Рішення

від 10.12.2014 по справі 910/24210/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24210/14 10.12.14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичні будтехнології», м.Київ, ЄДРПОУ 35392258

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Свєтел солюшнз», м.Київ, ЄДРПОУ 38353866

про стягнення 95 400 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Павленко Ю.С. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Столичні буд технології», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Свєтел солюшнз», м.Київ про стягнення 95 400 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Столичні будтехнології» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Свєтел солюшнз» не було укладено договору підряду, внаслідок чого отримані останнім від позивача кошти в сумі 95 400 грн. підлягають поверненню позивачу на підставі приписів ст.1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач у судові засідання 26.11.2014р. та 10.12.2014р. не з'явився, представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, відзив на позовну заяву не надав.

За висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Свєтел солюшнз» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного:

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 03065, м.Київ, Солом'янський район, бул.І.Лепсе/Академіка Каблукова, буд.51/16.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвали від 05.11.2014р. та від 26.11.2014р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Ухвала від 05.11.2014р. була вручена 12.11.2014р. відповідачу, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням №0103032144890.

Наразі, конверт з судовою кореспонденцією за 26.11.2014р. на адресу господарського суду повернуто не було.

Згідно з п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Отже, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Свєтел солюшнз», яка наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, враховуючи позицію Вищого господарського суду України, з огляду на наявні в матеріалах справи поштове повідомлення та засвідчену копію реєстру поштових відправлень суду за 01.12.2014р., суд дійшов висновку про належне повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, з огляду на неявку відповідача в судові засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

За висновками суду, з 12.11.2014р. (дата отримання ухвали про порушення провадження) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Свєтел солюшнз» було достатньо часу для підготування своєї правової позиції по суті спору та представлення витребуваних судом документів.

Крім того, судом також враховано, що ухвалами від 05.11.2014р. та від 26.11.2014р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Наразі, судом також враховано відсутність у матеріалах справи клопотань сторін про відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі представлені заявником документи, господарський суд встановив:

Виходячи зі змісту позовної заяви та наданих позивачем у судових засіданнях пояснень, Товариством обмеженою відповідальністю «Столичні будтехнології» було складено та передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Свєтел солюшнз» проект договору №20/12-ПР/12-В від 20.12.2012р.

16.01.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Столичні будтехнології» було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Свєтел солюшнз» 95 400 грн. Вказана обставина підтверджується платіжним дорученням №2127440 від 16.01.2013р. та довідками №70-1-1/1743 від 14.11.2014р. Акціонерного товариства «ОТП Банк» й №10.301/11/1894 від 18.11.2014р. Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк». У графі призначення платежу зазначено «Сплата за виконання підрядних робіт зг.дог.20/12-В від 20.12.2012р.».

За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, в процесі укладання правочину між сторонами виникли суперечки в результаті чого договір підряду з реквізитами, які вказано у призначенні платежу, так і не було підписано.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Статтею 36 вказаного Кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1, 2 ст.180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із ст.208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).

Приписами чинного законодавства не встановлено обов'язкової вимоги щодо укладання договору підряду у письмовій формі, а отже, відносини сторін щодо виконання підрядних робіт можуть виникати з укладання правочину у спрощений спосіб.

При цьому, з огляду на правову природу відносин, що виникають з виконання робіт, спрощеною формою укладання договору може вважатись підписання контрагентами актів здачі-приймання виконаних робіт. Аналогічну позицію наведено у п.1 Оглядового листа №01-06/374/2013 від 18.02.2013р. Вищого господарського суду України «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» та у постанові від 07.10.2014р. Вищого господарського суду України по справі № 22/46-59/457-2012.

Таким чином, наведені вище норми цивільного та господарського законодавства України свідчать про можливість суб'єктів господарських правовідносин укладати договори підряду як письмово у формі єдиного документу та і у спрощений спосіб шляхом підписання, зокрема, актів приймання-передачі робіт.

Суд зазначає, що в матеріалах справи докази підписання обома контрагентами договору №20/12-ПР/12-В від 20.12.2012р. підряду відсутні.

Наразі, матеріали справи також не містять належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів укладання між Товариством обмеженою відповідальністю «Столичні будтехнології» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Свєтел солюшнз» будь-яких договорів підряду ані у формі єдиного документу, ані у спрощений спосіб шляхом підписання актів приймання передачі виконаних робіт.

Ухвалами від 05.11.2014р. та від 26.11.2014р. відповідача було зобов'язано надати відомості щодо наявності договірних відносин з Товариством обмеженою відповідальністю «Столичні будтехнології».

Однак, як вже зазначалось відповідачем своєї позиції по суті спору висловлено не було, витребуваних судом пояснень не надано, доказів наявності договорів підряду з позивачем до матеріалів справи не представлено.

При цьому, судом також вже зазначалось, що ухвалу від 05.11.2014р. відповідачем було отримано 12.11.2014р., що свідчить про наявність у Товариста з обмеженою відповідальністю «Свєтел солюшнз» більш ніж достатньої кількості часу для виконання вимог суду.

Суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги всі наявні в матеріалах справи документи, господарським судом встановлено, що договір підряду №20/12-ПР/12-В від 20.12.2012р. між сторонами у будь-який з передбачених чинним законодавством способів укладено не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

За приписами ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому, системний аналіз наведеної норми права свідчить про те, що майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій.

Загальна умова ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка осіб або інша подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Аналогічну позицію наведено у постанові від 02.10.2013р. Верховного Суду України по справі №6-88цс13.

Одночасно, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень 1 ст.1212 Цивільного кодексу України, у тому числі, й щодо зобов'язання повернути майно (постанова від 24.09.2014р. Верховного Суду України по справі №6-122цс14 та Інформаційний лист №01-06/1666/14 від 27.10.2014 Вищого господарського суду України).

Як свідчать матеріали справи, фактично позивачем вчинялись дії з метою забезпечення виникнення між Товариством обмеженою відповідальністю «Столичні будтехнології» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Свєтел солюшнз» взаємних прав та обов'язків з виконання робіт, а саме з метою укладання договору підряду №20/12-ПР/12-В від 20.12.2012р. та саме з посиланням на наведені номер та дату правочину позивачем і було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 95 400 грн.

Проте, як було встановлено судом вище, вказані відноси між учасниками судового процесу так і не виникли, договір №20/12-ПР/12-В від 20.12.2012р. укладено не було, підрядні роботи не виконано, що свідчить про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Свєтел солюшнз» підстав для збереження грошових коштів Товариства обмеженою відповідальністю «Столичні будтехнології» в сумі 95 400 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що посилання позивача як на підставу позовних вимог на приписи ст.1212 Цивільного кодексу України є обґрунтованим, а грошові кошти в сумі 95 400 грн. є отриманими та збереженими відповідачем без належної правової підстави.

За твердженнями позивача, Товариство обмеженою відповідальністю «Столичні будтехнології» зверталось до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів у визначеному вище розмірі.

На підтвердження своїх тверджень позивачем представлено до матеріалів справи претензію №599 від 13.08.2014р. та докази її направлення на юридичну адресу відповідача (квитанція №8685 від 23.09.2014р. та опис вкладення, скріплений печаткою відділення поштового зв'язку).

Проте, за поясненнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю «Свєтел солюшнз» грошові кошти в сумі 95 400 грн. повернуто Товариству обмеженою відповідальністю «Столичні будтехнології» не було.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи судом ухвалами від 05.11.2014р. та від 26.11.2014р. було зобов'язано відповідача надати докази повернення грошових коштів в розмірі 95 400 грн., отриманих від позивача згідно з платіжним дорученням №2127440 від 16.01.2013р.

Однак, як вже неодноразово зазначалось судом, відповідачем вимоги суду жодного разу виконано не було, документів, що свідчили б про повернення коштів позивачу, не надано.

Господарським судом також прийнято до уваги, що у довідці №70-1-1/1743 від 14.11.2014р. Акціонерного товариства «ОТП Банк» зазначено, що за період з 20.12.2013р. по 13.11.2014р. на рахунок Товариства обмеженою відповідальністю «Столичні будтехнології» грошових коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Свєтел солюшнз» не надходило.

За таких обставин, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства та наявні в матеріалах справи документи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичні буд технології» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свєтел солюшнз» про стягнення 95 400 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичні будтехнології», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свєтел солюшнз», м.Київ про стягнення 95 400 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свєтел солюшнз» (03065, м.Київ, Солом'янський район, бул.Лепсе/Академіка Каблукова, буд.51/16, ЄДРПОУ 38353866) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичні будтехнології» (01001, м.Київ, Шевченківський район, вул.Михайлівська, буд.18-В, ЄДРПОУ 35392258) грошові кошти у розмірі 95 400 грн. та судовий збір в сумі 1908 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 10.12.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 15.12.2014р.

Суддя М.О.Любченко