Постанова

від 05.06.2006 по справі 4/228/06-ап

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/228/06-АП

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

              05.06.06                                                                             №   4/228/06-АП

суддя     Зінченко  Н.Г.

13:00-13:10 години

За позовною заявою Великобілозерського районного центру зайнятості, (71400,                            с. Велика Білозерка Великобілозерського району Запорізької області, вул. Центральна, 92)

До відповідача Державного комунального підприємства “Великобілозерське виробниче управління житлово-комунального господарства”, (71400, с. Велика Білозерка Великобілозерського району Запорізької області, вул. Центральна, 111)

Про стягнення 952,00 грн. заборгованості по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття

                                                                                                     Суддя       Зінченко Н.Г.

                                                                        при секретарі судового засідання          Скиба О.Б.

Представники сторін:

від позивача: Івженко О.І. –довіреність № 110 від 19.05.2006 р.           

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

06.04.2006 р. до господарського суду Запорізької області звернувся Великобілозерський районний центр зайнятості, с. Велика Білозерка Великобілозерського району Запорізької області з адміністративним позовом до ДКП “Великобілозерське ВУЖКГ”, с. Велика Білозерка Великобілозерського району Запорізької області про стягнення з відповідача на користь Великобілозерського районного центру зайнятості 952,00 грн. заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.04.2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 4/228/06-АП, судове засідання призначено на 22.05.2006 р., у сторін витребувані документи та докази необхідні для розгляду справи.  

Засідання суду відкрито 22.05.2006 р.

У зв'язку із неявкою відповідача розгляд справи відкладався до 05.06.2006 р.

В судовому засіданні 05.06.2006 р. на підставі ст. 160 КАС України справу розглянуто, проголошено вступну і резолютивну частини постанови. Позивачу повідомлено про час виготовлення постанови суду  у повному обсязі.

За клопотанням представника позивача справа розглядалася без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 05.06.2006 р. позивач про відмову від позову не заявив, підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з  підстав, викладених у позові, та пояснив суду, що відповідно до положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” відповідач є платником збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Згідно поданої відповідачем Розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за 2005 рік відповідач має заборгованість (недоїмку) по внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в сумі                        952,00 грн. Вказана сума боргу перед Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття відповідачем не погашена. З урахуванням викладеного, на підставі ст., ст. 38, 39 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” позивач просить суд стягнути з відповідача              952,00 грн. заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за 2005 рік.

Також представником позивача надано суду оригінал Акту звірки розрахунків від 01.06.2006 р., який підписаний і скріплений печатками позивача і відповідача, яким відповідач підтвердив наявність 952,00 грн. заборгованості по страховим внескам загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за 2005 рік перед Великобілозерським районним центром зайнятості.

Представник відповідача в жодне судове засідання не прибув, проти позову не заперечив, письмовий відзив на позовну заяву, витребувані ухвалою суду по справи документи і матеріали суду не надав, про причини можливої неявки свого представника суд не попередив. Про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином ухвалою суду по справі і повісткою про виклик у судове засідання.

Згідно із приписами статті 128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, за відсутності в судовому засіданні представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, оцінивши надані позивачем докази, суд  вважає  позовні вимоги такими, що  підлягають задоволенню у повному обсязі з  наступних підстав.

У відповідності до приписів ст. 6 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-ІІІ від 02.03.2000 р. (далі за текстом –Закон), ДКП “Великобілозерське ВУЖКГ” –відповідач у справі –зареєстроване як платник збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до ст. 8 Закону Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із Законом.

Частиною 2 ст. 12 Закону визначено, що функції робочих органів Виконавчої дирекції  Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і   Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.  Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність нарахування,  своєчасність сплати страхових  внесків,  а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, що передбачено п. 5 частини 2 ст. 12 Закону.

                   Згідно з п.2 ст. 4 Закону роботодавець набуває статусу платника страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття з дня реєстрації у виконавчій дирекції Фонду.

Статтею ст. 17 Закону передбачено, що роботодавці та застраховані особи сплачують   страхові внески один раз на місяць в день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці.

Відповідно до ст. 19 Закону розміри страхових внесків установлюються на календарний рік для роботодавця у відсотках  до  сум  фактичних  витрат  на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з  нормативно-правовими  актами,  прийнятими відповідно  до  Закону  України  "Про оплату праці".

Статтею 35 Закону передбачено, що роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески.

Як передбачено статтею 39 Закону, спори, що виникають із правовідносин за цим  Законом, вирішуються в судовому порядку.

Згідно поданої відповідачем Розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за 2005 рік відповідач має заборгованість (недоїмку) по внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в сумі                        952,00 грн.

На час проведення засідання сума боргу перед Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття відповідачем не погашена.

Крім того, згідно Акту звірки розрахунків 01.06.2006 р., який підписаний і скріплений печатками позивача і відповідача, відповідач підтвердив наявність 952,00 грн. заборгованості по страховим внескам загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за 2005 рік перед Великобілозерським районним центром зайнятості.

З урахуванням викладеного, на підставі ст., ст. 38, 39 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” позивач просить суд стягнути з відповідача 952,00 коп. заборгованості по зборам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

За таких обставин, заявлені вимоги про стягнення з відповідача на користь Великобілозерського районного центру зайнятості 952,00 коп. заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, суд визнає законними, обґрунтованими,  підтвердженими зібраними в справі доказами, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 94 КАС України,  у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень,  а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.         

Керуючись ст. ст. 94, 128, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167  Кодексу адміністративного судочинства України,  суд –                         

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Державного комунального підприємства “Великобілозерське виробниче управління житлово-комунального господарства”, (71400, с. Велика Білозерка Великобілозерського району Запорізької області, вул. Центральна, 111, код ЄДРПОУ03345478, р/р № 26007207671090 в ЗРУ ПриватБанк, МФО 313399) на користь Великобілозерського районного центру зайнятості, (71400, с. Велика Білозерка Великобілозерського району Запорізької області, вул. Центральна, 92, код ЄДРПОУ 20523964, р/р № 37172300901059 в УДК в Запорізькій області, МФО 813015)  952 грн.          00 коп. недоїмки по внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Видати виконавчий документ.          

                                  Суддя                                                      Н.Г.Зінченко

Постанову виготовлено у повному обсязі  у відповідності до вимог ст. 160 КАС України                 15 червня 2006 р.

          Постанова   суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено КАС України,  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

           У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

          Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

          Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

              Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

              Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява  про  апеляційне  оскарження  чи  апеляційна скарга, подані  після  закінчення  строків,  встановлених  цією   статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.