Постанова

від 17.12.2014 по справі 910/16973/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2014 р. Справа№ 910/16973/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Самсіна Р.І.

суддів: Гончарова С.А.

Скрипки І.М.

За розглядом апеляційної скарги Приватного підприємства «ЮСЦЕНТР» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014р. (суддя Гулевець О.В.) у справі № 910/16973/14

За позовом Приватного підприємства «ЮСЦЕНТР»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКО-

ЖИТЛОСЕРВІС»

про розірвання договору та стягнення коштів

за участю представників сторін:

від позивача (скаржник): Любаренко О.С. директор;

Любаренко Д.О. (довіреність від 18.03.2014р.);

від відповідача: Чурчина І.М. (довіреність від 20.05.2014р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2014р. відмовлено у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «ЮСЦЕНТР».

Ухвалою суду від 06.11.2014р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «ЮСЦЕНТР» у якій, позивач просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 15.10.2014 року по справі № 910/16973/14 щодо відмови в позовних вимогах Приватного підприємства «ЮСЦЕНТР» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» про розірвання договору та стягнення 39 860, 80 грн. і прийняти нове рішення, а саме:

- розірвати договір № 15/8 від 01.08.2012р. про надання послуг на об'єкті замовника ТОВ «Ліко-Житлосервіс» за адресою: м. Київ, вул. Вільямса буд. 5 з 01 жовтня 2014 року;

- стягнути на користь Приватного підприємства «ЮСЦЕНТР» з товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» 11 060, 80 грн., в тому числі ПДВ - 1843, 47 грн. коштів боргу, що виник у зв'язку з відмовою відповідача, у відповідності до п. 5.5 договору провести корекцію вартості послуг пропорційно до збільшення мінімальної заробітної плати в 2012, 2013 та 2014 році;

- стягнути на користь ПП «ЮСЦЕНТР» з ТОВ «Ліко-Житлосервіс» заборгованість в розмірі 28 800 грн., в тому рахунку ПДВ 4 800 грн. за надані послуги в червні, липні, серпні та вересні 2014 року відповідно до договору про надання послуг № 15/8 від 01.08.2012р.;

- стягнути на користь ПП «ЮСЦЕНТР» з ТОВ «Ліко-Житлосервіс» судові витрати пов'язані з розглядом справи.

З посиланням на невірне встановлення обставин справи та відсутність підстав вважати належними докази направлення ПП «ЮСЦЕНТР» листа-повідомлення за вих. № 156 від 30.04.2014р. апелянт стверджує, що суд помилково дійшов до висновку про припинення договірних відносин між сторонами за договором № 15/8 від 01.08.2012р. станом на 31.05.2014р., зокрема про припинення надання послуг позивачем з 01.06.2014р..

За твердженням скаржника, на сьогоднішній день відповідно до договору № 15/8 від 01.08.2012р. ТОВ «Ліко-Житлосервіс» є боржником ПП «ЮСЦЕНТР» в зобов'язанні на предмет прийняття належним чином наданих послуг (тобто підписання акта) та оплати їх, відповідно у суду були наявні всі підстави для задоволення позовних вимог про стягнення коштів в розмірі 28 800 грн. заборгованості за надані послуги в червні, липні, серпні та вересні 2014 року.

Заяву про залучення Сартанія Тимура Гівовича в якості позивача в зазначеній справі судом розглянуто, у її задоволенні відмовлено, про що винесено ухвалу.

За розглядом матеріалів справи, при дослідженні наявних доказів, враховуючи пояснення представників сторін та доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, судом відзначається про відсутність підстав для скасування судового рішення при врахуванні наступного.

Матеріалами справи підтверджено, не заперечується сторонами та встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції, що 01.08.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс», як замовником та Приватним підприємством «ЮСЦЕНТР», як виконавцем було укладено договір № 15/8, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується забезпечити охорону і збереження майна на об'єкті замовника за адресою: м. Київ, вул. Вільямса, буд. 5, у відповідності до ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, затверджених Міністерством внутрішніх справ України 01.02.2009р. за №505 (п. 1.1 договору).

Предметом розгляду у справі є вимоги позивача з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (зареєстрована за вхідним суду № 06-37/46652/14 від 06.10.2014р.):

- розірвати договір №15/8 від 01.08.2012р. про надання послуг на об'єкті замовника ТОВ «Ліко-Житлосервіс» за адресою: м. Київ, вул. Вільямса, буд. 5 з 01 жовтня 2014 року в зв'язку з фактичним припиненням надання охоронних послуг Приватним підприємством «ЮСЦЕНТР»;

- стягнути на користь Приватного підприємства «ЮСЦЕНТР» з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» 11 060, 80 грн., в тому числі ПДВ 1843,47 грн. коштів боргу, що виник у зв'язку з відмовою відповідача у відповідності до п. 5.5 договору, провести корекцію вартості послуг пропорційно до збільшення мінімальної заробітної плати в 2012, 2013 та 2014 році;

- стягнути на користь ПП «ЮСЦЕНТР» з ТОВ «Ліко-Житлосервіс» заборгованість в розмірі 28 800 грн., в тому рахунку ПДВ 4 800 грн., за надані послуги в червні, липні, серпні та вересні 2014 року відповідно до договору про надання послуг № 15/8 від 01 серпня 2012 року;

- стягнути на користь ПП «ЮСЦЕНТР» з ТОВ «Ліко-Житлосервіс» судові витрати пов'язані з розглядом справи.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

Згідно п. 5.1, 4.3 договору, договір набирає чинності з моменту його написання сторонами та діє до 31.11.2011р.; договір автоматично вважається пролонгованим на наступний строк, якщо жодна із сторін не виявила наміру припинити його дію.

В силу ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором сторін №15/8 від 01.08.2012р. у п. 4.2 передбачене право замовника в односторонньому порядку розірвати договір через тридцять календарних днів після письмового повідомлення про це виконавця.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 30.04.2014р. відповідач у відповідності до п. 4.2. договору №15/8 від 01.08.2012р. та ст. 907 ЦК України надіслав позивачу повідомлення за вих. №156 від 30.04.2014р. в якому повідомив про розірвання з 1 червня 2014 року, в тому числі, договору №15/8 від 01.08.2012р. додавши відповідну додаткову угоду (аркуш справи 56). Факт направлення вказаного повідомлення підтверджено наданим в копії поштовим чеком №6881 від 30.04.2014р. та повідомленням про вручення поштового відправлення від 30.04.2014р. із штрих-кодовим ідентифікатором № 03191 04971403 (аркуш справи 57, 58).

Доводи апелянта про те, що зазначені документи не можуть бути належними доказами отримання позивачем вказаного повідомлення та угоди про розірвання договору через відсутність підтвердження вмісту зазначеного рекомендованого відправлення відхиляються судом, оскільки жодних доказів у спростування представлених доказів позивач не надав.

Надані до справи позивачем акт від 21.05.2014р. про відкриття поштового відправлення та листи за вих. № 7 від 30.05.2014р. та вих. №7/1 від 10.06.2014р. підтверджують лише їх складення позивачем, однак не спростовують документально підтвердженого факту направлення відповідачем на адресу позивача повідомлення про розірвання договору №15/8 від 01.08.2012р..

При цьому, стверджуючи про направлення такого акту від 21.05.2014р. та листів від 30.05.2014р., від 10.06.2014р. відповідачу позивач надав копію поштового повідомлення про вручення із штрих-кодовим ідентифікатором 03191 04761131 (аркуш справи 91), яким, натомість підтверджено направлення зовсім інших документів згідно опису-вкладення, оскільки вказане повідомлення про вручення раніше було подане до суду в копії з описом-вкладенням та поштовим чеком від 11.06.2014р. на підтвердження направлення відповідачу претензій та договорів про донарахування коштів (аркуш справи 20). Зазначені обставини свідчать про подання до суду неправдивих доказів та підтверджують неправдивість тверджень позивача.

Направлення вказаних актів відповідачу здійснено 12.09.2014р. (аркуш справи 93, 94), тобто вже під час розгляду даної справи в суді, очевидно з метою представлення суду таких доказів. Акт про відкриття поштового відправлення та листи про його направлення відповідачу складались позивачем не на дату зазначену в таких актах (21.05.2014р., 30.05.2014р., 10.06.2014р.), а саме з метою надання їх до матеріалів даної справи, відповідно не можуть бути підтвердженням обставин викладених у цьому акті та листах.

Статтею 907 Цивільного кодексу України визначено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі, шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Такими, що обґрунтовуються належною оцінкою доказів наявних у справі є висновки суду першої інстанції про те, що за домовленістю сторін в п. 4.2. договору визначено передбачене ч. 1 ст. 907 ЦК України застереження щодо можливості одностороннього розірвання договору за ініціативою однієї з сторін, і відповідачем реалізовано таке право шляхом направлення повідомлення від 30.04.2014р. позивачу.

При цьому, обґрунтовано судом першої інстанції відхилені доводи позивача, оскільки дане повідомлення направлене на юридичну адресу позивача: м. Київ, вул. Крейсера «Аврора», будинок 9, квартира 64, що зазначена у довідці з Єдиного державного реєстру підприємства та організацій та свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи (аркуш справи 43, 45), а зазначення адресатом ПП «ЮС-Центр» не впливає на факт реалізації замовником свого права у відношенні сторони договору №15/8 від 01.08.2012р., оскільки сам позивач у заяві про збільшення позовних вимог (аркуш справи 82) наводить відповідні пояснення щодо наявності договору про спільну діяльність і взаємодопомогу від 19.01.2011р. укладеного між ПП «ЮС-ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 34601762) та ПП «ЮСЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 36885497), усі повідомлення та листи, які направлялись відповідачу позивачем підписувались Любаренко О.С., як директором ПП «ЮС-ЦЕНТР», однак засвідчувались печаткою ПП «ЮСЦЕНТР», Любаренко О.С. згідно відомостей у довідці органів статистики є директором ПП «ЮСЦЕНТР» (аркуш справи 14), та згідно відмітки у поштовому повідомленні із штрих-кодовим ідентифікатором № 03191 04971403 отримував 21.05.2014р. адресоване по договору відправлення.

Висновок суду першої інстанції про припинення договірних відносин сторін шляхом розірвання договору в односторонньому порядку відповідачем підтверджується матеріалами справи та не спростований скаржником при перегляді судового рішення в апеляційному порядку.

В силу положень ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Правові наслідки розірвання договору визначені згідно з ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України передбачають, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються; у разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Врахувавши припинення договору №15/8 від 01.08.2012р. у відповідності до положень п. 4.2. даного договору, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про розірвання договору в судовому порядку, оскільки розірвано може бути чинний договір за наявності визначених Цивільним кодексом України обставин, що має наслідком припинення взаємних зобов'язань сторін.

Також, позивач, посилаючись на умови договору (п. 2.3, п. 5.5) якими передбачено корекцію вартості послуг згідно договору відповідно до збільшення мінімальної заробітної плати, стверджував, що у травні 2014 року звернувся до відповідача з повідомленням, в якому просив за взаємним погодженням сторін збільшити вартість послуг, у зв'язку з інфляцією шляхом укладання додаткової угоди, а у разі відсутності такої можливості починаючи з 26 травня 2014 року позивач попередить своїх працівників про їх звільнення в двомісячний термін, а договір №15/8 від 01.08.2012р. буде вважати припиненим з 01.08.2014р..

До справи в копії залучений лист № 8 від 10.06.2014р. адресований директору ТОВ «Ліко житлосервіс» (з доказом його направлення 11.06.2014р.) в якому позивач пропонував добровільно в строк до 10.07.2014 року сплатити заборгованість зі збільшення мінімальної заробітної плати та у зв'язку з чим, укласти додаткову угоду до договору №15/8 від 01.08.2012 року (про надіслання додаткової угоди вказувалось у додатку до вказаного листа).

У листі за вих. № 8/1 від 03.07.2014р. позивач пропонував відповідачу добровільно в строк до 10.07.2014 року сплатити заборгованість зі збільшення мінімальної заробітної плати та укласти додаткову угоду про розірвання договору №15/8 від 01.08.2014р., яка долучена додатком до вказаного листа.

Відповідно до частини 1, 2, 3 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом; зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

У договорі сторін (п. 2.1) вартість послуг визначена у розмірі 7 200 грн. за один місяць, а згідно з п. 2.3 договору така вартість за погодженням сторін може уточнюватись в зв'язку з інфляцією на підставі рішень, прийнятих Урядом шляхом укладання додаткової угоди.

Пунктом 5.5. договору визначено, що вартість послуг за даним договором, що складає 7200,00 грн. за один місяць в т.ч. 1200,00 грн. підлягає щорічний корекції відповідно до збільшення мінімальної заробітної плати.

У відповідності до положень ст. 654 ЦК України визначено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

При відсутності зміни ціни договору в порядку передбаченому договором (п. 2.3, 5.5 договору та ч. 2 ст. 632, ст. 654 ЦК України), вимоги позивача про стягнення 11060,80 грн. в т.ч. ПДВ 1843,47 грн. боргу, що виник у зв'язку з відмовою відповідача у відповідності до п. 5.5 договору, провести корекцію вартості послуг пропорційно до збільшення мінімальної заробітної плати в 2012, 2013 та 2014 році, не ґрунтуються на вимогах закону та договору, а отже правомірно визнані судом першої інстанції такими, що не підлягають задоволенню.

Оцінюючи представлені до матеріалів справи докази, враховуючи доводи сторін спору, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення коштів в розмірі 28800,00 грн. заборгованості за надані послуги в червні, липні, серпні та вересні 2014 року, та визнає обгрунтованими висновки суду першої інстанції в цій частині, оскільки договір №15/8 від 01.08.2012р. є припиненим внаслідок одностороннього його розірвання з боку відповідача, а факт надання відповідачу послуг з охорони об'єкту, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вільямса, буд. 5 у періоді з червня по вересень 2014 року не підтверджений належними доказами.

У спростування доводів позивача відповідачем до справи надано договір про надання охоронних послуг № 2 від 28.05.2014р., укладений між TOB «АСБ ЩИТ» та TOB «Ліко-житлосервіс», відповідно до якого TOB «АСБ ЩИТ» у період з червня по вересень 2014 року надаються послуги з охорони об'єкта відповідача за адресою: м. Київ, вул. Вільямса, буд. 5. Факт надання послуг TOB «АСБ ЩИТ» на об'єкті відповідача за адресою м. Київ, вул. Вільямса, буд. 5 підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000011 від 30.06.2014р., №ОУ-0000014 від 31.07.2014р., №ОУ-0000017 від 31.08.2014р., №ОУ-0000021 від 30.09.2014р., що підписані TOB «АСБ ЩИТ» та TOB «Ліко-Житлосервіс» та платіжними дорученнями №761 від 10.06.2014р., №900 від 02.07.2014р., №973 від 14.07.2014р., №1082 від 01.08.2014р., №1152 від 14.08.2014р., №1255 від 05.09.2014р., №1267 від 11.09.2014р., №1268 від 12.09.2014р., №1271 від 16.09.2014р., №1281 від 17.09.2014р., №1282 від 18.09.2014р., №1339 від 06.10.2014р. про сплату відповідачем наданих TOB «АСБ ЩИТ» послуг з охорони.

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства «ЮСЦЕНТР» та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ЮСЦЕНТР» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014р. у справі № 910/16973/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/16973/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.І. Самсін

Судді С.А. Гончаров

І.М. Скрипка