Рішення

від 11.12.2014 по справі 910/22479/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22479/14 11.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Добробут-Дитинство»

до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»

про стягнення 24 298, 84 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Атаманюк Г.М.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Добробут-Дитинство» (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (далі -відповідач) про стягнення 24 298, 84 грн., з яких: 23 172, 00 грн. - основний борг, 431, 68 грн. - пеня, 695, 16 грн. - штраф у розмірі 3%.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 03-02/14-68Т про надання медичних послуг від 03.02.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.11.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення представників відповідача та невиконання сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, проте був повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи).

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 11.12.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.02.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Добробут-Дитинство» та Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» укладено договір №03-02/14-68Т про надання медичних послуг, умовами якого передбачено, що відповідач доручає і оплачує, а позивач зобов'язується надавати медичні послуги (лікувальні, діагностичні та консультативні) пацієнтам (представникам) від відповідача в обсязі і на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 3.1 договору, відповідач зобов'язується своєчасно проводити приймання та оплату наданих позивачем послуг відповідно до представлених позивачем рахунків та актів виконаних робіт, що підтверджують обсяги і вартість медичної допомоги відповідному пацієнтові від відповідача, протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання вказаних документів.

Згідно п. 4.6. договору, оплата вартості робіт (послуг) проводиться відповідачем шляхом перерахування належних до сплати сум на рахунок або в касу позивача в порядку, передбаченому даним договором.

По факту надання послуг позивач оформлює і передає відповідачу рахунок-фактуру та акт виконаних робіт (п. 5.1. договору).

Умовами п. 5.3. договору передбачено, що відповідач протягом 5 (п'яти) робочих днів після одержання кожного акту виконаних робіт зобов'язаний передати позивачу підписаний ат виконаних робіт або письмову мотивовану відмову від прийняття такого акту. У разі не підписання акту виконаних робіт і ненадання письмової мотивованої відмови в вищевказаний строк, акт вважається прийнятим відповідачем в повному обсязі без зауважень.

Підпис кожної зі сторін на акті скріплюється печаткою підприємства.

У відповідності до п. 6.6 договору, у разі порушення відповідачем строку оплати наданих медичних послуг, відповідач оплачує позивачу штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості. Також відповідач оплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє безстроково до повного виконання сторонами його умов (8.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані послуги згідно умов договору на загальну суму 23 172, 00 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами виконаних робіт від 20.08.2014 р. на суму 3 120, 00 грн., від 31.08.2014 р. на суму 19 397, 00 грн. та від 10.09.2014 р. на суму 655, 00 грн., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи), а також рахунками-фактури № 20/08/705т від 20.08.2014 р., № 31/08/715т від 31.08.2014 р., № 10/09/714т від 10.09.2014 р. (копії в матеріалах справи).

Факт отримання зазначених актів виконаних робіт та рахунків-фактури відповідачем підтверджується маршрутними листами з підписами уповноважених осіб відповідача на отримання документів.

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач за надані послуги не розрахувався, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у сумі 23 172, 00 грн.

Відповідач листом № 741-3-/5-МА від 08.10.2014 р. гарантував позивачу погашення заборгованості, проте суму боргу не сплатив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг, зокрема погашення заборгованості у розмірі 23 172, 00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 431, 68 грн. - пені та 695, 16 грн. - штрафу у розмірі 3%.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №03-02/14-68Т про надання медичних послуг від 03.02.2014 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договорами належним чином, надав передбачені договором послуги, які прийняті відповідачем без зауважень по актам виконаних робіт від 20.08.2014 р. на суму 3 120, 00 грн., від 31.08.2014 р. на суму 19 397, 00 грн. та від 10.09.2014 р. на суму 655, 00 грн., а також рахунками-фактури № 20/08/705т від 20.08.2014 р., № 31/08/715т від 31.08.2014 р., № 10/09/714т від 10.09.2014 р.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач оплати наданих позивачем послуг на загальну суму 23 172, 00 грн. не провів, доказів зворотного суду не надав.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №03-02/14-68Т про надання медичних послуг від 03.02.2014 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 23 172, 00 грн. основної заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 431, 68 грн. - пені за період з 09.09.2014 по 15.10.2014 р., з 20.09.2014 р. по 15.10.2014 р. та з 30.09.2014 р. по 15.10.2014 р., та 695, 16 грн. - штрафу у розмірі 3%.

Так, відповідно до п. 6.6 договору, у разі порушення відповідачем строку оплати наданих медичних послуг, відповідач оплачує позивачу штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості. Також відповідач оплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та 3 % штрафу, який відповідає вимогам законодавства, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 431, 68 грн. - пені за період з 09.09.2014 по 15.10.2014 р., з 20.09.2014 р. по 15.10.2014 р. та з 30.09.2014 р. по 15.10.2014 р., та 695, 16 грн. - штрафу у розмірі 3%.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Добробут-Дитинство» задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 19/3, ідентифікаційний код - 16467237), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Добробут-Дитинство» (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, буд. 21-А, ідентифікаційний код - 38895554) 23 172 (двадцять три тисячі сто сімдесят дві) грн. 00 коп. - заборгованості, 431 (чотириста тридцять одну) грн. 68 коп. - пені, 695 (шістсот дев'яносто п'ять) грн. 16 коп. - 3% штрафу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 15.12.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.