженою особою ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "ЮГЕНЕРГОГАЗ" (код 34871867) з питань правових відносин з TOB "АВЕСБУД" код за ЄДРПОУ 38643497 за період липень 2013р., вересень 2013р., жовтень 2013р., листопад 2013р., та TOB "ВЕНЦЕДОР КОМПАНІ" код за ЄДРПОУ 38834486 за період лютий 2014р., березень 2014р., за результатами якої складено акт №1649/22-01/34871867 від 09.07.2014 року.

Перевркою встановлено порушення Приватним підприємством "ЮГЕНЕРГОГАЗ":

- п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню за період 2013р. у загальній сумі 268529 грн.;

- п.198.3, п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на суму ПДВ 560930 грн., у тому числі у липні 2013р. на суму ПДВ 76667 грн., у вересні 2013р. на суму ПДВ 183294 грн., у жовтні 2013р. на суму ПДВ 189115 грн., у листопаді 2013р. на суму ПДВ 51854 грн., у лютому 2014р. на суму ПДВ 30000 грн., у березні 2014р. на суму ПДВ 30000 грн.

На підставі акту перевірки №1649/22-01/34871867 від 09.07.2014 року відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 22.07.2014 року: № 0003272201 про донарахування податку на додану вартість у сумі 701163 грн., з яких 560930 грн. - за основним платежем, 140233 грн. - за штрафними санкціями; та № 0003262201 про донарахування податку на прибуток на загальну суму у розмірі 335661 грн., з яких 268529 грн. - за основним платежем, 67132 грн. - за штрафними санкціями.

Позивач не згоден з висновками даного Акту, вважає їх необгрунтованими, а винесені податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню, оскільки при проведенні перевірки ПП "ЮГЕНЕРГОГАЗ" надало усі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій з вказаними контрагентами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов з наведених вище підстав.

Представник відповідача позов не визнав, надав заперечення, згідно яких позовні вимоги вважає безпідставними, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області № 0003362202 та № 0003372202 від 12 серпня 2014 року законними, тому у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 20.01.2007 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради зареєстровано Приватне підприємство "ЮГЕНЕРГОГАЗ" за № 1 556 102 0000 025149, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 169290.

24.01.2007 року Приватне підприємство "ЮГЕНЕРГОГАЗ" взято на податковий облік в органах державної податкової служби за №6250, станом на момент перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області.

Судом встановлено, що у період з 26.06.2014 року по 03.07.2014 року уповноваженою особою ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "ЮГЕНЕРГОГАЗ" (код ЄДРПОУ 34871867) з питань правових відносин з TOB "АВЕСБУД" код за ЄДРПОУ 38643497 за період липень 2013р., вересень 2013р., жовтень 2013р., листопад 2013р., та TOB "ВЕНЦЕДОР КОМПАНІ" код за ЄДРПОУ 38834486 за період лютий 2014р., березень 2014р., за результатами якої складено акт №1649/22-01/34871867 від 09.07.2014 року.

Перевркою встановлено порушення Приватним підприємством "ЮГЕНЕРГОГАЗ":

- п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню за період 2013р. у загальній сумі 268 529 грн.;

- п.198.3, п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на суму ПДВ 560930 грн., у тому числі у липні 2013р. на суму ПДВ 76667 грн., у вересні 2013р. на суму ПДВ 183294 грн., у жовтні 2013р. на суму ПДВ 189115 грн., у листопаді 2013р. на суму ПДВ 51854 грн., у лютому 2014р. на суму ПДВ 30000 грн., у березні 2014р. на суму ПДВ 30000 грн.

22.07.2014 року на підставі акту перевірки №1649/22-01/34871867 від 09.07.2014 року

ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0003262201, яким ПП "ЮГЕНЕРГОГАЗ" збільшено суму горошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 335661 грн., із них: за основним платежем - 268529 грн., за штрафними санкціями - 67132 грн.

- № 0003272201, яким ПП "ЮГЕНЕРГОГАЗ" збільшено суму горошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 701163 гривень, із них: за основним платежем - 560930 грн., за штрафними санкціями - 140233 грн.

Під час проведення перевірки ПП "ЮГЕНЕРГОГАЗ" відповідачем були використані наступні акти:

- Акт від 03.04.2014 року № 1894/15-22-3 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "АВЕСБУД" (код за ЄДРПОУ 38643497) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку, що надісланий листом ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області;

- Акт від 16.05.2014 року № 317/26-51-22-03/38834486 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ВЕНЦЕДОР КОМПАНІ" (код ЄДРПОУ 38834486), що надісланий листом ДПІ у Дарницькому районі м. Києва.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій ПП "ЮГЕНЕРГОГАЗ" з контрагентами - ТОВ "АВЕСБУД", ТОВ "ВЕНЦЕДОР КОМПАНІ" позивачем надано: договір П0603/06-2013 від 03.06.2013 року; договір про надання послуг П0903/09-2013 від 03.09.2013 року; договір про надання послуг П0902/09-2013 від 02.09.2013 року; договір підряду П01017/1/10-2013 від 17.10.2013 року; додаткову угоду №1 до договору підряду № П01017/1/10-2013 від 17.10.2013 року; договір про надання послуг П0906/09-2013 від 06.09.2013 року; договір підряду П01017/2/10-2013 від 17.10.2013 року; П1001/10-2013 року, №ДП/БМР-0131 від 31.01.2014 року.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту в періоді, що перевірявся, за результатами господарських відносин з платниками податків ТОВ "АВЕСБУД", ТОВ "ВЕНЦЕДОР КОМПАНІ", позивачем надано суду копії податкових накладних, виписаних вказаними контрагентами, а саме: податкова накладна №1100 від 23.07.2013 року; податкова накладна №1527 від 12.09.2013 року; податкова накладна №1062 від 10.09.2013 року; податкова накладна №1171 від 30.09.2013 року; податкова накладна №1170 від 30.09.2013 року; податкова накладна №1169 від 30.09.2013 року; податкова накладна №1168 від 30.09.2013 року; податкова накладна №1769 від 31.10.2013 року; податкова накладна №1768 від 31.10.2013 року; податкова накладна №1301 від 31.10.2013 року; податкова накладна №1300 від 31.10.2013 року; податкова накладна №1767 від 31.10.2013 року; податкова накладна №1299 від 31.10.2013 року; податкова накладна №1113 від 28.10.2013 року; податкова накладна №1034 від 09.10.2013 року; податкова накладна №1014 від 04.10.2013 року; податкова накладна №1708 від 29.11.2013 року; податкова накладна №1237 від 29.11.2013 року; податкова накладна №1 від 06.02.2014 року; податкова накладна №46 від 19.03.2014 року.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту в періодах: липень 2013 року, вересень 2013 року, жовтень 2013 року, листопад 2013 року, лютий 2014 року, березень 2014 року. Вищевказані податкові накладні відображено у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ відповідних періодів.

Крім того, на підтвердження реальності господарських операцій з платниками податків ТОВ "АВЕСБУД", ТОВ "ВЕНЦЕДОР КОМПАНІ" позивачем надано наступні документи:

- банківську виписку по рахункам підприємства в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» в м.Києві за період з 01.01.2013р., по 31.03.2014р.;

- податкові декларації з податку на додану вартість з Додатками за період з 01.07.2013 р. по 31.03.2014р.;

- реєстри виданих та отриманих податкових накладних за період з 01.07.2013р. по 31.03.2014р.;

- квитанції про прийняття звітності за період з 01.07.2013р. по 31.03.2014р.;

- видаткові накладні з квитанціями за період з 01.04.2013 р., по 31.03.2014р;

- прибуткові накладні з квитанціями за період з 01.04.2013р. по 31.03.2014р.;

- рахунки на оплату авансових платежів з 01.05.2013р. по 31.03.2014 р.;

- акти звіряння з ТОВ "ВЕНЦЕДОР-КОМПАНІ", ТОВ "АВЕСБУД", ТОВ "АДІС-СТРОЙ" за період травень 2013 року по березень 2014 року;

- оборотно-сальдову відомість за період з 01.07.2013 р., по 31.03.2014р. по рахункам бухгалтерського обліку №№ 20, 10, 11, 22, 311, 361, 3711, 631, 6811, 6851;

- кошториси;

- графік виконання робіт, технічні вимоги, Акти прийняття робіт, технічні акти, накладні-вимоги;

- акти про витрату давальницьких матеріалів, листи ввезення-вивезення інструменту та обладнання на об'єкт, листи-дозволи на виконання робіт, оформлення перепусток;

- акти прийняття робіт, акти прихованих робіт, протоколи контролю зварювання і прокатки кулі, накладні-вимоги.

Крім вищеперелічених документів, позивач надав суду докази відрядження співробітників ПП "ЮГЕНЕРГОГАЗ" - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 для виконання робіт на ДТЕК Криворізькій ТЕС (технічне переоснащення енергоблоку №1, модернізація котлоагрегату №1, та допоміжного обладнання, монтаж водяного економайзера, монтаж шпальної броні, монтаж ширм 1-2 ступені з з основними колекторами та підвісної системи, можнаж СРЧ), а саме: витрати на відрядження співробітників підприємства за період з травня 2013 року по липень 2013 року, з липня 2013 року по березень 2014року, договір оренди квартири, договір оренди службового приміщення, договір про відшкодування комунальних послуг, акти прийому-передачі квартир, акти виконання, платіжне доручення.

Згідно ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість -продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 01 січня 2012 року. До платників податку, до яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців 8 і 9 п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, Податковим кодексом України, передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у передбаченому законом випадку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість закон не передбачає.

Судом встановлено, що податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 560930 грн. по господарським операціям з вищевказаними контрагентами, оформлені у встановленому законом порядку особами, які були зареєстровані платниками податку на додану вартість на момент їх виписки, придбані у контрагентів роботи та послуги використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача, порушень умов реєстрації податкових накладних продавцями в ЄРПН допущено не було.

Таким чином, передбачених законом підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат позивача по сплаті податку на додану вартість у сумі 560930 грн. у відповідача не було.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 09.09.2008р. (в ЄДРСР № 2362425), у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумнівів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит, та/або бюджетне відшкодування, достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. При цьому, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу само собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі, достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків, чи неподання податкової звітності).

З огляду на досліджені судом первинні документи позивача, вчинені ним господарські операції з контрагентами ТОВ "ВЕНЦЕДОР-КОМПАНІ", ТОВ "АВЕСБУД", - не викликають сумнівів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

В Акті перевірки №1649/22-01/34871867 від 09.07.2014 року відповідач зазначає, що ПП "ЮГЕНЕРГОГАЗ" фактично фінансово-господарські операції з вищепереліченими контрагентами не здійснювало, а це означає, що правочини укладалися без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, що є ознакою фіктивних правочинів, згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданного на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов"язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об"єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ч.2 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним правочин може бути визнаний тільки в судовому порядку, однак жодного судового рішення про визнання фіктивними договорів позивача з вищевказаними контрагентами відповідач суду не надав.

Також не можна вважати правочини позивача з вказаними контрагентами-продавцями нікчемними.

Частиною 1 статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, законодавцем чітко зазначено, що саме є порушенням публічного порядку і відповідно, який правочин може вважатися нікчемним.

Висновками, зазначеними в акті перевірки, не доведено, яким саме чином угоди між позивачем та контрагентами були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним з боку позивача.

З аналізу письмових доказів вбачається, що в ході перевірки податковим органом не був встановлений умисел позивача на порушення чинного законодавства України чи його обізнаність з наявністю таких намірів у контрагентів.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Проте, в судовому порядку правочини між ПП "ЮГЕНЕРГОГАЗ" та контрагентами недійсними не визнавалися.

Таким чином, судом не встановлено жодного факту, який би свідчив про те, що зміст правочинів між ПП "ЮГЕНЕРГОГАЗ" та вищепереліченими контрагентами не відповідають дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання договорів.

Окрім вказаного, суд зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності та документальне підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Витрати ПП "ЮГЕНЕРГОГАЗ" для цілей визначення об"єкта оподаткування податком на додану вартість фактично здійснено і вони підтверджені належним чином складеними первинними документами, що були перелічені вище, у тому числі виписками АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» у м.Києві по рахунку позивача за періоди з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. та з 01.01.2014р. по 31.03.2014р., що свідчить про реальність господарських операцій позивача з контрагентами та зміни в майновому стані підприємства.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача в Акті перевірки №1649/22-01/34871867 від 09.07.2014 року на Акти про неможливість проведення зустрічних звіркок підприємств-контрагентів позивача з огляду на наступне.

Відповідно до п.73.5 ст.73 Поадткового кодексу України, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Крім того, згідно п.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 року № 236, за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання. Такий Акт не може містити будь-яких інших висновків (у тому числі про нікчемність чи фіктивність правочинів), окрім висновку про неможливість проведення зустрічної звірки.

Слід зазначити, що контролюючими органами співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єктів господарювання - підприємств-контрагентів ТОВ "ВЕНЦЕДОР-КОМПАНІ", ТОВ "АВЕСБУД" з документами позивача не здійснювалося, оскільки первинні документи контрагентів взагалі податковою інспекцією не досліджувалися.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податковий кредит позивача за результатами господарських операцій, які мали місце між позивачем та контрагентами - ТОВ "ВЕНЦЕДОР-КОМПАНІ", ТОВ "АВЕСБУД", сформований у повній відповідності з положеннями р.5 Податкового кодексу України, і підстав для невключення до складу податкового кредиту з ПДВ у періодах, що перевірялися, сум ПДВ в загальному розмірі 560930 грн. у відповідача не було.

Згідно п.п.14.1.27. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1. ст.138 Податкового кодексу України, передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.138.1.1. 138.1. ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.2.ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.138.8. ст.138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що понесені позивачем витрати при оплаті робіт та послуг, виконаних (наданих) контрагентами - ТОВ "ВЕНЦЕДОР-КОМПАНІ", ТОВ "АВЕСБУД", правомірно віднесено до складу валових витрат позивача, оскільки наданими позивачем первинними документами повністю підтверджується факт виконання робіт та надання послуг позивачу зазначеними підприємствами. Отримані від цих контрагентів роботи та послуги безпосередньо пов'язані зі здійсненням господарської діяльності ПП "ЮГЕНЕРГОГАЗ".

Таким чином, суд вважає, що відповідач безпідставно збільшив грошові зобов'язання ПП "ЮГЕНЕРГОГАЗ" з податку на прибуток на 268529 грн. та нарахував та цю суму штраф у розмірі 67132 грн.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не доведено суду правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 22 липня 2014 року № 0003272201 та № 0003262201, при тому, що позивач довів суду реальність здійснення господарських операцій з контрагентами та відсутність порушень податкового законодавства, зазначених у висновках Акту перевірки №1649/22-01/34871867 від 09.07.2014 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов ПП "ЮГЕНЕРГОГАЗ" підлягає задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню як протиправні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо, судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому судові витрати, понесені позивачем та підтверджені належними доказами, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-9, 11, 69, 71, 86, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "ЮГЕНЕРГОГАЗ" - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 22 липня 2014 року № 0003272201 та від 22 липня 2014 року № 0003262201.

Стягнути судові витрати у сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) із Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "ЮГЕНЕРГОГАЗ" (65114, м.Одеса, вул.Люстдорфська дорога, 140а, код ЄДРПОУ 34871867).

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а у разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови виготовлено 08 грудня 2014 року.

Суддя: В.В.Андрухів