Постанова

від 10.12.2014 по справі 5/112/10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року Справа № 5/112/10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу арбітражного керуючого Боднарука В.В., м. Вознесенськ Миколаївської області на ухвалувід 09.09.2014 господарського суду Миколаївської області та постановувід 14.10.2014 Одеського апеляційного господарського суду у справі№5/112/10 господарського суду Миколаївської області про банкрутствоприватного акціонерного товариства "Вознесенський консервний завод", м. Вознесенськ Миколаївської області ліквідаторКучак Ю.Ф., м. Київ голова комітету кредиторів публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії", м. Київ в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" боржникаКорнієнко Л.В., довір.; Карпунов І.О., довір.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.07.2010 порушено провадження у справі №5/112/10 про банкрутство приватного акціонерного товариства "Вознесенський консервний завод" (далі - боржник) в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство ).

Постановою господарського суду Миколаївської області від 27.07.2010 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Попова А.Д. зобов'язано його вчинити певні дії та інше.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.05.2011 припинено виконання обов'язків ліквідатора Попова А.Д. та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Боднарука В.В.

У травні 2014 року від голови комітету кредиторів - публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" до суду надійшла скарга на дії ліквідатора з вимогою про припинення повноважень ліквідатора Боднарука В.В. з підстав неналежного виконання покладених на нього обов'язків та призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Дарієнка В.Д.

У подальшому ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" заявив клопотання про призначення ліквідатором арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.09.2014 (суддя Міщенко В.І.) зокрема, зазначене клопотання задоволено, визнано незадовільною роботу ліквідатора арбітражного керуючого Боднарука В.В. (далі - скаржник ), припинено його повноваження та призначено новим ліквідатором арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.

Ухвала мотивована неналежним виконанням скаржником обов'язків ліквідатора боржника, яке полягало в порушенні порядку визначення організатора аукціону з продажу майна боржника та порядку реалізації майна боржника на аукціоні (заниження початкової вартості майна, не отримання згоди забезпеченого кредитора на реалізацію заставного майна).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 (судді: Лашин В.В. - головуючий, Аленін О.Ю., Воронюк О.Л.) вказану ухвалу залишено без змін із тих же підстав.

Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні скарги кредитора.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 62 Конституції України, ст.ст. 16, 30 Закону про банкрутство, ст. 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI, далі - нова редакція Закону про банкрутство ). Скаржник зазначає про відсутність порушень чинного законодавства при реалізації майна боржника.

10.12.2014 від скаржника надійшла заява про відмову від касаційної скарги в порядку ст. 111 6 ГПК України. Враховуючи положення ч. 5 ст. 22 ГПК України, колегія суддів не приймає відмову від касаційної скарги з огляду на наведене нижче.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 1 Закону про банкрутство при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, загальний обсяг визнаних судом у попередньому засіданні грошових вимог кредиторів боржника становить 24 202 621,78 грн., з яких грошові вимоги заставного кредитора - ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" - 24 050 630,66 грн. Грошові вимоги вказаного кредитора забезпечені іпотекою майнового комплексу боржника за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Фрунзе, 14. Саме це майно боржника було предметом реалізації на аукціоні в межах ліквідаційної процедури із застосуванням положень нової редакції Закону про банкрутство.

Так, 27.12.2013 між Універсальною біржею "Південь" та боржником в особі ліквідатора Боднарука В.В. укладено договір № 86/13 на організацію продажу майна банкрута з аукціону (далі - договір ), предметом якого був належний боржнику майновий комплекс у м. Вознесенськ по вул. Фрунзе, 14. Початкова вартість майна була визначена ліквідатором у сумі 1 232 354 грн.

З огляду на зміст п. 3.10 договору, яким передбачено самостійне укладення замовником (ліквідатором) договору купівлі-продажу майна з переможцем аукціону та положення ч. 2 ст. 51 нової редакції Закону про банкрутство, до даного договору застосовуються правила про договір доручення.

Згідно з ч. 1 ст. 43 нової редакції Закону про банкрутство майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів.

У свою чергу частина 5 ст. 44 нової редакції Закону про банкрутство встановлює обов'язок ліквідатора здійснювати продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу і тільки у разі, якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

Отже, новою редакцією Закону про банкрутство встановлено пріоритет реалізації майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу та одночасно встановлено гарантію для кредиторів боржника, яка полягає в тому, що початковою вартістю такого майна повинна бути сукупність усіх визнаних грошових вимог кредиторів боржника.

Будь-які правочини щодо реалізації майна боржника, укладені у порушення встановленого законодавством порядку, є нікчемними та не можуть мати правових наслідків.

У даному випадку судами встановлено, що початкова реалізаційна вартість майнового комплексу боржника була одноособово встановлена ліквідатором у сумі 1 232 354 грн., що становить лише 5% від загального обсягу визнаних вимог кредиторів та є грубим порушенням вимог ст. 43 нової редакції Закону про банкрутство.

Більше того, ліквідатором у порушення імперативних положень ч. 4 ст. 42 нової редакції Закону про банкрутство не було отримано згоду заставного кредитора на реалізацію заставного майна. Також ліквідатором не погоджено з комітетом кредиторів та заставним кредитором витрати на реалізацію майна банкрута.

Так, 22.07.2014 відповідно до протоколу № 311 проведено другий повторний аукціон з реалізації майна боржника з початковою вартістю майнового комплексу в сумі 788 706 грн., оскільки два попередні аукціони були визнані такими, що не відбулися у зв'язку з відсутністю заяв на участь в аукціоні. Переможцем аукціону визначено гр. ОСОБА_12 з пропозицією 5 007 887,07 грн. Проте у подальшому переможець аукціону відмовився від підписання договору купівлі-продажу майна, що мало наслідком визнання аукціону таким, що не відбувся, на підставі ст. 55 нової редакції Закону про банкрутство.

При цьому відповідно до п. 4.1 договору на організацію продажу майна банкрута вартість послуг організатора аукціону - Універсальної біржі "Південь" становить 5% від ціни продажу майна і одночасно у п. 5.4 договору встановлено, що у випадку визнання аукціону таким, що не відбувся, з вини учасників або переможця аукціону, кошти гарантійного внеску зараховуються в дохід організатора аукціону .

Відповідно до ст. 1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

За приписами ч. 1, 2 ст. 70 нової редакції Закону про банкрутство гарантійні внески учасників підлягають поверненню протягом трьох робочих днів з дня закінчення аукціону, крім випадків, передбачених частинами другою - третьою цієї статті. Гарантійний внесок, сплачений переможцем аукціону, зараховується до ціни, що підлягає сплаті. За своєю правовою суттю гарантійний внесок є завдатком та до нього застосовуються правила, передбачені ч. 1 ст. 571 Цивільного кодексу України, а саме якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.

З наведених норм чинного законодавства випливає, що у випадку, коли гарантійний внесок не підлягає поверненню учаснику аукціону (ч. 2-3 ст. 70 нової редакції Закону про банкрутство), він стає власністю боржника в інтересах якого діє замовник аукціону - ліквідатор, оскільки ця сума зараховується до ціни продажу майна. Відповідно, гарантійний внесок у цьому випадку підлягає перерахуванню організатором аукціону боржнику. У свою чергу організатор аукціону отримує плату за надані ним послуги з організації аукціону в обсязі, передбаченому договором, та не має правових підстав для зарахування у власний дохід також і сум гарантійних внесків.

Крім того, незважаючи на те, що саме організатор аукціону укладає із заявниками договори про завдаток (ч. 5 ст. 51 нової редакції Закону про банкрутство), згідно з ч. 2 цієї статті до договору про проведення аукціону застосовуються правила про комісію (при укладенні на аукціоні договору організатором від свого імені) або доручення (в інших випадках), якщо інше не встановлено цим Законом.

Як було зазначено вище, укладений у справі договір на проведення аукціону за свою суттю є договором доручення. Відтак, організатор аукціону діє як повірений та не може, окрім плати за свої послуги з організації аукціону, залишати собі гарантійний внесок, який має належати боржнику у зв'язку з відмовою учасника аукціону від укладання договору купівлі-продажу. Отже, вказівка в п. 5.1 договору про зарахування гарантійного внеску в дохід організатора аукціону є нікчемною, оскільки прямо суперечить нормам чинного законодавства. При цьому встановлення в договорі права організатора аукціону на отримання гарантійного внеску створює передумови для зловживань з боку останнього своїми повноваженнями, у тому числі шляхом створення передумов для визнання аукціону таким, що не відбувся, що і мало місце у даному випадку.

Враховуючи вищевикладене, висновки судів попередніх інстанцій про суттєве порушення встановленого новою редакцією Закону про банкрутство порядку реалізації майна банкрута та неналежне виконанням ліквідатором арбітражним керуючим Боднаруком В.В. покладених на нього обов'язків є законними та обґрунтованими.

Також колегія суддів зазначає, що організатор аукціону згідно з частиною 6 статті 49 нової редакції Закону про банкрутство визначається замовником аукціону за конкурсом та діє на підставі ухвали господарського суду про визнання його учасником провадження у справі про банкрутство.

Така ухвала була винесена судом першої інстанції 26.02.2014, згідно з якою Універсальну біржу "Південь" визнано учасником провадження у справі про банкрутство. Проте при вирішенні питання про визнання учасником провадження у справі організатора аукціону суд в мотивувальній частині ухвали лише обмежився констатацією факту наявності відповідного клопотання ліквідатора, не перевіривши порядок визначення організатора аукціону, зокрема: дотримання засад проведення конкурсу з визначення організатора аукціону; вид установчої діяльності організатора аукціону (зокрема за кодом Класифікації видів економічної діяльності); кількість проведених аукціонів та категорії біржового товару; чи не є організатор аукціону заінтересованою особою стосовно боржника, кредиторів або арбітражного керуючого у розумінні статті 1 Закону про банкрутство; розмір винагороди організатора аукціону; проект договору про проведення аукціону; наявність відповідних технічних можливостей для проведення аукціону тощо.

Це у свою чергу призвело до зловживання Універсальною біржею "Південь" своїми правами організатора аукціону, істотного затягування строків ліквідаційної процедури та відповідно, завдало значної шкоди кредиторам та боржнику.

Зазначене повинно бути враховано судом першої інстанції при подальшому розгляді справи про банкрутство з метою недопущення зловживань з боку організатора аукціону та ліквідатора в ліквідаційній процедурі.

За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін як такі, що відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 43, 44, 49, 51, 70 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VІ), ст. 1002 Цивільного кодексу України, ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Боднарука В.В. залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 09.09.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 у справі №5/112/10 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич