Ухвала

від 20.11.2014 по справі 804/3983/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 листопада 2014 рокусправа № 804/3983/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року

у справі № 804/3983/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЕМ

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю ЕМ звернулося у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 березня 2014 року № 000122203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10896,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, на підставі наказу від 07 лютого 2014 року № 98, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю ЕМ з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за січень 2013 року та реальність здійснення господарських операцій при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю Атріум Сервіс Плюс , за результатами якої складено акт від 19 лютого 2014 року № 39/22-03/25517017.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, а саме завищено розмір податкового кредиту на загальну суму 7264,00 грн. у січні 2013 року.

На підставі акту перевірки від 19 лютого 2014 року Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 березня 2014 року № 000122203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 10896,00 грн., в тому числі 7264,00 грн. за основним платежем та 3632,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між товариством з обмеженою відповідальністю ЕМ та товариством з обмеженою відповідальністю Атріум Сервіс Плюс укладено договори послуг від 11 грудня 2012 року № 82 та від 22 січня 2013 року № 7, за умовами яких контрагентом позивача виконано технічне обслуговування слабкострумових мереж та датчиків сигналізації, установку пожежної автоматики на об'єктах: ПСП Шахта ім. Героїв космосу ПАТ ДТЕК Павлоградуголь та ПСП Шахта Західно-Донбаська ПАТ ДТЕК Павлоградуголь та адміністративний корпус на вул. Барнаульська, 2-а в м. Дніпропетровськ (4 поверхи та цокольний поверх), відповідно. Відповідно до пункту 2.2 зазначених договорів оплата проводиться за фактично виконані роботи на підставі акту виконаних робіт. На підтвердження виконання умов договорів надано акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) за січень 2013 року, податкові накладні. Оплата здійснена в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Атріум Сервіс Плюс укладено договір підряду від 03 січня 2013 року № 3, за умовами якого контрагентом виконано роботи по встановленню вузлів на об'єкті розміщеному за адресою: смт. Ювілейне, вул. Мічуріна,5 та забезпеченню електропостачання конвеєрних ліній в цеху обвалювання на об'єкті розміщеному за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Совхозна, 76. виконання умов договору підтверджується актами виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за січень 2013 року, податковими накладними. Оплата проведена в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Також, між сторонами укладено договір підряду від 28 січня 2013 року № 5, за умовами якого товариством з обмеженою відповідальністю Атріум Сервіс Плюс виконано роботи по реконструкції АЗС за адресою: м. Антрацит, вул. Ростовська, 15Г. Виконання сторонами своїх обов'язків за договором підтверджується актом виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за січень 2013 року, податковою накладною. Оплата проведена в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Водночас, статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, згідно з статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, товариством з обмеженою відповідальністю ЕМ надано первинні документи, якими оформлені господарські операції та дійсно підтверджується реальність вчинених правочинів з контрагентом, що відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Податкового кодексу України (в тому числі договори, податкові накладні, акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), акти виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в). Крім того, в подальшому послуги використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується первинними документами щодо здачі послуг іншим контрагентам.

Таким чином, позивачем задекларовано податковий кредит у порядку та у розмірі, передбаченому нормами чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не надано належних доказів, які б підтверджували висновки щодо нікчемності правочинів, а тому твердження відповідача в даному випадку є лише його припущенням.

Так, за вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Для визнання правочину недійсним необхідно встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним. Тобто, повинні існувати докази того, що, вчиняючи правочин, сторони діяли з метою, яка була спрямована на порушення публічного порядку (умисні дії, наявність яких може бути підтверджена дише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили або іншим рішенням, яке матиме преюдиціальний характер), факт порушення норм податкового законодавства, зазначеного в акті перевірки (можливе лише у разі, коли платник податків не оскаржив відповідне повідомлення рішення, або правильність нарахування штрафних санкцій, зазначених в акті перевірки підтверджена рішенням суду).

Угоди, укладені між товариством з обмеженою відповідальністю ЕМ та контрагентом, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами. До того ж, матеріалами справи підтверджено виконання сторонами умов договорів.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю ЕМ .

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим