Рішення

від 18.12.2014 по справі 927/1239/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

« 18» грудня 2014 року Справа № 927/1239/14

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ШАГРАЙ",

проспект Миру, 190, кв. 7, м. Чернігів, 14037

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецавтодеталь",

вул. Енгельса, д. 134, оф. 3, м. Курськ, Курська область, Російська Федерація,

305025

про стягнення 2225360 російських рублів, що в еквіваленті складає 751125,76 грн.

Суддя Бобров Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Кашуба М.О., паспорт серії АС 168847, виданий Володимир-Волинським МВ УМВС в Волинський обл. 22.02.1997р., довіреність № 12 від 30.07.2014р.

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ШАГРАЙ" м. Чернігів (Україна) подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтодеталь" м. Курськ (Російська Федерація) про стягнення 2225360 російських рублів, що в еквіваленті складає 751125,76 грн.

Провадження у справі зупинялося, розгляд справи відкладався.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідач, в порушення умов укладених між сторонами Контрактів № 06/03 від 06.03.2014р. та № 05/05 від 05.05.2014р., своєчасної поставки оплаченого товару не здійснив, попередню оплати, внесену позивачем не повернув, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в сумі 2225360,00 російських рублів, що в еквіваленті складає 751125,76 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов або письмових пояснень щодо суті спору суду не надав, у призначене судове засідання повноважного представника не направив. Про дату, час та місце судового засідання відповідача було повідомлено належним чином.

На день прийняття рішення, заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

За таких обставин, суд вважає, що нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Згідно зі ст. 3 Господарського процесуального кодексу України мова господарського судочинства визначається ст. 14 Закону України "Про засади державної мовної політики".

Відповідно до частин першої та п`ятої ст. 14 Закону України "Про засади державної мовної політики" судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої ст. 8 цього Закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами). Слідчі і судові документи складаються державною мовою.

Статтею 9 Конституції України закріплено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29.06.2004р. N1906-IV чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно частин першої та третьої ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до ст. 123 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Пунктами 1-3 частини першої ст. 2 Закону України "Про міжнародне приватне право" від 23.06.2005 N 2709-IV (надалі - Закон) встановлено, що цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: визначення застосовуваного права; процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; підсудність судам України справ з іноземним елементом.

Відповідно до ст. 3 Закону якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.

Згідно ст.ст. 1, 2 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності (надалі - Угода) ця Угода регулює питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними. Для цілей цієї Угоди під господарюючими суб'єктами розуміються підприємства, їх об'єднання, організації будь-яких організаційно-правових форм, а також громадяни, які мають статус підприємця згідно із законодавством, що діє на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав та їх об'єднань.

Відповідно до ст. 6 Угоди документи, видані або засвідчені закладом або спеціально уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою і скріплені офіційною печаткою на території однієї з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, приймаються на території інших держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, які на території однієї з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядаються як офіційні документи, мають на території інших держав - учасниць Співдружності доказову силу офіційних документів.

Згідно зі ст. 124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої ст. 75 та п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у ст.76 цього Закону. Суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Відповідно до абз.1 ч. 2 ст. 4 Угоди компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду.

У відповідності до п. 10.1 Додаткової угоди № 2 від 10.06.2014 року до Контракту № 06/03 від 06.03.2014р. та п. 10.1 Додаткової угоди №1 від 10.06.2014 року до Контракту № 05/05 від 05.05.2014р., спори, що пов'язані із укладенням, виконанням, змінами та розірванням даного Контракту, розглядаються Господарським судом Чернігівської області із застосуванням матеріального та процесуального права України.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.ст. 1, 2, 12, 13 ГПК України, суд доходить висновку, що дана справа підвідомча та підсудна господарському суду Чернігівської області і повинна розглядатися із застосуванням матеріального та процесуального права України.

Як вбачається із матеріалів справи, 06 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шаграй» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецавтодеталь» (Продавець) укладено контракт № 06/03 (далі - Контракт № 06/03), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах цього Контракту синтетичні каучуки (далі - Товар), у кількості, асортименті, за цінами та в строки, які вказані Сторонами у Контракті та Специфікації.

За приписами п. 3.2. Контракту № 06/03 сторони визначили, що датою поставки є квітень-травень 2014 року.

Відповідно до п. 5.1. Контракту № 06/03 умовою оплати вартості товару є 100 % передоплата. Також, сторони у відповідності до п. 5.2 Контракту № 06/03 визначили, що валютою контракту та платежу будуть рублі Російської Федерації.

У відповідності до п. 5.3. Контракту № 06/03, відгрузка товару здійснюється на протязі 30 днів з моменту оплати товару.

Згідно п. 9.12. Додаткової угоди № 1 до даного Контракту від 16.05.2014 року, у випадку не поставки/недопоставки Товару Продавець зобов'язаний провести повернення суми оплати чи його недопоставленої частини на розрахунковий рахунок Покупця.

Контракт вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2014 року (п. 11.3. Контракту № 06/03).

Контракт № 06/03 підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Специфікацією до Контракту № 06/03 сторони обумовили товар, що буде поставлятися, а саме: Каучук синтетичний цис-ізопреновий СКИ-3 у кількості 12 тон, загальною вартістю 842400,00 російських рублів і Каучук синтетичний бутадіенстирольний СКС-30 АРКМ-15 у кількості 12,5 тон, загальною вартістю 657000,00 російських рублів, а всього 1499400,00 російських рублів та визначили строк відвантаження - 30 днів з моменту поступлення грошових коштів; порядок оплати: 100% передоплата.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Контракту № 06/03 позивачем було перераховано на адресу відповідача грошові кошти як передплату у сумі 1355360,00 російських рублів, що підтверджується довідкою ПАТ «ВТБ Банк».

Однак, у встановлений Контрактом № 06/03 термін відповідач не здійснив поставку Товару на адресу позивача.

Позивач повідомив відповідача, що у нього немає необхідності в продукції за Специфікацією від 06.03.2014р. до Контракту № 06/03 від 06.03.2014р. та просив останнього повернути раніше перераховані грошові кошти за вказаним Контрактом у сумі 1499400,00 російських рублів.

У відповідь на вимогу позивача відповідач повідомив, що грошові кошти в сумі 1499400,00 російських рублів, будуть повернені на рахунок позивача в повному об'ємі не пізніше 20 травня 2014 року.

Відповідач грошові кошти на адресу позивача повернув частково у розмірі 600000,00 російських рублів, решту - 755360,00 російських рублів не повернув.

Також, 05 травня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шаграй» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Спецавтодеталь» (Продавець) укладено контракт № 05/05 (далі - Контракт № 05/05), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах цього Контракту синтетичні каучуки (далі - Товар), у кількості, асортименті, за цінами та в строки, які вказані сторонами у Контракті та Специфікації.

За приписами п. 3.2. Контракту № 05/05 сторони визначили, що датою поставки є травень 2014 року.

Відповідно до п. 5.1. Контракту № 05/05 умовою оплати вартості товару є 100% передоплата. Також, сторони у відповідності до п. 5.2 Контракту № 05/05 визначили, що валютою контракту та платежу будуть рублі Російської Федерації.

Згідно п. 9.12. Додаткової угоди №1 до даного Контракту від 10.06.2014 року, у випадку не поставки/недопоставки Товару Продавець зобов'язаний провести повернення суми оплати чи його недопоставленої частини на розрахунковий рахунок Покупця.

Контракт № 05/05 вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2014 року (п. 11.3. Контракту № 05/05).

Контракт № 05/05 підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Специфікацією до Контракту від 05.05.2014р. сторони обумовили товар, що буде поставлятися, а саме: Каучук синтетичний цис-ізопреновий СКД-2 у кількості 20 тон, загальною вартістю 1470 000,00 російських рублів та визначили строк відвантаження - 30 днів з моменту поступлення грошових коштів; порядок оплати: 100% передоплата.

На виконання умов Контракту № 05/05, 07.05.2014 року позивачем було перераховано на адресу відповідача грошові кошти як передплату у сумі 1470000,00 російських рублів, що підтверджується довідкою ПАТ «ВТБ Банк».

Однак, у встановлений договором термін відповідач не здійснив поставку Товару на адресу позивача.

Позивач повідомив відповідача, що у нього немає необхідності в продукції за Специфікацією від 05.05.2014р. до Контракту № 05/05 від 05.05.2014р. та просив останнього повернути раніше перераховані грошові кошти за вказаним Контрактом у сумі 1470000,00 російських рублів.

У відповідь на вимогу позивача відповідач повідомив, що грошові кошти в сумі 1470000,00 російських рублів, будуть повернені на рахунок позивача в повному об'ємі не пізніше 01 червня 2014 року. Однак відповідач вказаних грошових коштів не повернув.

Отже, відповідач взяті на себе зобов'язання за Контрактами № 06/03 від 06.03.2014 року та № 05/05 від 05.05.2014 року не виконав, а також на вимогу позивача не повернув внесену попередню оплату за Товар в сумі 2225360,00 російських рублів.

Таким чином, на день прийняття судом рішення по справі, заборгованість відповідачем не сплачена та становить 2225360,00 російських рублів, що в еквіваленті складає 751125,76 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що надані позивачем письмові докази доводять ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідач доказів своєчасної поставки оплаченого товару або повернення внесеної позивачем попередньої оплати, як і доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві обставини, суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повній сумі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтодеталь" (вул. Енгельса, д. 134, оф. З, м. Курськ, Курська область, Російська Федерація, 305025; ОГРН 1134632003660, ІПН 4632176221, КПП 463201001, БІК 043807708) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ШАГРАЙ" (проспект Миру, 190, кв.7, м. Чернігів, Україна, 14037, р/р 26000010106564 в Чернігівському відділенні № 1 ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767, код ЄДРПОУ 37418162) заборгованість в сумі 2225360,00 російських рублів (два мільйони двісті двадцять п'ять тисяч триста шістдесят руб. 00 коп.), що в еквіваленті складає 751125,76 грн. (сімсот п'ятдесят одну тисячу сто двадцять п'ять грн. 76 коп.) та 15095,08 грн. (п'ятнадцять тисяч дев'яносто п'ять грн. 08 коп.) на відшкодування витрат по сплаті позивачем судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.М. Бобров

.