Рішення

від 02.12.2014 по справі 917/2150/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2014 р. Справа №917/2150/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава", вул. Драгоманова, буд. 33-Б, офіс 8, м. Лубни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаївщина", с. Гаївщина, Лохвицький район, Полтавська область

про стягнення грошових коштів

Суддя Сірош Д.М.

Представники:

від позивача: Хоменко О.О., довіреність б/н від 14.10.2014 р.

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 54380,51 грн по договору поставки на умовах розстрочення платежу № ЛУ-ПО-47-010413/ззр-ІВ від 01.04.2013 р., з яких: 31491,60 грн - сума основного боргу, 3834,21 грн - пеня, 190543,70 грн - 39% річних.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні, в обґрунтування позовних вимог посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення ухвали суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.97 р. гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, проте не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України та виходячи з того, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторони, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

01.04.2013 р. між ТОВ "Сервісагро - Полтава" (Постачальник) та ТОВ "Гаївщина" (Покупець) укладено договір поставки на умовах розстрочення платежу № ЛУ-ПО-47-010413/ззр-ІВ.

Відповідно до п. 1.1 договору Постачальник зобов'язувався передати (поставити) у зумовлений строк Покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (надалі - Товар), а Покупець зобов'язувався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому сторони узгодили наступне:

- поставка товару в рамках цього договору може здійснюватися окремими партіями відповідно до додаткових угод (специфікацій) до цього договору. Загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його певне співвідношення (асортимент), упаковка та маркування, ціна, строк, порядок поставки та оплати, а також інші умови визначаються додатковими угодами (специфікаціями) до цього договору, які є невід'ємною його частиною. Зобов'язання сторін по поставці відповідної партії товару (певного асортименту) у рамках цього договору виникають лише після підписання сторонами відповідної додаткової угоди (специфікації) до цього договору (п. 1.2 - п. 1.4 Договору);

- цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 31.12.2013 р., а щодо невиконаних до цього дня зобов'язань та відповідальності - до повного їх виконання (п. 2.1 договору);

- поставка товару здійснюється на умовах, визначених відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС-2010. Конкретні умови поставки вказуються у додаткових угодах (специфікаціях) до цього договору. При цьому фактичним вантажоотримувачем товару може бути як сам покупець, так і вказані ним треті особи, які не є сторонами цього договору і діють на підставі договору доручення. Поставка товару здійснюється за умови наявності у покупця належним чином оформленого доручення (довіреності) на певний товар, передбачений додатковою угодою (специфікацією) до цього договору. Строки, порядок та інші умови поставки, вибірки (отримання) товару встановлюються сторонами у додатковій угоді (п. 2.1 - п. 2.4 договору);

- датою поставки товару вважається дата, вказана у видаткових накладних, на підставі яких товар переданий покупцю (п. 3.4 договору);

- право власності на товар переходить до покупця з моменту повної оплати ціни товару. Покупець має право користуватись товаром за цільовим призначенням до переходу до нього права власності за умови подальшої повної оплати ціни товару згідно з умовами даного договору та додаткових угод (специфікацій) до нього (п. 3.5 договору);

- вартість товару повинна бути повністю сплачена постачальнику покупцем на умовах, які зазначені у додаткових угодах (специфікаціях) до даного договору, що є невід'ємною частиною даного договору. Розрахунок за даним договором здійснюється у безготівковій формі, в національній валюті, на поточний рахунок постачальника, вказаний у договорі або рахунку-фактурі на оплату товару (пп. 4.2.1 п. 4.2 договору);

- вартість товару розраховується у гривні та фіксується у відповідній іноземній валюті, що зазначена у відповідній додатковій угоді (специфікації), в цьому випадку постачальник має право в односторонньому порядку змінити вартість товару, в залежності від курсу даної валюти (пп. 4.3 договору);

- загальна сума договору складається із суми всіх додаткових угод (специфікацій), скоригована за вимогами п. 4.3 даного договору. Для розрахунків по цьому договору можуть виписуватись рахунки на оплату, які мають містити обов'язкові посилання на назву та номер цього договору найменування сторін (п. 4.5 та п. 4.6 договору);

- покупець зобов'язаний приймати товар в строки та на умовах цього договору, своєчасно оплачувати товар за встановленими цінами в строки, на умовах та в порядку, що визначені у додаткових угодах (специфікаціях) (пп. 5.2.1 та пп. 5.2.2 п. 5.2 договору).

На виконання умов договору 01.04.2013 р. сторони уклали додаткову угоду (специфікацію) № 1, у якій узгодили, зокрема, назву, кількість, вартість товару та строки оплати товару, а саме: найменування товару - семафор 200,т.к.с.(5л); кількість - 40; ціна одиниці без ПДВ - 937,25 грн; загальна сума - 44 988,00 грн (з ПДВ); строк оплати: 30% (сума, яка підлягає сплаті становить 13 496,40 грн) до 05.04.2013 р., 35% (сума, яка підлягає сплаті становить 15 745,80 грн) до 01.10.2013 р. та 35% (сума, яка підлягає сплаті становить 15 745,80 грн) до 15.10.2013 р.; строк поставки (за умови оплати) - 06.04.2013 р.

Вищезазначена додаткова угода (специфікація) підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств (а.с. 13).

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Сервісагро-Полтава" (Постачальник) свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, поставивши ТОВ "Гаївщина" Товар на загальну суму 44 988,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 146 від 23.04.2013 р. та довіреністю на отримання товару № 64 від 23.04.2013 р. (а.с. 14- 15).

ТОВ "Гаївщина", як Покупець, зобов'язувалось прийняти вказаний товар та розрахуватись за нього у формі, на умовах та в строки передбачені договором та додатковою угодою (специфікацією) до нього.

Однак, всупереч взятих на себе зобов'язань, відповідач повністю не оплатив поставлений йому товар по договору № ЛУ-ПО-47-010413/ ззр-ІВ від 01 квітня 2013 року.

Таким чином сума основного боргу відповідача становить 31 491,60 грн.

Вказану суму бору позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України). Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за пп. 5.2.2 п. 5.2 договору (з урахуванням додаткової угоди (специфікації) № 1) та приписів ст. 692 ЦК України не оплатив отриманий товар у встановлені у договорі строки, заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 31 491,60 грн. Дана обставина відповідачем не спростована.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов'язань з боку відповідача щодо оплати вартості Товару, і позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 31 491,60 грн є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 6 ст. 232 ГК України).

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 2.5. постанови від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями), частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що пеня нараховується протягом шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Відповідно до п. 8.3 договору постачальник вправі застосувати на свій розсуд будь-які оперативно-господарські санкції, визначені ст. 235 та ст. 236 ГК України, зокрема, у разі порушення строків оплати, встановлених даним договором та додатковими угодами (специфікаціями) до нього, зобов'язання покупця по повному розрахунку за отриманий товар вважаються такими, що настали з моменту такого прострочення (8.3 договору), тобто Постачальник має право перевести Покупця на 100% оплату з моменту порушення останнім взятих на себе зобов'язань по оплаті.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 5% та пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу (п.п. 8.5.1 договору).

Відповідно до п. 8.6 договору нарахування неустойки (пені) здійснюється протягом всього часу існування заборгованості.

Строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (пені) та відшкодування завданих збитків, передбачених пп. 8.5.1 - 8.5.2 цього договору, встановлюється у 3 роки (п. 8.10 договору).

Згідно розрахунку, здійсненого позивачем та перевіреним судом до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 3 834,21 грн за період 06.04.2013 р. - 16.10.2014 р.

Однак, при нарахуванні пені позивачем невірно визначено початок перебігу строку прострочення за період 06.04.2013 р. - 22.04.2013 р.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частина 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Позивач не врахував вказані приписи законодавства, тому, враховуючи, що останній день строку для оплати припадає на вихідний, то днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто 08.04.2013 р. Як наслідок, прострочення відповідача почалося з 09.04.2014 р.

Враховуючи викладене, слід дійти висновку, що позивач не вірно здійснив нарахування пені з 06.04.2014 р.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 3 778,75 грн за період 09.04.2013 р. - 16.10.2014 р. Перерахунок пені здійснений судом за допомогою інформаційно - пошукової системи "Законодавство" .

Також, відповідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п.п. 8.5.1 п. 8.5 договору сторони узгодили, що за порушення грошових зобов'язань по оплаті ціни товару на підставі ст. 625 ЦК України, покупець сплачує на користь постачальника 39% річних від суми боргу.

Позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення з відповідача 18 910,49 грн - 39% річних за період

За перерахунком, здійсненим судом за допомогою інформаційно - пошукової системи "Законодавство" до стягнення з відповідача підлягає 18 910,49 грн - 39% річних за період 09.04.2013 р. - 16.10.2014 р.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних та допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Судові витрати відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32 - 33, 43 - 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гаївщина", с. Гаївщина, Лохвицький район, Полтавська область (код ЄДРПОУ 34235930) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава", вул. Драгоманова, буд. 33-Б, офіс 8, м. Лубни (код ЄДРПОУ 36416211) 31491,60 грн основного боргу, 3 778,75 грн пені, 18 910,49 грн - 39% річних, 1 820,29 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Повне рішення складено 08.12.2014 р.

Суддя Сірош Д.М.