Постанова

від 21.11.2014 по справі 826/13107/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 листопада 2014 року № 826/13107/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши у письмовому провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Євроіндекс-Експо» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 серпня 2014 року № 0011622213, № 0011632213, - ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05 вересня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроіндекс-Експо» (далі - ТОВ «Євроіндекс-Експо», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 серпня 2014 року № 0011622213, № 0011632213, прийнятих Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з боку ТОВ «Євроіндекс-Експо» заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму 2 086 287 грн.; заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся на суму 2 230 917 грн., як це зазначено в акті перевірки, не відбулося.

Позивач зазначає, що господарські операції між ним та ТОВ «МІКАС ПЛЮС» мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Згідно витягів з Єдиного реєстру податкових накладних, податкові накладні, що були виписані контрагентом позивача, були зареєстрованими у порядку і строки, передбачені чинним законодавством.

Також, в період здійснення позивачем фінансово-господарських відносин з ТОВ «МІКАС ПЛЮС», останнє перебувало на обліку в ЄДРЮОФОП, в ЄДРПОУ, в ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС. Запис про державну реєстрацію припинення ТОВ «МІКАС ПЛЮС» було внесено до ЄДРЮОФОП лише 07.05.2014 р. за № 11031170007035993.

Крім того, позивач зазначає, що жодним законодавчим актом не передбачено відповідальності однієї особи за дії (бездіяльність) іншої особи, а тому в разі порушення законодавства контрагентом, негативні наслідки юридичної відповідальності мають наступати саме для цього контрагента.

На переконання позивача, висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки ТОВ «Євроіндекс-Експо», не відповідають дійсності та фактичним обставинам, жодним чином не підтверджені, суперечать первинним документам, що містять відомості про господарські операції, які підтверджують та фіксують факти здійснення операцій між підприємством позивача та ТОВ «МІКАС ПЛЮС».

За вказаних обставин, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення від 21 серпня 2014 року № 0011622213, № 0011632213 є протиправними та такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві та письмових поясненнях.

Контролюючий орган подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що в ході проведення перевірки позивача, валові витрати та податковий кредит з ПДВ сформовані ним на підставі формально складених первинних документів.

Таким чином, перевіркою повноти визначення податку на додану вартість та податку на прибуток за перевіряємий період, на переконання відповідача, правомірно було встановлено їх заниження на суму відповідно 2 086 287 грн. та 2 230 917 грн. в результаті допущених платником податків порушень податкового законодавства, що відображено в акті перевірки.

За вказаних обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, ним правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях, відповідач просить в задоволенні позовних вимог повністю відмовити, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову представник відповідача заперечував.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з поданим представником позивача клопотанням про розгляд і вирішення справи в письмовому провадженні від 28.10.2014 р. № 14/юр10-2, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроіндекс-Експо» (ідентифікаційний код юридичної особи 34532427) зареєстроване в ГУ юстиції у м. Києві 11.09.2006 р. за № 107410200019472. Вказане товариство розташоване за адресою: 03057, м. Київ, пр-т Перемоги, будинок 56.

ТОВ «Євроіндекс-Експо» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 12.09.2006 р. за № 26304/29-207, на час проведення перевірки та складання акту товариство перебувало на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 39128987 від 20.09.2006 р. ТОВ «Євроіндекс-Експо» є платником податку на додану вартість з 20.06.2006 р. (індивідуальний податковий номер 345324226591).

В період з 28.07.2014 р. по 29.07.2014 р. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Євроіндекс-Експо» (код за ЄДРПОУ 34532427) по проведеним фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «МІКАС ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 38148234) за період 2013-2014 рр., щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податків, за результатами якої складено Акт № 1276/22-13/34532427 від 05.08.2014 р. (далі - Акт № 1276/22-13/34532427).

Вказаною перевіркою встановлено порушення наступних вимог:

- п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 2 086 287 грн., в тому числі за січень 2013 р. в сумі 272 400 грн., за лютий 2013 р. в сумі 264 500 грн., за березень 2013 р. в сумі 356 500 грн., за квітень 2013 р. в сумі 338 800 грн., за травень 2013 р. в сумі 70 000 грн., за червень 2013 р. в сумі 48 450 грн., за липень 2013 р. в сумі 42 687 грн., за серпень 2013 р. в сумі 36 700 грн., за вересень 2013 р. в сумі 117 500 грн., за жовтень 2013 р. в сумі 139 250 грн., за листопад 2013 р. в сумі 130 000 грн., за грудень 2013 р. в сумі 269 500 грн.;

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 230 917 грн., у тому числі за 1 кв. 2013 p. в сумі 196 182 грн., за 2 кв. 2013 р. в сумі 1 292 849 грн., за 3 кв. 2013 р. в сумі 69 793 грн., за 4 кв. 2013 р. в сумі 337 742 грн., за 1 кв. 2014 р. в сумі 151 804 грн., за 2 кв. 2014 р. в сумі 182 547 грн.

13 серпня 2014 року позивач до контролюючого органу подав заперечення на Акт № 1276/22-13/34532427.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 19.08.2014 р. № 10431/10/26-59-22-13, висновки, викладені в акті № 1276/22-13/34532427 залишено без змін.

21 серпня 2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 1276/22-13/34532427, прийняла податкове повідомлення-рішення форми № 0011622213, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до абз. «б» п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 3 129 431,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 2 086 287,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 043 144,00 грн.

21 серпня 2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 1276/22-13/34532427, прийняла податкове повідомлення-рішення форми № 0011632213, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до абз. «б» п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств на загальну суму 2 788 647,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 2 230 917,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 557 730,00 грн.

Незгода з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроіндекс-Експо», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній в момент проведення перевірки) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Крім того, згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Статтею 9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.

Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Згідно з п. 2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що по результатам проведеної контролюючим органом перевірки відповідачем було встановлено, що між ТОВ «Євроіндекс-Експо» (Замовник) та ТОВ «МІКАС ПЛЮС» (Виконавець) здійснювались взаємовідносини на підставі Договорів: № 11/12-01 від 11.12.2012 р., № 10/01 від 10.01.2013 р., № 10/01-01 від 10.01.2013 р., № 8/13 від 08.07.2013 р., № 10/12-13 від 10.12.2013 р.

Як встановлено, предметом Договору № 11/12-01 від 11.12.2012 р. є комплекс послуг, зв'язаних з виготовленням або розповсюдженням поліграфічної продукції рекламного змісту або оформленням виставок, проведених Замовником.

У відповідності з даним Договором Виконавець бере на себе обов'язки виготовити поліграфічну продукцію на виставки, проведених Замовником (каталоги, рекламні буклети, запрошення та інше) або виконувати роботи, зв'язані з оформленням виставок. Замовник передає Виконавцю усі матеріали (оригінал-макети, поліграфічні матеріали та інше), необхідні для виконання робіт за даним Договором, якщо це передбачено умовами виконання даного Договору. На кожний вид робіт Сторони підписують Додаткову угоду до даного Договору з зазначенням термінів виконання і робіт, які мають бути виконані Виконавцем.

Предметом Договору № 10/01 від 10.01.2013 р. є комплекс послуг, зв'язаних з проектуванням і розробкою планів експозиції, проектів на виставці «Франчайзин 2013» та на виставці «В2В Show 2013», створення фрагментів експозицій, виготовлення, монтаж і демонтаж стендів і благоустрою виставок «Франчайзин 2013» та «В2В Show 2013», в подальшому «ВИСТАВКА». Місце проведення ВИСТАВКИ: Україна, м. Київ, Виставковий центр «КиївЕкспоПлаза».

Предметом Договору № 10/01-01 від 10.01.2013 р. є комплекс послуг, зв'язаних з проектуванням і розробкою планів експозиції, проектів на виставці «Elcom 2013», створення фрагментів експозицій, виготовлення, монтаж і демонтаж стендів і благоустрою виставок «Elcom 2013», в подальшому «ВИСТАВКА». Місце проведення ВИСТАВКИ: Україна, м. Київ. Виставковий центр «КиївЕкспоПлаза».

Предметом Договору № 8/13 від 08.07.2013 р. є комплекс послуг, зв'язаних з проектуванням і розробкою планів експозиції, проектів на виставці «Безпека 2013», створення фрагментів експозиції, виготовлення, монтаж і демонтаж стендів і благоустрою виставок «Безпека 2013», в подальшому «ВИСТАВКА». Місце проведення ВИСТАВКИ: Україна, м. Київ, Виставковий центр «КиївЕкспоПлаза», вул. Салютна, буд. 2-Б.

Предметом Договору № 10/12-13 від 10.12.2013 р. є комплекс послуг, зв'язаних з проектуванням і розробкою планів експозиції, проектів на виставці «Франчайзинг 2014» та на виставці «В2В Show 2014», виготовлення елементів і оформлення експозиції, монтаж і демонтаж стендів і благоустрою виставок «Франчайзинг 2014» та «В2В Show 2014», в подальшому «ВИСТАВКА». Місце проведення ВИСТАВКИ: Україна, м. Київ, Виставковий центр «КиївЕкспоПлаза» 25 лютого - 28 лютого 2014 року.

Виконавець зобов'язується згідно Календарного плану надання послуг протягом строку дії цього Договору надати послуги зазначених у п. 1.1, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги на визначених цим Договором умовах.

З досліджених в судовому засіданні Договорів: № 11/12-01 від 11.12.2012 р., № 10/01 від 10.01.2013 р., № 10/01-01 від 10.01.2013 р., № 8/13 від 08.07.2013 р., № 10/12-13 від 10.12.2013 р., судом встановлено, що вказані договори були підписані директорами: ОСОБА_1. (ТОВ «МІКАС ПЛЮС») та Шмуклером В.Л. (ТОВ «Євроіндекс-Експо»).

На виконання умов вище вказаних договорів, ТОВ «МІКАС ПЛЮС» на користь ТОВ «Євроіндекс-Експо» були виписані акти надання послуг на загальну суму 11 839 433,33 грн., крім того ПДВ - 2 367 886,67 грн., а також податкові накладні.

Згідно картки взаєморозрахунків (рахунок 631) розрахунок в розрізі контрагента ТОВ «МІКАС ПЛЮС» проводився у безготівковій формі на загальну суму 14 207 320,00 грн., в т.ч. ПДВ 2 367 886,67 грн.

Також, на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій та наданих послуг, позивачем були надані суду докази, які підтверджують факт проведення вищевказаних заходів.

Окрім цього, судом встановлено, що на момент підписання податкових накладних за Договорами: № 11/12-01 від 11.12.2012 р., № 10/01 від 10.01.2013 р., № 10/01-01 від 10.01.2013 р., № 8/13 від 08.07.2013 р., № 10/12-13 від 10.12.2013 р., контрагент позивача (ТОВ «МІКАС ПЛЮС») був зареєстрований як платник податку. Датою анулювання реєстрації платника ПДВ є 04.04.2014 р.

Аналіз викладених вище норм та обставин, встановлених під час розгляду справи, свідчать про те, що право нарахування та своєчасність сплати податку на прибуток та податку на додану вартість виникає у платника податків у зв'язку із здійсненням ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Як вбачається з матеріалів справи, однією з підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало те, що документи, видані та виписані від імені ТОВ «МІКАС ПЛЮС» не мають юридичної сили і доказовості, не є первинними документами бухгалтерського обліку відповідно до вимог, встановлених ст. ст. 2, 9 Закону № 996-XIV, складені в порушення пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення № 88.

Такого висновку контролюючий орган дійшов з підстав того, що в провадженні першого відділу КР СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32014100000000052 від 21.03.2014 р., за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

Як вбачається з Постанови про призначення позапланової документальної перевірки підприємства позивача від 06.05.2014 р., в ході досудового розслідування встановлено, що протягом 2013-2014 років невстановлені досудовим розслідуванням особи, діючи від імені ТОВ «МІКАС ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 38148234), на території міста Києва, здійснювали пособництво в ухиленні від сплати податків підприємствам реального сектору економіки, в тому числі і ТОВ «Євроіндекс-Експо» (код за ЄДРПОУ 34532427). У відповідності до реєстраційних документів, директором ТОВ «МІКАС ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 38148234) значиться громадянка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н.

Допитана в якості свідка гр. ОСОБА_1. (Протокол допиту свідка від 18.06.2014 р.) показала, що вказане підприємство було зареєстроване на її ім'я за грошову винагороду, фінансово-господарську діяльність вона ніколи не проводила та не мала наміру проводити. Банківські рахунки вказаного підприємства не відкривала та не керувала ними, нікого на це не уповноважувала. Жодних документів, що свідчать про фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Євроіндекс-Експо» (код за ЄДРПОУ 34532427) не готувала та не підписувала, товарів, робіт, послуг в адресу ТОВ «Євроіндекс-Експо» (код за ЄДРПОУ 34532427) не поставляла.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між контролюючим органом та позивачем під час проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, в розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними доказами, які б підтверджували відповідні юридичні факти (зокрема, вину службових осіб ТОВ «МІКАС ПЛЮС» у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів), є відповідні судові рішення, що набрали законної сили, зокрема, вирок суду. Втім, відповідачем відповідних вироків суду надано не було, а надані докази не містять інформації яка б спростовувала правомірність формування позивачем складу валових витрат та податкового кредиту.

Окрім цього, позивачем було надано копію постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 р. у праві № 826/7793/14 за позовом ТОВ «Євроіндекс-Експо» до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування акту, скасування податкового повідомлення-рішення, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення контролюючого органу від 22.05.2014 р. № 0007152205 в частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 169 312,50 грн., в тому числі 135 450,00 грн. - основний платіж та 33 862,50 грн. - штрафні фінансові) санкції.

Як вбачається з вказаного судового рішення, під час розгляду справи досліджувалися обставини реальності виконання договорів № 11/12-01 від 11.12.2012 р. та № 10/12-13 від 10.12.2013 р., укладених між позивачем та ТОВ «МІКАС ПЛЮС», які є предметом розгляду у даній адміністративній справі.

Суд апеляційної інстанції прийшов до переконання, що надані ТОВ «МІКАС ПЛЮС» позивачу послуги пов'язані із безпосереднім здійсненням ним господарської діяльності та про підтвердження факту реальності господарських операцій позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що сукупність наведених вище первинних/платіжних/облікових документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт виконання Договорів: № 11/12-01 від 11.12.2012 р., № 10/01 від 10.01.2013 р., № 10/01-01 від 10.01.2013 р., № 8/13 від 08.07.2013 р., № 10/12-13 від 10.12.2013 р. та не дає підстав для сумніву щодо реальності їх вчинення.

Водночас, перевіряючим суб'єкта владних повноважень в акті перевірки підприємства позивача лише відтворено відомості, одержані в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32014100000000052, за фактом вчинення невстановленими особами із використанням реквізитів ТОВ «МІКАС ПЛЮС» кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд також звертає увагу на те, що позивач, як Замовник, не може нести відповідальності ні за несплату податків контрагентом (ТОВ «МІКАС ПЛЮС»), ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та формувати витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції ТОВ «Євроіндекс-Експо» з його контрагентом ТОВ «МІКАС ПЛЮС» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, визначення сум грошових зобов'язань за платежами: податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств та нарахування штрафних (фінансових) санкцій було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 21 серпня 2014 року № 0011622213, № 0011632213, у зв'язку із чим вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроіндекс-Експо» повністю задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроіндекс-Експо» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 21 серпня 2014 року № 0011622213, № 0011632213.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроіндекс-Експо» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко