ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
27 листопада 2014 рокусправа № 804/8307/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.
суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.
за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Криворізьке хлібоприймальне підприємство" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року у справі № 804/8307/13-а за адміністративним позовом Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Криворізьке хлібоприймальне підприємство" до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
02 липня 2013 року Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Криворізьке хлібоприймальне підприємство" звернулось до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 19.12.2012р. № 0000042240.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. Вказував, що підприємством були надані первинні документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ПП «Зітекс».
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.
Заслухавши представника відповідача та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ПП «Зітекс» (код ЄДРПОУ 37426723) за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р. та з 01.09.2011р. 30.09.2011р., за результатами якої складено акт від 05.12.2012 року №138/224/31788973.
Згідно висновків акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем:
- п.п.1, 3, 5, 6 ст.203, п.п.1, 2 ст.215, ст.216, ст.228, ст.234, ст.509, ст.626, ст.629, ст.655, ст.662, ст.664 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених за період 01.07.2011 - 31.07.2011 та 01.09.2011 - 30.09.2011;
- п.180.1 ст.180, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.
19.12.2012р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000042240, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 65 243,00 грн..
Вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з вимогами про його скасування.
Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з наступного.
Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Однак, це право платника податків обмежується положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, згідно з якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо), які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, зазначив, що у зв'язку з ненаданням позивачем первинних документів не можливо встановити факт придбання та використання товарів у оподаткованих операціях господарської діяльності позивач, а отже відсутні підстави для формування податкового кредиту.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідачем направлено позивачу лист №194/10/224 від 03.08.2012 року про надання документів та письмових пояснень щодо взаємовідносин з ПП «Зітекс» за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року та 01.09.2011 року 30.09.2011 року, на який позивачем надано інформацію та документи, зокрема, договори, укладені Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Криворізьке хлібоприймальне підприємство" з ПП «Зітекс», №31/7/52 від 06.07.2011 року, №13/1/60 від 13.07.2011 року, №27/88 від 27.09.2011 року, №28/89 від 28.09.2011 року, видаткові та податкові накладні.
Проте позивачем до перевірки не було надано розрахункові документи, документи бухгалтерського обліку, документи, які б містили відомості про походження товару (сертифікати якості виробника, технічні умови), товарно-транспортні накладні, посвідчення на відрядження; акти прийому-передачі товару, які містять відомості про місце його передачі, кількість, номенклатуру та вартість товару.
При цьому у судовому засіданні представником відповідача не заперечується наявність у Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Криворізьке хлібоприймальне підприємство" податкових накладних за відповідними господарськими операціями. Водночас, через відсутність первинних документів неможливо встановити місце навантаження, розвантаження та передачі товару позивачу, неможливо зробити висновки про оприбуткування, потрапляння, зберігання товарів на складі та здійснення подальшої реалізації або інший рух товарів.
За правовою позицією Верховного Суду України, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.
Оскільки порушення позивачем приписів податкового законодавства під час декларування взаємовідносин з ПП «Зітекс» знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду справи, суд першої інстанції прийняв обґрунтоване рішення щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог.
Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі позивача, не дають колегії суддів підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Криворізьке хлібоприймальне підприємство" - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року у справі № 804/8307/13-а - залишити без змін .
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали виготовлено 15.12.2014р..
Головуючий: Н.П. Баранник
Суддя: Н.І. Малиш
Суддя: А.А. Щербак
Суд | Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 27.11.2014 |
Оприлюднено | 23.12.2014 |
Номер документу | 41946059 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Баранник Н.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні