Постанова

від 06.07.2006 по справі 18/220/06-ап

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/220/06-АП

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

              06.07.06                                                                             №   18/220/06-АП

За позовом  Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області, м. Мелітополь

До  відповідачів : 1 –ТОВ “Мобіль”, с. Новобогданівка Мелітопольського району

                                           2 -  ПП “Універсал-люкс”,  м. Запоріжжя

             про визнання недійсним господарського зобов'язання, оформленого договором поставки № 3 від 03.03.2004р. та стягнення  грошових  коштів.

                                                                                                            Суддя Туркіна Л.П.

                 Секретар Младенов О.П.

У засіданні приймали участь представники:

      Від позивача –          Капінос С.Б. (дов. № 13791 від  05.07.2006р.)

      Від відповідача -1 –  Антонов А.М. (дов. №7 від 03.05.2006р.)

      Від відповідача -2 - не прибув.

У засіданні, відповідно до ст. 160 КАС України,  оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

          Подано позов про визнання недійсним господарського зобов'язання, оформленого договором поставки № 3 від 03.03.2004р., та  про стягнення  з  ТОВ “Мобіль” грошових  коштів у розмірі 364567,31 грн., що становить вартість  товару за договором та 50000грн. згідно  виписки банку від 07.12.2004р.

          У судовому  засіданні 06.07.2006р.  позивачем подано  заяву  про  уточнення  позовних  вимог, згідно  якої  позивач зменшує майнові вимоги  до ТОВ “Мобіль”  до суми 314 567,31 грн.

          Позивач уточнив  позовні  вимоги зазначаючи, що  просить стягнути на зазначену  суму  поливно-мастильні  матеріали за  угодою.

Позивач також збільшив   позовні  вимоги і  просить стягнути  з ПП “Універсал - Люкс”  на  користь  ТОВ “Мобіль” 314567,31 грн., одержаних на  виконання  недійсного  договору  поставки паливно-мастильних речовин №3 від 03.03.2004р., шляхом перерахування відповідачем –1грошових  коштів на  рахунок  відповідача –2 у розмірі 149611,46 грн. та зарахуванням зустрічної однорідної вимоги на суму 214955,67 грн.

Зменшення  та  уточнення  позовних  вимог прийнято судом.

          Відповідач –1 проти позову  заперечує,  вказує наступне :

          “По - перше позовні вимоги повинні відповідати Закону на підставі якого ДПІ визнає угоду недійсною, та предмету позову.

За спірною угодою виникли зобов'язання, позивач повинен вказати яке ж саме зобов'язання він хоче визнати недійсним.

Вважаючи, що зобов'язання виникло після 1.01.2004р. позивач застосовує ст. ст. 207, 208 ЦК, але ж відповідними нормами не передбачено як наслідок визнання угоди недійсною - стягнення грошової суми у доход держави, якщо фактично від відповідача було отримано не гроші.

Відповідач –1  зазначає :

Згідно  з  спірною   угодою  нами  були  оприбутковані   паливно-мастильні матеріали.

Крім того, наслідком визнання недійсним зобов'язання є також повернення на нашу корись отриманого відповідачем-2 за угодою про що позивач не вказує у позові.

Відповідно до практики ВС якщо позовні вимоги не відповідають Закону та способам їх захисту, то суд повинен в позові відмовляти.

Відповідно до ст.208 ЦК одною з підстав визнання недійсним зобов'язання є наявність умислу у однієї чи у двох сторін, скерованого на досягнення мети,  яка суперечить державі та суспільству на момент виникнення господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК її наявність повинен довести позивач.

Позивач посилається на наявність мети, яка була у відповідача-2 - ухилення від сплати податків. Однак фактично не долучив жодного доказу, що відповідач-2 з цієї угоди не сплатив податки.

Посилання на рішення місцевого суду не є беззаперечним доказом, оскільки ним визнано недійсним тільки засновницькі документи відповідача –2, та довідку про включення до державного реєстру.

Свідоцтво платника ПДВ відповідача-2 анульовано тільки в грудні 2004р.,  вже після виконання угоди. Факт втрати ним сили відповідно до ст. 9 Закону "Про ПДВ" залежить тільки від його анулювання, та тільки з дати анулювання.”

          Відповідач –2  двічі належним чином сповіщений про день і час розгляду справи в порядку, передбаченому КАС України,  у засідання суду не прибув, відзиву та витребуваних  судом документів не надав.  

           Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суддя

                                                  ВСТАНОВИВ :

Працівниками Мелітопольської ОДПІ Запорізької області було проведено  позапланову  виїзну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства з питань правильності визначення  об'єктів оподаткування , обчислення та  сплати податків  за  період з 01.01.2004р.  по 31.12.2005р. ТОВ “Мобіль” , за  результатами  якої  складено  акт № 99/23-7/22130134 від 13.02.2006р.

В ході  перевірки встановлено факт взаємовідносин ТОВ “Мобіль”, с. Новобогданівка  (Відповідач –1) з ПП “Універсал - Люкс”, м. Запоріжжя  (далі –Відповідач - 2), а саме укладення та виконання угоди, оформленої договором  поставки  № 3 від 03.03.2004р.

Згідно  укладеного договору № 3 від 03.03.2004р.  ТОВ “Мобіль” з  березня  по  грудень 2004р.  придбавав  у  ПП “Універсал - Люкс” паливно-мастильні матеріали на суму 314567,31 грн.  та  включив до  валових  витрат суму 262139,40 грн., що підтверджується   даними журналу-ордеру № 6  Відповідача –1.

Відповідно  до п.п. 1.1. Договору “Постачальник” (Відповідач - 2) зобов'язується  передати Покупцю (Відповідач- 1) нафтопродукти у кількості та асортименті, передбаченому  даним договором та специфікаціями в обумовлений договором  термін, а Покупець (Відповідач - 1) зобов'язується  прийняти та  оплатити   поставлений  товар”.

Розрахунки  між Відповідачами проводились у  безготівковій  формі на  суму 149611,46 грн. Розрахунки  підтверджуються  платіжними  дорученнями про перерахування  грошових  коштів  Відповідачем –1  на  користь  відповідача –2  на  загальну  суму 149611,46 грн.,  а також зустрічною поставкою товарів  на  суму 214 955, 75 грн.

Виконання названої вище угоди підтверджується податковими та видатковими накладними,  виданими відповідачем-2, довіреностями на  одержання товарно-матеріальних  цінностей,  накладними та податковими накладними, виданими відповідачем 1 на  зустрічну  поставку товарів, книгою обліку  придбання  товарів, та  книгою продажу  товарів (робіт, послуг),  картками  обліку  придбання товарів.

Матеріали справи свідчать про наступне : ПП “Універсал –Люкс” (код 32889676 ) зареєстроване Відділом реєстрації та єдиного реєстру Запорізької міської ради 19.02.2004р.,  за юридичною адресою : м. Запоріжжя,  вул. Свердлова, 11.

03.03.2004р. вказане підприємство було взято на податковий облік як платник податків у   ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя та 11.03.2004р. зареєстровано як платника податку на додану вартість, про що  видано останньому відповідне свідоцтво № 11561952.

Рішенням  Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.10.2005р. у  справі № 2-4276/05 визнано недійсними з моменту державної реєстрації установчі документи ПП “Універсал –Люкс” : статут,  свідоцтво  про державну  реєстрацію  ПП “Універсал – Люкс”,  довідку  про включення до ЄДРПОУ № 24/787.

Згідно вказаного рішення суду від 20.10.2005р. у  справі № 2-4276/05, встановлено, що “при створенні ПП “Універсал –Люкс” була відсутня воля гр-нина Волкова Л.Д.  (засновника Відповідача - 2) та мети створення суб'єкта підприємницької діяльності -  досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутків шляхом  провадження  самостійної, ініціативної  та  систематичної  господарської  діяльності.  Волков Л.Д.  зареєстрував зазначене підприємство  на прохання невстановлених  осіб, за  грошову  винагороду. Як засновник підприємства, ніякої  господарської  діяльності не здійснював та не мав  за  мету  її  здійснення.”

На виконання  рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.10.2005р. у  справі № 2-4276/05,  ДПІ у Жовтневому  районі  прийнято рішення  про анулювання  Свідоцтва  платника ПДВ за  № 11561952, про  що складено Акт № 570/29/32889676 від 20.12.2004р.  

Отже, фінансово-господарська діяльність здійснювалась невстановленими  особами.

Як свідчать  надані  позивачем  податкові  декларації  ПП “Універсал –Люкс” , а також  акти позапланових  виїзних  перевірок контрагентів  зазначеного  ПП :  ТОВ “Шельф”, ПП “Вітол", ТОВ “Мобіль”, здійснених  позивачем,  ПП “Універсал –Люкс”  у  березні,  травні,  липні-жовтні 2004р.  включало до своїх  податкових  зобов'язань з  ПДВ суми менші, ніж  зазначало  у  податкових  накладних, виданих  названими контрагентами  у  зазначений  період.

З листопада 2004р. ПП “Універсал –Люкс”  дол. податкових  органів  не звітує.

За таких обставин суд дійшов висновку,  що підприємницька діяльність ПП “Універсал – Люкс”  здійснювалась з  метою отримання прибутку, у т.ч. за рахунок несплати податків, а отже, усі складові частини такої діяльності, у т.ч. господарські  зобов'язання, зокрема спірні, направлені на досягнення такої  мети.

Отримання прибутку шляхом ухилення від сплати податків є діями, що суперечать як інтересам держави, так і інтересам суспільства.

Матеріали справи свідчать,  що угоду,  якою  оформлено  господарські  зобов'язання, що оспорюються податковою, було укладено  у 2004р., під час дії ЦК України та ГК України, згідно  яких і слід оцінювати спірну угоду та  зобов'язання на предмет недійсності.

Відповідно до ст. 207 ГК України, на яку посилається позивач у якості підстави позову, якщо зобов'язання  укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства воно може бути визнано судом недійсним.

Згідно  ст. 208 ГК України, при наявності умислу у обох сторін –в разі виконання зобов'язання  обома сторонами –в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Таким чином для визнання зобов'язання недійсним на підставі ст.207, ст. 208 ГК України і настання відповідних наслідків достатньо наявності умислу однієї сторони на укладення зобов'язання (угоди) з метою суперечною інтересам держави і суспільства.

На підставі викладеного вище, слід визнати, що позовні  вимоги щодо визнання господарського зобов'язання недійсним відповідно до ст.207, ст. 208 ГК України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Норми ст. ст. 207,208 ГК України, які визначають умови та наслідки недійсності господарських зобов'язань, укладених  з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, передбачають наступні наслідки визнання угод (“господарських зобов'язань”) недійсними : - за наявності  наміру  в  обох  сторін  -  у  разі виконання  зобов'язання  обома  сторонами  -  в  доход  держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням,  а  у разі  виконання  зобов'язання  однією  стороною  з  другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї  першій стороні на відшкодування одержаного.  У разі наявності наміру лише у однієї із  сторін  усе  одержане  нею  повинно  бути повернено  другій стороні,  а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного  стягується  за  рішенням  суду  в  доход держави.

Отже,  виходячи з норм ч.1 ст. 208 ГК України  на користь держави повинно бути стягнено все, одержане ТОВ “Мобіль” за спірною угодою. Оскільки нафтопродукти  передавались у 2004р. і доказів їх наявності на  момент  розгляду  спору суду не надано, є неможливим стягнення на користь держави одержаного в натурі.

За таких  обставин позов підлягає  задоволенню частково у частині визнання угоди недійсною.

 У задоволенні позовних  вимог щодо  стягнення грошових  коштів з  відповідача –2  на  користь відповідача - 1 слід відмовити, виходячи з наступного :

Відповідно до  ст. 19 Конституції  України “Органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти  лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України”.

Діюче законодавство України, зокрема,  КАС України не передбачає прав органів державної  податкової  служби  на звернення до суду  з вимогами щодо захисту прав суб'єктів підприємницької  діяльності,  у т.ч.  з вимогами щодо  захисту їх майнових  прав.

Таким чином,  вимоги  податкової про стягнення  з ПП “Універсал –Люкс” на користь  ТОВ “Мобіль” грошових  коштів суперечать Конституції України  та діючому законодавству, у зв'язку з чим не підлягають  задоволенню  судом.

Керуючись ст. ст. 94,158,160,162,163,167 КАС України  суд, -

                                                                  ПОСТАНОВИВ:

                     Позов задовольнити частково.

 Визнати недійсним  господарське  зобов'язання , оформлене  договором поставки №3 від 03.03.2004р. на суму 314567,31 грн.,  сторонами якого  зазначено  ТОВ “Мобіль”  та ПП “Універсал - Люкс”.

    У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

              Постанова  суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено цим Кодексом,  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

           У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

              Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

            Апеляційна скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява  про  апеляційне  оскарження  чи  апеляційна скарга, подані  після  закінчення  строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

                                            Постанову підписано 12.07.2006р.

       Суддя господарського суду                                                            Туркіна Л.П.