Рішення

від 10.12.2014 по справі 914/3915/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2014 р. Справа № 914/3915/14

за позовом Прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі

позивача: Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», м.Львів

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу №85, мЛьвів

про стягнення 33599,99грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від прокуратури:не з'явився

від позивача: Терех-Лагодюк О.М. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

Суть спору: : позов заявлено Прокурором Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі позивача Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», м.Львів до Житлово-будівельного кооперативу №85, мЛьвів про стягнення 33599,99грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 06.11.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.11.2014р. Ухвалою суду від 19.11.2014р. розгляд справи відкладено на 10.12.2014р. у зв'язку з неявкою відповідача.

Представнику позивача роз'яснено права, передбачені ст.22 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 10.12.2014р. з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві, долучив до матеріалів справи додаткові документи (вх.№51803/14 від 28.11.2014р.). Ствердив, зокрема, що в березні 2009 року між позивачем та відповідачем - ЖБК №85 укладено договір постачання теплової енергії в гарячій воді. Проте, відповідач взяті на себе за договором зобов'язання належним чином не виконав, розрахунки за теплову енергію, поставлену протягом червня-вересня 2014р. оплачено частково, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 33599,99грн. Просив позов задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 10.12.2014р. повторно не забезпечив, кореспонденція, надіслана на зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу, а саме: 79054, м.Львів, вул.Виговського, буд.59, кв.7, установою зв'язку не повернута.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи вищенаведене, суд, у відповідності до ст.75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Між Львівським комунальним підприємством «Залізничнетеплоенерго» (енергопостачальна організація за договором, позивач по справі) та Житлово-будівельним кооперативом №85 (покупець за договором, відповідач по справі) укладено договір №1012 про постачання теплої енергії в гарячій воді від 01.03.2009р., за яким договору енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати покупцеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а покупець - отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п.1).

Згідно з п. 6.3 договору споживач до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Протягом червня-вересня 2014 року відповідачу реалізовано теплової енергії на суму 42078,98грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими їх печатками, актами. На оплату вказаних послуг ЛКП «Залізничнетеплоенерго» виставлено рахунки №6-1012 від 30.06.2014р., №7-1012 від 31.07.2014р., №8-1012 від 31.08.2014р. та №9-1012 від 30.09.2014р.

Проте, як вбачається із поданого позивачем розрахунку, поставлену протягом вказаного періоду теплову енергію відповідачем оплачено частково в вересні 2014 року на суму 8478,99грн.

Відтак, у ЖБК№85 утворилась заборгованість в розмірі 33599,99грн., що зумовило звернення ЛКП «Залізничнетеплоенерго» до суду із позовною заявою про стягнення вказаної суми.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно зі ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим кодексом та іншими законами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача в повному обсязі.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.4.6 Постанови №7 від 21.02.2013р. роз'яснено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 83, 85, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу №85 (м.Львів, вул.Виговського, буд.59, кв.7; код ЄДРПОУ 23891651 ) на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» (м.Львів, вул.С.Петлюри, буд.4А; код ЄДРПОУ 20784943) 33599,99грн. основного боргу.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу №85 (м.Львів, вул.Виговського, буд.59, кв.7; код ЄДРПОУ 23891651 ) 1827,00грн. судового збору в доход Державного бюджету України.

4. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 15.12.2014р.

Суддя Щигельська О.І.