Постанова

від 05.12.2014 по справі 813/6570/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2014 року м. Львів № 813/6570/14

16 год. 43 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Рехліцької Ю.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Кухарський І.Р.;

відповідача: представник Холявка І.Я.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Ремонт проект будівництво» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Ремонт проект будівництво» (далі - ПП «Ремонт проект будівництво») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Франківському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000302204 від 16.09.2014 року та №0000292204 від 16.09.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що оскаржувані рішення прийнято на підставі акта перевірки, у якому податковий орган зазначив про те, що господарські операції між ПП «Ремонт проект будівництво» та його контрагентами ПП «Гарант Сервіс Плюс» та ПП «Вест бізнес менеджмент» вчинено без мети настання реальних наслідків. Позивач вважає такі висновки необґрунтованими, оскільки такі ґрунтуються лише на акті перевірки ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів в м. Києві від 02.04.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Вест бізнес менеджмент» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період: з 01.09.2013 року по 28.02.2014 року» та акті перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.05.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Гарант Сервіс Плюс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.2013 року по 31.03.2014 року». Зазначає, що платник податків не несе відповідальності за недотримання податкового законодавства контрагентами. Вважає, що відповідач не надав належної правової оцінки належно оформленим первинним документам податкового та бухгалтерського обліку щодо використання придбаних ТМЦ у господарській діяльності ПП «Ремонт проект будівництво» та пояснив, що документи щодо транспортування придбаних ТМЦ не є безумовною підставою для висновків щодо порушення податкового законодавства, які відповідач зазначив в акті перевірки від 03.09.2014 року №1538/13-05-22-04/38764257. Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про нереальність таких господарських операцій, а тому прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву від 28.10.2014 року, зміст яких зводиться до такого. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта №1538/13-05-22-04/38764257 від 03.09.2014 року, складеного за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Ремонт проект будівництво» з питань господарських відносин з ПП «Гарант Сервіс Плюс» за період з 01.11.2013 року по 31.03.2014 року, ПП «Вест бізнес менеджмент» за грудень 2013 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або подальшої реалізації цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів. В основу акта перевірки ПП «Ремонт проект будівництво» покладено висновки актів перевірки ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів в м. Києві від 02.04.2014 року №184/26-53-22-01-21-38243615 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Вест бізнес менеджмент» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період: з 01.09.2013 року по 28.02.2014 року» та ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 1389/26-55-22-07/37801554 від 16.05.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Гарант Сервіс Плюс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.2013 року по 31.03.2014 року». В даних актах щодо контрагентів позивача, зазначено про неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку із відсутністю трудових ресурсів, підприємства не знаходяться за юридичною адресою, а також зазначено про зміст протоколу допиту громадянина ОСОБА_4

Крім цього, контролюючий орган вказав, що ПП «Ремонт проект будівництво» до перевірки не надано доказів фізичного переміщення товару - з якого пункту, якими засобами та за чий рахунок відбувалося транспортування товару, яким чином здійснювалося навантажування та розвантажування придбаного товару.

Із урахуванням такої інформації, ДПІ у Франківському районі зроблено висновки про відсутність фактичного здійснення господарських операцій ПП «Ремонт проект будівництво» із ПП «Вест бізнес менеджмент» та ПП «Гарант Сервіс Плюс», тому надані до перевірки документи не мають силу первинних документів.

У підсумку відповідач зазначив, що позивачем завищено податковий кредит на 38380,00 грн., в т.ч. в грудні 2013 року на 27500,00 грн., в лютому 2014 року на 10880,00 грн. по розрахунках з ПП «Вест бізнес менеджмент» та ПП «Гарант Сервіс Плюс», в результаті чого занижено податок на додану вартість на 38380,00 грн. та безпідставно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2013 рік - 137500,00 грн. придбаних ТМЦ у ПП «Вест бізнес менеджмент», в результаті чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 26125,00 грн. Саме з цих мотивів податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення №0000292204 від 16.09.2014 року, яким ПП «Ремонт проект будівництво» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 47975,00 грн. та №0000302204 від 16.09.2014 року, яким ПП «Ремонт проект будівництво» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 32656,25 грн., і на думку відповідача, підстав для їх скасування немає.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, суд встановив наступні фактичні обставини справи:

ПП «Ремонт проект будівництво» зареєстроване 02.07.2013 року відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Підприємство зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва №200135994, виданого 01 вересня 2013 року. ПП «Ремонт проект будівництво» здійснює господарську діяльність з будівництва житлових і нежитлових будівель, виготовлення виробів із бетону для будівництва, будівництво доріг та автострад, покрівельні роботи, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, роздрібна торгівля пальним, вантажний автомобільний транспорт.

