Рішення

від 10.12.2014 по справі 908/4786/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 11/116/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2014 Справа № 908/4786/14

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий - суддя Гончаренко С.А., розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтарське районне сільське комунальне підприємство» (юр. адреса: вул. Первомайська, с. Садове, Шахтарський район, Донецька область, 86251; факт.адреса: мікрорайон 7, 4 корпус Гірничого ліцею, м. Шахтарськ, Донецька область, 86211; код ЄДРПОУ 32357603)

до відповідача: Відділ освіти Шахтарської райдержадміністрації (Мікрорайон, 7, м. Шахтарськ, Донецька область, 86200, код ЄДРПОУ 02142750)

відомості про представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: Перець В.С. - дов. № 01-08/150 від 08.12.2014;

від відповідача: не з'явився

про: стягнення 502222,05 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарське районне сільське комунальне підприємство» про стягнення з відділу освіти Шахтарської райдержадміністрації 502222,05 грн., які складаються з 268502,32 грн. заборгованості за надані послуги теплопостачання, 10869,75 грн. пені, 25406,51 грн. втрат від інфляції 39140,78 грн. 3% річних, 98302,69 грн. збитків та 60000,00 моральної шкоди.

Ухвалою від 11.11.2014р. порушено провадження по справі, призначені час і дата судового засідання, сторони зобов'язані надати документи та вчинити дії, необхідні для всебічного та об'єктивного вирішення спору.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, з підстав, викладених у позові, при цьому посилається на проведену Шахтарською міжрайонною прокуратурою перевірку додержання вимог Закону України «Про основні засади функціонування ринку природного газу», якою встановлено порушення відповідачем умов договорів на теплопостачання загальноосвітніх шкіл Шахтарського району Донецької області в частині повної та своєчасної оплати послуг теплопостачання. Заборгованість відповідача перед позивачем становить 268502,32 грн. Тривала затримка оплати слугувала підставою для нарахування сум пені, річних та втрат від інфляції. Крім того, позивач стверджує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань позивач зазнав збитків в сумі 98302,69 грн., які складаються з 20978,65 грн. пені, 2594,04 грн. втрат від інфляції, 8700,65 грн. 3% річних, 40644,23 грн. штрафу стягнутих з нього на користь НАК «Нафтогаз України» за рішенням суду Донецької області № 5006/25/138/2012, а також 14594,34 грн. штрафних санкцій, застосованих до позивача Управлінням пенсійного Фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області. На думку позивача, несвоєчасна та не повна оплата за надані послуги теплопостачання призвела до приниження ділової репутації, зниження престижу та підриву довіри до діяльності позивача, чим завдано моральної шкоду, оціненої у 60000,00 грн. Разом із цим, позивач просить судові витрати, пов'язані із розглядом справи віднести на відповідача.

Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позовну заяву та витребувані докази не надав, акт звіряння взаємних розрахунків, направлений на його адресу позивачем, не підписав. В судове засідання повноважного представника не направив. За таких обставин, справа розглядається в порядку передбаченому ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в матеріалах справи документами та за відсутністю повноважного представника відповідача.

Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступні обставини:

Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 509 цього Кодексу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Між ТОВ «Шахтарське РСКП» та Відділом освіти Шахтарської райдержадміністрації було укладено договори №27 від 06.10. 2010р., №22/137 від 01.12.2011р., № 01/29 від 10.01.2012р., №7 від 31.01.2012р., №27 від 02.11.2012р., №31 від 26.12.2012р., №5 від 04.01.2013р. на теплопостачання загальноосвітніх шкіл Шахтарського району Донецької області, відповідно до умов яких позивач, як теплопостачальна організація прийняв на себе зобов'язання протягом опалювального сезону надавати послуги з теплопостачання об'єктів відповідача (споживача), а останній - своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість цих послуг.

На виконання умов зазначених договорів протягом опалювальних сезонів 2011-2013 років позивачем були надані послуги на загальну суму 4252134,80 грн. Факт надання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів виконаних робіт та рахунків.

