Рішення

від 15.12.2014 по справі 914/3753/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2014 р. Справа № 914/3753/14

За позовом : Приватного підприємства «Фірма «Галич-Кабель», м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Старколд», м. Львів

про стягнення заборгованості у розмірі 11 540,30 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Чеботар Є.О.

Представники:

Від позивача: Романюк О.М. - представник за довіреністю від 20.10.2014.;

Від відповідача: не з`явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Приватним підприємством «Фірма «Галич-Кабель» подано позов до Приватного підприємства «Старколд» про стягнення заборгованості у розмірі 11 540,30 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.10.2014р. прийнято справу до розгляду та призначено на 11.11.2014р. З підстав викладених в ухвалі суду від 11.11.2014р. розгляд справи відкладено на 01.12.2014р., а 01.12.2014р. на 15.12.2014р.

В судовому засіданні 15.12.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримує повністю з підстав зазначених в позовній заяві та з врахуванням поданої ним заяви (вх. № 5935/14 від 15.12.20.14р.) про зменшення позовних вимог. Просить стягнути з відповідача 7 720,44 грн. основного боргу та 1 930,11 грн. 25% штрафу.

Відповідач вкотре у судове засідання 15.12.2014р. явку повноважного представника не забезпечив, відзиву на позов не надав, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Справа розглядається у відповідності до поданої позивачем 15.12.2014р. заяви про зменшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 15.12.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.

26.02.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 40-к (далі за текстом - Договір).

Згідно п.1.1. Договору постачальник (позивач у справі) зобов'язується поставити та передати у власність покупця (відповідача у справі) товар, а покупець - прийняти і оплатити його на умовах даного Договору. Товаром за цим договором є сталь листова оцинкована з полімерним покриттям та інші товари. (п.1.2.Договору).

На виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000944 від 09.07.2013р. на суму 11 686,94 грн. (частково оплачена в сумі 10 916,00грн.), № РН-0001215 від 20.08.2013р. на суму 1 670,40 грн., № РН-0001221 від 21.08.2013р. на суму 2 220,00 грн., № РН-0001279 від 30.08.2013р. на суму 3059,10 грн., що підписані сторонами та скріплені печатками без жодних застережень та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (належним чином завірені копії видаткових накладних та довіреностей в матеріалах справи).

Загальна сума поставленого та неоплаченого товару відповідачем становить 7 720,44 грн.

Факт отримання товару відповідачем не заперечується.

Претензію від 13.11.2013р. № 24-юр позивач повідомив відповідача про існування заборгованості за Договором. Однак дана претензія залишена відповідачем без відповіді.

Крім цього, сторонами у справі здійснено Акт звірки взаєморозрахунків станом на 13.06.2014р., з якого вбачається, що заборгованість у відповідача перед позивачем становить 7720,46 грн. Даний акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками без жодних застережень. Також відповідачем надано позивачу гарантійний лист ввід 16.06.2014р. вих..№ 23, щодо визнання боргу в сумі 7 720,46 та зобов'язання погасити заборгованість до кінця червня 2014р.

Відповідач покладенні на нього зобов'язання з оплати отриманого товару згідно Договору не виконав, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з нього заборгованість за поставлений товар в сумі 7 720,44 грн.

Доказів оплати за поставлений товар відповідачем не надано.

Доказів часткового чи повного погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного .

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач проти вимог позивача не заперечив, будь-яких пояснень по суті предмету спору суду не надав, доказів проведення повної оплати вартості отриманого товару не представив.

Суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення суми основної заборгованості за Договором у розмірі 7 720,44 грн. підлягає задоволенню, оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.3. Договору за прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 25 % від вартості поставленого товару при прострочені оплати більше ніж 30 днів.,

Заявлений позивачем до стягнення штраф у розмірі 25% від суми простроченої заборгованості в розмірі 1 930,11 грн. нарахований правомірно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з межах заявлених позовних вимогах.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог (зменшених) повністю.

Судові витрати, на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 230, 231, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 509, 526, 549, 599, 610-612, 626, 627, 629, 692 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 22, 33, 34, 49, 69, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Старколд» (79059, місто Львів, вулиця І.Миколайчука, будинок 16, квартира 96; ідентифікаційний код 36078841) на користь Приватного підприємства «Фірма «Галич-Кабель» (79015, місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 146, квартира 12; ідентифікаційний код 33359491) 7 720,44 грн. - основного боргу, 1 930,11 грн. - штрафу та 1 827,00 грн. витрати по сплаті судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 17.12.2014 року.

Суддя Коссак С.М.