Рішення

від 10.12.2014 по справі 908/4284/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 12/105/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2014 Справа № 908/4284/14

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/4284/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс", м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства "Макіїввугілля", м. Макіївка

про стягнення 46930,96 грн.

за участю представників:

від позивача - Дерев'янченко Я.Ю., договір № 17-07/2014 від 17.07.14 р.

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпекс" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Державного підприємства "Макіїввугілля" про стягнення заборгованості в сумі 42908,78 грн., трьох процентів річних в сумі 3724,25 грн. та інфляційних витрат в сумі 297,93 грн. за договором поставки № 5/111443 від 04.08.2011 року.

10.11.2014 року на електронну пошту суду від відповідача у справі - Державного підприємства "Макіїввугілля" в порядку ст. 59 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву у незасвідченій копії, в якому останній зазначає, що дійсно між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпекс" був укладений договір постачання № 5/111443 від 04.08.2011 року, загальна сума якого складає 52953,85 грн. Визнає, що на вказану суму ним була отримана продукція за видатковими накладними № 7 від 09.08.2011 року та № 11 від 11.08.2011 року. При цьому зазначає, що 06.09.2011 року ним була проведена часткова оплата товару на суму 10045,07 грн. Однак, з посиланням на приписи ст. 267 ЦК України вказує, що позивачем пропущений загальний строк позовної давності тривалістю у три роки для звернення до суду з позовом, оскільки договір укладений і продукція за ним отримана у серпні 2011 року, часткова оплата здійснена 6 вересня 2011 року, а позов було пред'явлено у жовтні 2014 року, тобто після спливу строку позовної давності. Разом з тим, відповідач стверджує, що у нього відсутні докази, що позивач раніше вже звертався до господарського суду Донецької області з позовом. Просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі у зв'язку зі спливом строку позовної давності та розглянути справу без участі представника відповідача, у зв'язку з веденням бойових дій у Донецькій області, наявністю блокпостів на виїздах та в'їздах у місто Донецьк та великою небезпекою для життя при перебуванні у дорозі.

На адресу суду 11.11.2014 року від позивача у справі надійшло клопотання, в якому останній просить долучити до матеріалів справи витребувані судом документи, а саме: копію акта звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2012 року, підписаного з відповідачем, та копію додатку № 1 до договору № 17-07/2014 від 17.07.2014 року (розрахунок вартості послуг адвоката до договору № 17-07/2014).

27.11.2014 року до суду від позивача у справі надійшли зауваження стосовно клопотання відповідача щодо пропуску строків позовної давності згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній з позицією відповідача не погоджується з огляду на наступне:

- умовами п. 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» передбачено, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом пред'явлення вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (абзац другий статті 261 ЦК України), тобто після закінчення: або передбаченого частиною другою статті 530 ЦК України семиденного строку від дня пред'явлення вимоги; або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку, в який боржник має виконати зобов'язання;

- вважає, що договором поставки № 5/111443 від 04.08.2011 року не визначений конкретний строк виконання зобов'язання з оплати отриманої продукції, тому враховуючи пред'явлення позивачем вимоги на підставі претензії № 38 від 18.07.2014 року, строк позовної давності почав свій перебіг з 18.07.2014 року, відтак позивачем не порушено строк позовної давності;

- здійснені відповідачем згідно платіжних доручень від 06.09.2014 року № 7546 та № 7547 часткові оплати суми боргу за договором згідно приписів ст. 264 ЦК України є підставою для переривання початку терміну перебігу позовної давності, а також акт звірки взаємних розрахунків, підписаний з відповідачем станом на 01.01.2012 року, є повторною умовою визнання боргу та підставою для переривання строку позовної давності;

- позовна заява про стягнення суми боргу була подана до господарського суду Донецької області 28.07.2014 року, тобто у межах трирічного загального строку звернення до суду за захистом порушених прав, однак у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області, вказана справа не була розглянута за даною територіальною підсудністю, відтак позивач був змушений звернутися з повторною позовною заявою до господарського суду Запорізької області. Вважає, що строки позовної давності ним не було порушено.

До початку судового засідання 10.12.2014 року від позивача надійшло клопотання згідно ст. 22 ГПК України, в якому останній просить долучити до матеріалів справи витребувані судом копії рахунків № 245 від 11.08.2011 року та № 243 від 08.08.2011 року.

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання 10.12.2014 року не з'явився.

Разом з тим, з наявної в матеріалах справи роздруківки відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з офіційного сайту Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" від 10.12.2014 року вбачається, що місцезнаходження відповідача відповідає адресі, на яку направлялись ухвали господарським судом у даній справі, а саме: 86157, Донецька область, м. Макіївка, пл. Радянська, буд. 2.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Судом було здійснене відправлення ухвали від 27.11.2014 року у даній справі на адресу місцезнаходження відповідача та адресу Відокремленого підрозділу «УМТП» Державного підприємства "Макіїввугілля": 86117, Донецька область, м. Макіївка, вул. Трочинського, буд. 18, про що свідчать наявні в матеріалах справи конверти зі штампом реквізитів господарського суду. Однак, вказані конверти з ухвалами не прийняті до пересилання з огляду на відсутність приймання поштових відправлень на територію Донецької області до міст обласного значення, серед яких зазначено м. Макіївка, про що господарський суд повідомлено листом Запорізької дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" № 04-16-1682 від 01.12.2014 року, який міститься в матеріалах справи.

При цьому, судом здійснене повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи шляхом надсилання телефонограми 09.12.2014 року, яка наявна в матеріалах справи, що підтверджується витягом з журналу реєстрації телефонограм та факсограм.

Разом з тим, з метою належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи 09.12.2014 року о 15 год. 50 хв. було здійснене електронне поштове відправлення ухвали суду від 27.11.2014 року у даній справі на адресу електронної пошти Державного підприємства "Макіїввугілля", а саме: po@mcoal.donbass.net , що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з журналу реєстрації вихідної кореспонденції електронною поштою. Таким чином, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, пояснення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 04.08.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпекс", далі Постачальник, та Державним підприємством "Макіїввугілля", далі Покупець, був укладений договір поставки № 5/111443, далі Договір.

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити та передати в у власність, а Покупець прийняти та оплатити продукцію: підшипники до ГШО.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що Специфікація є невід'ємною частиною договору. Найменування: згідно доданої специфікації. Кількість: згідно доданої специфікації.

Згідно з п. 2.1. - 2.4. Договору продукція та її окрема партія повинна бути поставлена Постачальником у строк 10 днів з моменту отримання заявки від Покупця на умовах DDP (ІНКОТЕРМС 2000) склад ВП "УМТС" ДП "Макіїввугілля". Строк поставки продукції: серпень 2011 р. Продукція, яка продана за даним договором, приймається Покупцем за наявності наступних документів:

- податкової накладної;

- товаротранспортної (залізничної) або товарної накладної;

- сертифіката якості (паспорт);

- рахунка-фактури.

Датою поставки продукції буде вважатись дата приймання продукції на склад Покупця. Право власності на продукцію переходить до Покупця з моменту її прийняття.

Умовами п. 3.1. - 3.3. Договору сторони узгодили ціну, вартість та порядок розрахунків. Так, ціна одиниці продукції: відповідно доданої специфікації. Загальна сума договору складає: 52953,85 грн. (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят три гривні 85 коп.), у тому числі ПДВ. Розрахунки за продукцію здійснюються шляхом оплати по факту поставки. За згодою обох сторін можлива інша форма розрахунків, яка не суперечить діючому законодавству.

Відповідно до п. 4.3. - 4.5. Договору сторони визначили, що приймання продукції за якістю здійснюється відповідно до Інструкції Держарбітражу від 25.04.66 р. П-7 з додатками та змінами, приймання продукції за кількістю здійснюється відповідно до Інструкції Держарбітражу від 15.06.65 р. П-6 з додатками та змінами. У випадку необхідності приймання продукції за якістю здійснюється на відокремлених підрозділах ДП "Макіїввугілля". Продукція повинна бути упакована таким чином, щоб уникнути пошкодження або знищення при транспортуванні. При виявленні Покупцем недостачі та невідповідності якості продукції взаємні претензії повинні бути пред'явлені тільки сторонами даного договору.

Умовами п. 8.1. Договору визначено, що цей Договір вважається укладеним та набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011 року.

Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов договору не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, а саме не здійснив у погоджений строк та в повному обсязі оплату за поставлену продукцію, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 42908,78 грн.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем до договору була складена та підписана Специфікація № 1, яка відповідно до п. 1.2. Договору є невід'ємною частиною цього договору. За умовами вказаної Специфікації до договору сторони узгодили поставку наступного товару: підшипників у загальній кількості 100 шт. на загальну суму разом з ПДВ 52953,85 грн.

Так, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар, зазначений в Специфікації, на загальну суму 52953,85 грн., що підтверджується підписаними сторонами у справі без заперечень та зауважень видатковими накладними (а.с. 22, 24), зокрема:

- видатковою накладною № 7 від 09.08.2011 року на суму з ПДВ 48393,85 грн.;

- видатковою накладною № 11 від 11.08.2011 року на суму з ПДВ 4560,00 грн.

Зазначений товар був отриманий уповноваженим представником відповідача Кравченко Ларисою Ілінічною на підставі довіреностей № 2727 від 09.08.2011 року та № 2745 від 11.08.2011 року (а.с. 23, 25).

На оплату поставленої продукції за договором позивачем були виписані рахунки-фактури № 243 від 08.08.2011 року та № 245 від 11.08.2011 року.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем була здійснена часткова оплата товару, поставленого за договором, в загальній сумі 10045,07 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача від 06.09.2011 року, а саме: оплата рахунку № 245 від 11.08.2011 року за підшипники згідно договору № 5/111443 від 04.08.2011 року в сумі 4560,00 грн. та оплата рахунку № 243 від 08.08.2011 року за підшипники згідно договору № 5/111443 від 04.08.2011 року в сумі 5485,07 грн.

Таким чином, з врахуванням здійснених часткових оплат сума заборгованості відповідача за поставлену продукцію станом на момент звернення до суду з позовом складала 42908,78 грн.

Втім, відповідач свої зобов'язання з оплати за поставлений товар в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим за ним утворився борг в розмірі 42908,78 грн., який позивач і намагається стягнути.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за період з 07.09.2011 року по 28.07.2014 року в сумі 3724,25 грн. та інфляційні втрати за період з вересня 2011 року по липень 2014 року в сумі 297,93 грн.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам. Відповідач товар прийняв (про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані з боку відповідача видаткові накладні (а.с. 22, 24), його не повернув, а тому повинен здійснити за нього оплату за умовами договору.

Умови здійснення розрахунків між сторонами узгоджено в розділі 3 Договору, зокрема в п. 3.3. Договору. Так, вказаним пунктом передбачено, що розрахунки за продукцію здійснюються шляхом оплати по факту поставки. При цьому, датою поставки продукції буде вважатись дата прийняття продукції на склад Покупця (п. 2.4. Договору), а приймання Покупцем проданої продукції здійснюється за товарною накладною (п. 2.3. Договору).

Зі змісту укладеного між сторонами у справі договору вбачається, що його умовами не встановлений конкретний строк (термін) оплати для покупця за отриманий товар.

