Ухвала

від 10.12.2014 по справі 2а-5378/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-5378/12/1470

Категорія: 8.4.3 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансКапитал» про припинення юридичної особи, -

В С Т А Н О В И В:

23.10.2012 року ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до ТОВ «ТрансКапитал», в якому просила суд припинити дану юридичну особу.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС 21.12.2012 р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.11.2012р., прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ДПІ у повному обсязі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та /або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача та перевіривши матеріали і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Відповідач - ТОВ «ТрансКапитал» зареєстровано, як юридичну особу виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 05.08.2010 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС.

Як вбачається із довідки щодо декларування відсутності фінансово-господарської діяльності від 16 жовтня 2012 року №278/15-122, що міститься в матеріалах справи, відповідач декларує відсутність фінансово-господарської діяльності з 2010 року.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та невідповідності позовних вимог діючому законодавству.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує з п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України , платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Таким чином, на думку судової колегії, позивач не надав до суду належних доказів того, що відповідач порушує вимоги п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України . До того ж, вказана норма ПК України передбачає можливість не провадити господарську діяльність, а, відповідно, і відсутність доходів, однак кодекс не відображає це як порушення.

Крім того, частина 1 ст.42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

А ч.1 ст.43 ГК України , в свою чергу, передбачено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

У відповідності до ч.1 ст.44 ГК України , підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Таким чином, підприємці мають право займатися будь-якою діяльністю (крім прямо забороненої законом ), ризикуючи доходами. Отже, законодавець передбачив можливість не отримувати прибуток протягом певного часу, при цьому, обмежень такого строку немає. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено заборони декларувати відсутність фінансово-господарської діяльності, якщо це відповідає дійсним обставинам справи.

Так, позивач в своєму позові посилається на закріплення в установчих документах відповідача мети й предмету господарської діяльності, що в свою чергу обов'язково направлено на отримання прибутку. Так як відповідач декларує відсутність доходів, позивач робить висновок про провадження ним діяльності, що суперечить установчим документам, що є підставою для припинення юридичної особи.

Однак, з такою позицією податкового органу судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, погодитися не може.

Згідно п.2 ч.2 ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», серед підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством, є провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом.

Як вбачається з оглядового листа Вищого адміністративного суду від 24.10.2008 року №1776/100/13-08 «Про деякі питання практики вирішення спорів у справах за участю органів державної податкової служби» (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України ), відсутність прибутку у суб'єкта господарювання не є підставою для припинення його як юридичної особи.

Також, судова колегія не погоджується з позивачем і щодо порушення відповідачем приписів ГК України , оскільки ведення підприємницької діяльності без отримання прибутку не заборонено законом.

До того ж, слід звернути увагу ще й на те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження провадження відповідачем діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом.

Отже, за таких обставин, апеляційний суд, як і окружний суд, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Позивач же, який є суб'єктом владних повноважень, в даному конкретному випадку, свою правову позицію судам 1-ї та 2-ї інстанції не довів та належним чином її не обґрунтував.

Таким чином, на підставі вищезазначеного, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки суду 1-ї інстанції про необґрунтованість позовних вимог ДПІ цілком правильними та відповідаючими вимогам діючого законодавства.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції грубих порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко