Рішення

від 12.12.2014 по справі 910/21944/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21944/14 12.12.14 Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Стромат» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Новбудтех» простягнення 93971 грн. 12 коп. Представники сторін: від позивача:Ассаул Б.В. - представник за довіреністю б/н від 03.03.2014; від відповідача:Мариніч І.Г. - представник за довіреністю б/н від 03.11.2014.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.10.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Стромат" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальтністю "Новбудтех" про стягнення 89815 грн. 86 коп., з яких 82912 грн. 69 коп. основного боргу, 3407 грн. 37 коп. пені, 3% річних в розмірі 408 грн. 88 коп. та інфляційні втрати в розмірі 3086 грн. 92 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № 41/ПБ-14 від 01.04.2014 не в повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 82912 грн. 69 коп. Крім того, позивачем було нараховано 3407 грн. 37 коп. пені та 408 грн. 88 коп. 3% річних за період з 10.08.2014 по 08.10.2014, а також 3086 грн. 93 коп. інфляційних втрат за серпень-вересень 2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 порушено провадження у справі № 910/21944/14 та справу призначено до розгляду на 31.10.2014.

31.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які суд долучив до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2014 розгляд справи відкладено на 17.11.2014, у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали суду та необхідністю подання сторонами додаткових доказів.

У судовому засіданні 17.11.2014 представник позивача подав додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2014 розгляд справи відкладено на 05.12.2014, у зв'язку із неявкою представника відповідача у судове засідання та невиконання відповідачем вимог ухвали суду.

05.12.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 82912 грн. 69 коп., пеню в розмірі 4474 грн. 58 коп., 3% річних в розмірі 1259 грн. 03 коп. та інфляційні втрати в розмірі 5324 грн. 82 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2014, відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 05.12.2014, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 12.12.2014.

У судовому засіданні 12.12.2014, розглянувши заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд прийняв її до розгляду зважаючи на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Таким чином, суд приймає заяву позивача про збільшення позовних вимог, як збільшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат та розглядає даний спір з новою ціною позову в загальному розмірі 93971 грн. 12 коп., з яких 82912 грн. 69 коп. основного боргу, 4474 грн. 58 коп. пені за загальний період нарахування з 14.06.2014 по 05.12.2014 відносно кожного простроченого платежу окремо в межах шестимісячного строку нарахування; 1259 грн. 03 коп. 3% річних за період з 14.06.2014 по 05.12.2014 та 5324 грн. 82 коп. інфляційних втрат за період з червня 2014 року по листопад 2014 року.

У судовому засіданні 12.12.2014 представник позивача надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні подав додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи; надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечив, втім, факт неоплати поставленого позивачем товару визнав.

У судовому засіданні 12.12.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Стромат» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новбудтех» (покупець) укладено Договір поставки № 41/ПБ-14, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується за заявками покупця передавати у встановлений строк (строки) товарний бетон (товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар і сплатити за нього грошову суму на умовах, викладених у цьому Договорі.

Згідно з п. 3.1 Договору поставки № 41/ПБ-14, поставка товару здійснюється партіями, за узгодженими сторонами заявками покупця. Оформлення та надання заявки проводиться покупцем у порядку, визначеному цим Договором.

Відповідно до п. 4.5 Договору поставки № 41/ПБ-14, передача товару оформлюється товарно-транспортними накладними/видатковими накладними. Моментом передачі товару покупцеві є момент підписання покупцем відповідної товарно-транспортної накладної/видаткової накладної.

Загальна ціна Договору дорівнює сумарній вартості фактично поставленого товару та вартості доставки товару на об'єкт покупця у разі поставки товару на об'єкт покупця, та визначається на підставі підписаних сторонами протягом строку дії цього Договору видаткових накладних (п. 5.1 Договору поставки № 41/ПБ-14).

Відповідно до п. 5.2 Договору поставки № 41/ПБ-14, ціна товару, що постачається за цим Договором є договірною формується постачальником на підставі звичайних цін на товар і вказується в Додатках до цього Договору.

Відповідно до п. 5.4 Договору поставки № 41/ПБ-14, покупець оплачує фактично заявлений до поставки товар не пізніше 2 банківських днів до дати поставки. Відстрочення платежу можливе лише за умови узгодження сторонами іншого терміну оплати.

Згідно з п. 5.5 Договору поставки № 41/ПБ-14, постачальник має право здійснювати поставку товару без здійснення покупцем попередньої оплати. В такому випадку оплата поставленого товару здійснюється покупцем протягом 2 банківських днів з моменту отримання товару.

Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 5.7 Договору поставки № 41/ПБ-14).

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення відтисками їхніх печаток та діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 8.1 Договору поставки № 41/ПБ-14).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору поставки № 41/ПБ-14 від 01.04.2014 позивач поставив відповідачу узгоджений між сторонами товар на загальну суму 520912 грн. 69 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних № 2072 від 11.06.2014 на суму 4656 грн. 50 коп., № 2085 від 12.06.2014 на суму 6741 грн. 50 коп., № 2151 від 15.06.2014 на суму 4309 грн. 00 коп., № 2238 від 19.06.2014 на суму 64376 грн. 50 коп., № 2275 від 20.06.2014 на суму 5212 грн. 50 коп., № 2299 від 21.06.2014 на суму 6741 грн. 50 коп., № 2342 від 23.06.2014 на суму 5977 грн. 00 коп., № 2388 від 25.06.2014 на суму 8757 грн. 00 коп., № 2457 від 28.06.2014 на суму 10767 грн. 00 коп., № 2468 від 29.06.2014 на суму 10729 грн. 42 коп., № 2489 від 30.06.2014 на суму 6672 грн. 00 коп., № 2539 від 02.07.2014 на суму 42693 грн. 00 коп., № 2582 від 04.07.2014 на суму 7511 грн. 89 коп., № 2595 від 05.07.2014 на суму 4170 грн. 00 коп., № 2816 від 15.07.2014 на суму 3950 грн. 10 коп., № 2836 від 16.07.2014 на суму 43349 грн. 00 коп., № 2842 від 17.07.2014 на суму 27209 грн. 00 коп., № 2885 від 18.07.2014 на суму 7436 грн. 50 коп., № 2911 від 19.07.2014 на суму 9799 грн. 50 коп., № 2919 від 20.07.2014 на суму 3787 грн. 00 коп., № 3011 від 24.07.2014 на суму 65178 грн. 00 коп., № 3050 від 25.07.2014 на суму 7350 грн. 90 коп., № 3064 від 26.07.2014 на суму 11472 грн. 90 коп., № 3076 від 27.07.2014 на суму 4809 грн. 00 коп., № 3104 від 28.07.2014 на суму 2738 грн. 20 коп., № 3378 від 08.08.2014 на суму 2420 грн. 00 коп., № 3332 від 06.08.2014 на суму 5358 грн. 60 коп., № 3281 від 04.08.2014 на суму 4809 грн. 00 коп., № 3249 від 03.08.2014 на суму 7350 грн. 90 коп., № 3237 від 02.08.2014 на суму 7350 грн. 90 коп., № 3207 від 01.08.2014 на суму 35784 грн. 00 коп. та № 3197 від 31.07.2014 на суму 27796 грн. 50 коп., які підписані та скріплені печатками уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, зважаючи на встановлений п. 5.5 Договору поставки № 41/ПБ-14 строк оплати за поставлений товар (протягом 2 банківських днів з моменту отримання товару), суд приходить до висновку, що відповідач повинен був оплатити товар за вищевказаними видатковими накладними відповідно по 13.06.2014, 16.06.2014, 17.06.2014, 23.06.2014, 24.06.2014, 24.06.2014, 25.06.2014, 27.06.2014, 01.07.2014, 01.07.2014, 02.07.2014, 04.07.2014, 07.07.2014, 08.07.2014, 17.07.2014, 18.07.2014, 21.07.2014, 22.07.2014, 22.07.2014, 22.07.2014, 28.07.2014, 29.07.2014, 29.07.2014, 29.07.2014, 30.07.2014, 12.08.2014, 08.08.2014, 06.08.2014, 05.08.2014, 05.08.2014, 05.08.2014 та 04.08.2014.

Судом встановлено, що свої зобов'язання з оплати за поставлений позивачем товар відповідач здійснив частково на загальну суму 438000 грн. 00 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою вих. № 367/03 від 14.11.2014 про рух коштів по рахунку позивача, яка надана Публічним акціонерним товариством «Полтава-банк», що також не заперечувалось відповідачем, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 82912 грн. 69 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Новбудтех» за Договором поставки № 41/ПБ-14 від 01.04.2014 в розмірі 82912 грн. 69 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Стромат» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новбудтех» суми основного боргу в розмірі 82912 грн. 69 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому суд не приймає до уваги пояснення відповідача, надані ним у судових засіданнях, щодо неналежної якості поставленого позивачем товару виходячи з наступного.

Відповідно до статті 678 Цивільного кодексу України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Відповідно до п. 2.3 Договору поставки № 41/ПБ-14, якість товару повинна відповідати діючим ДСТУ, ДСТ і ТУ та підтверджуватись паспортом якості заводу-виробника, який надається покупцеві одночасно з відвантажувальними документами.

Відповідно до п. 6.1.2 Договору поставки № 41/ПБ-14, постачальник зобов'язаний при поставці товару, якість якого не відповідає вимогам ДСТУ та супроводжувальним документам, замінити його на товар відповідної якості за власний рахунок.

Втім, відповідачем не надано суду доказів його звернення до позивача з вимогами щодо заміни товару неналежної якості, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що твердження відповідача щодо неналежної якості поставленого позивачем товару є лише необґрунтованими припущеннями.

Крім того, надані у судовому засіданні 12.12.2014 копії протоколів випробування контрольних зразків бетону суд не приймає в якості належних та допустимих доказів в підтвердження факту поставки неякісного товару.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати за поставлений позивачем товар, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 4474 грн. 58 коп. пені за загальний період нарахування з 14.06.2014 по 05.12.2014 відносно кожного простроченого платежу окремо по кожній видатковій накладній в межах шестимісячного строку нарахування.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно зі статтею 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.2.2 Договору поставки № 41/ПБ-14, за порушення строків оплати товару, передбачених даним Договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від простроченої суми за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд дійшов висновку, що він відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Стромат» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новбудтех» пені в розмірі 4474 грн. 58 коп. за загальний період нарахування з 14.06.2014 по 05.12.2014 відносно кожного простроченого платежу окремо в межах шестимісячного строку нарахування підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1259 грн. 03 коп. за період з 14.06.2014 по 05.12.2014.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних в розмірі 1259 грн. 03 коп. за період з 14.06.2014 по 05.12.2014 суд визнав його обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Стромат» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новбудтех» 3% річних в розмірі 1259 грн. 03 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач нарахував 5324 грн. 82 коп. інфляційних втрат за період з червня 2014 року по листопад 2014 року.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Стромат» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новбудтех» інфляційних втрат в розмірі 5324 грн. 82 коп. за період з червня 2014 року по листопад 2014 року підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новбудтех» (03083, м. Київ, просп. Науки, буд. 50; ідентифікаційний код: 38949159) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Стромат» (02222, м. Київ, вул. Т. Драйзера, буд. 46, кв. 34; ідентифікаційний код: 32527965) суму основного боргу в розмірі 82912 (вісімдесят дві тисячі дев'ятсот дванадцять) грн. 69 коп., пеню в розмірі 4474 (чотири тисячі чотириста сімдесят чотири) грн. 58 коп., 3% річних в розмірі 1259 (одна тисяча двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 03 коп., інфляційні втрати в розмірі 5324 (п'ять тисяч триста двадцять чотири) грн. 82 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1879 (одна тисяча вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 43 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 17.12.2014

Суддя І.М. Отрош