З 20.08.2014 року по 27.08.2014 року ДПІ у Франківському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Ремонт проект будівництво» з питань господарських відносин з ПП «Гарант Сервіс Плюс» за період з 01.11.2013 року по 31.03.2014 року, ПП «Вест бізнес менеджмент» за грудень 2013 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або подальшої реалізації цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів, за результатами якої складено акт №1538/13-05-22-04/38764257 від 03.09.2014 року (далі - акт перевірки від 03.09.2014 року).

Як вбачається зі змісту даного акта, під час перевірки ПП «Ремонт проект будівництво» відповідач використав акти ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів в м. Києві від 02.04.2014 року №184/26-53-22-01-21-38243615 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Вест бізнес менеджмент» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період: з 01.09.2013 року по 28.02.2014 року» та ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1389/26-55-22-07/37801554 від 16.05.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Гарант Сервіс Плюс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.2013 року по 31.03.2014 року».

В акті перевірки ПП «Вест бізнес менеджмент» ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів в м. Києві встановлено відсутність підприємства за юридичною адресою та вказано про неможливість фактичного здійснення ПП «Вест бізнес менеджмент» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно-необхідних для операцій з купівлі - продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, у зв'язку із відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутність реальності здіснення господарськиїх операцій по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.09.2013 року по 28.02.2014 року та зазначено про зміст протоколу допиту громадянина ОСОБА_4, який пояснив, що відношення до ПП «Вест бізнес менеджмент» не має.

У висновках акта перевірки ПП «Гарант Сервіс Плюс» ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві зазначила, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою та про неможливість фактичного здійснення ним господарських операцій у зв'язку з відсутністю необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, а саме відсутність для цього будь-яких виробничих потужностей, а також трудових ресурсів та ненадання первинних бухгалтерських та податкових документів. Наведене, на думку контролюючого органу, свідчить, що правочини, укладені контрагентами з ПП «Гарант Сервіс Плюс» порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

У висновках акта перевірки від 03.09.2014 року ДПІ у Франківському районі зазначила, що перевіркою встановлено порушення позивачем:

1) п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого було завищено податковий кредит на 38380,00 грн., в т.ч. в грудні 2013 року на 27500,00 грн., в лютому 2014 року на 10880,00 грн. по розрахунках з ПП «Вест бізнес менеджмент» та ПП «Гарант Сервіс Плюс», в результаті чого занижено податок на додану вартість на 38380,00 грн., в т.ч. в грудні 2013 року на 27500,00 грн., в лютому 2014 року на 10880,00 грн.;

2) п. 138.1, п. 138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що ПП «Ремонт проект будівництво» безпідставно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2013 рік - 137500,00 грн. придбаних ТМЦ у ПП «Вест бізнес менеджмент», в результаті чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 26125,00 грн.

На підставі акта перевірки від 03.09.2014 року ДПІ у Франківському районі прийняла: податкове повідомлення-рішення №0000292204 від 16.09.2014 року, яким ПП «Ремонт проект будівництво» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 47975,00 грн. та податкове повідомлення - рішення №0000302204 від 16.09.2014 року, яким ПП «Ремонт проект будівництво» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 32656,25 грн.

Не погодившись з такими рішеннями органу доходів і зборів, платник звернувся з даним позовом до суду.

На реалізацію принципу офіційного з'ясування обставин справи суд витребував у позивача додаткові докази на підтвердження використання приданих товарів у господарській діяльності. Дослідивши долучені до справи письмові докази суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагентів ПП «Вест бізнес менеджмент» та ПП «Гарант Сервіс Плюс»:

Згідно умов договорів купівлі-продажу від 25 грудня 2013 року та від 25 лютого 2014 року укладених між ПП «Ремонт проект будівництво» (Покупець) та ПП «Вест бізнес менеджмент» (Продавець) та ПП «Гарант Сервіс Плюс» (Продавець), Продавець зобов'язується передати у власність Покупця запасні частини до автомобільної та с/г техніки, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в асортименті, в кількості і по ціні у відповідності із накладними. Відповідно до умов п.3.1 вказаних договорів передбачено, що поставка товарів здійснюється на умовах EXW, місце поставки - склад постачальника.

На виконання умов зазначених Договорів купівлі - продажу ПП «Вест бізнес менеджмент» та ПП «Гарант Сервіс Плюс» передано товар (запчастини). Факт передачі та отримання ТМЦ від ПП «Вест бізнес менеджмент» підтверджується видатковими накладними від 30.12.2013 року (а.с. 31-33), від ПП «Гарант Сервіс Плюс» - накладними від 28.02.2014 року (а.с.39-40).

Перевіркою встановлено, що у бухгалтерському обліку дані господарські операції відображені: у журналах - ордерах та оборотно - сальдових відомостях К-т рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями».

Вартість придбаних у вищезазначених контрагентів запчастин у ПП «Вест бізнес менеджмент» за 2013 рік віднесено до складу валових витрат позивача. По факту передачі товару згідно з переліченими вище накладними, ПП «Вест бізнес менеджмент» та ПП «Гарант Сервіс Плюс» виписали позивачу податкові накладні, що відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних: №188 від 30.12.2013 року, №185 від 30.12.2013 року, №187 від 30.12.2013 року, №89 від 28.02.2014 року, №90 від 28.02.2014 року.

За отриманий від ПП «Вест бізнес менеджмент» та ПП «Гарант Сервіс Плюс» товар (запчастини) позивачем перераховано кошти, що підтверджується платіжними дорученнями №1 від 21 березня 2014 року на суму 65280,00 грн., №5 від 29 січня 2014 року на суму 57360,00 грн., №1 від 17 січня 2014 року на суму 49320,00 грн., №1 від 16 січня 2014 року на суму 58320,00 грн.

Податок на додану вартість в сумі 38380,00 грн. грн. позивач відніс до складу податкового кредиту у грудні 2013 року, у лютому 2014 року. Суми ПДВ по взаємовідносинах із вказаними контрагентами відображено у податковій звітності ПП «Ремонт проект будівництво», про що свідчать копії додатків № 5 до податкових декларацій з ПДВ.

На підтвердження використання придбаних запчастин у господарській діяльності та наявності відповідних виробничих ресурсів, позивач також долучив наступні документи: свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів та докази їх страхування, акти про примусове відчуження або вилучення від 04 вересня 2014 року та довідки про прийом машин, що належать ПП «Ремонт проект будівництво» до Збройних сил України, договір оренди нерухомого майна від 27 серпня 2013 року та документи щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, звіти про рух та залишки матеріалів, які рахуються під звітом у виконавця робіт, акти списання та обліково-сальдові відомості за грудень 2013 року та лютий 2014 року (а.с.120-151).

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Податковий кодекс України (далі - ПК України) містить наступні нормативні положення щодо порядку формування валових витрат, податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно п.14.1.27 ст.14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з приписами ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. Підпунктом 138.1.1 п.138.1 ст. 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2. ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 139.9 ст. 139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених платником у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту. Тому аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

ПП «Ремонт проект будівництво» є суб'єктом господарювання у сфері діяльності з будівництва житлових і нежитлових будівель, виготовлення виробів із бетону для будівництва, будівництво доріг та автострад, покрівельні роботи, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, роздрібна торгівля пальним, вантажний автомобільний транспорт.

Використання придбаних запчастин у ПП «Вест бізнес менеджмент» та ПП «Гарант Сервіс Плюс» у господарській діяльності позивача та їх економічна обґрунтованість підтверджена необхідністю здійснення визначених видів господарської діяльності, факт використання яких підтверджено перерахованими вище первинними документами, долученими до матеріалів справи.

Суд звертає увагу, що відповідно до умов п.3.1 вказаних договорів купівлі-продажу передбачено, що поставка товарів здійснюється на умовах EXW, місце поставки - склад постачальника.

EXW або Франко завод (…назва місця) - термін інкотермс, означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

Щодо відсутності товарно-транспортних документів, то необхідно вказати наступне.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за №128/2568: товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, товарно-транспортна накладна не є документом, що засвідчує отримання будь-яким підприємством товарно-матеріальних цінностей (послуг). Цей документ свідчить про переміщення цінностей та визначає осіб які відповідають за збереження майна під час транспортування.

Податковим кодексом України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Підставою ж для формування позивачем податкового кредиту були податкові накладні встановленої форми та змісту, виписаними ПП «Вест бізнес менеджмент» та ПП «Гарант Сервіс Плюс» за наслідками операцій з придбання запасних частин до автомобільної та с/г техніки. Зауважень щодо оформлення податкових накладних відповідач не зазначив. Виконання договірних зобов'язань підтверджується належно оформленими первинними документами, які в цілому у повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники. Отже, реальність господарських операцій ПП «Ремонт проект будівництво» по придбанню та використанню таких товарно-матеріальних цінностей, підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів.

При цьому, право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту та витрат.

Натомість, мотиви, з яких орган доходів і зборів дійшов висновку про нереальність господарських операцій, судячи зі змісту акта перевірки, зводяться до власних припущень про неможливість ПП «Ремонт проект будівництво» реального виконання договірних зобов'язань, без аналізу будь-яких первинних документів.

Оцінюючи ці факти, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам) та поясненням сторін, а також враховує, що придбання таких товарно-матеріальні цінностей необхідне для здійснення обраного виду діяльності позивача.

За таких обставин, суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. За відсутністю належних доказів, доводи відповідача про безтоварний характер господарських операцій з посиланням на відсутність товарно-транспортних накладних є безпідставними.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача щодо порушення податкового законодавства позивачем по суті ґрунтуються на одних лише актах ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів в м. Києві від 02.04.2014 року №184/26-53-22-01-21-38243615 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Вест бізнес менеджмент» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період: з 01.09.2013 року по 28.02.2014 року» та ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1389/26-55-22-07/37801554 від 16.05.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Гарант Сервіс Плюс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.2013 року по 31.03.2014 року». З приводу такого підходу відповідача до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість, сплаченого у ціні придбаних ним робіт, а також правомірності формування валових витрат підприємства слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагенти позивача в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до валових витрат, валових доходів та податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару, є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця.

Крім цього, на підтвердження висновків органів доходів і зборів щодо відсутності контрагентів позивача за юридичною адресою, доказів щодо внесення записів до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом стосовно відсутності вказаних контрагентів за юридичною адресою на час здійснення господарських операцій відповідачем не представлено.

Водночас, відповідачем в якості доводів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зазначено про зміст протоколу допиту громадянина ОСОБА_4, який пояснив, що відношення до ПП «Вест бізнес менеджмент» не має. Слід вказати, що пояснення такої особи не можуть слугувати підставою для визнання нереальними саме господарських операцій позивача з придбання автозапчастин у ПП «Вест бізнес менеджмент» та ПП «Гарант Сервіс Плюс», оскільки ч. 4 ст.72 КАС України встановлює таку обов'язковість лише щодо вироку суду у кримінальній справі щодо громадянина ОСОБА_4, яким не є вказані пояснення.

При цьому, доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди не надано відповідачем. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Під час складення акту перевірки ці вимоги контролюючим органом не виконані. Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про нереальне проведення господарських операцій та здійснення діяльності, спрямованої лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах. Натомість, первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки відповідача.

Таким чином, відповідачем необґрунтовано було зроблено висновок, що позивачем завищено податковий кредит на 38380,00 грн., в т.ч. в грудні 2013 року на 27500,00 грн., в лютому 2014 року на 10880,00 грн. по розрахунках з ПП «Вест бізнес менеджмент» та ПП «Гарант Сервіс Плюс», в результаті чого занижено податок на додану вартість на 38380,00 грн. та безпідставно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2013 рік - 137500,00 грн. придбаних ТМЦ у ПП «Вест бізнес менеджмент», в результаті чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 26125,00 грн.

Висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Тому прийняті на основі висновків акта перевірки від 03.09.2014 року податкові повідомлення-рішення від 16.09.2014 року №0000292204 та №0000302204 не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 35, 71, 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000302204 від 16.09.2014 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000292204 від 16.09.2014 року.

Присудити із Державного бюджету на користь Приватного підприємства «Ремонт проект будівництво» (вул. Стрийська, 48, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ 38764257) судовий збір у розмірі 183 (сто вісімдесят три) грн. 00 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 15.12.2014 року.

Суддя Клименко О.М.