Рішення

від 12.12.2014 по справі 914/3646/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2014 р. Справа № 914/3646/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВА ДІ», с. Дуба, Рожнятівський район

до відповідача: Яворівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс», м. Яворів, Львівська область

про: стягнення 55000,00 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

позивача : не з'явився,

відповідача: Кульчицький Н.Б. - дов. №б/н від 08.08.2014 року.

Представникам сторін роз'яснено їхні права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВА ДІ» до Яворівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» про стягнення 55000,00 грн. Ухвалою від 15.10.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.10.2014р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов домовленості, не поставив товар за проведену попередню оплату, внаслідок чого виникла заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 55 000,00 грн.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

В резолютивній частині позовної заяви позивач просить з метою забезпечення позову накласти арешт на грошові суми та майно, що належить Яворівському дочірньому лісогосподарському підприємству ЛГП «Галсільліс».

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У випадку звернення до суду із заявою про забезпечення позову, з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заявником не обґрунтовано та не підтверджено доказами наявність фактичних обставин, які б свідчили, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Із заяви про забезпечення позову та долучених до неї документів не вбачається, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (користування грошовими коштами, що належать відповідачеві тощо). Припущення про існування можливості, що незастосування заходів може утруднити або зробити неможливим подальше виконання рішення господарського суду, не є підставою для вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.10.2014 р. у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено.

Через канцелярію суду 23.10.2014 р. відповідачем подано суду копію платіжного доручення №329 від 22.10.2014 р. про перерахування (повернення) позивачу 14 000,00 грн. та копію листа від 13.10.2014 р. №221 про розтермінування повернення коштів, погодженого з позивачем.

В судове засідання 12.12.2014 р. представник позивача не з'явився, причин не прибуття в судове засідання не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

В судове засідання 12.12.2014 р. представник відповідача з'явився, подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії платіжного доручення №402 від 26.11.2014 р. про оплату позивачу заборгованості в сумі 14 000,00 грн.; копію листа про погодження розтермінування боргу з позивачем за №239 від 28.10.2014 р. та фінансовий звіт станом на 01.10.2014 р., що підтверджує скрутний фінансовий стан відповідача. Просить розстрочити виконання рішення суду (залишок боргу) наступним способом: 14 000,00 грн. до 31.12.2014 р. та 13 000,00 грн. до 31.01.2015 р. за погодженням з позивачем.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності . Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні 12.12.2014 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представника відповідача, оглянувши оригінали документів представлені суду, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВА ДІ» (надалі по тексту рішення - позивач) звернулося до суду з позовом до Яворівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» (надалі по тексту - відповідач) про стягнення проведеної ним попередньої оплати відповідачу лісопродукцію в сумі 55 000,00 грн. та понесених судових витрат на користь позивача.

Платіжним доручення №93 від 03.04.2014 р. на суму 35 000,00 грн. та платіжним дорученням №96 від 08.04.2014 р. на суму 20 000,00 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю «ВА ДІ» провело попередню оплату за лісопродукцію в загальній сумі 55 000,00 грн., згідно домовленості.

Однак, відповідачем у справі лісо продукцію не поставлено позивачу на суму проведеної переоплати.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензії №33 від 04.08.2014 р. про оплату заборгованості, однак відповідач боргу не погасив, питання по відпуск лісопродукції відповідачем не було вирішено, в зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом в суд.

Під час розгляду справи в суді, відповідачем погашено частково заборгованість в сумі 28 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №402 від 26.11.2014 р. та платіжним дорученням №329 від 22.10.2014 р.

Станом на час прийняття рішення судом, відповідач решта заборгованість у сумі 27 000,00 грн. не сплатив позивачу, доказів зворотнього суду не представив. Дані факти матеріалами справи підтверджуються, відповідачем не заперечувались. Представник відповідача подав клопотання 12.12.2014 р. про розстрочку виконання рішення суду про сплату суми боргу 27 000,00 грн., в тому числі: 14 000,00грн. до 31.12.2014 р. та 13 000,00 грн. до 31.01.2015 р., а відтак, визнав суму боргу 27 000,00 грн. на час прийняття судом рішення у даній справі.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як встановлено судом із матеріалів справи, між сторонами виникли зобов'язання на підставі усного двостороннього правочину, на підставі якого позивачем проведено попередню оплату за лісопродукцію в сумі 55 000,00 грн., що підтверджується платіжним доручення №93 від 03.04.2014 р. на суму 35 000,00 грн. та платіжним дорученням №96 від 08.04.2014 р. на суму 20 000,00 грн.

Під час розгляду справи в суді, відповідачем перераховано позивачу 28 000,00 грн. в рахунок повернення коштів позивачу, що підтверджується платіжним дорученням №402 від 26.11.2014 р. та платіжним дорученням №329 від 22.10.2014 р.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Станом на момент прийняття рішення судом, заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 27 000,00 грн. доведена та не сплачена відповідачем, визнається представником відповідача як заборгованість перед позивачем.

З огляду на викладене вище, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 27 000,00 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Виходячи з того, що відповідачем сплачено частково заборгованість перед позивачем в сумі 28 000,00 грн. в процесі розгляду справи судом, то провадження у справі стосовно вимоги в частині стягнення 28 000,00 грн. у відповідності до п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України слід припинити.

Щодо клопотання відповідача в якому просить про розстрочку виконання рішення суду, то суд при прийняті рішення виходив з наступного.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарському суду надано право при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому слід враховувати приписи ст. 121 ГПК України , згідно з якими за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В п.7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

В обґрунтування заяви про надання розстрочки виконання рішення суду, відповідач посилається на те, що відсутній договір на поставку лісоматеріалів, а також на зменшення заборгованості до 27 000,00 грн. в процесі розгляду справи судом шляхом повернення частини коштів позивачу та просить зважити на погодження позивачем розтермінування заборгованості відповідача перед позивачем, про що свідчить лист №239 від 28.10.2014 р., який додано і є в матеріалах справи.

Дослідивши додані відповідачем до заяви докази, фінансовий звіт відповідача станом на 01.10.2014 р. про матеріальний стан боржника, погашення в процесі розгляду справи в добровільному порядку відповідачем позивачу 28000,00 грн., враховуючи той факт, що позивач не заперечує проти задоволення заяви відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду, суд вважає за можливе дану заяву задовольнити та надати відповідачеві розстрочку виконання рішення суду в частині стягнення залишку боргу в сумі 27000,00 грн. за наступним графіком: стягнути 14 000,00 грн. до 31.12.2014 р. та 13 000,00 грн. до 31.01.2015 р., так як саме такий погоджений позивачем в листі №239 від 28.10.2014 р., що є в матеріалах справи.

За таких обставин, заява відповідача про розстрочку виконання рішення суду підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 49 ГПК України, судовий збір суд покладає на відповідача, так як даний спір виник з його вини і вказана сума підлягає до стягнення з нього. Так як, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 1100,00 грн., то дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а решту суму судового збору 727,00 грн., так як це майновий спір, суд стягує з відповідача в дохід Державного бюджету

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 202, 205, 530 ЦК України та ст. 49, п.1-1. ч.1 ст. 80, ст.ст. 82, 83, 84, 85, Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В частині стягнення 28 000,00 грн. провадження у даній справі припинити.

2. Позов задоволити.

3. Стягнути з Яворівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» (адреса: 8100, Львівська область, Яворівський район, м. Яворів, вул. Бічна Греблі, 2, ідентифікаційний код 31179842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВА ДІ» (адреса: 77644, м. Івано - Франківська область, Рожнятівський район, с. Дуба, вул. Шевченка, 21, ідентифікаційний код 37521528) 27 000,00 грн. - заборгованості.

Надати розстрочку виконання рішення суду шляхом сплати основної заборгованості в розмірі 27 000,00 грн. за графіком: 14 000,00 грн. до 31.12.2014 р. та 13 000,00 грн. до 31.01.2015 р.

4. Стягнути з Яворівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» (адреса: 8100, Львівська область, Яворівський район, м. Яворів, вул. Бічна Греблі, 2, ідентифікаційний код 31179842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВА ДІ» (адреса: 77644, м. Івано - Франківська область, Рожнятівський район, с. Дуба, вул. Шевченка, 21, ідентифікаційний код 37521528) 1100,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

5 . Стягнути з Яворівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» (адреса: 81000, Львівська область, Яворівський район, м. Яворів, вул. Бічна Греблі, 2, ідентифікаційний код 31179842)в дохід Державного бюджету 727,00 грн. судового збору.

6. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.12.2014 р.

Суддя Долінська О.З.