Рішення

від 16.12.2014 по справі 910/21610/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21610/14 16.12.14

За позовом Прокурора Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі:

1. Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації

2. Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж-Авто»

Про стягнення 53 754,07 грн. та зобов'язання вчинити дії

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від прокуратури: Любенко М.Д. посвідчення № 024055 від 16.01.14.

Від позивача-1: Червонописька Л.А. представник за довіреністю № 101-2604/01 від 16.04.14.

Від позивача-2: Кошелєва М.О. представник за довіреністю № 1621 від 23.06.14.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач-1), Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж-Авто» (далі - відповідач) про:

- стягнення з відповідача на користь позивача-2 48 779,60 грн. - заборгованості зі сплати орендної плати, 1 542,75 грн. - відшкодування податку на землю, 3 431,72 грн. - заборгованості з оплати комунальних послуг;

- зобов'язання відповідача звільнити частину нежитлового приміщення СЗШ № 302 по вул. Декабристів, 8-А в місті Києві загальною площею 102,05 грн. по акту приймання-передачі.

Спір у справі виник в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 388 від 09.02.09. в частині сплати передбачених платежів та за фактичне користування спірним приміщенням після закінчення строку дії Договору, неповернення орендованого приміщення після закінчення строку дії Договору, що зумовило звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.14. порушено провадження у справі № 910/21610/14 та призначено її до розгляду на 13.11.14.

13.11.14. позивачем-2 через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.14. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 27.11.14.

27.11.14. позивачем-2 через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

За результатами судового засідання 27.11.14., в зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог попередніх ухвал суду, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 16.12.14., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.14. за заявою позивача-2 було продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 16.12.14. прокуратурою було подано заяву, відповідно до якої прокуратура доповнила п. 4 прохальної частини позовної заяви та виклала її в наступній редакції: зобов'язати відповідача звільнити частину нежитлового приміщення СЗШ № 302 по вул. Декабристів, 8-А в місті Києві загальною площею 102,05 кв.м та передати вказане приміщення позивачу-2 про акту прийому-передачі.

Судом встановлено, що матеріально-правова вимога викладена у позові та підстави позову залишились незмінними, а тому розгляд справи здійснюється щодо вимог заявлених у позові з урахуванням уточнень до позовної заяви.

В судовому засіданні 16.12.14. прокуратурою підтримано свої позовні вимоги з врахуванням заяви від 16.12.14.

Представники позивачів в судовому засіданні 16.12.14. підтримали позовні вимоги прокуратури в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 16.12.14. вкотре не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду в даній справі не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача, що наданий прокуратурою.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/21610/14.

В судовому засіданні 16.12.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивачів, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру України покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Приписами ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», визначено що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду в передбачених законом випадках.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом: звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями); вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду; ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справ. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

На підставі зазначених положень, прокуратура Дарницького району міста Києва звернулась до суду в інтересах держави з позовом про стягнення грошових коштів та зобов'язання вчинити дії.

09.02.09. між Управлінням освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) укладено Договір № 388 про передачу майна комунальної власності територіальної громади Дарницького району, яке передається в оренду (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 2.1) Орендодавець на підставі розпорядження Дарницької районної адміністрації у міста Києві від 09.02.09. № 91 передає, а Орендар приймає в нерухоме майно (будівлі, споруди) загальною площею 239,5 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Декабристів,8-А, СЗШ № 302 (далі - об'єкт оренди).

Додатковою угодою про зменшення орендованої площі сторони зменшили орендовану площу до 102,05 кв.м з 02.01.13.

Відповідно до п. 2.4 Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Дарницького у місті Києві району і знаходиться на балансі позивача-2.

На виконання умов Договору між Орендарем та Орендодавцем було підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі приміщення від 01.09.09.

Спір у справі виник в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 388 від 09.02.09. в частині сплати передбачених платежів та за фактичне користування спірним приміщенням після закінчення строку дії Договору, неповернення орендованого приміщення після закінчення строку дії Договору

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строк дії Договору погоджено п. 9.1 з 01.03.09. по 01.03.10.

Після закінчення строку дії Договору його дія може бути продовжена на підставі розпорядження Дарницької райдержадміністрації (п. 9.3 Договору).

Додатковими угодами до Договору на підставі відповідних розпоряджень позивача-1 строк дії Договору було продовжено до 01.03.14.

