Ухвала

від 11.11.2014 по справі 872/13524/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 листопада 2014 рокусправа № 804/7418/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року у справі № 804/7418/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИОС ГРУП" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИОС ГРУП" (далі - позивач, ТОВ "ТРИОС ГРУП") звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (форми "Р") Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (правонаступником є Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області) (далі - відповідач) №0000502202 та №0000532202 від 18.04.2013р..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИОС ГРУП" задоволено у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує неповним з'ясуванням судом обставин справи. Зазначає, що проведеною перевіркою встановлено, що господарські операції позивача з контрагентом ТОВ «Ферріт-Д» не мали реального характеру.

Представник позивача у судовому засіданні прохав залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, в судове засідання представник не з'явився.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 25.03.2013р. по 29.03.2013р. посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача.

За результатами перевірки було складено акт від 05.04.2013 р. № 741/225/32366246 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТРИОС ГРУП" (код за ЄДРПОУ 32366246) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Ферріт - Д" (код за ЄДРПОУ 36441206) за лютий - листопад 2012 р. та ТОВ "Матадор" (код за ЄДРПОУ 31820299) за жовтень 2011р..

Документальною позаплановою виїзною перевіркою позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Ферріт - Д" за лютий-листопад 2012 р. та ТОВ "Матадор" жовтень 2011 р. встановлено:

- порушення п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 156621,88 грн., в т.ч. за квітень 2012 р. на суму 7200,0 грн., за травень 2012 р. на суму ПДВ 16704,86 грн., за червень 2012 р. на суму ПДВ 20746,36 грн., за липень 2012 р. на суму ПДВ 23440,69 грн., за серпень 2012 р. на суму ПДВ 28559,93 грн., за вересень 2012 р. на суму ПДВ 26135,04 грн., за жовтень 2012 р. на суму ПДВ 155,8 грн., за листопад 2012 р. на суму ПДВ 33679,2 грн.;

- порушення п. 135.4 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п. п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижений податок на прибуток на загальну суму 322268,24 грн., в т.ч. у 2 кварталі 2012 р. на суму 95584,31 грн., у 3 кварталі 2012 р. на суму 173420,75 грн. та у 4 кварталі 2012 р. на суму 53263,17 грн..

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення (форми "Р") № 0000502202 від 18.04.2013 р., яким позивачу, відповідно до п. п. 54.3.2 п. 54.3 ст.54 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 195777,50грн., з яких 39155 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції;

- податкове повідомлення-рішення (форми "Р") № 0000532202 від 18.04.2013 р., яким позивачу, відповідно до п. п. 54.3.2 п. 54.3 ст.54 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 402835грн., з яких 80 567 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржені податкові повідомлення-рішення, виходив з наступного.

Основним джерелом, який використовувався під час перевірки позивача, був акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012р. №7210/224/36441206 перевірки контрагента позивача - ТОВ "Ферріт-Д" (код ЄДРПОУ 36441206). Проте, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 р. по справі № 804/1263/13-а було встановлено протиправність дій Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо проведення перевірки зазначеного контрагента позивача та відображено висновок про незаконність дій податкового органу щодо коригування показників податкової звітності зазначеного підприємства.

Відповідачем в акті перевірки зроблено висновок про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та контрагентом (ТОВ "Ферріт-Д").

Такі висновки є помилковими, враховуючи наступне.

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220 ЦК України); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 221 ЦК України); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч. 1ст. 224 ЦК України); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч. 1 ст. 226 ЦК України); а також в інших випадках передбачених ч. 1 ст. 27, ч. З ст. 121, ч. 6 ст. 126, ч. З ст. 247, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 547, ч. З ст. 586, ч. З ст. 614, ч. 6 ст. 633, ч. 2 ст. 661, ч. 4 ст. 698, ч. З ст. 719, ч. 4 ст. 720, ч. 1 ст. 739 та іншими статтями ЦК України.

Тобто, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання на статті 203 та 215 ЦКУ можуть бути використані лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Укладені позивачем з вказаними вище контрагентами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів ґрунтується лише на припущеннях та не є безспірним.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно із ст.67 Господарського Кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочинів, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Щодо визнання договорів, укладених позивачем із ТОВ «Ферріт-Д», нікчемними при здійсненні операцій по поставці будівельних матеріалів, суд першої інстанції, надавши оцінку наданим сторонами доказам, дійшов вірного висновку про відсутність у податкового органу підстав для цього.

Оскільки відповідачем не доведено правомірності прийнятих рішень, заявлені позивачем вимоги про їх скасування підлягали задоволенню.

Мотивація та доводи, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не дають колегії суддів підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції в частині вирішених позовних вимог.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року у справі № 804/7418/13-а - залишити без змін .

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 15.12.2014р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак