Рішення

від 11.12.2014 по справі 914/4067/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2014 р. Справа №914/4067/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі Білан О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Першого заступника прокурора м.Львова в інтересах держави в особі

позивача-1: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів

позивача-2: Центра творчості дітей та юнацтва Галичини Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Люкс", м.Львів

про стягнення заборгованості.

За участю представників:

від прокуратури : Клап Ю.Г. - представник прокуратури м.Львова;

від позивача-1 : Грицина Я.М. - представник (довіреність №2302-вих-2713 від 07.10.2014р.);

від позивача-2 : Кузик О.Є. - директор (наказ №209-а від 25.11.2002р.);

від відповідача : Попов В.М. - директор.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутніх представників прокуратури та сторін в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області надійшов позов Першого заступника прокурора м.Львова в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та Центра творчості дітей та юнацтва Галичини Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Люкс" про стягнення основного боргу в сумі 80499грн. 96коп. та пені у розмірі 2105грн. 19коп.

Ухвалою суду від 18.11.2014р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 02.12.2014р. З метою повного і всестороннього з'ясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності, враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, а також невиконання учасниками судового процесу в повному обсязі вимог попередньої ухвали суду, розгляд справи відкладено до 09.12.2014р. Вислухавши думку представників прокуратури та сторін в судовому засіданні 09.12.2014р. оголошено перерву до 11.12.2014р.

02.12.2014р. представником прокуратури, через канцелярію суду (вх.№5726/14 від 02.12.2014р.) подано клопотання про зміну предмета позову, в якому зазначено, що у поданій позовній заяві помилково вказано період, за який здійснено нарахування неоплаченої орендної плати з травня 2013р. по вересень 2014р. Згідно довідки позивача, сума заборгованості в розмірі 82605грн. 15коп. утворилась у відповідача перед позивачами за період з 01.02.2012р. по 01.10.2014р. А тому просить суд стягнути з відповідача на користь позивачів заборгованість по орендній платі у розмірі 80499грн. 96коп. за період з 01.02.2012р. по 01.10.2014р. та пеню у розмірі 2105грн. 19коп.

В судовому засіданні 11.12.2014р. судом розглянуто та прийнято дане клопотання представника прокуратури (вх.№5726/14 від 02.12.2014р.), яким фактично доповнено обставини заявленого позову і суд розглядає дану справу із врахуванням обставин, вказаних у даному клопотанні.

В судовому засіданні 11.12.2014р. представники прокуратури та позивачів-1, 2 явку забезпечили, позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві і просять суд позов задоволити.

В судове засідання 11.12.2014р. відповідач явку забезпечив, проти заявленого позову не заперечив. Крім цього, через канцелярію суду (вх.№53884/14) подав клопотання про відстрочку виконання рішення, терміном до 15.02.2015р. у зв'язку із важким фінансовим становищем. Також, в даному клопотанні відповідач визнав повністю заборгованість з основного боргу і зобов'язався погасити її у добровільному порядку. Проти задоволення клопотання відповідача (вх.№53884/14 від 11.12.2014р.) про відстрочку виконання рішення представники прокуратури та позивачів-1, 2 не заперечили.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:

20.03.2009р. між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-люкс» (орендар) укладено договір оренди №П-7049-9 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) (далі за текстом - договір оренди №П-7049-9 від 20.03.2009р.).

Відповідно до розділу 1 договору оренди №П-7049-9 від 20.03.2009р. орендодавець на підставі наказу управління комунальної власності від 11.12.2008р. №852-О, договору оренди від 30.10.2006р. №П-151, передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (далі - об'єкт оренди), що знаходиться на балансі державного комунального позашкільного закладу освіти «Центр творчості дітей та юнацтва Галичини», надалі балансоутримувач. Об'єктом оренди є приміщення, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.А.Вахнянина, 29, загальною площею 294,2кв.м., у тому числі: підвал - 0,00кв.м.; напівпідвал - 0,00кв.м.; перший поверх - 294,2кв.м.; другий поверх - 00,00кв.м.; третій поверх - 0,00кв.м.; цокольний поверх - 0,00кв.м., з індексами приміщень XXII---XVII, XLIX, XLX, XLXI, 8, 9а, відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 18.09.2008р. №827. Вартість об'єкта оренди, відповідно до звіту про експертну оцінку, затвердженого наказом від 03.02.2009р. №41-е, станом на 01 грудня 2008 року становить 765775,00грн.

Розділом 2 договору оренди №П-7049-9 від 20.03.2009р. визначено, що об'єкт оренди буде використовуватись орендарем для: 231,2кв.м. - для мийки автомобілів; 63,0кв.м. - для технічного обслуговування автомобілів.

Згідно із п.п.3.1.-3.3. договору оренди №П-7049-9 від 20.03.2009р. приймання-передача об'єкта оренди здійснюється орендарем та балансоутримувачем. При передачі об'єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується орендарем та балансоутримувачем. У зв'язку з фактичним використанням орендарем об'єкта оренди за попереднім договором, об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного договору.

Відповідно до п.4.1. договору оренди №П-7049-9 від 20.03.2009р. термін договору оренди визначений на 2 роки 364 дні з 20.03.2009р. до 19.03.2012р. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п.4.3. договору оренди №П-7049-9 від 20.03.2009р.).

Наказом Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 09.08.2012р. продовжено відповідачу договір оренди №П-7049-9 від 20.03.2009р., терміном на 2 роки 364 дні.

Пунктами 5.1. та 5.2. договору оренди №П-7049-9 від 20.03.2009р. встановлено, що розмір орендної плати за об'єкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення даного договору методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м.Львова, затвердженої ухвалою міської ради №897 від 07.06.2007р. (із змінами та доповненнями) і складає ((2602,91*231,2*0,12) + (2602,91*63,0*0,16))/12*1,021*1,029 = 8619,58грн. без ПДВ за перший місяць оренди. Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Врахувати індекс (и) інфляції за лютий та березень місяць (і) 2009 року. Розмір орендної плати коригується щомісячно на відповідний індекс інфляції. В інших випадках розмір орендної плати переглядається тільки за згодою сторін або за рішенням суду, господарського суду. Орендна плата сплачується орендарем не пізніше 20 числа місяця у встановленому нормативними документами власника орендованого майна порядку.

Згідно із п.7.2. договору оренди №П-7049-9 від 20.03.2009р. орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Як зазначив прокурор у позовній заяві та як вбачається із представлених сторонами документів, відповідач протягом періоду з 01.02.2012р. по вересень 2014 року неналежним чином виконував свої обов'язки з оплати орендних платежів, внаслідок чого у відповідача за вказаний період виникла заборгованість в сумі 80499грн. 96коп., що підтверджується довідкою-розрахунком заборгованості по орендній платі станом на 01.10.2014р. позивача-2. Дані обставини не спростовані, доказів оплати боргу не представлено.

Позивач-2 на адресу відповідача направив претензію №112 від 16.05.2014р., в якій просив відповідача погасити заборгованість за оренду приміщень. Відповідач 18.06.2014р. надав відповідь, в якій гарантував вжиття всіх мір щодо погашення заборгованості по орендній платі до 31.08.2014р.

Між позивачем-2 та відповідачем неодноразово були складені акти звірки розрахунків від 01.05.2014р., від 01.09.2014р. та від 01.10.2014р., підписані та скріплені печатками обох сторін, з останнього акта вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 80499грн. 96коп.

Частиною 1 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.6 цієї статті).

Відповідно до вимог ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).

Згідно із ст.287 ГК України орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.

Відповідно до ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. У статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно із ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості по орендній платі не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становить 80499грн. 96коп.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Абзацом 2 п.5.3. договору оренди №П-7049-9 від 20.03.2009р. передбачено, що у випадку прострочення по сплаті орендних платежів орендар сплачує пеню в розмірі передбаченому чинним законодавством. На підставі п.5.3 договору оренди №П-7049-9 від 20.03.2009р., позивач-2 за період з 02.10.2013р. по 01.10.2014р. нарахував відповідачу пеню у розмірі 2105грн. 19коп.

У п.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (із внесеними змінами і доповненнями) роз'яснено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч.4 ст.231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Позивачем не надано доказів укладення угоди у належній формі про встановлення розміру пені за порушення відповідачем строків оплати.

Угода про неустойку, яка є видом забезпечення зобов'язань, має укладатись у письмовій формі; вчинена без додержання відповідної форми угода (правочин) про забезпечення зобов'язань є нікчемною, що визначено ч.2 ст.547 ЦК України (постанова ВГСУ від 08.12.2011р. №8/99/2011).

Чинне законодавство також не встановлює розміру неустойки за відповідне порушення. Прокурором та позивачами-1, 2 документально не обгрунтовано розміру пені, визначеного у позовній заяві (розрахунку).

З урахуванням не досягнення сторонами у встановленій формі згоди щодо застосування такого виду відповідальності з визначенням його розміру, заявлені вимоги в частині стягнення пені у розмірі 2105грн. 19коп. не підлягають задоволенню.

За умовами ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою у виняткових випадках, залежно від обставин справи, суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи обставини справи, що ускладнюють виконання відповідачем даного рішення у справі, його матеріальний інтерес та фінансовий стан сторін і ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, а також зважаючи на те, що відстрочка виконання рішення сприятиме як можливості продовження господарської діяльності відповідача та зробить реальною можливість отримання боргу, суд виходячи із інтересів усіх сторін, та враховуючи погодження представників прокуратури та позивачів-1, 2, прийшов до висновку про задоволення заявленого відповідачем клопотання щодо відстрочення виконання судового рішення, терміном до 15.02.2015р.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача про стягнення основного боргу в сумі 80499грн. 99коп. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог належить відмовити.

Частиною 3 ст.49 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до абз.4 п.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Враховуючи те, що спір виник з вини відповідача, судовий збір в розмірі 1780грн. 44коп., стягується з відповідача в дохід Державного бюджету України, а також враховуючи і те, що у позові відмовлено частково, судовий збір у розмірі 46грн. 56коп. (23грн. 28коп. + 23грн. 28коп. = 46грн. 56коп.) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в яких відмовлено у позові, стягується з позивачів-1, 2 в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4-3, 12, 22, 29, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-люкс» (79017, м.Львів, вул.Вахнянина, 29, код ЄДРПОУ 23974087) на користь Центру творчості дітей та юнацтва Галичини Львівської міської ради (79017, м.Львів, вул.Вахнянина, 29, код ЄДРПОУ 13798057) 80499грн. 96коп. - заборгованості з орендної плати. Відстрочити виконання судового рішення, терміном до 15.02.2015р.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-люкс» (79017, м.Львів, вул.Вахнянина, 29, код ЄДРПОУ 23974087) в дохід державного бюджету України 1780грн. 44коп. судового збору.

4. Стягнути з Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл.Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) в дохід державного бюджету України 23грн. 28коп. судового збору.

5. Стягнути з Центру творчості дітей та юнацтва Галичини Львівської міської ради (79017, м.Львів, вул.Вахнянина, 29, код ЄДРПОУ 13798057) в дохід державного бюджету України 23грн. 28коп. судового збору.

6. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

7. В решті позовних вимог відмовити.

Суддя Іванчук С.В.

Повне рішення складено 15.12.2014р.