Відповідно до умов укладених сторонами договорів підставою для розрахунків є рахунок-акт виконаних робіт

Згідно ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» № 2633-IV від 02.06.2005р. серед основних обов'язків споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до Правил користування тепловою енергією (затвердженими постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007р.) споживач зобов'язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил (п. 40).

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

За своєю правовою природою договори, укладені між позивачем та відповідачем, є договорами поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати послуг з теплопостачання належним чином не виконував, протягом 2011-2013 років здійснив часткову оплату вартості наданих послуг в сумі 4006530,04 грн. у зв'язку з чим, на момент прийняття рішення по справі за ним рахується заборгованість в сумі 268502,32 грн.

Дана сума заборгованості визнана відповідачем в акті звіряння взаємних розрахунків, наданому позивачем в судовому засіданні та відображена в результатах проведеної Шахтарською міжрайонною прокуратурою перевірки додержання вимог Закону України «Про основні засади функціонування ринку природного газу» та довідці Державної фінансової інспекції від 25.01.2014р. №15з про результати зустрічної звірки документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між Відділом освіти Шахтарської райдержадміністрації та ТОВ «Шахтарське РСКП».

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 25406,51 грн. втрат від інфляції та 39140,78 грн. річних. Розрахунок ретельно перевірений в судовому засіданні.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 268502,32 грн. основної заборгованості за надані послуги з теплопостачання, 25406,51 грн. втрат від інфляції та 39140,78 грн. річних заявлені позивачем правомірно та обґрунтовано, підтверджені зібраними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно умовами укладених сторонами договорів, за порушення стоків оплати наданих послуг споживач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від належної до сплати суми за кожний день прострочення.

За порушення строків оплати послуг з теплопостачання позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 10869,75 грн. за період з 01.02.2013р. по 27.06.2013р.

Між тим, позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня .

Оскільки умови договорів не визначають конкретного періоду дії подвійної ставки НБУ, суд вважає, що між сторонами не досягнуто згоди щодо розміру пені. Ставка НБУ є величиною змінною, і в договорі необхідно зазначати, за який саме період вона береться.

Позивачем до стягнення заявлені збитки в сумі 98302,69 грн., яких зазнало ТОВ «Шахтарське районне сільське комунальне підприємство» внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань за договорами теплопостачання. В обґрунтування зазначеної суми збитків позивач посилається на рішення Господарського суду Донецької області від 18.12.2012р. по справі №5006/25/138/2012, яким з нього на користь НАК «Нафтогаз України» крім суми основного боргу за договором на постачання природного газу стягнуто 20978,65 грн. пені, 2594,04 грн. інфляційних нарахувань, 8700,65 грн. 3% річних та 40644,23 грн. штрафу за порушення строків оплати. На думку позивача, саме порушення відповідачем строків оплати послуг теплопостачання, спричинило прострочення оплати за природний газ. Крім цього, до суми збитків позивач включає 14594,34 грн. штрафних санкцій, застосованих до ТОВ «Шахтарське районне сільське комунальне підприємство» Управлінням Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області за несвоєчасну та неповну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Статтею 224 Господарського кодексу України, встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Цією нормою також визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управною стороною, втрата або пошкодження її майна...

Згідно ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на якій сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків (шкоди) необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника.

Притягнення до відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання зобов'язань безпосередньо пов'язано з наявністю чи відсутністю вище вказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.

Відсутність хоча б одного елементу з перелічених, не дає підстави для притягнення до відповідальності за нанесені збитки.

Відповідно до ст. 54 Господарського процесуального Кодексу України тягар доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання контрагентом, наявність збитків, а також причинного зв'язку між першим та другим лежить на позивачеві.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

При заявлені вимог про відшкодування збитків потерпіла сторона повинна довести не тільки вину, а й причинний зв'язок між виною та негативними наслідками, а також навести докази того, що нею були вжиті всі необхідні заходи зменшення розміру збитків. Матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, що лише порушення відповідачем договірних зобов'язань спричинило негативні для позивача наслідки, і що додаткові витрати (штрафні санкції) дійсно сплачені позивачем.

В силу вищенаведених норм законодавства, суд вважає, що позивач не довів, що порушення відповідачем умов договорів надання послуг теплопостачання спричинило виникнення у ТОВ «Шахтарське районне сільське комунальне підприємство» збитків у розмірі 98302,69 грн. Також, позивачем не надано жодного доказу того, що ним вжито хоч якийсь захід для отримання прибутку та зменшення розміру збитків.

Таким чином у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Посилаючись на приниження ділової репутації, зниження престижу та підриву довіри до діяльності ТОВ «Шахтарське районне сільське комунальне підприємство», які стали наслідком несвоєчасної та не у повному обсязі оплати Відділом освіти Шахтарської райдержадміністрації послуг теплопостачання, позивач заявив до стягнення моральну шкоду, яку оцінив у 60000,00 грн.

Виходячи із змісту ст. 23 глави 82 «Відшкодування шкоди» Цивільного кодексу України моральна шкода - це такі наслідки правопорушення, які не мають економічного змісту і вартісної форми і можуть полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Тобто, підставою для відшкодування моральної шкоди є факт приниження честі, гідності, а також ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати не майнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності тощо. Тобто в даному випадку, підставою для відшкодування моральної шкоди є факт приниження честі, гідності, а також ділової репутації.

Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність шкоди, протиправність діяння (бездіяльності), наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням, вина того, хто завдав шкоду. Зокрема, має бути з'ясовано, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральної шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій іншій матеріальній формі позивач вважає за необхідне відшкодувати йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З огляду на відсутність доказів в підтвердження самого факту заподіяння моральної шкоди, зазначення конкретної форми шкоди та в чому вона полягає, причинного зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань, а також міркувань з приводу визначення суми, що підлягає відшкодуванню, господарський суд не знаходить достатніх правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Судові витрати віднести на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Між тим, при зверненні до суду з позовною заявою позивач сплатив судовий збір у розмірі більшому, ніж передбачено вимогами Закону України «Про судовий збір». Так, за позовні вимоги майнового характеру в сумі 442222,05 грн. слід було сплатити 8844,44 грн. судового збору, а за позовні вимоги про стягнення 60000,00 грн. моральної шкоди - 6000,00 грн. Разом 9444,44 грн. судового збору, при цьому позивачем надані докази сплати судового збору в сумі 10094,37 грн. Сума зайве сплаченого судового збору, яка підлягає поверненню позивачу у відповідності до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» складає 649,93 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти Шахтарської райдержадміністрації (Мікрорайон, 7, м. Шахтарськ, Донецька область, 86200, код ЄДРПОУ 02142750) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарське районне сільське комунальне підприємство» (юр. адреса: вул. Первомайська, с. Садове, Шахтарський район, Донецька область, 86251; факт.адреса: мікрорайон 7, 4 корпус Гірничого ліцею, м. Шахтарськ, Донецька область, 86211; код ЄДРПОУ 32357603) 268502 (двісті шістдесят вісім тисяч п'ятсот дві) грн. 32 коп. основної заборгованості за надані послуги з теплопостачання, 25406 (двадцять п'ять тисяч чотириста шість) грн. 51 коп. втрат від інфляції, 39140 (тридцять дев'ять тисяч сто сорок) грн. 78 коп. річних та 6660 (шість тисяч шістсот шістдесят) грн. 99 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повернути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарське районне сільське комунальне підприємство» (юр. адреса: вул. Первомайська, с. Садове, Шахтарський район, Донецька область, 86251; факт.адреса: мікрорайон 7, 4 корпус Гірничого ліцею, м. Шахтарськ, Донецька область, 86211; код ЄДРПОУ 32357603) зайве сплачений судовий збір в сумі 649 (шістсот сорок дев'ять) грн. 93 коп., про що винести відповідну ухвалу.

В засіданні 10.12.2014р. оголошена вступна і резолютивна частини рішення. Рішення в повному обсязі складено і підписане 12.12.2014р.

Суддя С.А.Гончаренко