Ухвала

від 03.12.2014 по справі 826/15627/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2014 року м.Київ К/800/7128/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

секретар судового засідання - Загородня М.О.,

за участю представника позивача - Якубовського О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форте Дженерал» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Форте Дженерал» звернулося до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 09 жовтня 2013 року 309/10-1юр, просило суд визнати протиправним рішення про коригування митної вартості товару від 04 липня 2013 року № 100270000/2013/700114/2 та зобов'язати відповідача в подальшому (при наступних поставках товару) застосовувати основний метод визначення митної вартості товару.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про неправомірність прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості та її визначення за резервним методом, оскільки ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товару від 04 липня 2013 року № 100270000/2013/700114/2 Київської міжрегіональної митниці Міндоходів; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В частині задоволення позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій мотивовані неправомірністю коригування митницею митної вартості, оскільки позивачем надано митному органу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару і заявлена позивачем митна вартість відповідає вимогам ст.58 Митного кодексу України. Відмовляючи у задоволенні вимог щодо зобов'язання відповідача вподальшому застосовувати основний метод визначення митної вартості товару, суди зазначили про безпідставність заявлення вимог щодо правовідносин, які ще не настали.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати.

У касаційній скарзі відповідач зазначає про правомірність визначення митної вартості із застосуванням резервного методу у зв'язку з виявленою невідповідністю задекларованої позивачем митної вартості інформації та ненаданням декларантом витребуваних документів, необхідних для її підтвердження.

Позивач проти касаційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення судів - без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов контракту від 01 грудня 2010 року №3, укладеного між ТОВ «Форте Дженерал» (покупець) та фірмою Chongqing Hwasdan Machinery Manufacture Co., Ltd, Китай (продавець), відповідно до комерційного інвойсу від 07 березня 2013 року № HSD 13-0307С(М) позивач здійснив ввезення на митну територію України та митне оформлення частин у кількості 2040 штук на суму 75260,76 дол. США, що за курсом НБУ становило 601559,25 грн.

З метою розмитнення поставленого товару ТОВ «Форте Дженерал» подана до митного оформлення в зоні діяльності Київської регіональної митниці декларація митної вартості від 26 червня 2013 року №100270000/2013/202588, в якій митна вартість імпортованих товарів визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), тобто за основним (першим) методом визначення митної вартості товарів.

Для підтвердження митної вартості товару позивачем надано товаросупроводжувальні документи, які підтверджують митну вартість.

04 липня 2013 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості імпортованого ТОВ «Форте Дженерал» товару за № 100270000/2013/700114/2, відповідно до якого митну вартість визначено за резервним методом визначення митної вартості товару, який ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях. У рішення зазначено, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у зв'язку з тим, що документи, надані декларантом для підтвердження митної вартості відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, містять розбіжності.

У зв'язку з прийнятим митницею рішення позивачем додаткового сплачено до Державного бюджету України обов'язкових платежів в розмірі: 177711,82 грн. (у т.ч. мито - 34175,35 грн.; ПДВ - 143536,47 грн.). Товари випущені у вільний обіг за митною декларацією від 05 липня 2013 року №100270000/2013/203168 шляхом надання гарантії.

Не погоджуюсь з рішенням відповідача про коригування митної вартості імпортованого товару від 04 липня 2013 року № 100270000/2013/700114/2, ТОВ «Форте Дженерал» 22 серпня 2013 року подано лист з додатковими доказами щодо визначення митної вартості № 2208/13 та надано для підтвердження заявленої митної вартості товару, попередні та додаткові документи щодо оформлення товарів, а саме: копія митної декларації від 05 липня 2013 року №100270000/2013/203168; копія рішення про коригування митної вартості від 04 липня 2013 року №100270000/2013/700114/2; копія ДМВ; копія коносамента; копія CMR; копія інвойсу; копія експортної декларації; копія сертифікату походження; копія договору на надання транспортних послуг; копія довідки про транспортні витрати; рахунки про оплату транспортних витрат; копія банківській виписки про оплату транспортних витрат; копія прайс - листа постачальника; копія прайс-листа компанії QUINGDAO FENGHUA RUBBER PRODUCTS CO.LTD; копія витратної і податкової накладних на відвантаження цього товару; копія митної декларації на подібний товар від 13 лютого 2013 року №100270000/2013/193943; копія платіжного доручення про оплату постачання та отриманої по ГТД від 05 липня 2013 року №100270000/2013/203168; копія експертного висновку Київської ТПП від 16 серпня 2013 року № Ц- 536.

Київська міжрегіональна митниця Міндоходів листом від 29 вересня 2013 року за №14.1/4-26/3942 повідомила позивача про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару від 04 липня 2013 року №100270000/2013/700114/2.

Відповідно до ст.ст.49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною ч.5 ст.54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 2 та 3 ст.58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України. Подані документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України.

За вказаними обставинами суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст.58 Митного кодексу України; відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що фактично була сплачена або підлягає сплаті за ці товари, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування основного методу відповідачем не спростовані; підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості судами не встановлено.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді