Ухвала

від 04.12.2014 по справі 808/8556/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 рокусправа № 808/8556/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у справі №808/8556/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Насос-Енерго Техніка» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Насос-Енерго Техніка» (далі - ТОВ «НЕТ») 5 листопада 2013 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, згідно якого, просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 30.09.2013 року №0001182201, №0001192201.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача щодо нереальності проведених позивачем з ТОВ «Савілот» та ТОВ «БК «Дагаз» господарських операцій, викладені у акті №58/08-29-22-0109/34155866 від 15 серпня 2013 року (далі - акт перевірки), на підставі якого їх було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає про те, що актом перевірки не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу постачання від ТОВ «Савілот» та ТОВ «БК «Дагаз» до позивача. Не дослідження судом першої інстанції обставин поставки товару. Ненадання позивачем до перевірки документів що засвідчують транспортування товару.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив у її задоволені відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представників позивача, які заперечували, щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Савілот», ТОВ «БК «Дагаз» у період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №58/08-29-22-0109/34155866 від 15 серпня 2013 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем положень:

- пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року за № 334/94-ВР, підприємством ТОВ «НЕТ» занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 37 059 грн., в тому числі по періодам: за IV квартал 2010 року у розмірі 37 059 грн., за 2010 рік у розмірі 37 059 грн.

- пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року за № 168/97-ВР, підприємством ТОВ «НЕТ» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 29 647 грн., в тому числі по періодам: листопад 2010 року у розмірі 28 023 грн., грудень 2010 року у розмірі 1 624 грн.

Згідно з вказаного акта відповідач дійшов висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Савілот», ТОВ «БК «Дагаз», у зв'язку з чим у позивача відсутнє право на формування показників податкової звітності.

На підставі акта перевірки відповідачем 30.09.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001182201 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на прибуток у розмірі 37 059,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 9 264,75 грн. (а.с. 42);

- №0001192201 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість у розмірі 29 647,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7 411,75 грн. (а.с. 41);

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.04.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) (в редакції, на час виникнення спірних відносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закон № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) (в редакції, на час виникнення спірних відносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Савілот» (постачальник) укладено договори поставки № 1811/10-1 від 18.11.2010 року насосного обладнання, запчастин та № 0712/1 від 07.12.2010 року насосного агрегату э(т.1 а.с.152-153, 162-163).

При цьому, з врахуванням положень п.п. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» судом першої інстанції досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів за наявності доказів, які підтверджують вказані обставини:

За договором № 1811/10-1 від 18.11.2010 року, це рахунок-фактура, довіреність на отримання цінностей за рахунком фактурою, видаткова накладна, платіжне доручення, банківські виписки (т.1 152-156, 158-161).

ТОВ «Савілот» виписано позивачу податкову накладну № 25119 від 25.11.2010 року за листопад 2010 року на загальну суму ПДВ 45 228,00 грн., яка відповідає вимогам ст. 201 Податкового кодексу України (т.1 а.с. 157).

За договором № 0712/1 від 07.12.2010 року, це рахунок-фактура, довіреність на отримання цінностей за рахунком фактурою, видаткова накладна, платіжне доручення, банківські виписки (т.1 а.с. 162-166).

ТОВ «Савілот» виписано позивачу податкову накладну за грудень 2010 року на загальну суму ПДВ 9 744,00 грн., яка відповідає вимогам ст. 201 Податкового кодексу України (т.1 а.с. 167).

Крім того між позивачем (покупець) та ТОВ «Дагаз» (постачальник) укладено договори поставки № 0111 від 01.11.2010 року та № 1911 від 19.11.2010 року э(т.1 а.с.170-171, 179-180) .

При цьому, з врахуванням положень п.п. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» судом першої інстанції досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів за наявності доказів, які підтверджують вказані обставини:

За договором № 0111 від 01.11.2010 року, це рахунок-фактура на насос, довіреність на отримання цінностей за рахунком фактурою, видаткова накладна, платіжні доручення, банківські виписки (т.1 а.с. 170-173,175-178).

ТОВ «Дагаз» виписано позивачу податкову накладну за листопад 2010 року на загальну суму ПДВ 86 136,00 грн., які відповідає вимогам ст. 201 Податкового кодексу України (т.1 а.с. 174).

За договором № 1911 від 19.11.2010 року це рахунок-фактура на насос, довіреність на отримання цінностей за рахунком фактурою, видаткова накладна, платіжні доручення, банківські виписки (т.1 а.с. 179-182,184-187).

ТОВ «Дагаз» виписано позивачу податкову накладну за листопад 2010 року на загальну суму ПДВ 36 774,00 грн., які відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України (т.1 а.с. 183).

Отримані за умовами договорів поставки товари позивачем реалізовано ДП «Смоли», ВАТ «Мотор Січ», ТОВ «Електроприлад», ПП «Бюро машинобудування», що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Савілот», ТОВ «БК «Дагаз», за наслідками яких сформовано валові витрати та спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання відповідача в акті перевірки на відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем з ТОВ «Савілот», ТОВ «БК «Дагаз», враховуючи дані акта перевірки «Савілот» з контрагентами ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя №5/2211/37300939 від 09.01.2013 р., за результатами, яких податковий орган дійшов висновку про те, що контрагенти ТОВ «Савілот» не здійснювали господарської діяльності, оскільки податковим законодавством не передбачено підтвердження сплати ПДВ по ланцюгу поставок. Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку це особа, яка згідно з цим законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

До того ж, посилання відповідача в акті перевірки щодо результатів проведених заходів відносно ТОВ «БК «Дагаз» СВ УПМ ДПС у Запорізькій області внесено до реєстру досудових розслідувань матеріали №32012080000000002, відносно ОСОБА_1, за фактом вчинення фіктивного підприємництва є необґрунтованими, оскільки акт перевірки не містить жодних посилань на кримінальну справу (провадження), в рамках якої були надані пояснення, на номер цієї кримінальної справи (провадження), на статтю Кримінального кодексу України в рамках якої була порушена кримінальна справа (провадження), щодо результатів розгляду зазначеної кримінальної справи (провадження) судом, щодо набрання чинності обвинувальним вироку суду щодо ОСОБА_1, щодо дій ОСОБА_1, які визнані судом злочинними та стосуються безпосередньо позивача.

Відтак відповідальність за не внесення до бюджету податку на додану вартість повинні нести постачальники продукції (виконавці робіт), а не позивач, який сплатив ПДВ у ціні придбаної продукції (виконаних робіт).

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Щодо доводів податкового органу відносно відсутності у позивача ТТН та інших доказів на переміщення придбаного у контрагентів товару.

В цьому випадку, суд виходить з положень п.п. 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 яким встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно п. п. 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 вказаних Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Тобто, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів.

Також, відсутність саме товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення вартості придбаних товарів до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту покупця.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у справі №808/8556/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 05 грудня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко