Постанова

від 16.12.2014 по справі 825/3793/14

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 року Чернігів Справа № 825/3793/14

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Розмовенко А.О.,

представника позивача Скачка І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом Територіальної державної інспекції з питань праці в Чернігівській області до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання дій протиправними та скасування постанов , -

В С Т А Н О В И В:

Територіальна державна інспекція з питань праці в Чернігівській області (далі-позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Чернігівській області, в якому просить суд визнати протиправними дії старшого державного виконавця Бурої М.В. відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області щодо винесення постанов про накладення штрафу у розмірі 680,00 грн., виконавчого збору у розмірі 1360,00 грн. та витрат на проведення виконавчих дій у сумі 195,87 грн. у виконавчому провадженні ВП № 38766286, їх скасувати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувані постанови винесені відповідачем безпідставно, оскільки позивач неодноразово намагався виконати рішення суду у виконавчому провадженні ВП 38766286, але стягувач ОСОБА_2 оскаржував постанови про закінчення виконавчого провадження, чим створював позивачу перешкоди у виконанні рішення суду. Також вказує, що з часу винесення постанови державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень державним виконавцем не здійснювалося жодних дій із застосуванням заходів примусового виконання. Тому вважає постанови про накладення штрафу, стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій від 27.10.2014 такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 16.12.2014 здійснено заміну неналежного відповідача - Головного управління юстиції у Чернігівській області на належного - управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заперечення, в яких просив розгляд справи провести у його відсутності, а також виклав свою позицію проти доводів позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки станом на час винесення спірних постанов рішення суду боржником не виконано, тому відповідач вважає, що діяв в межах та в порядку, визначеному чинним законодавством України.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

05.07.2013 відповідно до статей 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 38766286 з виконання виконавчого листа № 2а/2570/3851/2012, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом від 01.07.2013 про зобов'язання Територіальну державну інспекцію з питань праці у Чернігівській області надати ОСОБА_2 довідку про середню заробітну плату з урахуванням листка непрацездатності АВК № 708502, в строк до 12.07.2013 (а.с.54.55).

16.07.2013 позивачем на адресу відповідача направлені копії документів про виконання вищевказаного рішення суду (а.с.52, 53).

30.07.2013 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.51).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.09.2013 № 825/3146/13-а постанову про закінчення виконавчого провадження від 30.07.2013 ВП № 38766286 визнано протиправною та скасовано (а.с.48-50). Рішення суду набрало законної сили.

12.09.2013 відповідно до статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження ВП № 38766286 (а.с.47).

27.11.2013 на виконання виконавчого листа № 2а/2570/3851/2012 від 01.07.2013 позивачем направлена копія довідки за № 4589/04 (а.с.45, 46).

25.12.2013 виконавче провадження було закінчено відповідно до пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» в зв'язку з повним фактичним виконанням рішення згідно виконавчого документа, про винесена відповідна постанова (а.с.44).

Дана постанова була оскаржена стягувачем до Чернігівського окружного адміністративного суду, який постановою від 27.02.2014 № 825/317/14 визнав протиправною та скасував постанову про закінчення виконавчого провадження від 25.12.2013 ВП № 38766286. В мотивувальній частині постанови суд звернув увагу на те, що рішення суду Територіальною державною інспекцією з питань праці у Чернігівській області не виконано, оскільки надані довідки складені в довільній формі, що не відповідає формі, яка визначена у додатку З Порядку № 1266, а тому при надані державному виконавцю вказаних довідок діяла протиправно (а.с.41-43). Рішення суду набрало законної сили.

01.08.2014 державним виконавцем відповідно до статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відновлення виконавчого провадження ВП № 38766286 (а.с.40).

14.08.2014 на адресу відповідача надійшов лист Територіальної державної інспекції з питань праці у Чернігівській області від 12.08.2014 № 3205/04 про те, що рішення суду виконано та надано копію довідки № 3202 від 11.08.2014 (а.с.38, 39).

Оскільки надана Територіальною державною інспекцією з питань праці у Чернігівській області довідка № 3202/04 від 11.08.2014 не відрізнялася від довідки, наданої 12.07.2013 № 2643/04, яка згідно постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.02.2014 у справі № 825/317/14 визнана протиправною, державним виконавцем 02.10.2014 відповідно до статей 5, 11 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень на адресу боржника направлено вимогу про виконання рішення суду в строк до 13.10.2014 (а.с.37).

У зв'язку з тим, що станом на 27.10.2014 рішення суду позивачем (боржником) не було виконано та не надано жодних підтверджуючих документів на Територіальну державну інспекцію з питань праці у Чернігівській області за не виконання рішення суду без поважних причин державним виконавцем відповідно до статей 11, 89 Закону України «Про виконавче провадження» накладено штраф в сумі 680,00 грн. та винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 1360,00 грн. та постанову про стягнення з боржника витрат на організацію та проведення виконавчих дій в розмірі 195,87 грн. (а.с.36, 35, 33).

Позивач з даними постановами не погоджується та вважає, що відповідачем порушуються його права та інтереси, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини даного адміністративного позову регулюються нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606 та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

На підставі норм частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Оскарження дій та рішень державного виконавця передбачено статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 13 Закону України «Про державну виконавчу службу», частиною третьою статті 6, статтею 82 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до преамбули Закону України «Про виконавче провадження» зазначений Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

У відповідності до статті 1 вказаного Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» регламентовані права та обов'язки державного виконавця.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.11 Закону).

Прийняття виконавчого документу до виконання регламентовано нормами статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно частини другої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем видано довідку про середню заробітну плату № 2642/04 -12.07.2013 (а.с.53).

Однак суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що він самостійно виконав рішення суду надавши довідку від 12.07.2013 № 2642/04, оскільки вказана довідка не відповідає формі, визначеній додатком 3 до Порядку№1266, про що встановлено постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.02.2014 у справі № 825/317/1 (а.с.43).

Надана позивачем довідка від 11.08.2014 № 3201/04 (а.с.39), судом також до уваги не приймається, оскільки не відрізняється від довідки № 2642/04 від 12.07.2013.

Таким чином, позивачем у добровільному порядку не виконано рішення суду у строк, встановлений державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження (а.с.54).

За змістом частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про накладення штрафу, стягнення виконавчого збору, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій є окремими виконавчими документами.

Відповідно до частини другої статті 75, частини першої статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання рішення суду за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до Закону.

Оскільки позивач в термін, визначений державним виконавцем, рішення суду не виконав, тому постанова про накладення штрафу в розмірі 680,00 грн. є правомірною.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення немайнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця стягується виконавчий збір в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

Таким чином, підставою для стягнення з боржника виконавчого збору є ненадання ним документального підтвердження виконання (невиконання) рішення у строк, встановлений Законом, для самостійного виконання рішення (вказана правова позиція співпадає з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, визначеній в ухвалах № К/800/24633/13 від 29.01.2014 та № К/800/43538/13 від 20.11.2013).

При цьому, обставини вчинення чи не вчинення державним виконавцем дій з примусового виконання рішення до уваги судом не приймаються, оскільки Закон України «Про виконавче провадження», зокрема частина друга статті 25 та статтею 28, не пов'язує вказаного із стягненням з боржника виконавчого збору.

Приписами статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що витратами виконавчого провадження є витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій. Державний виконавець про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій виносить відповідну постанову.

Відповідно до частини 4 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби. Державним виконавцем мають бути підтверджені витрати, які здійснені на організацію та проведення виконавчих дій під час примусового виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем направлені листи, зроблена роздруківка аркушів, обкладинка виконавчого провадження, визначена плата за завершене виконавче провадження в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень на суму 195,87 грн., що підтверджується актом державного виконавця від 27.10.2014 (а.с.34).

Докази, які б підтверджували виконання виконавчого листа № 2а/2570/3851/2012 від 01.07.2013 в строк, визначений державним виконавцем позивач суду не надав, тому суд вважає, що постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1360,00 грн., про стягнення витрат на проведення виконавчих дій ВП № 38766286 в сумі 195,87 грн. від 27.10.2014 є правомірними.

За таких обставин підстав для скасування оскаржуваних постанов суд не вбачає.

Посилання позивача не неможливість виконання рішення суду по виконавчому провадженню ВП №38766286, так як рішення суду оскаржувалось в касаційному порядку у Вищому адміністративному суді України не спростовує законність оскаржуваних постанов, оскільки як вбачається з матеріалів справи, рішення суду не виконано.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій старшого державного виконавця Бурої М.В. відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області щодо винесення постанов про накладення штрафу у розмірі 680,00 грн., виконавчого збору у розмірі 1360,00 грн. та витрат на проведення виконавчих дій у сумі 195,87 грн. у виконавчому провадженні ВП № 38766286, суд зазначає таке.

Позивачем оскаржуються дії державного виконавця, які знайшли своє відображення у прийнятті рішень, які також визначено позивачем як об'єкт оскарження. При оскарженні рішень, суд перевіряє правомірність дій щодо їх прийняття. Вказане свідчить про те, що якщо оскаржувані рішення є правомірними, то питання правомірності дій, в даному випадку, окремого окреслення судовим рішенням не потребує.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674 визначено, що розмір судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру до адміністративного суду становить 2% розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827,00 грн.) та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат (4872,00 грн.).

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10% розміру ставки судового збору (182,70 грн.-487,20 грн.). Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Тому, суд приходить до висновку про стягнення з позивача решту суми судового збору в розмірі 1644,30 грн.

Керуючись статті 124 Конституції України, статтями 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Чернігівський окружний адміністративний суд , -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Територіальної державної інспекції з питань праці в Чернігівській області, - відмовити повністю.

Стягнути з Територіальної державної інспекції з питань праці в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 37972721) до Державного бюджету України (р/р 31216206784002 в ГУДКС України в Чернігівській області, МФО 853592, код 38054398) судові витрати у розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя підпис І.І. Соломко

З оригіналом згідно

Суддя І.І. Соломко