Рішення

від 16.12.2014 по справі 914/3752/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2014 р. Справа № 914/3752/14

За позовом: Малого приватного підприємства «Високий Замок»,

с. Зимна Вода, Пустомитівський район

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

м. Пустомити, Львівська область

про: стягнення 12 425,82 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

позивача : Сьома І.Б. - дов. №1 від 08.10.2014 р.

відповідача: не з'явився,

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Малого приватного підприємства «Високий Замок» до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 12 425,82 грн. Ухвалою від 23.10.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 04.11.2014р.

Рух даної справи відображено в ухвалах господарського суду Львівської області, які містяться в матеріалах справи.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №8 від 18.10.2011 р., не своєчасно та не в повному обсязі сплатив за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 12 425,82 грн.

В судове засідання 16.12.2014 р. представник позивача з'явився, підтримали позовні вимог, вимоги ухвали суду виконав.

В судове засідання 16.12.2014 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, відзив на позов не подав, вимоги ухвали суду не виконав.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності . Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними матеріалами справи, згідно ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 16.12.2014 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши і проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, оглянувши оригінали документів, суд встановив таке.

18.10.2011 р. року Мале приватне підприємство «Високий Замок» (позивач у справі) та Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (відповідач у справі) уклали Договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 8 (надалі - Договір).

Як вбачається з умов пункту 1.1 Договору, Продавець зобов'язується передавати як Покупцеві у власність нафтопродукти, а саме: бензин А-98, А-95, А-92, А-76/80, дизельне паливо (надалі - Товари або товар), а покупець зобов'язується отримувати Товар та повністю оплачувати вартість (ціну) Товару. Ціна (вартість) Товару за цим договором визначається та встановлюється Продавцем в односторонньому порядку з урахуванням ринкових цін на відповідні види нафтопродуктів (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п.2.2-2.4. Договору, факт передачі Товару у власність Покупця підтверджується підписанням уповноваженими представниками обох сторін видаткової накладної. Ціна (вартість, асортимент та кількість товару вказується у видатковій накладній. Право власності та Товар на усі ризики пошкодження чи втрати Товару переходять від Продавця до Покупця у момент підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткової накладної.

Пунктом 3.1 Договору, сторони погодили, що покупець здійснює 100% попередню (авансову) оплату Товару на підставі рахунку фактури, виставленого Продавцем, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Продавця. Розрахунки за Товар здійснюються в грошовій одиниці України - гривні.

За період з 18.10.2011 р. по 30.09.2014 р. позивач поставив відповідачу Товар за загальну суму 861 365,82 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- видаткова накладна №РН - 000088 від 31.10.2011 р. на суму 9 378,05 грн.;

- видаткова накладна №РН- 000120 від 30.11.2011 р. на суму 11 922,50 грн.;

- видаткова накладна №РН- 0000153 від 31.12.2011р. на суму 40 323,00 грн.;

- видаткова накладна №РН- 0000033 від 31.01.2012 р. на суму 9 261,00 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000066 від 29.02.2012р. на суму 11 525,00 грн.;

- видаткова накладна №РН- 0000105 від 31.03.2012р. на суму 47652,00 грн.;

- видаткова накладна №РН- 0000136 від 30.04.2012р. на суму 41 205,60 грн.;

- видаткова накладна №РН- 0000171 від 31.05.2012р. на суму 39 113,35 грн.;

- видаткова накладна №РН - 000180 від 30.06.2012р. на суму 47 034,14 грн.;

- видаткова накладна №РН - 000226 від 31.07.2012 р. на суму 58477,09 грн.;

- видаткова накладна №РН- 0000266 від 31.08.2012р. на суму 53 598,80 грн.;

- видаткова накладна №РН- 000303 від 30.09.2012 р. на суму 49 835,50 грн.;

- видаткова накладна №РН- 000339 від 31.10.2012 р. на суму 62 581,50 грн.;

- видаткова накладна №РН- 000375 від 30.11.2012р. на суму 55 601,50 грн.;

- видаткова накладна №РН- 0000411 від 31.12.2012р. на суму 39 950,74 грн.;

- видаткова накладна №РН- 0000034 від 31.01.2013р. на суму 28 536,00 грн.;

- видаткова накладна №РН- 0000068 від 28.02.2013р. на суму 20 073,00 грн.;

- видаткова накладна №РН- 0000104 від 31.03.2013р. на суму 31 662,50 грн.;

- видаткова накладна №РН- 0000149 від 30.04.2013р. на суму 40 823,00 грн.;

- видаткова накладна №РН- 0000182 від 31.05.2013р. на суму 43 735,75 грн.;

- видаткова накладна №РН- 0000220від 30.06.2013р. на суму 41 522,00 грн.;

- видаткова накладна №РН- 0000263 від 31.07.2013р. на суму 32 003,80 грн.;

- видаткова накладна №РН- 0000302 від 31.08.2013р. на суму 17 862,00 грн.;

- видаткова накладна №РН- 0000342 від 30.09.2013р. на суму 19 368,00 грн.;

- видаткова накладна №РН- 0000382 від 31.10.2013р. на суму 3 880,00 грн.;

- видаткова накладна №РН- 0000106 від 31.03.2014р. на суму 4 440,00 грн.;

Натомість, як підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, згідно з виписками по банківському рахунку поданих суду позивачем, відповідач виконав зобов'язання по оплаті поставленого за договором купівлі-продажу Товару на суму 848 940,00 грн.

Відтак, невиконаними залишились зобов'язання по оплаті поставленого товару на суму 12 425,82 грн. по даному договору, що підтверджується підписаним сторонами по справі актами звірки взаєморозрахунків станом на 30.11.2013 р. та станом на 30.09.2014 р., що є в матеріалах справи.

Станом на день розгляду справи відповідач заборгованість у сумі 12 425,82 грн. не сплатив, доказів зворотнього суду не представив. Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались. Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, зворотнього не довів належними і допустимими доказами.

При прийнятті рішення у справі суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частина 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, вказує на те, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 3.1 Договору, покупець здійснює 100% попередню (авансову) оплату Товару на підставі рахунку фактури, виставленого Продавцем, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Продавця. Розрахунки за Товар здійснюються в грошовій одиниці України - гривні.

Як встановлено судом, відповідач отримав по договору №8 від 18.10.2011 р. у позивача товар по видаткових накладних, що містяться в матеріалах справи на загальну суму 861 365,82 грн.

Натомість, як підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, згідно з виписками по банківському рахунку, що подані представником позивача на вимогу суду, відповідач виконав зобов'язання по оплаті поставленого за договором купівлі-продажу №8 від 18.10.2011 року товару в сумі 848 940,00 грн. Відтак, невиконаними залишились зобов'язання відповідача по оплаті поставленого йому товару на суму 12 425,82 по даному договору.

У відповідності до п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 р., якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Оскільки оплата за отриманий товар здійснюється відповідачем без чіткого зазначення призначення платежу, позивач здійснював зарахування коштів в порядку черговості заборгованості.

Такої ж правової позиції дотримується і вищий господарський суду України при вирішенні справи №11/274 (12/5) у постанові від 14.04.2005 р.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 425,82 грн. заборгованості є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1827,00 грн. покладається на відповідача, так як спір виник з його вини і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Малого приватного підприємства «Високий Замок» (адреса: с. Зимна Вода, Пустомитівський район, Львівська область, 81100, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23947819) 12 425,82 грн. заборгованості та 1827,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116, 117 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.12.2014 р.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Долінська О.З.