Рішення

від 12.12.2014 по справі 910/20654/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20654/14 12.12.14

за позовом: Приватного малого підприємства «Інтербуд», м.Канів, ЄДРПОУ 30941807

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайл Інтер'єр Буд», м.Київ, ЄДРПОУ 37101368

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Виконавчого комітету Канівської міської ради, Черкаська область, м.Канів, ЄДРПОУ 04060795

про стягнення 103 972,38 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Куценко О.С. - дир., Гребенніков Ю.Г.- адв.

від відповідача: Поліщук Д.В. - по дов.

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне мале підприємство «Інтербуд», Черкаська область, м.Канів звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайл Інтер'єр Буд», м.Київ про стягнення основого боргу в сумі 93 399,20 грн., 3% річних в розмірі 1346,30 грн. та інфляційних втрат в сумі 9226,88 грн.

У заяві №168 від 17.10.2014р. Приватне мале підприємство «Інтербуд» просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайл Інтер'єр Буд» основний борг в сумі 93 399,20 грн., 3% річних в розмірі 1686,58 грн. та інфляційні втрати в сумі 11 896,81 грн.

26.11.2014р. до господарського суду надійшла заява №211 від 26.11.2014р. про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайл Інтер'єр Буд» основний борг в сумі 93 399,20 грн., 3% річних в розмірі 1880,17 грн. та інфляційні втрати в сумі 13 954,08 грн.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що заява №211 від 26.11.2014р. позивача відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським судом до уваги під час розгляду справи та судом розглядаються остаточні позовні вимоги Приватного малого підприємства «Інтербуд», викладені в ній.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору субпідряду №23/13 від 17.10.2013р. на виконання будівельних робіт в частині оплати послуг генерального підрядника у обсязі та строки, які визначені договором, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у відзиві без номеру та дати, що надійшов до господарського суду 23.10.2014р., поясненнях б/н від 24.11.2014р. та б/н від 09.12.2014р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення, оскільки, на думку вказаного учасника судового процесу, генпідрядник повинен утримувати плату за свої послуги під час здійснення взаєморозрахунків з субпідрядником, а отже фактично останнім умови договору субпідряду порушено не було. Одночасно, за поясненнями відповідача, оскільки контрагентами в договорі субпідряду не було погоджено строку внесення плати за послуги субпідряду, то і відсутні підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою від 30.09.2014р. господарського суду міста Києва залучено Виконавчий комітет Канівської міської ради до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Третя особа у поясненнях №01-01-28/3392 від 10.11.2014р. та №01-01-28/3591 від 03.12.2014р. позовні вимоги Приватного малого підприємства «Інтербуд» визнала обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У судове засідання 12.12.2014р. вказаний учасник судового процесу не з'явився, представника не направив, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України на скористався. Проте, за висновками суду третя особа була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи з огляду на наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №0103032145470.

Судом також прийнято до уваги, що у наведених вище поясненнях третя особа просила здійснювати розгляд справи без участі Виконавчого комітету Канівської міської ради.

Наразі, з огляду на неявку третьої особи в судові засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні вимоги ст.27 Господарського процесуального кодексу України покаладено також і на третіх осіб.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом також враховано, що ухвалою від 26.11.2014р. явка учасників судового процесу у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує спір у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за заявою сторони суд ухвалою може продовжити строки вирішення спору не більше, ніж на 15 днів.

Позов Приватного малого підприємства «Інтербуд» надійшов до господарського суду 29.09.2014р. Ухвалою від 26.11.2014р. строки розгляду спору було продовжено на 15 днів.

Таким чином, з огляду на наведене вище, у суду відсутня можливість для відкладення розгляду спору.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, незважаючи на те, що третя особа в процесі розгляду справи не скористалась всіма правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені позивачем та відповідачем докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2013р. між Приватним малим підприємством «Інтербуд» (генеральний підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стайл Інтер'єр Буд» (субпідрядник) було укладено договір №23/13 субпідряду на виконання будівельних робіт, згідно з п.2.1 якого генеральний підряд доручає, а субпідрядник бере на себе зобов'язання виконати у відповідності до переданої генпідрядником проектно-кошторисної документації та згідно діючих будівельних норм і правил, з використанням власних матеріалів, власними силами і засобами та здати генеральному підряднику на умовах договору наступні роботи: оздоблення частини фасаду площею 2285,90 м 2 . Об'єкт «Будівництво будинку культури на 700 місць в м.Каневі по вул.Енергетиків під Шевченківський культурний центр».

Вартість робіт за договором визначається договірною ціною (додаток 1), що є невід'ємною частиною правочину та складає на час підписання договору 999 996 грн. (п.3.1 договору №23/13 від 17.10.2013р.).

Вартість додаткових робіт за додатковою угодою №1 від 02.12.2013р. за домовленістю сторін встановлена на рівні 3842979,60 грн.

Додатковою угодою №2 від 04.12.2013р. контрагенти визначили перелік робіт, які також підлягають виконанню субпідрядником та їх вартість в сумі 21 000 тис. грн.

За умовами п.4.1 спірного правочину строком дії договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки відповідно до умов договору. Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 30.12.2013р., а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, яке мало місце під час його дії.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №23/13 від 17.10.2013р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з виконання робіт.

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.837-864 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ст.839 Цивільного кодексу України).

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки) (ст.853 Цивільного кодексу України).

За умовами п.6.1 договору №23/13 від 17.10.2013р. субпідрядник зобов'язався виконати роботи у відповідності до цього договору згідно з затвердженою проектно-кошторисною документацією, державними будівельними нормами і правилами, відповідно до погодженої сторонами документації та здати у встановленому порядку генпідряднику.

Генеральний підрядник відповідно до п.п.6.14, 6.15, 6.16 спірного правочину зобов'язався до початку робіт забезпечити субпідрядника проектно-кошторисною документацією та організувати доступ робітників на об'єкт згідно з графіком виконаних робіт, надати необхідні дозволи на виконання робіт, на підключення і користування електроенергією й водою від діючих джерел на об'єкті.

Субпідрядник здійснює виконання робіт відповідно до вимог проектної документації, склад і зміст якої визначається нормативними документами (будівельними нормами та правилами), і графіку виконання робіт. Субпідрядник щомісячно або подекадно, на підставі фактично виконаних робіт, складає акти виконаних робіт за формою КБ-2в, довідку за формою КБ-3 з усіма підтверджуючими документами передає для перевірки і підписання генеральному підряднику в 2 примірниках не пізніше 20 числа звітного місяця. Акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в і КБ-3 надаються в письмовому та електронному вигляді.

02.12.2013р. сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №23/13 від 17.10.2013р., відповідно до п.1.2 якої генпідрядник доручив субпідряднику завершити комплекс будівельних робіт по оздобленню фасаду.

За додатковою угодою №2 від 04.12.2013р. генпідрядник доручив підряднику виконати наступні роботи: оздоблення фасаду, загально будівельні роботи по вхідній групі (крильце головного входу, пандуси), загально будівельні роботи по глядацькому залу, вестибюлю, фойє, сходам, прилади освітлення глядацького залу, фойє, вестибюлю, загально будівельні роботи по санвузлам, механічне обладнання сцени, меблі та технологічне обладнання та придбання устаткування й одежі сцени.

Відповідно до ч.1 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

У поясненнях №172 від 17.10.2010р. позивач та у поясненнях б/н від 24.11.2014р. відповідач зазначили, що на підставі договору №23/13 від 17.10.2013р. субпідрядником було виконано, а генеральним підрядником було прийнято роботи на загальну суму 9 465 980 грн. на підтвердження чого представлено акти форми КБ-2 та КБ-3.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповідно до ст.843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ст.854 Цивільного кодексу України).

За умовами п.5.1 договору №23/13 від 17.10.2013р. фінансування виконаних субпідрядником робіт здійснюється генеральним підрядником. Оплата здійснюється шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок субпідрядника.

Генеральний підрядник сплачує на користь субпідрядника аванс в розмірі 30% від договірної ціни, що складає 300 000 грн. Генеральний підрядник щомісяця при умові надходження коштів від замовника на підставі актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в та КБ-3, наданих не пізніше 20 числа звітного місяця, перераховує субпідряднику проміжні платежі за фактично виконані роботи. Проміжні платежі здійснюються в межах не більше, як 95% від загальної вартості за договірною ціною (п.п.5.2, 5.3 договору №23/13 від 17.10.2013р.)

Як вказувалось вище, у додаткових угодах №1 від 02.12.2013р. та №2 від 04.12.2013р. сторонами було погоджено перелік та вартість додаткових робіт, які доручається виконати субпідряднику. Додатковою угодою №1 від 02.12.2013р. визначено, що до початку робіт генпідрядник перераховує субпідряднику аванс в розмірі 1 152 894 грн. У додатковій угоді №2 від 04.12.2013р. контрагентами визначено, що аванс на придбання матеріалів та обладання для виконання перелічених в останній робіт буде перераховуватись субпідряднику в залежності від надходження коштів від замовника з урахуванням вже перерахованого авансу до договору №23/13 від 17.10.2013р. та додаткової угоди №1 від 02.12.2013р.

У п.5.6 спірного правочину зазначено, що кінцеві розрахунки з субпідрядником за виконані роботи генеральний підрядник здійснює за умови надходження коштів від замовника протягом 5 робочих днів після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт та підписання акта готовності до експлуатації частини фасаду.

З наявних в матеріалах справи банківських виписок з рахунку Приватного малого підприємства «Інтербуд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайл Інтер'єр Буд» вбачається, що позивачем було перераховано на рахунок відповідача аванс загальною сумою 5 822 894 грн., а також грошові в якості розрахунку за виконані субпідрядником роботи на суму 3 643 085,80 грн.

Пунктом 5.9 укладеного між сторонами правочину передбачено, що субпідрядник сплачує генеральному підряднику за послуги генпідряду 2% від вартості виконаних робіт відповідно до актів приймання виконаних робіт КБ-2в та довідок КБ-3 за кожен звітний місяць.

При взаєморозрахунках за виконані роботи вартість послуг генпідрядника утримується щомісячно із вартості виконаних субпідрядником робіт в розмірі, погодженому сторонами при укладанні договору.

З наведеного вище вбачається, що за умовами договору №23/13 від 17.10.2013р. у генерального підрядника виникає обов'язок оплатити виконані субпідрядниками роботи, тоді як у останнього є обов'язок оплатити послуги генпідрядника.

Як свідчать матеріли справи, на виконання умов договору сторонами було складено та підписано акти здачі-приймання робіт (надання послуг), за якими позивачем у період з листопада 2013р. по березень 2014р. надано, а відповідачем прийнято послуги генерального підряду на загальну суму 189 318,80 грн., а саме акти №ОУ-0000065 від 06.11.2013р. на суму 5345,28 грн., №ОУ-0000071 від 15.11.2013р. на суму 6046,78 грн., №ОУ-0000083 від 29.11.2013р. на суму 8607,74 грн., №ОУ-0000090 від 12.12.2013р. на суму 17 973,10 грн., №ОУ-0000092 від 25.12.2013р. на суму 16 366,70 грн., №ОУ-0000100 від 30.12.2013р. на суму 41 580 грн., №ОУ-0000003 від 28.02.2014р. на суму 11814 грн., №ОУ-0000010 від 17.03.2014р. на суму 18 550 грн. та №ОУ0000016 від 31.03.2014р. на суму 63 035,20 грн.

У судовому засіданні 26.11.2014р. судом було оглянуто оригінали актів приймання-передачі послуг з генерального підряду та встановлено, що останні підписано представниками обох сторін та скріплено печатками суб'єктів господарювання.

Наведене дає підстави для висновку, що оскільки саме генеральним підрядником фактично забезпечується виконання робіт субпідрядником (забезпечення субпідрядника проектно-кошторисною документацією, організація доступу робітників на об'єкт згідно з графіком виконаних робіт, надання необхідних дозволів на виконання робіт, тощо), то належне виконання субпідрядником робіт свідчить про забезпечення належних умов саме генеральним підрядником.

Під час розгляду спору у судовому засіданні 12.12.2014р. на запитання суду «Чи відповідає вартість послуг генерального підрядника, визначена в актах здачі-приймання робіт (надання послуг), 2% відсоткам від ціни виконаних на підставі договору будівельних робіт?» представники обох сторін відповіли «Так». При цьому, позивачем вказано, а відповідачем підтверджено, що суперечок щодо ціни послуг генерального підрядника під час підписання актів між сторонами не виникало.

Наразі, враховуючи умови спірного договору щодо обов'язку субпідрядника щомісячно (за кожен звітний місяць) оплачувати послуги генерального підрядника, за висновками суду, строк оплати послуг з генерального підряду на підставі наведених вище актів на суму 189 318,80 грн. настав.

При цьому, твердження відповідача стосовно того, що генеральний підрядник повинен відповідно до умов договору самостійно утримувати вартість своїх послуг, а отже, субпідрядник не повинен окремо вносити плату за вказані послуги, що на думку останнього свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Як вказувалось вище, п.5.9 укладеного між сторонами правочину передбачено, що субпідрядник сплачує генеральному підряднику за послуги генпідряду 2% від вартості виконаних робіт відповідно до актів приймання виконаних робіт КБ-2в та довідок КБ-3 за кожен звітний місяць.

При взаєморозрахунках за виконані роботи вартість послуг генпідрядника утримується щомісячно із вартості виконаних субпідрядником робіт в розмірі, погодженому сторонами при укладанні договору.

Наведені вище умови договору направлені на регулювання ціни послуг та порядку її визначення, періодів внесення плати за послуги генерального підряду та фактично встановлюють право генерального підрядника на отримання оплати за свої послуги під час оплати робіт субпідрядника.

При цьому, вказаними пунктами спірного правочину не встановлено виключної можливості отримання генпідрядником плати за свої послуги лише шляхом утримання їх вартості з оплати виконаних субпідрядником робіт.

Тоді як фактично у наведеному пункті правочину контрагентами двічі визначено, що такі послуги оплачуються щомісячно (за кожний звітний місяць).

Тобто, п.5.9 договору №23/13 від 17.10.2013р. генеральному підряднику надано право, а не обов'язок отримувати задоволення своїх грошових вимог шляхом утримання коштів, проте, таке право не нівелює обов'язку субпідрядника щомісячно сплачувати послуги генерального підряду.

Наразі господарський суд зазначає, що приписи чинного законодавства України пов'язують обов'язок оплатити послуги саме з фактом їх надання. Аналогічну позицію наведено у поставі від 08.04.2014р. Верховного Суду України по справі №3-7гс14.

Господарським судом встановлено, що субпідрядником було внесено плату за послуги, які було прийнято у період з листопада 2013р. по грудень 2013р. (включно) за актами №ОУ-0000065 від 06.11.2013р., №ОУ-0000071 від 15.11.2013р., №ОУ-0000083 від 29.11.2013р., №ОУ-0000090 від 12.12.2013р., №ОУ-0000092 від 25.12.2013р. та №ОУ-0000100 від 30.12.2013р., про що зазначено у графі «призначення платежу». Тобто, під час виконання договору між сторонами склалась усталена практика оплати послуг генпідрядника саме шляхом перерахування грошових коштів.

З наданих сторонами до матеріалів справи банківських документів вбачається, що остання фінансова операція між сторонами була проведена 03.01.2014р, що було підтверджено представниками сторін у судовому засіданні 12.12.2014р., тоді як неоплаченими є акти №ОУ-0000003 від 28.02.2014р. на суму 11814 грн., №ОУ-0000010 від 17.03.2014р. на суму 18 550 грн. та №ОУ0000016 від 31.03.2014р.

Тобто, у генерального підрядника була відсутня можливість реалізувати своє право на утримання вартості своїх послуг, які були надані генпідрядником та прийняті субпідрядником без жодних зауважень та заперечень, оскільки у звітні місяці (лютий, березень та квітень 2014р.) між контрагентами взаєморозрахунків не проводилось, грошові кошти за субпідрядні роботи не переховувались, а здійснюватись за рахунок перерахованого позивачем авансу.

Крім того, суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У ст.11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Козлова Дмитра Олександровича щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Тобто, у даному видку, неоплата більш ніж 6 місяців послуг генерального підрядника, які було надано та прийнято у лютому-березні 2014р. фактично призводить порушення наведених вище принципів та прав позивача.

При цьому, наразі, в матеріалах справи відсутні докази укладання контрагентами додаткових угод чи внесення змін до спірного договору щодо надання субпідряднику відстрочки на оплату послуг генерального підрядника більш ніж півроку.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю «Стайл Інтер'єр Буд» було лише частково оплачено послуги Приватного малого підприємства «Інтербуд», а саме на суму 95 919,60 грн. в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 93 399,20 грн.

Наведені твердження підтверджуються банківськими виписками, що надані до матеріалів справи і позивачем, і відповідачем.

Ухвалами від 30.09.2014р. та від 29.10.2014р. відповідача було зобов'язано надати докази виконання своїх грошових зобов'язань за договором №23/13 від 17.10.2013р.

Під час розгляду справи у судових засіданнях 19.11.2014р., 26.11.2014р. та 12.12.2014р. відповідач факт лише часткової оплати послуг генерального підрядника не заперечив, наявності заборгованості перед Приватним малим підприємством «Інтербуд» в сумі 95 919,60 грн. не спростував.

Таким чином, приймаючи до ваги все вищенаведене, з огляду на те, що позивачем було належним чином надано послуги генерального підряду за договором №23/13 від 17.10.2013р., а відповідачем вказані послуги було прийнято без зауважень та заперечень, враховуючи наявні в матеріалах справи докази лише часткової оплати послуг заявника, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного малого підприємства «Інтербуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайл Інтер'єр Буд» про стягнення основного боргу в сумі 93 399,20 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення 3% річних в розмірі 1880,17 грн. та інфляційних втрат в сумі 13 954,08 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наразі, суд вважає такими, що на відповідають умовам спірного правочину, твердження відповідача про невизначення в договорі строку внесення плати за послуг генерального підрядника, а отже і неможливість встановлення періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат та їх стягнення з субпідрядника.

Відповідно до ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 252 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

У ч.ч.3, 5 ст.254 Цивільного кодексу України зазначено, що строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Як вказувалось вище, зі змісту п.5.9 договору №23/13 від 17.10.2013р. вбачається, що послуги генпідрядника оплачуються щомісячно. Тобто, враховуючи наведені вище приписи чинного законодавства щодо обчислення строків, суд дійшов висновку, що строк оплати послуг генерального підряду за кожний звітний місяць закінчується в останній день календарного місяця.

Тобто, наведене свідчить, що сторонами було визначено строк оплати послуг генерального підряду за договором №23/13 від 17.10.2013р. саме місяцями.

За невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №23/13 від 17.10.2013р. в повному обсязі, позивачем було нараховано 3% річних за період з 28.02.2014р. по 26.11.2014р. на суму 1880,17 грн. та інфляційні втрати за період з 01.03.2014р. по 26.11.2014р. в розмірі 13 954,08 грн.

За висновками суду, нарахування позивачем 3% річних, починаючи з 28.02.2014р. є неправомірним, оскільки фактично 28.02.2014р. - це останній день звітного місяця (останній строк внесення плати), а отже порушення строків виникає з наступного дня - 01.03.2014р.

Після проведення власного розрахунку, господарський суд дійшов висновку, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайл Інтер'єр Буд» може бути стягнуто 3% річних в розмірі 1872,50 грн. та інфляційні втрати в сумі 13 954,08 грн.

Щодо клопотання від 12.12.2014р. Приватного малого підприємства «Інтербуд» про стягнення з позивача витрат на послуги адвоката в розмірі 3000 грн. господарський суд зазначає таке.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Стаття 49 Господарського процесуального кодексу України регулює питання розподілу господарських витрат, в тому числі витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розподіл судових витрат, визначених законом, здійснюється судом за результатами судового провадження, спору, у межах якого такі витрати здійснені, а тому не можуть бути предметом окремого судового провадження. Розподіл господарських витрат відбувається при розгляді спору, а не стягується пред'явленням окремого позову. За приписами вказаної статті суми, які підлягають сплаті, зокрема, за послуги адвоката при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Згідно із ч.2 ст.80 Цивільного кодексу України юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до ст.28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

За приписами п.11 Листа №01-8/155 від 13.02.2002р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів», вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд, з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Пунктом 6.3. Постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За висновками суду, виходячи з того, що кожна особа здатна бути позивачем та відповідачем у суді, отримання Приватним малим підприємством «Інтербуд» послуг адвоката, пов'язаних з представленням інтересів позивача в суді, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права.

При цьому, судом враховано, що у попередніх засіданнях інтереси позивача були представлені директором підприємства та особою на підставі довіреності, що є дійсною на теперішній час.

Крім того, необхідно зазначити, що адвокат Приватного малого підприємства «Інтербуд» був присутній лише під час розгляду справи у судовому засіданні 12.12.2014р., пояснень по суті спору не надавав, доказів вчинення останнім дій, направлених на підготування правової позиції заявника протягом всього часу розгляду спору, матеріали справи не містять. Клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання нових документів чи пояснень позивачем не заявлено.

При цьому, заявником представлено до матеріалів справи договір б/н від 24.11.2014р. про надання юридичної допомоги, що свідчить про те, що фактично адвокатські послуги, вартість яких заявляється до стягнення, могли бути надані лише з 24.11.2014р., тоді як справа розглядається судом з 29.09.2014р.

Наразі, позивачем не представлено до матеріалів справи доказів оплати адвокатських послуг в розмірі 3000 грн.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що клопотання б/н від 12.12.2014р. є необґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без задоволення.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги Приватного малого підприємства «Інтербуд», м.Канів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайл Інтер'єр Буд», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 93 399,20 грн., 3% річних в розмірі 1880,17 грн. та інфляційних втрат в сумі 13 954,08 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайл Інтер'єр Буд» (01133, м.Київ, Печерський район, пров.Лабораторний, буд.1, офіс 254, ЄДРПОУ 37101368) на користь Приватного малого підприємства «Інтербуд» (19000, Черкаська область, м.Канів, вул.Енергетиків, буд.28, ЄДРПОУ 30941807) основний борг в сумі 93 399,20 грн., 3% річних в розмірі 1872,50 грн., інфляційні втрати в сумі 13 954,08 грн. та судовий збір в розмірі 2184,52 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 12.12.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 17.12.2014р.

Суддя М.О. Любченко