Приписами ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

З вказаних правових норм вбачається, що після закінчення строку дії Договору оренди Орендар зобов'язаний звільнити орендоване приміщення та передати його Орендарю.

Орендар після припинення дії Договору оренди зобов'язаний передати майно по акту приймання-передачі Орендодавцю (п. 4.15 Договору).

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, судом встановлено, що строк дії Договору закінчився 01.03.14.

Разом з тим, акту приймання-передачі (повернення) орендованого майна з оренди Орендарем матеріали справи не містять, вказаного відповідачем не спростовано.

Крім того, листом № 3458 від 18.11.13. позивач-2 повідомив відповідача про закінчення строку дії Договору 01.03.14. Вказаний лист відповідачем було отримано 27.11.13. у відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

За таких обставин, судом встановлено, що відповідач безпідставно користується нерухомим майном (будівлі, споруди) загальною площею 239,5 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Декабристів,8-А, СЗШ № 302 після закінчення строку дії Договору.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування фактів та обставин, викладених в позовній заяві, як і не надано доказів повернення спірного об'єкта оренди, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Розмір орендної плати за оренду об'єкту оренди становить 1 244,67 грн. (п. 3.1 Договору).

Додатком № 1 до Договору сторонами погоджено базовий розрахунок орендної плати та відшкодування плати за землю за Договором, що разом становить з 01.01.13. - 56,42 грн., з 01.10.13. - 3 859,00 грн. на місяць.

Додатком № 2 до Договору позивач-2 та відповідач погодили розрахунок оплати комунальних послуг орендарями.

Відповідно до п. 3.2 Договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Приписами п. 3.4 Договору визначено, що додатково до орендної плати нараховуються податок на додану вартість в розмірах та порядку, визначеному законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою.

Орендна плата сплачується Орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкту оренди Орендодавцеві (п. 3.5 Договору).

Пунктом 3.6 Договору визначено, що орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок Орендодавця.

Положеннями пункту п. 3.7 Договору встановлено, що комунальні послуги витрати на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, не входить до складу орендної плати та сплачується Орендарем окремо на підставі договорів, укладених Орендарем з організаціями, що надають такі послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач-2 звертався до відповідача з вимогами № 945 від 16.04.14. та № 1907 від 11.07.14. сплатити наявну заборгованість.

Жодної відповіді на вказані вимоги матеріали справи не містять, вказаного відповідачем не спростовано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати, комунальних платежів, та відшкодування податку на землю в терміни, визначені Договором в повному обсязі не виконав, доказів оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

При цьому, судом враховано, що доведення належними засобами доказування певних обставин по справі, ГПК України покладається саме на особу, яка на ці обставини посилається (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові № 30/5009/2733/11 від 02.04.12.).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті орендної плати, плати за землю, комунальних послуг за Договором не виконав, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем-2 за Договором по 20.09.14. становить: 48 779,60 грн. заборгованість зі сплати орендної плати, 3 431,72 грн. - заборгованість з відшкодування комунальних послуг, 1 542,75 грн. - відшкодування плати за землю.

Вказану заборгованість відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені прокуратурою та позивачами, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню повністю.

Оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та стягуються в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Імідж-Авто» (02121, м. Київ, вул. Декабристів, б. 8-А; ідентифікаційний код 36214521) звільнити частину нежитлового приміщення СЗШ № 302 по вул. Декабристів, 8-А в місті Києві загальною площею 102,05 кв.м та передати по акту прийому-передачі Управлінню освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (02091, м. Київ, Харківське шосе, б. 168-К; ідентифікаційний код 37448113).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж-Авто» (02121, м. Київ, вул. Декабристів, б. 8-А; ідентифікаційний код 36214521) на користь Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (02091, м. Київ, Харківське шосе, б. 168-К; ідентифікаційний код 37448113) 48 779 (сорок вісім тисяч сімсот сімдесят дев'ять) грн. 60 коп. - заборгованості зі сплати орендної плати, 3 431 (три тисячі чотириста тридцять одну) грн. 72 коп. - відшкодування комунальних послуг, 1 542 (одну тисячу п'ятсот сорок дві) грн. 75 коп. - відшкодування плати за землю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж-Авто» (02121, м. Київ, вул. Декабристів, б. 8-А; ідентифікаційний код 36214521) в доход Державного бюджету України 3 045 (три тисячі сорок п'ять) грн. 00 коп. - судового збору.

5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.12.14.

Суддя Т.М. Ващенко