Рішення

від 16.12.2014 по справі 920/1924/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.12.2014 Справа № 920/1924/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕММЕР», м. Суми,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», м. Суми,

про стягнення 46797 грн. 89 коп.

Суддя О.Ю. Резніченко

Представники:

від позивача: Фадєєв В.Ю., довіреність б/н від 14.11.2014 року,

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 39909 грн. 12 коп. боргу, 6180 грн. 25 коп. інфляційних витрат, 708 грн. 52 коп. 3 % річних, що виникла у зв'язку з неналежною оплатою відповідачем поставленого позивачем товару, відповідно до видаткової накладної № кр-0000013 від 30 липня 2013 року.

Позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 39909 грн. 12 коп. боргу, 7055 грн. 95 коп. інфляційних втрат, 790 грн. 53 коп. 3% річних.

Суд приймає вищезазначену заяву до розгляду, оскільки право на її подання передбачено ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК).

Представник позивача в судовому засіданні усно зазначив, що наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, ухвала про порушення провадження у справі була отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно зі статтею 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК - не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача та за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 ГПК.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між відповідачем та Приватною фірмою «КРАС» відбулись господарські відносини щодо поставки товару.

22.07.2013 року Приватна фірма «КРАС» надала відповідачу рахунок-фактуру № кр-0000014 на суму 39909 грн. 12 коп.

30.07.2013 року Приватна фірма «КРАС» поставла відповідачу 7 видів кабелю (надалі - товар) на загальну суму 39909 грн. 12 коп.

Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною № кр-0000013 від 30.07.2013 року та довіреністю від 29.07.2013 року (а.с. 10-11).

Однак, відповідач борг не сплатив і Приватна фірма «КРАС» направила відповідачу 08.04.2014 року вимогу про сплату боргу, яка була отримана відповідачем в той же день (а.с.13).

В подальшому (04.11.2014 року) між Приватною фірмою «КРАС» та позивачем було укладено договір про відступлення права вимоги за товар отриманий відповідачем за вищезазначеною видатковою накладною (а.с. 14).

Відповідача було повідомлено про відступлення права вимоги 05.11.2014 року та додатково направлено вимогу (а.с. 15-16)

Однак, заборгованість в розмірі 39909 грн. 12 коп. відповідач не сплатив, чим змусив позивача звернутись до суду.

Відповідно ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) двостороннім правочином є погоджена дія двох осіб, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що правочин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі, яка вважається дотриманою, згідно з ст. 207 Цивільного кодексу України, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах.

Дія по передачі товару є правочином, а видаткова накладна є юридичним оформленням цього, є первинним фінансовим документом, підтверджує факт вчинення юридичних дій - виконання господарської операції (передача товару). Саме правочин (дії) по передачі товару (зафіксований у вигляді накладної) тягне певні правові наслідки - обов'язок оплати.

Сторони фактично вчинили правочин, а саме позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 39909 грн. 12 коп., згідно видаткової накладної № кр-0000013 від 30.07.2013 року, яка підписана уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 530 ЦК України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Одже, позивач постави відповідачу товар, 08.04.2014 року вручив відповідачу вимогу, а тому строк оплати товару - до 15.04.2014 року.

Суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 39909 грн. 12 коп. підтверджується матеріалами справи, відповідач ні доказів сплати боргу, ні аргументовани заперечень не надав, а тому вимога про стягнення з відповідача вищезазначеної суми є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 790 грн. 53 коп. 3% річних та 7055 грн. 95 коп. інфляційних втрат (період з 16 квітня 2014 року по 12 грудня 2014 року).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи порушення відповідачем строків виконаня зобов'язань, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача 790 грн. 53 коп. 3% річних та 7055 грн. 95 коп. інфляційних втрат (період з 16 квітня 2014 року по 12 грудня 2014 року) є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» (вул. Горького, б. 58, м. Суми, 40004, код 05747991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕММЕР» (вул. СКД, б. 24, корпус 2, м. Суми, 40024, код 39368627) 39909 грн. 12 коп. боргу, 7055 грн. 95 коп. інфляційних втрат, 790 грн. 53 коп. 3% річних, 1827 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.12.2014 року.

Суддя О.Ю. Резніченко