Постанова

від 09.12.2014 по справі 910/15320/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2014 р. Справа№ 910/15320/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Самсіна Р.І.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання Котовський С.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Бардаш О.В. - за належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Весна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2014 року

у справі № 910/15320/14 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до відповідача Житлово-будівельного кооперативу "Весна"

про стягнення 278251,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Весна" про стягнення 278251,56 грн. (відповідно заяви про уточнення позовних вимог від 24.09.2014 року) 172339,74 грн. основного боргу, 17255,44 грн. 3% річних та 21410,56 грн. збитки від інфляції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.10.2014 року у справі № 910/15320/14 (суддя Пінчук В.І.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "Весна" задоволено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Житлово-будівельний кооператив "Весна" звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2014 року у справі № 910/15320/14 в частині стягнення 33656,86 грн. та відмовити у розстроченні виконання рішення - скасувати. Прийняти нове рішення в цій частині, яким в частині стягнення 10000,00 грн. провадження припинити, а в частині стягнення 23656,86 грн. - відмовити. Розстрочити виконання рішення на строк 12 місяців починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому рішення суду набрало законної сили. В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник в своїй апеляційній скарзі зазначає про те, що згідно платіжного доручення оплату в сумі 10000,00 грн. було проведено 30.07.2014 року вже після пред'явлення позову, тобто після 17.07.2014 року, то провадження в цій частині слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутній предмет спору.

Також, апелянт вмотивовує свою скаргу тим, що кошти в сумі 23656, 86 грн. які надійшли позивачу в червні місяці 2014 року через транзитний рахунок комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» є не що іншим як оплатою за послуги опалення та гарячого водопостачання за травень місяць 2014 року, який в свою чергу є останнім місяцем розрахункового періоду заборгованості. І саме тому, дані кошти повинні були враховуватись при розрахунку позивачем заборгованості за спірний період, що в даному випадку останнім враховано не було.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю., апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.12.2014 року.

Представники позивача до судового засідання, що відбулось 10.12.2014 року, не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності позивача є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

01.07.2002 року між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Житлово-будівельним кооперативом "Весна" був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №530433.

Згідно п. 1.1. вказаного договору предметом договору є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору встановлено, що при виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.2.1 договору, енергопостачальна організація зобов'язалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, а також на потреби гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах, згідно з додатком № 1 до цього договору.

Пунктом 2.3.2 зазначеного договору передбачений обов'язок Житлово - будівельного кооперативу " Весна " виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору №530433 від 01.07.2002 року, відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за звітний період, акт звірки на початок розрахункового періоду ( один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ ), та рахунок, куди включені вартість теплової енергії за поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

У пункті 3 додатку № 4 до вказаного договору зазначено, що відповідач оплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є відповідно заяви про уточнення позовних вимог від 24.09.2014 року 172339,74 грн. основного боргу, 17255,44 грн. 3% річних та 21410,56 грн. збитків від інфляції.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач свої зобов'язання за договором №530433 від 01.07.2002 року належним чином не виконав, внаслідок чого у останнього за за період з 01.10.2011 року по 01.06.2014 року виникла заборгованість за використану теплову енергію в розмірі 172339,74 грн.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що внаслідок невиконання відповідачем у встановлені строки своїх зобов'язань за договором від 01.07.2002 року № 530433 на постачання теплової енергії у гарячій воді, у період з 01.10.2011 року по 01.06.2014 року утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 172339,74 грн., яка заявлена позивачем до стягнення та задоволено судом.

Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду частково не погоджується з такими висновками, викладеними у рішенні місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем згідно з платіжним дорученням №34 від 30.07.2014 року було частково сплачено суму основної заборгованості в розмірі 10000,00 грн., вже після звернення позивача з позовом до господарського суду першої інстанції

Призначенням платежу у наведеному платіжному доручені є: «Оплата водопостачання нежитлових приміщень за травень 2014 згідно договору №530433 від 01.07.2002 у т.ч. ПДВ 1666 грн. 67. коп..»

Таким чином, наведене платіжне доручення є належним доказом сплати заборгованості в розмірі 10000,00 грн., саме за травень 2014 року, тобто, за спірний період. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та безпідставно не врахував при прийнятті спірного рішення.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки сума основної заборгованості, заявленої до стягнення, погашена відповідачем в частково в сумі 10000,00 грн., предмет спору в цій частині відсутній, а тому провадження у справі № 910/15320/14 в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Весна" 10000,00 грн. основної заборгованості підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Після часткової сплати у відповідача залишилась заборгованість перед позивачем в розмірі 162339,74 грн. основної заборгованості.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про сплату відповідачем суми заборгованості у розмірі 162339,74 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 162339,74 грн. боргу за поставлений товар є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просить стягнути збитки від інфляції в розмірі 21410,56 грн. та 3% річних в розмірі 17255,44 грн.

Неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором від 16.10.2005 року № 520032 на постачання теплової енергії у гарячій воді призвело до прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості спожитої теплової енергії.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 3.5. Додатка № 4 до договору від 16.10.2005 року № 520032 на постачання теплової енергії у гарячій воді передбачено, що у випадку несплати за спожиту теплову енергію до кінця розрахункового періоду (п. 3 Додатку) позивач нараховує відповідачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», пеня нараховується у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ в межах скороченого строку позовної давності.

За таких обставин, керуючись вказаним пунктом договору та положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», враховуючи, що відповідачем не виконані в строк свої зобов'язання стосовно оплати вартості спожитої теплової енергії за договором від 16.10.2005 року № 520032, позивач нарахував відповідачу та пред'явив до стягнення пеню у розмірі 17443,64 грн.

Таким чином, враховуючи, що несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, суд погоджується зі зробленим позивачем та доданим до позову розрахунком пені у розмірі 17443,64 грн., який, за висновками суду, є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам законодавства, внаслідок чого позов в цій частині також підлягає задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Щодо доводів апелянта про те, що позивач при здійсненні розрахунку ціни позову зобов'язаний був врахувати кошти на загальну суму 23656,86 грн., які надійшли в червні місяці, то такі доводи судом першої інстанції вірно не враховані. Колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції, що оскільки, згідно довідки позивача про надходження коштів за спожиту теплову енергію за договором №530433 від 01.07.2002 року в червні місяці на рахунок останнього надійшли кошти на загальну суму 37539,40 грн., які зараховані наступним чином:

- 36127,71 грн. - в погашення заборгованості за період з 01.10.2011 року по 01.06.2014 року.

- 1411,69 грн. - в погашення поточної заборгованості.

Зазначені кошти також не могли бути зараховані позивачем здійсненні розрахунку заборгованості на 01.06.2014 року, оскільки надійшли вже після здійснення розрахунку.

Також, як вбачається з матеріалів справи та доводів апеляційної скарги відповідач звернувся з клопотанням про відстрочку виконання рішення у справі № 910/15320/14.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Таким чином, судом може бути відстрочено виконання судового рішення лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Згідно з п. 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. Проте, нормами чинного законодавства, зокрема Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови.

Проте, відповідачем не подано жодного доказу, які свідчили б про його тяжкий фінансовий стан, наявну загрозу банкрутства чи відсутність коштів на банківських рахунках і майна, а тому у суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду.

З огляду на викладене, заява відповідача про відстрочку виконання рішення у справі № 910/15320/14 є необґрунтованою та такою, в задоволені якої вірно відмовлено судом першої інстанції.

З огляду на таке, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в частині стягнення з відповідача 162339,74 грн. основної заборгованості, 7255 ,44 грн. - 3% річних, 21410,56 грн. збитки від інфляції обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції, в частині стягнення з відповідача 10000,00 грн. заборгованості, рішення скасувасувати, провадження по справі припинити,

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи (п. 3).

З огляду на викладені вище обставини, з урахуванням положень п. 3 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2014 року у справі № 910/15320/14 підлягає скасуванню в частині стягнення 10000,00 грн з прийняттям в цій частині нового рішення про припинення провадження по справі. Апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу "Весна" підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Весна" на рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2014 року у справі № 910/15320/14 - задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2014 року у справі № 910/15320/14 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 10000,00 грн - скасувати, прийняти нове рішення, яким в цій частині провадження по справі припинити.

3. В частині задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Весна" боргу в сумі 162339,74 грн., 17255,44 3% річних та 21410,56 грн. збитків від інфляції, рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2014 року у справі 910/15320/14 залишити без змін, у зв'язку з чим резолютивної частини рішення читати в наступній редакції:

«1. Позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Весна" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 136, код 22893518) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І Франка, 5, код 00131305) 162339 (сто шістдесят дві тисячі триста тридцять дев'ять) грн. 74 коп. основного боргу, 17255 ( сімнадцять тисяч двісті п'ятдесят п'ять ) грн. 44 коп. - 3% річних, 21410 (двадцять одну тисячу чотириста десять) грн. 56 коп. збитки від інфляції, 5565 (п'ять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять ) грн. 03 коп. судового збору.

3. Провадження в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Весна" 10000,00 грн. - припинити.»

4. Матеріали справи № 910/15320/14 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Р.І. Самсін

Є.Ю. Шаптала