Ухвала

від 16.12.2014 по справі 359/7249/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/7249/14-ц Головуючий у І інстанції Борець Є.О. Провадження № 22-ц/780/7085/14 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н.В. Категорія 19 16.12.2014

УХВАЛА

Іменем України

16 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Поліщука М.А., Малорода О.І.,

при секретарі : Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року ПАТ КБ «Надра» звернулося до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 13 червня 2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 109/П/29/2008-840, за умовами якого позичальнику надано кошти для проведення розрахунків по договорах купівлі-продажу земельних ділянок в сумі 204 092,00 дол. США зі щомісячною сплатою 14,49 % річних за користування кредитом та з кінцевим терміном повернення до 12 червня 2028 року.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між позивачем та відповідачем укладено іпотечний договір, згідно якого останній надав в іпотеку банку 7 (сім) земельних ділянок, що розташовані на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва.

В порушення умов кредитного договору та положень цивільного законодавства відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 6 червня 2014 року має заборгованість на загальну суму 417 940,40 дол. США, що за курсом НБУ становить 4 942 491,70 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 202 711,64 дол. США, що за курсом НБУ становить 2 397 233,19 грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом - 171 345,03 дол. США, що за курсом НБУ становить 2 026 297,02 грн., пені за прострочення сплати кредиту- 23 474,53 дол. США, що за курсом НБУ становить 277 605,78 грн. та штрафу за порушення умов кредитного договору - 20 409,20 дол. США, що за курсом НБУ становить 241 355,71 грн.

ПАТ КБ «Надра», користуючись правом дострокового вимагання повернення кредиту, просив суд в рахунок погашення вищевказаної заборгованості та судових витрат звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме земельні ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 3220886700:10:001:0359, площею 0,1198 га з кадастровим номером 3220886700:10:001:0333, площею 0,1198 га з кадастровим номером 3220886700:10:001:0330, площею 0,1199 га з кадастровим номером 3220886700:10:001:0329, площею 0,1198 га з кадастровим номером 3220886700:10:001:0332, площею 0,1199 га з кадастровим номером 3220886700:10:001:0334 та площею 0,1199 га з кадастровим номером 3220886700:10:001:0331 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, які розташовані на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, шляхом його продажу ПАТ КБ «Надра» укладати від свого імені договори купівлі-продажу земельних ділянок, вживати інші заходи, спрямовані на це та передати земельні ділянки в управління позивача.

Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 13 листопада 2014 року позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що умовами іпотечного договору передбачено обов'язок відповідача отримати державні акти про право власності на земельні ділянки, що є предметом іпотеки, та зареєструвати їх у встановленому законом порядку, проте останній не виконав свої зобов'язання. Позивач вважає, що на підставі ст. 23 Закону України «Про іпотеку» іпотека є дійсною незалежно від реального власника земельних ділянок, тому вимога про звернення стягнення на них в рахунок погашення кредитної заборгованості є належним способом судового захисту.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що 13 червня 2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 109/П/29/2008-840, за умовами якого позичальнику надано кошти для проведення розрахунків по договорах купівлі-продажу земельних ділянок в сумі 204 092,00 дол. США зі щомісячною сплатою 14,49 % річних за користування кредитом та з кінцевим терміном повернення до 12 червня 2028 року. (а.с. 8-12)

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором цього ж дня між банком та відповідачем укладено іпотечний договір, згідно якого ОСОБА_2 надав в іпотеку банку 7 (сім) земельних ділянок, що розташовані на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва. (а.с. 14-17).

Як убачається з матеріалів справи, банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав повністю, надавши ОСОБА_2 кредит у розмірі 204 092,00 дол. США, проте позичальник порушив умови кредитного договору та вимоги цивільного законодавства, не забезпечив своєчасне погашення кредиту, внаслідок чого станом на 6 червня 2014 року має заборгованість на загальну суму 417 940,40 дол. США, що за курсом НБУ становить 4 942 491,70 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 202 711,64 дол. США, що за курсом НБУ становить 2 397 233,19 грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом - 171 345,03 дол. США, що за курсом НБУ становить 2 026 297,02 грн., пені за прострочення сплати кредиту - 23 474,53 дол. США, що за курсом НБУ становить 277 605,78 грн. та штрафу за порушення умов кредитного договору - 20 409,20 дол. США, що за курсом НБУ становить 241 355,71 грн., що стверджується відповідним розрахунком заборгованості. (а.с. 6-7)

У зв'язку з чим 27 червня 2014 року ПАТ КБ «Надра» на поштову адресу боржника було направлено досудову вимогу про наявність простроченої заборгованості за кредитом з попередженням дострокового погашення боргу. (а.с. 13)

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не набув право власності на спірні земельні ділянки у встановленому законом порядку, а тому право іпотеки у позивача не виникло. З огляду на це суд вважав, звернення стягнення на ці об'єкти нерухомого майна без волевиявлення їх власників, може призвести до порушення їх прав.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, за змістом ч.ч. 1, 3 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи; правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» у редакції, яка була чинною на час укладення договору іпотеки, предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 125 ЗК України в редакції, яка була чинною в період часу з дня укладення іпотечного договору до 1 травня 2009 року, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникало після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчував право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 125 цього Кодексу в редакції, яка є чинною з 1 травня 2009 року, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, правовий аналіз положень ЦК України та Закону України «Про іпотеку» дозволяє дійти висновку про те, що майнове право - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права, а договір іпотеки, якою забезпечено виконання зобов'язання, є правочином щодо розпорядження майновими правами іпотекодавця.

З матеріалів справи встановлено що 13 червня 2008 року ОСОБА_2 за договорами купівлі-продажу придбав 7 (сім) земельних ділянок площею 0,12 га з кадастровим номером 3220886700:10:001:0359, площею 0,1198 га з кадастровим номером 3220886700:10:001:0333, площею 0,1198 га з кадастровим номером 3220886700:10:001:0330, площею 0,1199 га з кадастровим номером 3220886700:10:001:0329, площею 0,1198 га з кадастровим номером 3220886700:10:001:0332, площею 0,1199 га з кадастровим номером 3220886700:10:001:0334 та площею 0,1199 га з кадастровим номером 3220886700:10:001:0331 з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, які розташовані на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області. (а.с. 35-41)

При аналізі матеріалів справи не вбачається будь-яких доказів на підтвердження того, що після укладення вказаних договорів відповідач отримав державні акти на право власності на земельні ділянки.

Крім того, згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно отриманих на запит суду, право власності на земельні ділянки за ОСОБА_2 не зареєстровано. (а.с.47-62)

Таким чином, встановивши ту обставину, що на момент передачі спірних земельних ділянок і до цього часу ОСОБА_2 не є правомірним їх власником, а відповідно до ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки може бути нерухоме майно, що належить іпотекодавцю на праві власності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судова колегія вважає законним та обґрунтованим висновок суду про те, що звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна без волевиявлення їх власників, які не є іпотекодавцями, може призвести до порушення її прав, що прямо суперечить вимогам ст. 319 ЦК України.

Посилання банку на те, що умовами іпотечного договору передбачено обов'язок відповідача отримати державні акти про право власності на земельні ділянки, що є предметом іпотеки, та зареєструвати їх у встановленому законом порядку не приймаються до уваги колегії суддів з огляду те, що порушення такого обов'язку іпотекодавця не є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки і повинно вирішуватися в іншому контексті позовного провадження.

До того ж звернення стягнення на підставі ст. 23 Закону України «Про іпотеку», яка вказує на те, що іпотека є дійсною незалежно від реального власника земельних ділянок, якщо відбувся перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, в даному випадку на має місця до застосування, оскільки вказана норма не впливає на право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки, право власності на який іпотекодавця документально підтверджено.

Інші докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313 - 315, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» відхилити.

Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: