Постанова

від 27.11.2014 по справі 872/11833/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 листопада 2014 рокусправа № 811/701/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року у справі № 811/701/13-а за адміністративним позовом Приватного підприємства "АС Партнер" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "АС Партнер"(далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - відповідач), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.01.2013 року: №0000100222 та № 0000110222.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року позов Приватного підприємства "АС Партнер" задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невыдповыднысть висновків суду фактичним обставинам справи, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив провести розгляд справи за відсутності його представника.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Дім буд - Плюс" за період з 01.09.2012 року по 31.10.2012 року.

Результати перевірки оформлені актом №4/22-2/37867510 від 09.01.2013 року.

23 січня 2013 року, на підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000100222, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 566363,00 грн., в тому числі 377575,00 грн. за основним платежем та 188788,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000110222, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 594681,00 грн., в тому числі 396454,00 грн. за основним платежем та 198227 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи зазначені рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з вимогами про їх скасування.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, позовні вимоги задовольнив, скасував оскаржені позивачем рішення відповідача.

Колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно до 14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як встановив суд першої інстанції, виконання договорів поставки товару, укладених позивачем з контрагентом ПП "ДімБуд-Плюс" підтверджується наданими первинними документами (специфікаціями, видатковими накладними, податковими накладними).

З наданих первинних документів вбачається, що зобов'язання за договорами були виконані у повному обсязі, тобто було поставлено та отримано товар в кількості, за ціною, в строки і на умовах згідно з вказаними правочинами. Протягом дії угоди сторонами було підписано ряд видаткових та податкових накладних, в яких визначались вид, ціна та кількість переданого товару.

Всі виписані податкові накладні відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних станом на 09 місяць 2012 року, включно.

Позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно, на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів), відобразив у даних податкового обліку операції із контрагентом.

Слід зазначити, що будь-яка неправомірна діяльність контрагентів не може впливати на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Посадові особи відповідача зробили висновок про незаконність віднесення позивачем витрат з виконання договорів до податкового кредиту лише на підставі актів перевірки підприємств-контрагентів, що не є належним доказом, та проігнорували факт наявності у позивача первинної документації, що підтверджує його податковий кредит.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або, якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідач, приймаючи оскаржені податкові повідомлення - рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці договори суперечать інтересам держави та суспільства, не підтверджена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не доведеності відповідачем правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, а тому заявлені позивачем вимоги про їх скасування підлягали задоволенню.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не дають колегії суддів підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції, а тому оскаржену постанову суду першої інстанції в частині вирішених позовних вимог слід залишити без змін.

В той же час, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції, зобов'язав Державну казначейську службу України, яка не була стороною у справі, безспірно стягнути на користь позивача судові витрати в сумі 2294,00 грн. з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Колегія суддів вважає помилковим застосуванням судом в цій частині норм процесуального права, що є підставою для зміни постанови в цій частині.

Так, відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Тобто, при задоволенні позовних вимог позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суду належало стягнути на користь останнього документально підтверджені понесені витрати саме з Державного бюджету України.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст.201, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року у справі № 811/701/13-а - змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини постанови у наступній редакції:

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "АС Партнер" (ЄДРПОУ 37867510) судові витрати в сумі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 коп.).

В решті постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року у справі № 811/701/13-а - залишити без змін .

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 15.12.2014р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак