cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/24583/14 10.12.14
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАВІБОНД СВ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯППІ ТРЕЙДІНГ»
про стягнення заборгованості в розмірі 5 642 гривні 98 копійок
Представники:
від Позивача: Лева С.В. (представник за Довіреністю);
від Відповідача: не з'явились;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Товариство з обмеженою відповідальністю «МАВІБОНД СВ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯППІ ТРЕЙДІНГ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості в розмірі 5 642 гривні 98 копійок.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що 16 листопада 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАВІБОНД СВ» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЯППІ ТРЕЙДІНГ» (Покупець) було укладено Договір поставки №108/31/М797, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставляти Покупцю, а Покупець зобов'язався приймати та оплачувати товари партіями згідно з замовленнями Покупця, що є невід»ємною частиною Договору. Як зазначає Позивач, на підставі видаткових накладних №МА-0008805 від 05.06.2014 р., №МА-0008819 від 05.06.2014 р., №МА-0008820 від 05.06.2014 р., №МА-0008821 від 05.06.2014 р., №МА-0008835 від 05.06.2014 р., №МА-0010026 від 26.06.2014 р., №МА-0010027 від 25.06.2014 р., №МА-0010028 від 26.06.2014 р., №МА-0010039 від 26.06.2014 р. він здійснив поставку товару Відповідачу на загальну суму в розмірі 5 642 гривні 98 копійок. Однак, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «МАВІБОНД СВ» в розмірі 5 642 гривні 98 копійок.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.11.2014 р. порушено провадження у справі № 910/24583/14, судове засідання призначено на 27.11.2014 р.
В судове засідання 27.11.2014 року з'явився представник позивача, надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 10.11.2014 року.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази на підтвердження сплати грошових коштів за Договором поставки №108/31/М797 від 16.11.2011 року.
Враховуючи вищевикладене, Ухвалою Господарського суду міста Києві від 27 листопада 2014 року відкладено розгляд справи на 10 грудня 2014 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням Відповідачем вимог ухвали суду про порушення провадження по справі, витребуванням додаткових доказів по справі.
В судовому засіданні 10 грудня 2014 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 27.11.2014 року у справі № 910/24583/14.
За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.
Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься копія Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Відповідача, в якому зазначено, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯППІ ТРЕЙДІНГ» є м. Київ, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 28/2,офіс 43.
Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/24583/14 направлялись за цією ж адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯППІ ТРЕЙДІНГ».
Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 10 грудня 2014 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ
16 листопада 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАВІБОНД СВ» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЯППІ ТРЕЙДІНГ» (Покупець) було укладено Договір поставки №108/31/М797, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставляти Покупцю, а Покупець зобов'язався приймати та оплачувати товари партіями згідно з замовленнями Покупця, що є невід»ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 6.1 Договору в редакції Протоколу розбіжностей від 16.11.2011 року до Договору 108/31/М797 від 16.11.2011 року Покупець здійснює оплату Товару з відстрочкою платежу в 21 день.
Згідно з п.8.2 Договору він набирає чинність з моменту його підписання останньою Стороною, розповсюджує свою дію на взаємовідносини Сторін, які виникли з 01.10.2011 року і діє до 31.12.2013 року. Якщо зі спливом вказаному строку Сторони фактично продовжують співпрацю,то Договір вважається автоматично пролонгованим на тих самих умовах на наступний календарний рік.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що на виконання умов Договору поставки №108/31/М797 від 16.11.2011 року Позивачем було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ЯППІ ТРЕЙДІНГ» товар, що підтверджується відповідними видатковими накладними №МА-0008805 від 05.06.2014 р., №МА-0008819 від 05.06.2014 р., №МА-0008820 від 05.06.2014 р., №МА-0008821 від 05.06.2014 р., №МА-0008835 від 05.06.2014 р., №МА-0010026 від 26.06.2014 р., №МА-0010027 від 25.06.2014 р., №МА-0010028 від 26.06.2014 р., №МА-0010039 від 26.06.2014 р. на загальну суму в розмірі 5 642 гривні 98 копійок, проте Відповідач за поставлений товар не розрахувався у повному обсязі. Отже, заборгованість Відповідача за поставлений товар становить суму в розмірі 5 642 гривні 98 копійок.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАВІБОНД СВ» підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору поставки №108/31/М797 від 16.11.2011 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно приписів ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №108/31/М797 від 16.11.2011 року Позивачем було поставлено Покупцю товар, а Покупець в свою чергу прийняв вказаний Товар, що підтверджується видатковими накладними №МА-0008805 від 05.06.2014 р., №МА-0008819 від 05.06.2014 р., №МА-0008820 від 05.06.2014 р., №МА-0008821 від 05.06.2014 р., №МА-0008835 від 05.06.2014 р., №МА-0010026 від 26.06.2014 р., №МА-0010027 від 25.06.2014 р., №МА-0010028 від 26.06.2014 р., №МА-0010039 від 26.06.2014 р. на загальну суму в розмірі 5 642 гривні 98 копійок, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.
Як встановлено Судом, заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 5 642 гривні 98 копійок, однак, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «МАВІБОНД СВ» в розмірі 5 642 гривні 98 копійок за Договором поставки №108/31/М797 від 16.11.2011 року.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору поставки, не здійснив оплату вартості товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 5 642 гривні 98 копійок - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МАВІБОНД СВ» - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯППІ ТРЕЙДІНГ» (01021, м.Київ, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 28/2, офіс 43, Ідентифікаційний код юридичної особи 37265690) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАВІБОНД СВ» (01103, м.Київ, ВУЛИЦЯ КІКВІДЗЕ, будинок 11, Ідентифікаційний код юридичної особи 35370014) заборгованість у розмірі 5 642 (п'ять тисяч шістсот сорок дві) гривні 98 (дев'яносто вісім) копійок та судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 12 грудня 2014 року.
Суддя О.В. Чинчин
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 10.12.2014 |
Оприлюднено | 19.12.2014 |
Номер документу | 41948759 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Чинчин О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні