Рішення

від 10.12.2014 по справі 910/22215/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22215/14 10.12.14

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "СПМ-КОНСАЛТИНГ ГРУП"

до: Республіканського вищого училища фізичної культури

про: стягнення 118 932,13 грн.

Суддя: Шкурдова Л.М.

Представники:

від позивача: Жувака А.О. - пред. по дов.

від відповідача: Шевчук В.І. - пред. по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПМ КОНСАЛТИНГ ГРУП" звернулося до Республіканського вищого училища фізичної культури про стягнення 118 932,13 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним на підставі укладених з відповідачем договорів про надання послуг №5-кд від 15.10.2013р., №3-кд від 15.10.2013р., №12-3/11 від 12.11.2013р., №13-1/11 від 13.11.2013р., надано відповідачу консультаційні послуги, які відповідачем не оплачені, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 95 000,00 грн. У зв'язку з порушенням відповідачем грошових зобов'язань за вказаними договорами позивачем нараховано на підставі пунктів 4.3. договорів 6581,80 грн неустойки та на підставі ст.625 ЦК України нараховано 16 630,00 грн. - інфляційних втрат, 720,33 грн - 3 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.10.2014р. порушено провадження у справі №910/22215/14 та призначено розгляд справи на 04.11.14р.

27.10.2014 від відповідача надійшло клопотання про проведення судової експертизи, мотивоване тим що заявлені позовні вимоги не відповідають наданим (не наданим) позивачем послугам. Також, від відповідача надійшли клопотання про направлення матеріалів справи до слідчих органів, клопотання про залучення прокурора в якості третьої особи на стороні відповідача та клопотання про об'єднання позовів (справ) в одне провадження.

Відповідно до приписів ст.41 ГПК України, призначення експертизи на вимогу учасника процесу не є обов'язком суду, а є його правом. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Оскільки в матеріалах справи містяться підписані уповноваженими представниками сторін акти прийому-передачі послуг, підстави для призначення експертизи для визначення чи підтверджується документально надання послуг позивачем та яка їх вартість, відсутні.

Судом, також, відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про направлення матеріалів справи до слідчих органів, про залучення прокурора в якості третьої особи на стороні відповідача та про об'єднання позовів (справ) в одне провадження, оскільки вказані клопотання є необґрунтованими та підстави для їх задоволення відсутні.

31.10.2014р. від позивача надійшло клопотання про збільшення позовних вимог, в якому позивач просив суд стягнути з відповідача 95 000,00 грн - суми боргу, 6 581,80 грн - пені, 15 965,00 грн - інфляційних втрат, 3 224,40 грн - 3 % річних.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин, заява представника позивача про збільшення позовних вимог прийнята господарським судом міста Києва.

У судових засіданнях 04.11.14р., 25.11.14р. оголошувалися перерви.

25.11.2014р. від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи про те, що позивачем не надано суду достатніх доказів, що підтверджують позовні вимоги, заявлені вимоги не відповідають фактично виконаним роботам.

В судовому засіданні 10.12.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.10.2013р. між республіканським вищим училищем фізичної культури Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «СПМ-КОНСАЛТИНГ ГРУП» (виконавець) укладено Договори про надання послуг №5-кд від 15.10.2013р., №3-кд від 15.10.2013р., №12-3/11 від 12.11.2013р., №13-1/11 від 13.11.2013р. (далі - договори)

Як вбачається з п.1.1. договорів виконавець взяв на себе зобов'язання надати замовникові консультаційні послуги щодо господарської діяльності, інші (згідно із Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010 затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457 із змінами та доповненнями, код послуг 70.22.3), а саме: надати консультації (наводити порівняльні таблиці по видаткам за 2010, 2011, 2012 року та за 9 місяців 2013 року) щодо ефективного та економного використання бюджетних коштів, які виділяються з Державного бюджету України для здійснення фінансово-господарської діяльності замовника.

Відповідно до п.2.1. Договору №5-кд від 15.10.2013р. вартість послуг передбачених п.1.1. цього Договору становить 25 000,00 грн з ПДВ.

Згідно з п.2.1. Договору №3-кд від 15.10.2013р. вартість послуг передбачених п.1.1. цього Договору становить 25 000,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п.2.1. Договору №12-3/11 від 12.11.2013р. вартість послуг передбачених п.1.1. цього Договору становить 25 000,00 грн з ПДВ.

Згідно з п.2.1. Договору №13-1/11 від 13.11.2013р. вартість послуг передбачених п.1.1. цього Договору становить 20 000,00 грн з ПДВ.

Пунктами 2.2. договорів передбачено, що оплата послуг здійснюється не пізніше 10 робочих днів з дня підписання актів прийому-передачі послуг.

Згідно з пунктів 6.1. договорів вказані договори діють до 31.12.2013р., але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цими договорами.

Судом встановлено, що позивачем надані, а відповідачем прийняті обумовлені умовами договорів послуги на загальну суму 95 000, 00 грн. , що підтверджується актами прийняття-передачі наданих послуг №5 від 15.10.2013р. на суму 25 000,00 грн., №44 від 15.10.2013р. на суму 25 000,00 грн., №1 від 12.11.2013р. на суму 25 000,00 грн., №б/н від 13.11.2013р. на суму 20 000,00 грн.

Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, у зв'язку з чим приймаються судом в якості належних доказів на підтвердження надання позивачем послуг за договорами.

Також, в матеріалах справи містяться Звіти про ефективне та економне використання бюджетних коштів, які виділяються з Державного бюджету України для здійснення фінансово-господарської діяльності замовника, складені виконавцем.

Згідно зі ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ст.526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 2.2. договорів передбачено, що оплата послуг здійснюється не пізніше 10 робочих днів з дня підписання актів прийому-передачі послуг.

Судом встановлено, що зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг у термін встановлений п.2.2. договорів, відповідачем не виконано.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів того, що послуги ним не отримувались чи на виконання умов договорів були повністю проведені розрахунки з позивачем, у зв'язку з чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуги у розмірі 95 000, 00 грн.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором позивач, просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 3224,40 грн, інфляційні втрати в розмірі 15 965,00 грн. та неустойку в розмірі 6 581,80 грн.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахування індексу інфляції та трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з 30.10.2013р. по 31.10.2014р., у зв'язку з чим вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 15 965,00 грн.

Судом перевірено розрахунок позивача 3 % річних та встановлено, що позивачем невірно нараховано 3 % річних за період з 30.10.2013р. по 31.10.2014р. з суми боргу, до якої позивачем включено втрати від інфляції, оскільки положення ст. 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних надають право застосовувати їх лише до суми грошового зобов'язання - основного боргу. Вказаною нормою не надається право нарахування 3 % річних на інфляційні втрати. Правова природа 3 % річних є похідною від основного зобов'язання, а отже їх нарахування не може бути застосовано на вже нараховані інфляційні втрати.

Таким чином, за перерахунком суду розмір 3 % річних склав 2760,42 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 224, 40 грн 3 % річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 2760,42 грн.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки (пені) в розмірі 6 581,80 грн суд вважає за можливе зазначити наступне.

Згідно пункту 3 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За приписами статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Зі змісту вищенаведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Як вбачається з п.1.1. Статуту Республіканського вищого училища фізичної культури (затвердженого протоколом Загальних зборів трудового колективу №5 від 30.05.2013р.) (далі - Статут) республіканське вище училище фізичної культури є державним вищим навчальним закладом І рівня акредитації, структурним підрозділом якого є загальноосвітня школа-інтернат спортивного профілю ІІ-ІІІ ступенів, що забезпечує завдання загальної середньої освіти.

Відповідно до п.3.1. Статуту головною метою училища є забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої і вищої освіти, за освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст», підготовка резерву до збірних команд України з видів спорту.

Як вбачається з п.5.3. Статуту джерелом формування майна училища є майно, передане йому органом управління майном, бюджетні кошти, капітальні вкладення, субсидії та дотації з державного бюджетів, фінансова допомога міжнародних організацій, вітчизняних та іноземних інвесторів, безоплатні або благодійні внески, пожертвування юридичних і фізичних осіб, інше майно, набуте на підставах, не заборонених законодавством України, доходи від надання платних послуг.

Враховуючи те, що відповідач є державною установою, основною метою якого є забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої і вищої освіти, а не здійснення підприємницької діяльності, приймаючи до уваги, відсутність доказів заподіяння збитків позивачу внаслідок прострочення виконання зобов'язання відповідачем суд вважає за можливе, на підставі пункту 3 частини першої статті 83 ГПК України зменшити розмір заявленої до стягнення з відповідача пені до 0.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Республіканського вищого училища фізичної культури (02156, м.Київ, вул.Матеюка, буд.4, код ЄДРПОУ 02125315) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СПМ-КОНСАЛТИНГ ГРУП" (04060, м.Київ, вул.Академіка Грекова, будинок 18, квартира 221, код ЄДРПОУ 38061929) 95 000 (дев'яносто п'ять тисяч) грн 00 коп - суми основного боргу, 2760 (дві тисячі сімсот шістдесят) грн 42 коп - 3 % річних, 15 965 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн 00 коп - інфляційних втрат та 2274 (дві тисячі двісті сімдесят чотири) грн 51 коп - судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 15.12.14 р.

Суддя Шкурдова Л.М.