Втім, з аналізу положень пунктів 3.3., 2.3., 2.4. Договору вбачається, оплата отриманого відповідачем (як покупцем) за договором товару повинна бути здійснена ним в день підписання видаткових накладних, тобто зі змісту договору випливає обов'язок негайного виконання грошового зобов'язання, що кореспондується з приписами ст. 692 ЦК України.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Відтак, відповідач в силу умов договору та приписів ч. 2 ст. 692 ЦК України зобов'язаний був оплатити товар, поставлений позивачем, після його прийняття.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що відповідач не розрахувався з позивачем у повному обсязі за поставлений згідно умов договору товар.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Втім, пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (далі постанова Пленуму) визначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до п. 4.2. вказаної постанови Пленуму перебіг позовної давності у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Так, матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, а відтак права позивача порушено. Втім умовами Договору передбачено, що розрахунки за продукцію здійснюються шляхом оплати по факту поставки. При цьому, датою поставки продукції буде вважатись дата прийняття продукції на склад Покупця (п. 2.4. Договору), а приймання Покупцем проданої продукції здійснюється за товарною накладною (п. 2.3. Договору). Отже, оплата відповідачем (як покупцем) за договором товару повинна бути здійснена ним в день підписання видаткових накладних, тобто 09.08.2011 року та 11.08.2011 року.

Разом з тим, нормою ст. 264 ЦК України передбачена можливість переривання перебігу позовної давності, а саме визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з п. 4.4.1. постанови Пленуму у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

- визнання пред'явленої претензії;

- зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

- письмове прохання відстрочити сплату боргу;

- підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

- письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

- часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Доказами у справі підтверджено здійснення відповідачем 06.09.2011 року часткової оплати боргу за договором на загальну суму 10045,07 грн., що свідчить про вчинення ним дій про визнання боргу, які в свою чергу є підставою для переривання строку позовної давності за правилами ч. 1 ст. 264 ЦК України. Одночасно, в матеріалах справи міститься підписаний позивачем та відповідачем акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2012 року, оригінал якого був досліджений в судовому засіданні 10.12.2014 року, який також свідчить про вчинення відповідачем дій щодо визнання боргу, що кореспондується з приписами ч. 1 ст. 264 ЦК України.

Крім того, матеріалами справи підтверджений факт первісного звернення позивача з позовом про стягнення боргу за договором № 5/111443 від 04.08.2011 року до господарського суду Донецької області 28.07.2014 року, про що свідчить засвідчена копія опису вкладення від 28.07.2014 року, яка міститься у справі (а.с. 10).

Таким чином, позивач не пропустив трирічний строк позовної давності для звернення до суду з позовом за захистом свого порушеного права.

Матеріали справи свідчать, що клопотання про сплив строку позовної давності викладене відповідачем у відзиві на позовну заяву, який надійшов на електронну пошту суду у незасвідченій копії.

Приписами ст. 59 ГПК України передбачено, що відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати:

1) господарському суду - відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову;

2) позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь в судовому процесі, - копію відзиву. Відзив підписується повноважною особою відповідача або його представником. Відзив повинен містити: найменування позивача і номер справи; мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на законодавство, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовної вимоги; перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву (у тому числі про надіслання копій відзиву і доданих до нього документів позивачеві, іншим відповідачам, прокурору). До відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача.

Умовами п. 1.5.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України визначено, що надсилання офіційного листа електронною поштою здійснюється за умови реєстрації документа та запису вихідного реєстраційного номера і дати документа у файл, що відповідає конкретному документу. Електронний лист є офіційним, якщо містить вкладення з текстом офіційного документа у вигляді файлу, скріпленого електронним цифровим підписом. Для офіційного електронного листа обов'язково заповнюється поле «Тема» таким чином: "дата реєстрації листа у форматі "ДДММРРРР", реєстраційний номер листа, короткий зміст (за потреби)". Наприклад: 23102012 №10-6521/2012 відповідь на лист ДСА України від 15102012 №19-1550/2012. Для офіційного електронного листа інформація про приєднані файли вказується в тексті такого листа.

Разом з тим, суд неодноразово звертав увагу відповідача, що відповідно до п. 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Втім, незважаючи на витребування судом у відповідача ухвалами від 11.11.2014 року та від 27.11.2014 року оригінала відзиву на позовну заяву, останній вимоги суду не виконав, що позбавляє суд можливості прийняти відзив відповідача по справі, в т.ч. викладене в ньому клопотання в якості офіційного документа.

Матеріалами справи доведено факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором щодо не здійснення оплати за поставлений товар в повному обсязі, а також доведено порушення відповідачем строку оплати товару, встановленого умовами договору, а наявність заборгованості в розмірі 42908,78 грн. підтверджується підписаними видатковими накладними, які є первинними документами, згідно яких проводяться розрахунки між сторонами у справі, з врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат товару, а також підписаним актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2012 року. Відповідач доказів сплати боргу станом на день розгляду справи суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс" про стягнення з Державного підприємства "Макіїввугілля" заборгованості за поставлену продукцію в сумі 42908,78 грн. за договором поставки № 5/111443 від 04.08.2011 року обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати поставленої продукції з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Оскільки мало місце прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленої продукції, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних за період з 07.09.2011 року по 28.07.2014 року в сумі 3724,25 грн. та інфляційні втрати за період з вересня 2011 року по липень 2014 року в сумі 297,93 грн.

Так, прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача підтверджено матеріалами справи, а судом перевірено наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних за допомогою програми "Законодавство".

З врахуванням заявленого позивачем періоду прострочення, три проценти річних розраховані судом наступним чином:

- за період з 07.09.2011 року по 28.07.2014 року (1056 днів прострочення) від залишку заборгованості за поставлену продукцію в сумі 42908,78 грн. три проценти річних складають 3720,72 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс" про стягнення з Державного підприємства "Макіїввугілля" трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 3720,72 грн.

Позивачем доведено прострочення виконання грошового зобов'язання, а наданий ним розрахунок інфляційних втрат здійснений у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 297,93 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Щодо стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами. Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до частини третьої статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

При цьому судом враховано, що поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012 року, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

В якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав договір про надання правових послуг адвоката № 17-07/2014 від 17.07.2014 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3614 від 20.10.2010 року, витяг з Єдиного реєстру адвокатів України № 179 від 14.03.2013 року. Факт оплати наданих адвокатом послуг підтверджується платіжним дорученням № 139 від 18.07.2014 року на суму 5000,00 грн.

Враховуючи той факт, що заявлені позовні вимоги задоволені частково, то і витрати на послуги адвоката, у відповідності до ст. 49 ГПК України, підлягають частковому задоволенню у розмірі 4999,62 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні, яке відбулося 10.12.2014 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 256, 257, 261, 264, 530, 599, 625, 629, 638, 639, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 265, 266 ГК України, ст. ст. 4 2 , 4 3 , 33, 34, 43, 44, 48, 49, 82-84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс" до Державного підприємства "Макіїввугілля" задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Макіїввугілля", 86157, Донецька область, м. Макіївка, пл. Радянська, буд. 2, код ЄДРПОУ 32442295, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс", юридична адреса: 83054, м. Донецьк, вул. Економічна, буд. 25, поштова адреса: 03126, м. Київ, пр-т Отрадний, буд. 32, кв. 21, код ЄДРПОУ 31962147, заборгованість за поставлену продукцію в сумі 42908 (сорок дві тисячі дев'ятсот вісім) грн. 78 коп., три проценти річних в сумі 3720 (три тисячі сімсот двадцять) грн. 72 коп., інфляційні витрати в сумі 297 (двісті дев'яносто сім) грн. 93 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 86 коп., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 4999 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 62 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс" до Державного підприємства "Макіїввугілля" щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 3,53 грн. відмовити.

Повне рішення складено - 15.12.2014 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.