Рішення

від 15.12.2014 по справі 904/8624/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.12.14 Справа № 904/8624/14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акустичні Матеріали", м. Київ

до Приватного підприємства "СКЛАДПАК", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 10568, 26 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Дворніцький О.Б. - представник за дов. б/н від 12.11.14

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акустичні матеріали" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Складпак" про стягнення 10227, 13 грн. передплати, 296, 58 грн. інфляційних втрат та 44, 55 грн. трьох відсотків річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару за рахунком - фактурою № 1697 від 16.06.14, який оплачено позивачем згідно платіжного доручення № 170 від 14.07.2014.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 18.11.2014.

Ухвалою суду від 18.11.2014 розгляд справи було відкладено на 09.12.2014.

09.12.2014 через канцелярію Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у позові повністю, оскільки позивачем підписана товарно-транспортна накладна на поставку товару згідно замовлень № 12 та № 23. Також, відповідач зазначає, що поставка товару відбувалась частинами, перша частина товару була прийнята позивачем 15.07.2014, а від отримання другої частини товару 16.07.2014 позивач відмовився.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09.12.2014 було оголошено перерву на 15.12.2014.

15.12.2014 від позивача надійшли пояснення по справі, в яких він зазначає, що товарно-транспортна накладна є сфальсифкованим відповідачем документом. Також, позивач звертає уваги суду на те, що у відзиві на претензію від 02.09.2014 № 28 відповідач зазначив, що товар виготовлений для позивача є унікальним та його поставка позивачу 15.07.2014 є неможливою, оскільки виробничі потужності відповідача знаходяться у місті Кривий Ріг.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Про дату, місце та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Про дату місце та час проведення судового засідання був повідомлений під протокол судового засідання від 09.12.2014 (арк. с. 85).

У судовому засіданні 15.12.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Складпак" (далі - відповідач) 16.06.2014 виставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Акустичні матеріали» (далі - позивач) рахунок № 1697 від на оплату товару на загальну суму 10227, 13 грн. (арк. с. 8).

Позивач здійснив передплату товару згідно виставленого рахунку у розмірі 10227, 13 грн. відповідно до платіжного доручення від 14.07.2014 № 170 (арк. с. 9).

Відповідач не здійснив поставку товару за проведеною позивачем передплатою, у зв'язку з чим позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями від 04.08.2014 № 04/08 та від 11.09.2014 № 11/09 з вимогою повернути передплату у розмірі 10227, 13 грн. (арк. с. 12-20).

02.09.2014 відповідач надіслав відповідачу відзив на претензію, в якому зазначив, що його обов'язок з поставки товару був виконаний у повному обсязі з посиланням на те, що частина товару була поставлена позивачу 15.07.2014, а від прийняття іншої частини продукції позивач відмовився (арк. с. 21).

У зв'язку з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідача 10227, 13 грн. передплати.

Господарський суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, вважає позовні вимоги про стягнення передплати у розмірі 10227, 13 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з нижченаведених підстав.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 181 Господарського суду України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дії сторін (виставлення відповідачем рахунку на оплату та перерахування позивачем відповідачу передплати) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 222 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На час розгляду спору у господарському суді, відповідачем не заперечено факт отримання попередньої оплати за представленим платіжним дорученням та не надано належних доказів поставки або повернення переданого товару на суму 10227, 13 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача попередньої оплати підлягає задоволенню в розмірі 10227, 13 грн.

Господарський суд не приймає до уваги посилання відповідача, викладені у відзиві на позов, на товарно-транспортні накладні як на доказ поставки товару на суму 10227, 13 грн. з огляду на наступне.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 11 Інструкції про порядок приймання продукція виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості (П-6), затвердженої Постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965 приймання товарів мають право здійснювати робітники утримувача (покупця), уповноважені на це керівником підприємства - отримувача.

Пунктом 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

В той час як відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна накладна (ф. № 1-ТН) єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, товаро-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. В той час як первинним документами, що підтверджують факт поставки товару, відповідно до вищевикладених норм законодавства, є саме видаткові накладні, які не були підписані позивачем (арк. с. 82-83).

Надана відповідачем до суду копія довіреності від 15.07.2014 № 31, яка видана на Ткачука Ю.М. для отримання товарно-матеріальних цінностей, не містить зразку підпису останнього (арк. с. 79).

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами фактичне здійснення поставки позивачу.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних у сумі 44, 55 грн. та інфляційних втрат у сумі 296, 58 грн. господарський суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

У підпункті 3.2 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду УКраїни "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням). На аванс можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України (аналогічна правова позиція, викладена у постанові Вищого господарського суду України від 16.09.2014 № 921/266/13-г/7).

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, господарський суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача трьох відсотків річних у сумі 44, 55 грн. та інфляційних втрат у сумі 296, 58 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1768, 03 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Складпак" (50015, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ватутіна, 31, ідентифікаційний код 36220030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акустичні матеріали" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 18, оф. 504, ідентифікаційний код 36789493) суму попередньої оплати у розмірі 10227, 13 грн. та 1768, 03 грн. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 18.12.2014

Суддя В.І. Ярошенко